ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1 Організація планових ремонтів.

Графік планово-попереджувальних ремонтів та технічного обслуговування

Підтримка обладнання в працездатному стані до повного морального старіння або фізичного зносу здобуває важливе значення. Технічне обслуговування і ремонт виконується на основі системи планово-попереджувального ремонту (ППР). У металургійній промисловості діє «Система технічного обслуговування і ремонту обладнання металургійної промисловості». Сутність системи планово-попереджувального ремонту полягає в тому, що всі види ремонту виконуються в заздалегідь встановленій послідовності через визначену кількість відпрацьованих годин. Під час складання графіка ППР враховується комплекс положень і норм, що визначаються організацією, порядок проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту обладнання для заданих умов експлуатації, передбачених у нормативній документації відповідного виробництва. Перелік основного обладнання з вказівками термінів проведення ремонтних робіт складають на кожному підприємстві з урахуванням вимог до технічного стану обладнання та умов роботи виробництва.

Керівник ремонтного підрозділу веде облік роботи та простою обладнання (місяць та рік) з відміткою в паспорті або формулярі.

Технічне обслуговування розглядається в «Системі» як основний метод підтримки працездатності обладнання між ремонтами. Технічне обслуговування проводиться на основі вимог, викладених у «Інструкції з експлуатації» чи «Інструкції з технічного обслуговування» і носить попереджувальний характер в порядку профілактики, попередження раптових поломок, передбачає максимальне підпорядкування регламенту роботи ремонтного персоналу і задачам основного виробництва. Технічне обслуговування здійснюється експлуатаційним (апаратниками, машиністами, операторами) і обслуговуючим персоналом (помічниками майстрів, черговими слюсарями, електриками, майстрами КВПіА) під керівництвом начальників змін (ділянок, відділення, змінних майстрів) відповідно до діючих інструкцій та регламентів. Правильно обрана система технічного обслуговування дозволяє вчасно проводити змазування машин, попереджати знос, аварії, підвищувати рівень надійності і довговічності обладнання.

Планування технічних оглядів і ремонт обладнання в цехах проводять на основі річного графіка планово-періодичного ремонту (ППР), періодичності та об'єму ремонту по кожному виду основного обладнання підбирають з урахуванням нормативних документів (Системи технологічного обслуговування та ремонту обладнання).

Основними ремонтними нормативами являються: ремонтний цикл, міжремонтний період, періодичність ремонту, продовження ремонту та норми використання обладнання. Найменший повторюваний період експлуатації обладнання, протягом якого проводяться у визначеній послідовності установлені види технічного обслуговування і ремонту, передбачається нормативною документацією. У проміжку між капітальними ремонтами проводяться поточні ремонти і огляди обладнання. Час роботи обладнання між двома послідовно проведеними ремонтами любого виду називається міжремонтним періодом. Міжремонтні терміни різного технологічного обладнання залежать від конструктивних властивостей обладнання, умов експлуатації та категорії складності ремонту.

В Положенні про ППР встановлені наступні види і періодичність технічного обслуговування і ремонт обладнання які включають:

- огляд обладнання обслуговуючим персоналом в період передачі змін і нагляд за його роботою;

- ремонтний огляд обладнання;

- поточний (середній) ремонт по місцю роботи обладнання;

- капітальний ремонт.

Графік ППР складають механіки цехів в чотирьох екземплярах, узгоджують з службами підприємства (начальника виробничого відділу, головного енергетика та головного механіка). Після цього графік затверджує головний інженер підприємства і передає в відділ головного механіка для контролю. Термін зберігання графіка ППР – два міжремонтних циклу, але не менше ніж три роки.

На базі річного графіка ППР складають місячні графіки огляду та ремонту основного та допоміжного обладнання. Термін зберігання графіків – два міжремонтні періоди, але не менше року.

Графіки ППР та ТО складаються на плановий рік із даних допоміжної таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Допоміжна таблиця

Складаємо плановий графік у таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 – Плановий графік 2013 р.

2.2 Розрахунок трудомісткості ремонтів та ТО

Трудомісткість ремонтних операцій залежить від виду ремонту, конструктивних та технологічних особливостей обладнання, а також його розмірів. По цим ознакам розраховується категорія складності ремонту.

Розрахунок робочих годин при трьохзмінній роботі обладнання за рік в нормативних документах дорівнює 8760 годин (в високосний рік – 8784 години), а за місяць – 720 годин. Час, який відводиться на ремонт технологічного обладнання залежить від складності обладнання і трудомісткості ремонту; складу ремонтної бригади та форми організації ремонту; присутності технічної документації по ремонту. Норматив трудомісткості ремонту визначається як середня величина (в чол.-год.), приведена до 4-го розряду слюсара-ремонтника при шестирозрядній сітці. Цей норматив являється орієнтиром для розрахунку числа ремонтників, але не може служити основним документом для розрахунку оплати роботи ремонтного персоналу.

Основний річний об'єм трудомісткості ремонтів та технічного обслуговування визначається на підставі нормативу одиниці трудомісткості ремонтів та ТО, кількості електрообладнання та кількості ремонтних робіт у плановому році за наступною формулою:

Т =Σ n х N х H_од, (2.1)

де n – кількість електрообладнання, од., довжина ЛЕМ, км;

N – кількість ремонтів та ТО у плановому році;

H_од – норматив трудомісткості одиниці електрообладнання або ЛЕМ, чол.-год.

Приклад розрахунку:

Для капітального ремонту електродвигуна МТF

Т = = чол-год.

Аналогічно визначають трудомісткість для усього.

Розрахункові дані заносимо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 – Розрахунок основної трудомісткісті ремонтів та ТО

Трудомісткість додаткових ремонтних робіт визначаємо за формулою:

Тдод = Т хV_дод (2.2)

де V_дод – відсоток додаткових ремонтних робіт, приймається від 3 до 10%.

Трудомісткість загальних ремонтних робіт визначаємо за формулою:

Т_заг = Т_осн + Т_дод (2.3)

2.3 Організація чисельності електроремонтного персоналу цеху

Визначення оптимальної чисельності персоналу є найважливішим елементом управління трудовими ресурсами на підприємстві. Кількість працюючих та їх якісний склад впливають на результати всіх видів діяльності металургійного підприємства і визначають продуктивність праці. Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки металургійного підприємства (обсягів виробництва, типу, форм власності тощо), а також від зовнішніх факторів (ринкової кон'юнктури, регіональних особливостей, рівня економічного розвитку країни).

Розрахунок кількості працюючих необхідний не тільки для планування роботи і фонду заробітної плати, але також для зіставлення з існуючими трудовими ресурсами і визначення необхідності в кадрах.

Чисельність ремонтного персоналу електроремонтної служби цеху, яка займається технічним обслуговуванням та ремонтом електрообладнання знаходимо на основі дійсного річного фонду часу одного робітника за формулою:

Чр = Аріч / (Фріч * Кн), (2.4)

де Аріч - річний обсяг ремонтних робіт по цеху за даними підприємства, чол.*год;

Кн - коефіцієнт виконання норм за даними цеху,

Фріч - дійсний річний фонд часу одного робітника.

Для розрахунку чисельності ремонтного персоналу електромонтерів необхідно знати дійсний річний фонд часу одного робітника який розраховується на основі балансу робочого часу підприємства.

Фріч = (365 - Двих - Дсв - Двід - Дпов) * 8 - 6, (2.5)

Фріч = (366 - Двих - Дсв - Двід - Дпов) * 8 - 6, (2.6)

де, 365; 366 - календарні дні;

Двих - число вихідних днів за рік, Двих = 104 дні;

Дсв - число святкових днів за рік, Дсв = 10 днів;

Двід - число днів основної та допоміжної відпустки за даними підприємства;

Дпов - число днів неявок на роботу з поважних причин;

8 - тривалість зміни, год.;

6 - скорочені години праці в передсвяткові дні, год.

Фріч = (365 – 104 – 10 – 25 - 5) * 8 – 6 = 1762 годин.

Таким чином, чисельність ремонтного персоналу цеху складає:

Чр = 21320 / (1762 * 1,1) = 13 чол.

Згідно з даними розрахунку складаємо штатний розклад електроремонтного персоналу цеху.

Таблиця 2.4 – Штатний розклад ремонтного персоналу труболиварного цеху на 2013 рік

2.4 Планування річного фонду заробітної плати

електроремонтного персоналу цеху

Заробітна плата є одним із елементів виробничих витрат. У відповідності до ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Для електромонтерів в труболиварному цеху - це погодинно-преміальна система оплати праці.

Фонд заробітної плати являє собою суму грошових коштів, яка розподіляється між окремими категоріями робітників пропорційно кількості і якості їхньої праці. Він містить основну та додаткову зарплату.

Основна заробітна плата враховує суспільно нормальну міру праці, яка формується під впливом об'єктивних умов виробництва і праці, стійкі відмінності у кваліфікації працівників, складність і відповідальність їхньої роботи, умови праці, її інтенсивність. До основної зарплати відноситься:

- оплата праці за тарифом;

- доплата за керівництво бригадами;

- премія за показниками підприємства. Основними показниками для преміювання електромонтерів є: скороченню простоїв електрообладнання під час ремонтів та виконання графіка планово-попереджувальних ремонтів.

Додаткова заробітна плата залежить від таких аспектів виробничої діяльності працівників, які не можуть бути повною мірою враховані заздалегідь, відображають специфічні умови праці на цьому підприємстві або особливості працівників. Додатковий фонд заробітної плати включає оплату неявок на роботу з поважних причин; хвороба, виконання державних та господарських обов'язків згідно з законодавством.

При розрахунках фонду зарплати електромонтерів цеху на 2013 рік основними є: прийнята система заробітної плати, показники та межі преміювання, чисельність ремонтного персоналу, погодинні тарифні ставки, відсотки виконання норм, режими роботи та баланс робочого часу.

Визначаємо зарплату персоналу за елементами.

Тарифна заробітна плата електромонтерів цеху складає:

Зтар = (Т4 * Ч4 + Тч5 * Ч5 + Тч6 * Ч6) * Фріч, (2.7)

де Т4, Т5, Т6 - погодинні тарифні ставки електромонтерів за розрядами (таблиця 2.4), грн;

Ч4, Ч5, Ч6 - численність робітників за розрядами (таблиця 2.4), чол.

Зтар = (4 * 5,44 + 4 * 7,26 + 5 * 9,52) * 1762 = 173380,80 грн.

Визначаємо доплату за керівництво бригадою незвільненому бригадиру.

Збр = Т6 * Чбр * Фріч * Пбр, (2.8)

де Чбр - численність бригадирів,

Пбр - відсоток доплати за керівництво бригадою за даними підприємства, %.

Збр = 9,52 * 1 * 1762 * 10 / 100 = 1677,42 грн.

Сума премії електромонтерів цеху по показникам підприємства складає:

Зпр = (Зтар + Збр) * Ппр, (2.9)

де Ппр - відсоток премії по показникам цеху, %.

Зпр = (173380,80 + 1677,42) * 30 / 100 = 52517,47 грн.

Таким чином, основний фонд заробітної плати буде рівнятися:

Зосн = Зтар + Збр + Зпр (2.10)

Зосн = 173380,80 + 1677,42 + 52517,47 = 227575,69 грн.

Визначаємо додатковий фонд заробітної плати робітників бригади:

Здод = Зосн * П, (2.11)

де П – відсоток для визначення додаткової заробітної плати, %.

Здод = 227575,59 * 10 / 100 = 22757,57 грн.

Визначаємо річний фонд заробітної плати ремонтного персоналу цеху за формулою:

Зф = Зосн + Здод (2.12)

Зф = 227575,69 + 22757,57 = 250333,26 грн.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата одного електромонтера бригади дорівнює:

Зср.м = Зф /( 12 * Чр) (2.13)

Зср.м = 250333 / (12 * 13) = 1604,70 грн.

Згідно з розрахунками складаємо таблицю фонду заробітної плати.

Таблиця 2.5 – Фонд заробітної плати електроремонтного персоналу труболиварного цеху на 2013 рік

2.5 Розрахунок обсягу капіталовкладень

До капіталовкладень, пов’язаних із створенням і впровадженням нових конструкцій, виробів або нових систем управління електроприводами відносять:витрати на проектування і підготовку виробництва нових виробів (якщо проектуються нові вироби); витрати підприємства на придбання, транспортування, монтаж, налагодження устаткування і систем; інші витрати (облаштування фундаментів, споруд, вартість компенсуючих пристроїв тощо).

Величину капіталовкладень і-того варіанту можна визначити за формулою:

(2.14)

де - витрати на придбання підприємством і-того устаткування, (грн.);

витрати на транспортування, монтаж і наладку і-того устаткування, (грн.);

- інші витрати, пов’язані з облаштуванням фундаментів,мереж, споруд тощо (грн.);

- витрати на підготовку, освоєння виробництва продукції з використанням і-того устаткування, (грн.);

– обсяг продукції в перші 2-3 роки після освоєння, (шт.).

В ринковій економіці ціни на електротехнічне обладнання, устаткування не регулюються державою і формуються підприємствами, виходячи з параметрів собівартості, попиту, пропозиції, рівня конкуренції на ринку.

Витрати на транспортування, монтаж і наладку розраховуються за допомогою цін, прейскурантів, тарифів підприємств-перевізників та підприємств, які займаються монтажними і пусконалагоджувальними роботами. Також можна застосувати метод укрупнених розрахунків і визначити ці витрати на рівні 10%-20% від .

Вартість будівельних робіт а також робіт з облаштування комунікацій визначають за методом укрупнених розрахунків. Рекомендовано приймати вартість облаштування фундаменту для електрообладнання 1100 грн.; витрати на облаштування комунікацій рекомендовано визначити на рівні 10% від .

Результати розрахунків капітальних витрат доцільно оформити у вигляді таблиці.

Таблиця 2.6 – Капітальні витрати

№ п/п	Найменування витрат	Сума, грн.
	Витрати на придбання устаткування,
	Витрати на транспортування
	Витрати на монтаж і наладку,
	Інші витрати,
	Витрати на підготовку і освоєння виробництва,
	Разом витрат,

2.6 Розрахунок витрат матеріалів для експлуатації та

ремонту електрообладнання цеху

Витрати матеріалів на ремонт та експлуатацію електрообладнання залежать від його технічного стану, рівня організації експлуатації та ремонту в цеху, наявності та стану електроремонтних цехів та баз на підприємстві.

Необхідність в матеріалах визначається згідно з діючими нормативами витрат основних матеріалів на ремонт та експлуатацію електрообладнання в розрахунках на 1 млн. грн балансової вартості основних виробничих фондів (ОВФ), прийнятих на підприємстві. Балансова вартість ОВФ труболиварного цеху складає 112 млн. грн. Застосовуючи діючі на підприємства прейскуранти, цінники та нормативи визначаємо вартість витрат матеріалів на експлуатацію та ремонт електрообладнання цеху.

Таблиця 2.7 – Вартість витрат матеріалів на експлуатацію та ремонт електрообладнання на 2013 рік

2.7 Складання кошторису витрат на утримання та

ремонт електрообладнання цеху

Для виконання розрахунку вартості ремонту електрообладнання цеху та його утримання складаю кошторис витрат (таблиця 2.8). Розрахунок кошторису виконую згідно з кошторисними нормами, одиничними розцінками, прейскурантами, цінниками, єдиними нормами накладних витрат підприємства. Кошторис розраховую по елементах витрат, які включають вартість матеріалів, заробітну плату, відрахування на соціальне забезпечення, транспортно-заготівельні та складські витрати.

Згідно з розрахунком вартості матеріалів (таблиця 2.7)

Вм = 249878,10 грн.

На основі розрахунків підрозділу 2.5 (таблиця 2.2) Зф = 250333,26 грн.

Визначаємо відрахування на соціальне страхування:

Всоц = Зф * Псоц, (2.15)

де Псоц - відсоток відрахування на соціальне страхування, Псоц - 37,5 %

Всоц = 250333,26 * 37,5 / 100 = 93874,97 грн.

Визначаємо транспортно-заготівельні витрати на утримання та ремонт ЕО:

Зтр.заг = Вм * Птр.заг, (2.16)

де Птр.заг - відсоток транспортно-заготівельних витрат за даними цеху, %.

Зтр.заг = 249878,10 * 8 / 100 =19990,25 грн.

Визначаємо цехові витрати;

Зцех = Зтар * Пцех, (2.17)

де Пдех - відсоток цехових витрат за даними цеху, %;

Зтар - заробітна плата за тарифом.

Зцех =173380,80 * 110 / 100 =190718,88 грн.

Тоді цехова собівартість експлуатації та ремонтів електрообладнання складає:

Сцех = Вм + Зф + Всоц + Зтр.заг + Зцех (2.18)

Сцех = 249878,10 + 250333,26 + 93874,97 + 19990,25 + 190718,88 =

= 804795,46 грн.

Визначаємо загальнозаводські витрати на утримання електрообладнання

Ззаг = Зосн * Пзаг, (2.19)

де Пзаг - відсоток загальнозаводських витрат за даними підприємства, %.

Ззаг = 227575,69 * 60 / 100 =136545,41 грн.

Виробнича собівартість утримання електрообладнання складає:

Свир = Сцех + Ззаг (2.20)

Свир = 804795,46 + 136545,41 = 941340,87 грн.

Встановлюю невиробничі витрати на експлуатацію та ремонт електрообладнання цеху.

Зневир = Свир * Пневир, (2.21)

де Пневир - відсоток невиробничих витрат за даними підприємства, %.

Зневир = 941340,87 * 3 / 100 = 28240,23 грн.

Таким чином, повна собівартість утримання електрообладнання складає:

Сп = Свир + Зневир (2.22)

Сп = 941340,87 + 28240,23 = 969581,10 грн.

Всі розрахунки зводимо до таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 – Кошторис витрат на утримання та ремонт електрообладнання цеху на 2013 рік

2.8 Техніко-економічні показники

Таблиця 2.9 – Техніко-економічні показники труболиварного цеху

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А.І.Чорний «Економіка ремонта машин та обладнання», М., Вид. «Економіка», 1991 р.

2. В.Г.Пасічник «Організація виробництва», К.; Центр навч. літерат., 2005 р.

3. Г.І.Андрєєва «Економічний аналіз», К., Знання., 2008 р.

4. Г.М.Тарасюк «Планування діяльності підприємства». К.: «Каравела», 2003 р.

5. І.І. Цигилик « Економіка підприємства», К.; Центр навч. літерат., 2004 р.

6. Й.М.Петрович «Економіка підприємства», Л.; «Новий світ», 2004 р.

7. Й.М.Петрович «Організація виробництва». Магнолія-плюс, Львів, 2004 р.

8. Л.А.Швайка «Планування діяльності підприємства», Л.: «Новий Світ-2000», 2004 р.

9. Л.Ю. Астанський «Економіка, організація і планування виробництва», М.,Буд.вид.,1998 р.

10. М.С.Пушкар «Управлінський облік», Т.,ТзОВ «Поліграфіст», 1997 р.

11. Н.А.Афанас'єв «Система технічного обслуговування та ремонту обладнання енергогосподарських промислових підприємств», М.: «Енергоатовид.», 1998 р.

12. Н.Н. Синягин «Система планово-попереджувального ремонту обладнання та мереж промислової енергетики», М.: «Енергоатовид.», 1994

13. О.В.Крушельницька «Управління матеріальними ресурсами», К., Кондор, 2003 р.

14. С.Ф.Покропивний «Економіка підприємства», К.: Центр навч. літерат., 2001 р.

Поиск по сайту: