Склад та структура агрофітоценозу

Лекція №2

ТЕМА: Рослинні угруповання. Конкурентна здатність культурних рослин в агрофітоценозах.

2.1 Склад та структура агрофітоценозу

2.2 Поняття про конкурентну здатність культурних рослин та показники їх антибур’янової ефективності.

Питання для самостійного вивчення:

1.Фітоценотична значимість видів.

2.Закони росту і розвитку агрофітоценозів.

Література:

1. Довідник з гербології: навчальний посібник для підготовки бакалаврів напряму 1301 "Агрономія" в аграрних вузах II-IV рівнів акредитації / І.Д. Примак, М.П. Косолап, П.У. Ковбасюк та ін.; За ред. І.Д. Примака. – К.: Кондор, 2006. – 372 с.

2. Косолап М.П. Гербологія: навч. посіб. для підготовки бакалаврів напряму "Агрономія" в аграр. навч. закладах ІІІ-ІV рівнів акред. / М.П. Косолап; Нац. аграр. ун-т (К.). – К.: Арістей, 2004. – 364 с.

3. Термінологічний словник з гербології: навч. посіб. / М.П. Косолап, С.П. Танчик, Ю.П. Манько, Р.І. Бурда, І.Д. Примак. – К.: Слово, 2008. – 184с.

Склад та структура агрофітоценозу.

Склад агрофітоценозу характеризується видами, які визначаються такими показниками:

- флористичний склад;

- склад екобіоморф (життєва форма буряну, що склалася під впливом певних екологічних умов і відображена у її морфології, наприклад, гігрофіти, мезофіти, ксерофіти);

- чисельність і склад ценопопуляцій (популяція виду буряну в межах певного агрофітоценозу);

- фітоценотична значимість видів.

У флористичному складі будь-якого агрофітоценозу можна виділити дві групи:

1. Вищі рослини, куди входять сільськогосподарські культури та бур'яни.

2. Нижчі рослини, куди входять – гриби, мохи, лишайники, бактерії та водорості.

Весь флористичний склад поділяється на дві групи по відношенню до органічної речовини:

1. Синтезуючі – створюють органічну речовину:

- культурні рослини;

- бур'яни;

- водорості;

- лишайники;

- мохи.

2. Гетеротрофні – розкладають органічну речовину:

- бактерії;

- гриби.

Першість по значимості у формуванні агрофітоценозу належить вищим рослинам, а серед них культурному компоненту. Видовий склад останнього досить стабільний. Стабільність його в агрофітоценозах зумовлена не біологічними, екотопічними чи внутрішніми фітоценотичними причинами, а зовнішніми діями людини. Склад культурного компонента агрофітоценозу не є абсолютно стабільним. У ньому постійно відбуваються зміни, але викликані вони не природними, а антропічними причинами (сортозміною, пересівом, зміною напряму спеціалізації господарства та ін.).

У багатьох моментах чисельність і видовий склад бур'янового компонента агрофітоценозу визначається видовим складом культурних рослин і технологією їх вирощування, але якщо для складу культурного компонента діяльність землероба є вирішальним фактором, то для бур'янового компонента вирішальними (поряд з антропічним) є ектопічні (абіотичні) та кліматичні умови даної території.

Флористичний склад агрофітоценозу визначається двома факторами:

- надходженням органів розмноження;

- наявністю можливостей для росту і розвитку даного виду.

Одна з найважливіших ознак організації будь-якого агрофітоценозу – віднесення видів, що його утворюють до різних екоморф. Екобіоморфний склад агрофітоценозів – результат довгострокового відбору видів здатних рости в умовах антропогенно зміненого середовища і займати різні екологічні ніші в агрофітоценозі.

Структура агрофітоценозу визначається: антропічними факторами; властивостями екотопу та взаємодією рослин, що складають агрофітоценоз. Структура рослинних угрупувань – це широке поняття, що охоплює різні сторони будови фітоценозу.

Вертикальна структура агрофітоценозу відображає ступінь заповнення простору даним рослинним угрупуванням по вертикалі. Залежно від особливостей агрофітоценозу вона може бути непреривна або дискретна. Основним елементом вертикальної структури є ярус. В агрофітоценології розрізняють надземну і підземну ярусність. Доцільно виділяти яруси окремо у різних компонентів агрофітоценозу (культурного і бур'янового). В агрофітоценозах розподіл маси по висоті має пірамідальний характер.

Горизонтальна структура фітоценозу характеризує його будову в горизонтальному напрямі. Вона абсолютно по-різному проявляється у культурного і бур'янового компонента. Взагалі доля антропічного впливу на горизонтальну структуру агрофітоценозу дуже велика. У культурного компонента вона повністю визначається людиною. У бур'янового компонента горизонтальна структура може проявитися у вигляді мозаїчності в межах конкретного агрофітоценозу. Причинами можуть бути зовнішні – едафічні неоднорідності, вплив тваринних організмів або землеробської діяльності людини чи внутрішніми факторами, які пов'язані з ростом рослин, їх взаємним впливом, явищами регенерації угрупувань.

Геометрична структура агрофітоценозу описує просторове розташування рослин агрофітоценозу. Геометрична структура характеризується площею листків в одиниці об'єму агрофітоценозу по ярусах і просторовою орієнтацією листків.

Функціональна структура характеризує структуру форм організації агрофітоценозу на основі взаємовідносин рослин. Елементами функціональної структури агрофітоценозу є синузії (структурна частина бурянового угруповання, що об’єднує буряни однієї або кількох близьких життєвих форм), ценопопуляції (популяція виду буряну в межах певного агрофітоценозу) і т. д. Вихідною основою формування функціональної структури угрупування служать спадкові особливості особин, представлені сукупністю їх генотипів.

Еколого-біологічна структура характеризує кількісний склад біоморф та екоморф складових видів агрофітоценозу за індивідуальними ознаками, наприклад, тип кореневої системи, спосіб розмноження, характер плодоношення. Екологічний тип визначається по відношенню до різних екологічних факторів (води, температури, світла).

Структура рослинних угрупувань є динамічне явище й змінюється в певних межах протягом вегетаційного періоду.

Поиск по сайту: