Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Охарактеризувати теорії, стратегії, напрями і рівні глобального інформаційного суспільства



Інформаційне суспільство – теоретична концепція постіндустріального суспільства; історична фаза можливого розвитку цивілізації. В якій головними продуктами виробництва є знання і інформація. Основні ознаки: зростання ролі інформації, знань и ІТ в житті суспільства; зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг у ВВП; наростаюча інформатизація суспільства з використанням телефонії, радіо, телебачення, мережі Інтернет, а також традиційних і електронних ЗМІ; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує а) ефективну інформаційну взаємодію людей, б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і в) задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах. В залежності від того, яка з наведених ознак превалює в стратегії/концепції побудови ІС вирізняють такі моделі як ліберальна (або каліфорнійська), соціальна (або фінська), інтегрована та формальна.

Теорії: Є два підходи до розгляду ІС: концепція постіндустріалізму, що визначає новий етап розвитку суспільства як постіндустріальний (Д.Белл, Р.Дарендорф, А.Турен, Ф.Феррароті, Д. Етціоні); концепція власне ІС (О.Тоффлер, Й.Масуда, Дж.Нейсбіт, Дж.Бенігер, З.Бжезинський, М.Маклюен, М.Кастельс, А.Урсул).

Америк.соціолог Деніел Белл звів поняття постінд.сус. до наступних моментів:

 економічна ділянка: перехід від товаровиробляючої до обслуговуючої економіки;

 поділ населення за родом занять: перевага професійно-технічного класу;

 осьовий принцип: провідна суспільна роль теоретичного знання як джерела нововведень і політичних формулювань;

 орієнтація на майбутнє: контроль технології і технологічної оцінки;

 Ухвалення рішень: створення нової «інтелектуальної технології».

Д. Белл основними ознаками нового суспільства вважає перетворення теоретичних знань на джерело інновацій і визначальний чинник політики. Э. Тоффлер Формулюючи основні принципи нової цивілізації, він протиставляє їх принципам індустріальної цивілізації (другої хвилі). Ці принципи, на думку Тоффлера, наступні: дестандартізация, деспециалізация, десинхронізація, деконцентрация, демаксимізация, децентралізація. Вважаючи, що виникаюча цивілізація суперечить старій традиційній індустріальній цивілізації, Тоффлер стверджує, що вона є одночасно і високотехнічною і антиіндустріальною цивілізацією. Інформаційне суспільство (третя хвиля) несе з собою нові інститути, стосунки, цінності, те, що Тоффлер називає новим устроєм життя. Цей устрій життя заснований на всіляких поновлюваних джерелах енергії; на методах виробництва, що заперечують більшість фабричних складальних конвеєрів; на новій структурі, яку Тоффлер називає «електронним котеджем»; на радикально змінених школах і об'єднаннях майбутнього.

З. Бжезинський визначив і.суспільство як те, «що формується у всіх відношеннях під впливом сучасної техніки та електроніки», і де, в той же час, «індустріальні процеси вже не є вирішальним фактором соціальних змін і еволюції образу життя, соціального устрою та моральних цінностей» . Тобто в новому суспільстві гармонійно поєднуються технічна та соціальна сфера, не домінуючи одна над іншою, а взаємодіючи задля подальшого суспільного прогресу.

Пітер Дракер ядром його теорії є концепція подолання традиційного капіталізму. Основними ознаками зрушення, що відбувається, вважаються перехід від індустріального господарства до економічної системи, заснованої на знаннях і інформації, подолання капіталістичної приватної власності і відчуження в його марксовому розумінні, формування нової системи цінностей сучасної людини і відмова від ідеї національної держави на користь глобальної економіки і глобального соціуму.

Регіональний та міжнародний рівні: Звичайно виділяють дві моделі інформаційного суспільства: західну і азійську.

Західною моделлю інформаційного суспільства називають шлях його побудови в індустріально розвинутих країнах. В його рамках виокремлюють модель континентальної Європи і англо-американську модель.

Модель побудови ІС базується на трьох основних аспектах, за якими і можна визначити спільне і відмінне в тих чи інших національних моделях: політика в області приватизації і лібералізації телекомунікацій(1); розвиток універсального обслуговування (2); пріоритетність розвитку: мережі/послуги та технічне/соціально-інформаційне обслуговування (3).

Основна відмінність між американською і європейською моделлю полягає в тому, що, в Європі, на відміну від Америки відбувається пошук балансу між повним контролем з боку держави і саморегулюванням ринку, а ключовим елементом програми європейської інтеграції є поняття «соціальна Європа» (вперше така ідея була виражена в 1993 році в Білій Книзі, однак треба пам’ятати, що цей документ був написаний під впливом соціал-демократичних поглядів Жака Делора; подібний підхід виражено в звіті датського Уряду «Інформаційне суспільство 2000», де підкреслюється, що ринку не можна дозволити взяти контроль над стратегією побудови інфомагістралей, однак ця стратегія має враховувати можливості ринкових сил).

Американо-англійська модель. Функції держави зводяться до мінімуму. Діяльність приватних осіб – до максимуму. Девіз – залишити все в руках приватного сектору і важелів ринку, повна лібералізація ринку ІКТ з акцентом на технічному обслуговуванні – створенні мереж і інформаційних супермагістралей. Навіть за умови можливості посилення соціального контролю за рахунок електронних комунікацій сама необхідність суспільного контролю ставиться під питання.

Азійська модель розвитку ІС. Азійська модель реформи телекомунікацій характеризувалася активним впровадженням механізму конкуренції, залишаючи приватизацію на майбутнє, при чому повної приватизації так і не відбулося. Альтернативний спосіб соціально-економічного розвитку регіону і конфронтація із Заходом. Заперечення західних норм, утвердження власних ціннісних орієнтацій. Характеризується співробітництвом держави і ринку і спробою встановити зв’язок між культурними цінностями, властивими Конфуціанству (робоча дисципліна, акцент на освіті, сімейні цінності, визнання авторитету) в соціальної трансформації. В рамках азійської моделі виділяють Японію, «азійських тигрів» і Індію.

Національний рівень: В світі ще не розроблено універсальних методів розвитку ІС, які б були дійсними для всіх держав, разом з тим досвід як розвинутих держав, так і тих, які здійснили «стрибок в майбутнє» за останні 10 років переконують, що є ряд спільних принципів, без яких стратегія неможлива. Можна виділити три таких принципи: реальне бачення цілей і методів, стратегічне партнерство зацікавлених сторін, політична воля до втілення стратегії. За останні десятиліття в США змінився не один «План дій», а в Японії з’явилися «Реформи в напрямку інтелектуального творчого суспільства 21-го ст.». Інтерес до вироблення універсальної стратегії великий також в Європі, де мають сильний вплив два документи: європейська Біла Книга «Зростання, конкурентоспроможність і зайнятість», і «Європа і глобальне інформаційне суспільство», також відомий як доповідь Бангеманна. Вони призвели до прийняття і розробки національної політики і стратегії по ІС самих різних країн від Бразилії до Ірландії. Спочатку основним напрямком ініціатив по ІС була економіка і промисловість. Однак в Європі виникли два напрямки політики по ІС. Перший з них це лібералізація телекомунікацій і розвиток високих технологій, другий пов’язаний з широким соціальним контекстом, включно із проблемою соціальної єдності і «цифрового розриву» - розриву між тими, хто має можливість користування Інтернет, і у кого такої можливості немає.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.