Стрептококове імпетиго

Лекція №2

Тема. Піодермії.

Піодермії – гноячкові хвороби шкіри, відносяться до найбільш частих захворювань шкіри. Етіологія. Збудники – гноєродні бактерії (піококки), переважно стафілококки і стрептококи. Захворювання вони викликають при певних умовах:

· Порушення цілості шкіри (мікротравми)

· Зниження імунітету

· Недотримання гігієни шкіри

· Наявність в організмі хронічних осередків інфекції

Класифікація:

I. В залежності від збудника:

1. Стафілодермії (остіофолікуліт, фолікуліт, сикоз, епідемічна міхурчатка новонароджених, гідраденіт, фурункул, карбункул)

2. Стрептодермії (стрептококове імпетиго, звичайна ектима)

3. Стрептостафілодермії (приєднання до стрептодермій стафілококової інфекції)

II. В залежності від глибини ураження:

1. Поверхневі.

2. Глибокі.

Остіофолікуліт– запалення лійки (розширення у верхній частині волосяного фолікула) волосяного фолікула у вигляді гноячка з волосиною у центрі, оточеного запальним обідком червоного кольору. Може бути поодиноким або множинним. Виникає на любій ділянці тіла де є волосся, часто у чоловіків в ділянці бороді і вусів після дрібних порізів під час гоління. Через 1-2 дні гноячки підсихають в кірочку жовтого кольору, яка через кілька днів відпадають. Лікування: обробка шкіри навколо вогнищ ураження 3-4 рази на добу (3-5 днів) 2% спиртовим розчином саліцилової або борної кислоти.

Фолікуліт – запалення волосяного фолікула і прилеглих тканин дерми, розвивається з остіофолікуліта в результаті розповсюдження інфекції вглиб. Відрізняється від остіофолікуліта наявністю щільного болісного вузлика з гноячком на верхівці. Лікування як при остіофолікуліті.

Сикоз – хронічний дифузний фолікуліт у чоловіків в ділянці бороди і вусів в результаті мікротрвматизації шкіри під час гоління, особливо у осіб зі зниженими стерилізуючи ми властивостями секрету сальних залоз при нейроендокринних порушеннях. Характеризується схильністю до злиття елементів висипу і рецидивуванню. Лікування: антибіотики широкого спектру, імуностимулятори, корекція нейроендокринних порушень; місцево спиртові розчини анілінових барвників, глюкокортикостероїдні креми з антибіотиками.

Епідемічна міхурчатка новонароджених.Збудник – стафілококки. Хвороба розвивається в перші дні життя дитини (7-10 - ий). Джерела інфекції: носії патогенних стафілококків серед медичного персоналу, брудні пелюшки, погано оброблена шкіра рук медичного персоналу.

Клінічна картина. На фоні еритеми з’являються поодинокі міхурі. Потім поштовхами висипають нові, які збільшуються в розмірі, вміст їх стає серозно-гнійним. Покришка міхура швидко руйнується, утворюючи ерозії. Розповсюдженість процесу супроводжується явищами інтоксикації (дитина неспокійна, t° тіла підвищується до 39°С).

Ускладнення: пневмонія, отит, кон’юнктивіт, сепсис.

В окремих випадках захворювання одразу приймає злоякісний перебіг з розвитком ексфоліативного дерматиту Ріттера (стафілококовий синдром обпеченої шкіри), при якому на фоні гіперемії по всьому шкірному покриву з’являються великі міхурі, схильні до злиття. Епідерміс легко відшаровується при незначному тиску на шкіру (позитивний симптом Нікольського), оголюючи ерозовані поверхні яскраво-червоного кольору, що нагадують опіки.

Загальний стан дитини різко погіршується, t° тіла підвищується до 39-40°С, виникають явища інтоксикації, зневоднення.

РПМВ. Взяття крові для ЗАК, взяття матеріалу з уражених ділянок для бактеріоскопічного і бактеріологічного досліджень.

Вимірювання t° тіла, АТ.

Часта переміна натільної і постільної білизни.

Виконання призначень лікаря.

Загальна терапія: антибіотики пеніцилінового ряду, при необхідності лікування в палаті інтенсивної терапії.

Місцева терапія: антибактеріальні мазі (бактробан, дерматин, мірамістинова, синтоміцинова, стрептоцидова), анілінові барвники (фукорцин, йоддицерин).

Профілактика: дотримання гігієни шкіри, суворе дотримання санітарно-гігієнічного режиму в пологових будинках, санація хронічних осередків інфекції серед обслуговуючого персоналу.

Стрептококове імпетиго.

Етіологія. Збудники: стрептококи групи А з можливим приєднанням стафілококів

Сприяючі чинники: дитячий вік, незначні травми шкіри (подряпини, розчухи), недотримання правил гігієни, сверблячі дерматози.

Клінічна картина. Первинні елементи висипу – міхурі невеликих розмірів, що виникають переважно на відкритих ділянках тіла (обличчя, кисті). Вміст міхурів швидко стає серозно-гнійним і зсихається в кірочки золотистого кольору, або покришки міхурів руйнуються з утворенням ерозій, які вкриваються кірочками. Міхурі з гнійним вмістом називаються фліктени. Можлива аутоінокуляція (перенесення збудників через руки на інші ділянки), внаслідок чого відбувається розповсюдження процесу. В результаті приєднання стафілококової інфекції виникає вульгарне імпетиго, при якому фліктени збільшуються в кількості, зливаються між собою, утворюючи обширні ділянки ураження.

РПМВ. Взяття матеріалу з вогнища ураження для бактеріоскопічного та бактеріологічного дослідження. Оброблення здорових ділянок шкіри навколо місць уражень левоміцетиновим спиртом або спиртовим розчином борної кислоти, змащування нігтів спиртовим розчином йоду. Заборона приймати душ або ванну.

Виконання призначень лікаря:

Загальна терапія: у разі генералізованого висипу антибіотики, сульфаніламіди.

Місцева терапія: антибактеріальні мазі, анілінові барвники.

Профілактика: своєчасне оброблення мікротравм, дотримання гігієни шкіри, регулярне обстеження декретованих шарів населення на носійство стафілококів.

Звичайна ектима – глибока інфекція, яка захоплює дерму.

Етіологія. Збудники: стрептококи з можливим приєднанням стафілококів.

Шляхи зараження: через мікротравми або на фоні іншого дерматозу в результаті порушення цілості епідермісу.

Клінічна картина. Спочатку в товщині шкіри розвивається запальний інфільтрат, на поверхні якого виникає міхур Ø 0,5-1,0 см. Вміст міхура швидко зсихається в кірку темно-коричневого кольору, яка зберігається тижнями. При знятті кірки утворюється виразка з валикоподібними краями, що дещо підвищуються, дно виразки із значними гнійними виділеннями. На місці виразки залишається рубець.

Локалізація висипу: нижні кінцівки, сідниці, поперек.

РПМВ. Взяття крові для ЗАК, матеріалу з дна виразки для БС та БЛ досліджень. Часта переміна натільної та постільної білизни, дезінфекція білизни кип’ятінням; заборона приймати душ та ванну.

Виконання призначень лікаря:

Загальна терапія: у разі генералізованого висипу антибіотики, сульфаніламіди.

Місцева терапія: вскриття міхурів або видалення кірок з послідуючою антибактеріальною терапією (спиртові розчини анілінових барвників, мазі і креми з антибіотиками). Кірку розмягчають накладанням 5-10% саліцилової мазі під пов’язку на 12-24 годин.

Профілактика. Як при імпетиго.

Поиск по сайту: