Законодавство України про охорону праці – це сукупність загальних законівта спеціальних законодавчих актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці.
До загальних законів, які визначають основні положення про охорону праці, належать
4 Конституція України,
4 Кодекс законів про працю,
4 Закон України “Про охорону праці”.
З ними тісно переплітаються
4 Закони України “Про охорону здоров’я”,
4 “Про пожежну безпеку”,
4 “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”,
4 “Про забезпечення санітарного благополуччя населення”,
4 “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,
4 “Про підприємства в Україні”,
4 “Про оплату праці”,
4 “Про колективні договори та угоди”,
4 “Про зайнятість населення” тощо.
Стаття 43 Конституції України гарантує право на працю, право на належні, безпечні і здорові умови праці. Ця ж стаття встановлює заборону використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Стаття 45 гарантує право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану відпустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скорочену тривалість роботи в нічний час. Інші статті встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов’язки (ст. 57) й інші загальні права громадян, у тому числі право на охорону праці.
Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього неодноразово вносилися зміни і доповнення. Правове регулювання охорони праці в ньому не обмежується главою ХІ “Охорона праці”. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав: “Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Професійні спілки”, “Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю”.
Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці є − Закон “Про охорону праці” від 14.10.1992 р., а у 2002 р. його викладено у новій редакції. Він містить 9 розділів, що встановлюють загальні положення з охорони праці, гарантії працівників на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
− Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних і шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи.
− Закон України “Про охорону здоров’я” регулює суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності та довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров’я.
− Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі .
− Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визначає умови застосування соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.
− Закон “Про підприємства в Україні” визначає, що підприємство зобов’язане забезпечити своїм працівникам всі безпечні та нешкідливі умови праці і несе відповідальність.
− Закон України “Про колективні договори і угоди” передбачає, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо охорони праці.
До спеціальних законодавчих актів в галузі охорони праці належать:
§ Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП) – це державні стандарти ССБП колишнього СРСР, які застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України (зокрема, ГОСТ 12.4.183-91 ССБТ Материалы для средств защиты рук. Технические требования);
§ Державні стандарти України з питань безпеки праці (ДСТУ) (зокрема, ДСТУ 2053-92 Засоби індивідуального захисту органів дихання ізолюючі);
§ Нормативно-правові акти з охорони праці(НПАОП) (до 2004 р. Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП));
§ Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (локальні).