Попит на гроші і мотиви, що його визначають

Попит на гроші – це потреба економічних агентів у готівкових і безготівкових коштах, які служать безпосередніми платіжними засобами.

Попит на гроші визначає розуміння грошей в якості одного із елементів загального портфеля активів кожного економічного агента, тому бажання суб’єктів ринку утримувати у своєму портфелі саме гроші означає його відмові від інших важливих напрямів дохідного розміщення своїх активів. У зв’язку з цим дане

бажання має ґрунтуватися на серйозних мотивах.

Мотиви, що визначають попит на гроші поділяються на три види:

- трансакційний мотив;

- застережний;

- спекулятивний.

Трансакційний мотив визначає потребу в грошах пов’язану із необхідністю їх використання в якості засобів обігу і платежу. Тобто для здійснення поточних господарських операцій, котрі обслуговують оборот ВВП. У кількісному виразі трансакційний попит на гроші визначається фактичним обсягом реалізованих товарів і послуг за даний період часу.

Застережний мотив визначає попит на гроші для покриття непередбачуваних витрат пов’язаних із певними нерегулярними платежами або для придбання товарів і послуг у майбутньому. Даний мотив визначає потребу у грошах виходячи із функції як засобу нагромадження. Він означає бажання суб’єктів ринку мати можливості у майбутньому розпоряджатися частиною свого багатства у вигляді грошей. У кількісному виразі застережний мотив як трансакційний залежить від величини ВВП.

Спекулятивний мотив визначається бажанням суб’єктів ринку тримати гроші у вигляді певного резерву для того, щоб більш вигідно їх вкласти у майбутньому, а ніж за обставин в даний момент часу. Спекулятивний мотив залежить від дохідності інших не грошових форм зберігання активів таких як:

- акції;

- облігації

- строкові депозити в банках.

Дана дохідність у кількісному виразі визначається величиною ринкової норми процента. Чим вона вища тим спекулятивний попит на гроші є нижчим і навпаки, чим нижча дохідність інших активів і чим нижчою є ринкова норма процента тим менша зацікавленість економічних агентів вкладати в них гроші, а від так тим вищою буде величина спекулятивного попиту на гроші. Таким чином величина трансакційного і застережного мотиву попиту на гроші визначається величиною ВВП країни. А величина спекулятивного – ринковою процентною ставкою.

З'ясування мотивів, які заохочують економічних суб'єктів нагромаджувати гроші, дає можливість визначити чинники, які впливають на ці мотиви, а значить - на динаміку попиту на гроші.

Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва (або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу на попит. Зміна обсягу валового національного продукту, у свою чергу, визначається двома самостійними чинниками - динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного. Наприклад, абсолютний рівень цін може зростати при незмінному обсязі реального виробництва, і навпаки, останній може зростати при незмінному рівні цін чи обидва показники можуть зростати водночас, але різними темпами. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним - у міру зростання цін чи/та збільшення фізичного обсягу виробництва відповідно зростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися.

При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник - швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки.

При мікроекономічному підході до аналізу попиту на гроші

швидкість обігу грошей зникає з поля зору. Замість неї

використовується чинник зміни норми процента.

Сучасна теорія грошей, крім цих чинників, почала визнавати ще ряд чинників впливу на попит, які можна умовно назвати новітніми. Це, зокрема, накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон'юнктури ринку та ін.

Чинник накопичення багатства полягає в тому, що економічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.

Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін неминуче підштовхує вверх ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слід пам'ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо воно не значне і не провокує інфляційних очікувань.

З інфляційними очікуваннями тісно переплітаються очікування погіршення кон'юнктури ринків, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться.

Щоб краще зрозуміти функціональну залежність між основними чинниками, що визначають попит на гроші, зобразимо

Поиск по сайту: