Механізм грошової емісії

Емісія грошей являє собою випуск грошових знаків у усіх формах, що призводить до збільшення загальної величини грошової маси.

Характер емісії залежить від того, яка форма грошей перебуває в обігу в даний історичний період. В умовах обігу повноцінних грошей для механізму їх емісії були притаманні наступні ознаки:

- наявність жорсткого зв’язку між кількістю випущених в обіг грошових знаків та величиною запасів благородних металів;

- обмеження обсягу емісії грошей величиною офіційних запасів благородних металів у центральному банку країни;

- встановлення строгого ліміту на будь-який випуск грошових знаків понад запас золота і срібла.

Позитивною рисою такого механізму емісії було забезпечення купівельної спроможності грошей на незмінному рівні та забезпечення стабільності грошового обігу в країні.

Негативною рисою такого механізму була його негнучкість, оскільки він не дозволив пристосовувати грошовий обіг до потреб товарообороту, що в свою чергу зумовлювало дефіцит платіжних засобів та економічні кризи.

Емісійна діяльність в сучасних умовах визначається особливостями функціонування банківської системи країни, не залежить від золотого забезпечення і належить до компетенції центрального банку і комерційних банків.

Відповідно до цього розрізняють:

- первинну;

- вторинну емісію.

Первинна емісія – це випуск в обіг грошей у готівковій та безготівковій формах, що здійснюється центральним банком.

Основними каналами первинної емісії є:

- кредитування комерційних банків, що передбачає зарахування відповідних сум коштів на їхні кореспондентські рахунки;

- кредитування урду, що здійснюється як правило через придбання державних боргових зобов’язань;

- приріст офіційних золовалютних резервів, що передбачає придбання банком іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку;

- пряме кредитування підприємств і організацій, теоретично це можливий канал, однак на практиці в ринковій економіці не застосовується.

Випуск в обіг готівки у вигляді банкнот та розмінної монети

передують відповідні записи на окремих рахунках позичальників у центрального банку.

Забезпечення емісії сучасних грошей виступають активи балансу центрального банку, а саме:

- кредитні зобов’язання комерційних банків;

- державні цінні папери;

- запаси іноземної валюти та золота.

Вторинна емісія – це випуск грошей у безготівковий грошовий обіг, що здійснюється комерційними банками в процесі кредитно-розрахункових операцій.

Суть вторинної емісії полягає в тому, що комерційний банк надаючи кредит зараховує усю суму на поточний рахунок клієнта. Позичальник в межах суми одержаного кредиту може виписувати чеки або платіжні доручення для здійснення безготівкових розрахунків. У тому разі якщо ці грошові кошти використані для розрахунків з клієнтом іншого банку, то вони поповнюють ресурси вже цього банку, які в свою чергу можуть бути використані для видачі кредитів, а кредити для розрахунків.

Відбувається процес створення нових банківських депозитів при кредитування банками клієнтів на основі додаткових резервів, що надходять в банк ззовні. Даний процес отримав назву мультиплікації.

Мультиплікація грошової маси – це процес збільшення

кількості грошей порівняно з початково внесеною сумою на банківський рахунок.

На практиці можливості комерційних банків збільшувати грошову масу обмежується трьома факторами:

1. Сумою залучених ресурсів, що означає можливість кожного окремого банку видавати кредити тільки на величину залучених ним ресурсів;

2. Потреби економіки у збільшенні кредитів, що визначається фазами ділового циклу і стимулює або обмежує кредитну діяльність банків;

3. Величина обов’язкових резервів, що являє собою певну частину зобов’язань комерційних банків за вкладами, яку вони зобов’язані зберігати у центральному банку.

Максимальна величина грошової маси, що може бути створена системою комерційних банків в процесі вторинної емісії визначається за формулою (по депозитах залучених):

М – кінцева величина збільшеної маси грошей внаслідок ефекту мультиплікації початково внесеного депозиту в банк;

- внесений депозит;

r - норма обов’язкового резервування;

- величина приросту.

Величина обернено пропорційна нормі обов’язкових резервів називається грошових мультиплікатором.

Грошовий мультиплікатор – це показник, який відображає у скільки разів може зрости грошова маса порівняно із початково внесеним на банківський рахунок депозит в наслідок кредитно-розрахункових операцій комерційним банком.

Він визначається за формулою:

100%

Таким чином, механізм вторинної емісії забезпечує належну гнучкість грошової системи і служить пристосуванням параметрів грошового обігу до реальних потреб товарообороту.

Дані показники дозволяють центральному банку здійснювати контроль за утворенням нових безготівкових грошей (банківських депозитів) як важливої складової частини загальної маси купівельних і платіжних засобів і таким чином дотримуватися вимог закону грошового обігу.

Поиск по сайту: