Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей – це показник, який відображає кількість переходу грошових коштів від одних суб’єктів ринку до інших, що здійснюється за одиницю часу.

Швидкість обігу грошей показує число оборотів грошової маси за певний період (як правило за 1 рік). Даний показник відображає скільки разів грошова одиниця використовується на купівлю товарів чи послуг за певний період. Тобто це по суті показник кількості угод в економіці які опосередковуються

грошима.

Виходячи з відомого рівняння обміну І.Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

P Q

V = -------------

М

V – швидкість обігу грошей;

P – середній рівень цін на товари та послуги;

Q – фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в даному періоді;

М – середня маса грошей, що перебуває в оброті за даний період.

З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (P Q) й обернено пропорційно – з обсягом маси грошей, що є в обігу.

На зміну швидкості обігу грошей впливають дві групи факторів:

- загальноекономічні;

- суто гроші.

До загальноекономічних факторів відносять:

- циклічний розвиток економіки;

- темпи економічного зростання;

- обсяг, структура та ефективність виробництва;

- технічний рівень розвитку банківської справи;

- розвиток інфраструктури ринків, зв’язку транспортної мережі;

- споживчі переваги різних економічних агентів.

До суто грошових факторів належить:

- форма грошей, що перебувають в обігу;

- рівень розвитку кредитних операцій;

- динаміка інформаційних процесів.

Закон грошового обігу

Основою нормальної організації грошового обігу в країні є підтримання грошової маси на рівні, що дозволяє забезпечити нормальний перебіг розширеного відтворення, належну ділову активність і зайнятість.

Виразом цього є закон грошового обігу.

Закон грошового обігу – це економічна залежність, яка означає, що маса грошей в економіці має бути адекватною реальним потребам обороту із врахуванням рівня цін та швидкості обігу грошей.

Зміст цього закону можна зобразити рівнянням

- фактична маса грошей в обігу;

- об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо > , в обігу з’являються зайві гроші й навпаки. < - в обігу є нестача грошей. Виходячи з відомого рівняння обміну, кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВВП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці:

P Q

=М = -------------

V

P- абсолютний рівень цін;

V – швидкість обігу грошей;

Q – реальний обсяг виробництва.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду часу для обігу потрібна лише певна об’єктивно зумовлена маса грошових коштів.

Надлишкове надходження грошей в обіг призводить до їх знецінення, що виражається у наростанні інфляційних процесів.

Недостатня кількість грошей в економіці не дає можливості нормальної реалізації вироблених товарів і послуг, що в свою чергу породжує такі негативні явища, як спад виробництва і ділової активності, платіжну кризу, що в сукупності призводить до банкрутства підприємств.

Умови підтримання стабільності грошового обігу в країні визначаються співвідношенням двох головних факторів:

- з одного боку реальними об’єктивними потребами економіки у грошах;

- з другого це їх фактичне надходження в обіг.

Критеріями, які відображають дотримання вимог закону грошового обігу є:

- забезпечення стійких темпів економічного зростання;

- повне завантаження виробничих потужностей;

- підтримання низьких темпів інфляції;

- відсутність неплатежів між господарюючими суб’єктами.

Поиск по сайту: