Б) Мистецтво Середнього царства (21 століття до н.е. початок 18 століття до н.е.)

Мистецтво Середнього царства являло собою складне явище. В умовах відзначеної політичної боротьби й фараони й номархи, природно, використовували також мистецтво. Ще перші фараони – з Фів, бажаючи підкреслити законність володіння престолом, прагнули наслідувати пам'ятників могутніх владик Древнього царства. Важливим моментом з'явилося поновлення будівництва царських гробниць знову у вигляді пірамід. Першим почав споруджувати свою усипальницю у вигляді піраміди той же Аменемхет I, що зважився при цьому помістити її вже на півночі, порвавши зв'язок із гробницями предків, - крок досить важкий, якщо врахувати світогляд древніх єгиптян. Прагнення фараонів початку XII династії наслідувати пам'ятників Древнього царства змусило єгипетських зодчих повернутися до зразків цього періоду. Планування пірамід і заупокійних храмів початку XII династії, і їх взаємозв’язок повністю збігаються з розташуванням усипальниць фараонів V-VI династій.

Однак внаслідок економічних умов, що змінилися, спорудження гігантських кам'яних пірамід було вже неможливо, що й відбилося на масштабах і техніку пірамід XII династії. Розміри цих пірамід значно зменшилися, наприклад, піраміда Сенусерта I мала 61 м у висоту. Будівельним матеріалом служив тепер в основному цеглу-сирець, причому різко змінився спосіб кладки піраміди. Основу її становили вісім капітальних кам'яних стін, які насходились радіусами від центра піраміди до її кутів і до середини кожної сторони. Від цих стін під кутом в 45 градусів відходили інші вісім стін, проміжки ж між ними заповнювалися уламками каменю, цеглою або піском. Піраміди облицьовувалися вапняними плитами, що з'єднувалися один з одним дерев'яними кріпленнями. Таке облицювання в основному тільки й стримувала будинок піраміди Середнього царства; не дивно тому, що ці піраміди в цей час являють собою купи руїн. Зрозуміло, у момент спорудження пірамід недоліки техніки були сховані облицюванням, і зовні піраміди початку Середнього царства точно відтворювали тип усипальниці царів Древнього царства. Так само як і раніше, до східної сторони піраміди примикав невеликий у порівнянні із самою пірамідою заупокійний храм, від якого йшов прохід до храму в долині.

В епоху середнього царства ( 21-18 вв. до н.е.) з'являється новий тип заупокійного храму. Яркий зразок-храм Ментухотепа I у долині Деир - ель - Бахари (західний берег Нила).

Перше, що кидається в очі нововведення, зміна місцевості: не в пустелі, а в скель Лівійського нагір'я.

Друге - ускладнення композиції заупокійного храму, що складає із двох терас, розташованих одна над іншою й завершувалась невеликою пірамідою. Горизонтальне розташування терас, підкреслені пологим пандусом, як би з вертикальними портиками, що йдуть по фасаду й з боків храму. За основним ядром комплексу йде невеликий відкритий двір, оточений колонадою. Додатковими елементами цього архітектурного комплексу були кам'яні розфарбовані статуї пануючи, що стояли на дорозі, і сад із двома басейнами перед першим залом.

Від заупокійного комплексу Менхотепа I тягнеться ниточка до храмової архітектури Нового царства, одним з найбільш ранніх зразків якого, був заупокійний храм цариці Хатшепсут (нач. 15 ввека до н.е.). Він зведений уже в знайомій нам долині Деир - ель - Бахари архітектором Сенмутом, поруч із храмом Ментухотепа I.

Сама головна новація - поховання окремо від храму. Царська мумія захована десь у схованці, у горах. Ансамбль же складається в цілому з тих же елементів, що й храм «сусіда», але з тенденцією до більшої грандіозності: три тераси, що піднімаються одна над іншою, мають більші масштаби; найбагатше розфарбування, широкі використання скульптур (понад 250 статуй), достаток колонад, дерева й штучні ставки, що розміщалися й на терасах.

Ідея просторово розвиненого храмового комплексу, підлеглого принципу центральної осі, найбільш повне й зроблене вираження одержала в ансамблях Карнака й Луксора на східному березі Нила у Фівах, присвячених богові Амону - Ра (16-15 ст. до н.е.). Основними елементами складного й гармонійного цілого були наступні об'ємні й просторові компоненти: молитовня, коронний зал, відкритий двір. Вони вибудовувалися по одній осі, що тривала за стінами довгою алеєю зі сфінксами. Чергування їх акцентувалося величезними пілонами - входами, що представляють собою плоскі трапецієподібні форми, що піднімаються над іншими архітектурними обсягами храмового комплексу. Перед пілонами розміщалися величезні скульптурні статуї фараонів і обеліски (т.зв. «голки фараона»).

Одним з найбільш зроблених храмових ансамблів серед єгипетських архітектурних пам'ятників є Луксорский храм, що називався Іпет - Рес. У більшій своїй частині побудований архітектором Аменхотепом-Молодшим в 15 ст. до н.е.

Поиск по сайту: