Людина, за своєю природою, прагне до найбільш повного задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, своєї безпеки. І чим більше задовольняються ці потреби, тим щасливішою вона себе відчуває.
Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають країни, в яких інтереси держави збігаються з інтересами громадян. Тому держави, що прагнуть стати процвітаючими, стратегічними задачами вважають підвищення культури громадян, розвиток економіки країни, зміцнення національної безпеки. Сплески в розвитку цивілізації спостерігалися коли держава заохочувала творчу діяльність громадян. Приклад: історія Стародавньої Греції, Римської імперії або епоха Відродження у Європі.
Ми приходимо до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам сприятливі умови для творчої роботи. У сучасному світі найбільш процвітаючі країни зводять у ранг державної політики розвиток творчого потенціалу нації. (США, Японія).
На відміну від природних ресурсів: землі, нафти, вугілля, запаси яких обмежені, інтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.
Наразі ми живемо в епоху технологічних суспільств в яких визначальною ланкою у виробництві матеріальних благ є технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі, потрібно виробляти конкурентноздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси виробництва. А це можливо тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльностіє
Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності є наявність в країні системи правової охорони інтелектуальної власності. Створення такої системи має подвійну мету. З одного боку - необхідність законним чином оформити економічні і моральні права авторів ОІВ, а з іншого боку - стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.
Так, право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції в промислове використання винаходу. Публікація патенту робить доступною інформацію про нього і стимулює створення нових винаходів, сприяє науково-технічному прогресу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає підприємство від недобросовісної конкуренції.
Серед об'єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток мають винаходи. Відображена в патентній документації інформація дає можливість заощаджувати час, гроші і сили в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже виконану іншими, дозволяє виявляти альтернативні технології, дати оцінку технології, розглянути її на предмет впровадження чи ліцензування, допомагає знаходити рішення технічних проблем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, проводити експертизу науково-технічних програм, визначати пріоритетні напрями розвитку галузей.
Одне з головних призначень системи правової охорони інтелектуальної власності полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.
Вплив винаходів на розвиток може здійснюватися за чотирма каналами;
1. Інформація про патенти полегшує трансфер технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій;
2. Патенти стимулюють наукові дослідження;
3. Патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу;
4. Бізнес накопичує патенти і капіталізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до статутного капіталу підприємств, використання у власному виробництві для отримання додаткового прибутку.
Важко переоцінити роль торговельна марка у просуванні товару на ринок,. вона дозволяє зайняти на ринку вигідне положення. Перевагою торговельної марки є те, що термін користування правами на неї практично не обмежений у часі.
Роль авторського права в розвитку культури суспільства, важко переоцінити, але він не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки належний захист прав видавців і виконавців, виплату справедливої винагороди авторам, але й надійний захист авторських прав, вигідний не тільки авторам, а й державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, вона сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків.
Об'єкти авторського права і суміжних прав, що роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення.