Конкурентоспроможність та інноваційність економіки основні цілі стратегії розвитку Євросоюзу. На їх основні Президент України визначив формування інтелектуально орієнтованої економіки як стратегічний напрям розвитку України. Він поставив завдання "створити відкриту ефективну економіку, що заохочує інновації, винагороджує ініціативу і забезпечує високі соціальні стандарти".
Питання інтелектуальної власності нині відіграє значну роль у формуванні конкурентоспроможності та оцінки рівня потенціалу, економічної освіченості як будь-якої особистості, так і країни. У зв'язку метою вивчення цього курсу є здобуття знань у сфері створення, правової охорони, комерціалізації та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, вміння свідомо використовувати об'єкти інтелектуальної власності для підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг та на цій основі отримувати додатковий прибуток, а також уникати порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності інших фізичних і юридичних осіб.
Мета викладання дисципліни формування теоретичних знань і практичних навичок функціонування ринку інтелектуальної власності в умовах перехідної і ринкової економік.
Завдання вивчення дисципліни.В результаті вивчення дисципліни студент повинен:
- знати законодавчі нормативи, які регулюють функціонування ринку інтелектуальної власності, особливості товарної структури та кон'юнктури ринку, права та обов'язки його учасників;
- вміти ідентифікувати об'єкти інтелектуальної власності, складати типові ліцензійні угоди, проводити заходи щодо правового захисту інтелектуальної власності, оцінити вартість прав на об’єкти інтелектуальної власності, проводити дослідження ринку інтелектуальної власності.
Предмет дисципліни:процеси функціонування ринку інтелектуальної власності.
Поняття інтелектуальної власності
Поняття "інтелектуальна власність" визначене в Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, що підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 року. Стаття 2 цієї Конвенції визнає, що "інтелектуальна власність" містить права, що відносяться до: літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх сферах діяльності людини; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень; захисту від недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності.
Тобто під поняттям "інтелектуальна власність" слід розуміти права на результатами інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній та художній сферах.
Діяльність може бути репродуктивною та творчою. Репродуктивна діяльність - це діяльність за алгоритмом в результаті якої створюється продукт, що не має новизни як для самого суб'єкта діяльності (суб'єктивна новизна), так і для інших членів суспільства (об'єктивна новизна). Творча діяльність - це діяльність без алгоритму, кінцевим результатом якої є продукт, який має новизну.
Права на результати творчої інтелектуальної діяльності, що мають об'єктивну новизну і є інтелектуальною власністю. Але для того, щоб ці результати були визнані суспільством як об'єкти права інтелектуальної власності, необхідна їх формалізація, що є передумовою набуття права інтелектуальної власності.
Виходячи з викладеного, інтелектуальна власність - це формалізований результат творчої інтелектуальної діяльності, що надає його автору право власності на цей результат, яке набувається, здійснюється та захищається відповідно до законодавче встановлених норм і правил.
Врегульовані законом суспільні відносини стосовно володіння, користування і розпоряджання результатами інтелектуальної творчої діяльності складають інститут права інтелектуальної власності. Цей інститут виконує щодо нематеріальних об'єктів, якими є результати інтелектуальної діяльності, ті самі функції, що й інститут речового права відносно матеріальних об'єктів,