Найближча мета дидактичного заходу - засвоєння знань,
Основна мета - розвиток інтелектуальних, духовних і
вироблення навичок та вмінь, розуміння навчального матеріалу.
Зміст дидактичних заходів - знання, які передбачені програмою, і певний навчальний матеріал.
Рушійні сили навчання - погрози, накази, заборона, дресування, оцінка та ін.
Основні методи навчання - пояснення, вправи, зубріння, дії згідно взірця.
Основна форма роботи - фронтальна
Роль суб’єкта навчання - роль всевладного і всезнаючого начальника над об’єктами навчання.
Перший обов’язок суб’єкта навчання - повідомлення знань в такій формі, щоб полегшити його засвоєння.
фізичних здібностей, формування інтересів, мотивів наукового світогляду.
Зміст дидактичних заходів - засвоєння способів пізнання, суспільно особисто значущих перетворень у навколишньому середовищі та у собі.
Рушійні сили навчання - радість творчості, відчуття свого інтелектуального збагачування, удосконалення та ін.
Методи навчання - спільна діяльність, пошуки, евристична бесіда, дискусія, різноманітні форми співробітництва суб’єктів і об’єктів навчання.
Основна форма роботи - спільний пошук, вибір оптимальних варіантів вирішення проблеми, переважання групових та індивідуальних форм роботи над фронтальною.
Основна роль суб’єкта навчання - помічник, старший, більш досвідчений товариш, радник і соратник у пошуках істини.
Перший обов’язок суб’єкта навчання - організація і утягування об’єктів навчання в активній процес вирішення різноманітних дидактичних задач.
Основна функція об’єктів навчання - запам’ятати ці знання, відповісти їх суб’єкту й отримати за це оцінку.
Кінцевий результат учіння - відповідність знань, навичок і вмінь об’єктів навчання запрограмованим стандартам, яка з’ясовується під час певного контролю.
Основна функція об’єктів навчання - активно співробітничати у колективній праці, постійно удосконалювати себе.
Головний результат учіння - здібність об’єкта навчання самостійно переносити отримані знання в нові ситуації, розуміти та удосконалювати себе, опановувати професійну майстерність.
Ця концепція, в першу чергу, передбачає використання активних методів навчання військовослужбовців, які будуть аналізуватися у розділі "Активні методи навчання" цього посібника, і уміння педагогічно спрямованого спілкування. Ш.О.Амонашвілі вважає останнє уміння однією з найважливіших показників педагогіки співробітництва (4). У зарубіжній педагогіці, особливо в західній Европі, США, Японії існує низка інших концепцій навчання, які суттєво відрізняються від вищеперелічених. Ці концепції можна згрупувати у дві великі групи. До першої відносять технократичні концепції, в основі яких знаходиться принцип модифікації поведінки людини в необхідному напрямку. Одним із головних засновників цього напрямку є Б.Скіннер, який орієнтується на біхевіорізм. В біхевіорізмі особистість розуміється згідно формули "стимул - реакція". У зв'язку з цим, прихильники цієї концепції намагаються виховувати особистість на раціональній науковій основі і, відповідно, технологізувати формування знань, навичок і вмінь.
В технократичній педагогіці, яка має імперативний і "жорсткий" характер, протистоїть наступна група, яка має ліберально-гуманістичну направленість. Найбільш популярною і обгрунтованою серед них є гуманістична педагогіка, яку обгрунтували в 50-60-тих роках А.Маслоу, А.Комбс, Є.Коллі, К.Роджерс. Вона грунтується на гуманістичній психології, головними поняттями якої є "самоактуалізація особистості", "особисте зростання", "розвиваюча допомога". Сильною стороною цієї педагогіки є увага до особистості, організація учіння як зацікавленої самостійної діяльності об'єкта навчання.
Також у зарубіжній педагогіці з метою подолання недоліків вищевизначених груп концепцій навчання створюються альтернативні дидактичні системи. Найбільш популярними серед них є Вальдорфська педагогіка (заснована Р.Штайнером на початку ХХ ст.), в основі якої знаходиться антропософія; педагогіка П.Петерсона (1884-1952) - формування особистості об'єкта навчання відбувається в "шкільній общині", в спільній діяльності і спілкуванні. Для цієї педагогіки характерна орієнтація на гармонійний розвиток особистості. Методи навчання тут можна охарактеризувати як ненав’язливі, м'які та такі, що щадять. Об'єкти навчання об'єднуються у різновікові групи. Зміст і темп навчання індивідуальні, які вони переважно визначають самостійно. Основні методи занять: ігри, читання, бесіди з педагогами, індивідуальна робота, технічні та мистецькі заняття. На протязі дня органічно поєднуються гра, учіння, спілкування, відпочинок, праця. Оцінок у балах немає.
Схожі властивості характерні й для Ecole Moderne - сучасної школи та педагогіки, які засновані С.Френе (1896-1966). Метою виховання тут є розвиток у об'єктів навчання здібності до взаємодії, самоуправління, кооперації, розвитку індивідуальності, соціальної компетенції, відповідальності. Навчальний процес організується по типу виробничого, який передбачає розподіл праці і взаємодії. Процес навчання здійснюється навколо шкільної друкарні, яка друкує журнал. Цей журнал готують самі об'єкти навчання від початку і до кінця.
Аналіз зарубіжних концепцій навчання та їх порівняння з вітчизняною педагогічною думкою і практикою свідчить про те, що існують між ними певні паралелі та спільні тенденції. Наприклад, дуже багато спільного у педагогічній системі А.С.Макаренка та С.Френе і П.Петерсона. Подібні властивості мають західна гуманістична педагогіка і педагогічна система В.О.Сухомлинського. У зв'язку з цим, військовим педагогам слід добре знати сучасні концепції навчання, їх позитивні сторони та недоліки з метою вироблення власного стилю педагогічної діяльності, яка забезпечувала б її ефективність.