Давній Рим — спадкоємець давньогрецької культури

Старода́вній Рим (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апенінському півострові ще в Х ст. до н. е. Центр Риму сформувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розташована вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу.[1]

За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все в більшій мірі автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземномор'ям. Піку своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ ст.н.е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.

У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства у V ст. Східна частина імперії, яка управлялась Константинополем і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки були анексовані турецькою Османською імперією. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.

Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. У етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».

Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.

Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування була політеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел (лат. aquila), після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.

Давній Рим і варвари.

Наприкінці IV ст. стало зрозумілим, що колись могутня Римська імперія гине. Варвари масово та безперешкодно селилися на її території. На захоплених землях вони утворювали свої держави — варварські королівства. Перша варварська держава на території Західної Римської імперії — Тулузьке королівство — виникла 418 р. Утворене за згодою імператора Гонорія, воно фактично було самостійним. Столицею королівства стало місто Тулуза.

Оселившись у Галлії, вестготи відібрали землі, що належали римлянам, і розділили між собою. Найкращі землі захопили король і вестготська знать. Прості воїни отримали невеликі ділянки жеребкуванням.

Приблизно в той самий час у Північній Африці виникло Вандальське королівство зі столицею на місці давнього Карфагена. Як і вестготи, вандали привласнили землі і рабів, що належали римській знаті. Дуже швидко вандальська знать, наслідуючи римлян, перетворилася на великих землевласників.

У басейні Рони в середині V ст. виникло Бургундське королівство зі столицею Ліоном. Невелике за розмірами, воно мало значний вплив на життя Західної Римської імперії. Бургундське королівство порушило зв'язок імперії з Північною Галлією, тому територія Західної Римської імперії фактично обмежилася лише Італією. Бургунди, як і інші варвари, відібрали землі у римської знаті й розподілили їх між собою. Одначе знать отримала меншу частку землі, ніж в інших королівствах. Більшість землі перейшла у власність простих воїнів, які перетворилися на дрібних землевласників. Становище Західної Римської імперії після утворення перших варварських королівств стало критичним. Влада західного імператора Валентіана II (425-455) поширювалася лише на Італію та частину Галлії. Зберегти імперію від загибелі спробував її полководець Аецій, якого називали «останнім великим римлянином». У молодості він деякий час перебував заручником у варварів, і це допомагало йому в боротьбі проти них. Аецій розумів, що в нього немає достатньо сил для того, щоб одночасно знищити усіх варварів, і намагався використовувати одних варварів проти інших.

Тим часом як у римлян, так і у варварів з'явився небезпечний ворог — гуни, кочовий народ, який прийшов зі сходу. У 435 р. їхнім вождем став Аттіла (435-453). Гуни розташувались у Паннонії, на берегах Тиси (сучасна Угорщина). Римляни прозвали Аттілу «бичем божим», вважаючи, що цей жорстокий варвар був божою карою за їхні гріхи. Аттіла здійснив походи на Балканський півострів, у Вірменію, Малу Азію і Месопотамію. Залежали від нього і слов'яни.

Імператор Східної Римської імперії відкупився від Аттіли величезною даниною — 6000 фунтів золота, і тоді Аттіла з 500-тисячним військом вирушив на захід. У 451 р. він вторгся в Галлію. Гуни захопили багато міст. Після тривалої облоги вони взяли місто Орлеан — центр Галлії. Аецій зібрав велику армію і рушив на військо Аттіли.

Вирішальна битва відбулася 15 червня 451 р. на Каталонських полях (сучасна Шампань у Франції). Цю грандіозну битву, в якій варвари билися проти варварів за майбутнє Риму, назвали «битвою народів». На боці римлян билися вестготи, бургундці, франки; у складі війська Аттіли були гуни, остготи, алани, слов'яни, гепіди та інші племена. Аецій блискуче використав своє знання військової організації і тактики гунів. Аттіла програв битву і ледве спромігся втекти. Це була одна з найкривавіших битв в історії людства. Як твердили сучасники, на Каталаунських полях загинуло близько 300 тис. воїнів. Римляни здобули свою останню перемогу, але скористатися з неї вже не змогли. Залежність Риму від варварів постійно зростала. Наступного року Аттіла знову напав на Італію і вирушив на Рим. Врятував місто від пограбування римський єпископ Лев І. З коштовними дарунками він прибув до Аттіли. Про що розмовляв папа римський з королем гунів кілька годин, невідомо, але після розмови Аттіла прийняв дарунки і повернув назад. Римляни вважали це божим дивом.

Через рік, наступного дня після свого весілля, Аттіла помер загадковою смертю. Гуни поховали свого ватажка у трьох домовинах — золотій, срібній та залізній — на відзнаку того, що Аттіла залізом підкорив народи і примусив їх сплачувати гунам золото і срібло. Держава Аттіли після його смерті розпалася. Однак Римську імперію це не врятувало. У 455 р. до Рима приплив флот вандалів на чолі з Гейзеріхом. Знову папа Лев І пішов умовляти варварів не руйнувати міста. Гейзеріх після щедрих дарунків вирішив проявити «милість» до мешканців Рима. Він погодився не вбивати римлян, не руйнувати головних храмів, а «лише» грабувати місто протягом 14 днів. Вандали після вступу до Рима пограбували усі коштовності з імператорського палацу, храму Юпітера, зруйнували чудові будинки, знищили тисячі творів мистецтва. Пам'ять про це пограбування залишилася назавжди, а слово «вандалізм» стало означати «безглузде знищення творів мистецтва».

Після цього Рим остаточно занепав. Від імені імператора у Західній Римській імперії всі справи вирішували вожді варварських військових загонів. Римські гарнізони, не отримуючи платні, розбіглися; пересуватися римськими шляхами і возити товари стало неможливо через постійні грабунки варварськими загонами. У 476р. вождь одного з невеликих германських племен Одоакр усунув від влади останнього римського імператора — неповнолітнього Ромула Августула. Символи імператорської влади він надіслав до Константинополя східному імператору. Цю подію історики згодом назвали падінням Західної Римської імперії, хоча сучасники навіть не помітили якихось змін, імперія, вважали вони, продовжувала існувати, адже в Константинополі був імператор, який вважав себе володарем усієї Римської імперії.

Поиск по сайту: