Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Психологічна характеристика юридичної діяльності



3. [3, с.44] Однією з центральних проблем юридичної психології є вивчення і розкриття закономірностей юридичної діяльності. Це потребує, насамперед, встановлення психологічної струк­тури діяльності, що дає можливість більш повно і глибоко вивчити всі особливості діяльності, отже — ретельніше підго­туватись до її виконання. Виявлення та вивчення психо­логічної структури є необхідною передумовою і для вирішен­ня проблем наукової організації цієї діяльності.

Виявити психологічну структуру — це означає, передусім, визначити основні компоненти даного виду діяльності, що можна зробити, лише розглядаючи людину як суб'єкт праці, пізнання і спілкування. Таке розуміння сутності людини вперше сформульовано видатним російським психологом Б. Г. Ананьєвим. Будь-яка професійна діяльність людини у всіх випадках складається з цих трьох елементів, тому й пси­хологічна структура діяльності повинна базуватись на їх аналізі. Але в різних видах діяльності співвідношення цих елементів різне. Саме це й визначає самостійність психоло­гічної структури різних видів діяльності.

Будь-яка діяльність характеризується спрямованістю, наяв­ністю специфічних цілей; особливостями об'єктів діяльності; конкретними методами і засобами досягнення мети; наявніс­тю специфічних умов діяльності. Сказане повною мірою сто­сується і юридичної діяльності.

Мета (чи сукупність цілей) юридичної діяльності визнача­ється необхідністю забезпечення мов для функціонування правової держави та нормальної життєдіяльності (безпеки життя і здоров'я, права власності тощо) кожного конкретно­го громадянина такої держави. Жоден з інших видів діяльнос­ті не є носієм сукупності цілей, притаманних правоохорон­ній та правозастосовчій діяльності, то власне й визначає спе­цифічність її психологічної структури.

Об'єкти діяльності — переважно особи, що перебувають у конфліктних стосунках із законом, порушують правові нор­ми чи є носіями інформації, значимої для розкриття та роз­слідування злочинів, їх профілактики. Сюди ж слід віднести специфічні емоційні стани об'єктів, специфічність інформа­ції, що збирається в процесі діяльності, особливості її опра­цювання та закріплення.

Особливі умови діяльності створюються тими психологіч­ними відносинами, які супроводжують її здійснення. Вони визначаються поведінкою осіб, що порушили закон чи є но­сіями інформації про нього, їх ставленням до суб'єкта діяль­ності — працівника правоохоронних чи правозастосовних установ.

[4, с.19] Постійною інформацією для юридичних працівників є факти, події, явища про правопорушення, які відображаються у зовнішньому середовищі у формі матеріально зафіксованих слідів, різних образів у свідомості людей, виявлення інформації, її аналіз і оцінка складають суть пізнавального аспекту в діяльності юриста, спрямованої на розкриття, розслідування і запобігання будь-яких злочинів.

Специфіка соціального пізнання полягає в тому, що людина завжди має можливість спостерігати те, що пізнає, мати безпосередній контакт з тим, що доступне при пізнанні природних об’єктів. Для соціального пізнання характерним є те, що явище, подія не лише може не співпадати із сутністю, але й викривляти її.

Результатом пізнавальної діяльності юриста є встановлення об’єктивної істини, під якою розуміється адекватне відображення того чи іншого об’єкта людиною, відтворення його таким, яким він є незалежно від суб’єкта. Що пізнає цей результат і його свідомості. Встановлення істинності пізнання доведення, яке здійснюється шляхом визначених логічних роздумів і чутливого сприйняття предметів і явищ. Доведення в юридичній психології як процес, що складається з єдності розумових і практичних операцій по відтворенню реальної картини значимого з будь-якої юридичної справи фрагмента дійсності, визначення його з правових властивостей і наслідків, засвідчених висновків, пов’язано і з теорією пізнання, і з логікою – наукою про мислення.

У зв’язку з цим підвищується роль методології пізнання в юридичній психології. Чіткість методологічної позиції юридичного працівника не дозволить йому надмірно захопитись збором лише емпіричного матеріалу, віддати себе у володіння фактами на шкоду теоретичним узагальненням, відволіктись на побічні явища, збитись з основної лінії пошуку істини.

Вона також не дозволить обмежуватись лише теоретичними вишиковуваннями, що спонукає слідчого і прокурора, суддю і інспектора, адвоката і захисника вникати в соціальні реальності. Вивчати правову проблему в самій дійсності, керуючись при цьому суворими науковими критеріями оцінок.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.