Використана література

Корнієнко Андрій

Група І курсу магістратури

Заочної форми навчання

КНУ ім. Тараса Шевченка

Доповідь

на тему:

«Проблеми законодавчого регулювання об’єктів патентного права та засобів індивідуалізації»

Патентне право - це важливий інститут права інтелектуальної власності. Об'єктами правовідносин, регульованих патентним правом, є результати науково-технічної творчості та художнього конструювання - винаходи, корисні моделі і промислові зразки. В основу правової охорони зазначених об'єктів покладено те, що виникнення права інтелектуальної власності на них пов'язується з отриманням охоронного документа, яким засвідчуються права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, - патенту. Звідси і походить саме поняття «патентне право».

За часів СРСР поняття «патентне право» вживалося в основному в контексті характеристики законодавства зарубіжних країн. Це пов'язували з тим, що згідно із законодавством СРСР домінуючою правовою формою охорони прав на винаходи були авторські свідоцтва, а не патенти, хоча їх теж видавали. Тому в літературі було поширене поняття «винахідницьке право».

Стаття 9 Конституції України говорить, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких забезпечено Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Виходячи з вищесказаного, варто звернути увагу на співвідношення патентного права з правом промислової власності. Поняття «право промислової власності» визначається в Паризькій конвенції з охорони промислової власності 1883 року. У статті 1 даної конвенції зазначено, що об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції. Право промислової власності охоплює коло об'єктів, в який також входить і патентне право. Тому варто розуміти, що патентне право є частиною права промислової власності.

Патентне право можна розглядати в двох значеннях - об'єктивному і суб'єктивному. У першому патентне право є одним з інститутів права інтелектуальної власності. Тому патентне право в об'єктивному сенсі - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають при створенні та використанні винаходів, корисних моделей та промислових зразків.

В суб'єктивному значенні патентне право можна визначити як певні юридично забезпечені можливості суб'єкта винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Основними законодавчими актами патентного права України є Конституція України, Цивільний кодекс України (ЦК), спеціалізоване законодавство та міжнародні угоди, ратифіковані Україною.

У ГК в право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок визначено окремою главою 39.

Що стосується спеціальних Законів України, варто відзначити Закони «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки».

Серед наведеного масиву Законодавчої бази є також ряд підзаконних нормативно-правових актів. Перш за все це порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року № 1716, Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 № 22, Правила складання і подання заявки на промисловий зразок, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02 .2002 року № 110.

Також відповідно до статті 9 Конституції України існує ряд міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такими міжнародними актами в області патентного права є - Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 року, Договір про патентну кооперацію 1970 року, Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури 1977 року, Договір про патентне право 2000.

Об'єктами патентного права є винахід, корисна модель, промисловий зразок.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Технологія - це результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та (або) реалізації і зберігання продукції, надання послуг.

Аналізуючи поняття «винахід», потрібно звернути увагу на наступне те, що винахід завжди є рішенням (рішенням) певної задачі (проблеми). Сама по собі постановка задачі (проблеми) не може бути винаходом, оскільки одне і те ж завдання, як правило, можна вирішувати кількома способами.

Також важливо розуміти, що винаходом є не будь, а лише технічне (технологічне) рішення задачі. Наприклад, новий метод розв'язання лінійного рівняння не може бути винаходом із за того, що в даному випадку має місце рішення задачі іншими технічними (технологічні) засобами. Хоча на практиці, в Україні видаються патенти на способи вирішення деяких завдань, які в принципі не мають технічного характеру.

Винахід має вирішувати певну задачу, яка не обов'язково повинна мати технічний (технологічний) характер.

Технічне (технологічне) рішення, є винаходом, втілюється в певному об'єкті. Слід звернути увагу на те, що законодавство закріплює вичерпний перелік об'єктів винаходу. Стаття 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» до об'єктів винаходу відносить продукт, процес (спосіб), застосування відомого продукту чи процесу (способу) за новим призначенням.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» правова охорона надається винаходу, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, відповідає умовам патентоспроможності.

Винахід, для забезпечення правової охорони, також має відповідати умовам патентоспроможності. Законодавчо ці критерії визначені таким чином: новизна, винахідницький рівень, промислова придатність.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи (під терміном «Установа» розуміється центральний орган виконавчої влади з питань охорони інтелектуальної власності). Сьогодні таким органом є Державна служба інтелектуальної власності України, що діє у складі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

Винаходом вважається лише пропозиція, що спирається на оригінальну ідею, що є продуктом винахідницької творчості, а не просто інженерно-технічною розробкою, яка відповідає можливостям середнього фахівця, його знань та досвіду. Створений об'єкт визнається винаходом, якщо технічна задача вирішувалася дійсно винахідницькими шляхами і засобами, якщо пропозиція виходить за рамки нормального та передбачуваного удосконалення техніки для звичайних фахівців в даній області.

Третьою умовою патентоспроможності винаходу є його придатність для промислового використання (за термінологією Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» - промислова придатність винаходу). Винахід є придатним для промислового використання, якщо воно може бути використано у промисловості або в будь-який інший сфері діяльності.

Корисна модель як об'єкт права інтелектуальної власності є близькою до винаходу.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» закріплює єдине визначення прав винаходу і корисної моделі - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Інститут корисної моделі вводиться для охорони об'єктів, які за своїми вкладами в рівень техніки є менш значущими ніж винаходу. Тому для корисних моделей передбачається спрощена, в порівнянні з винаходом, процедура отримання охоронного документа і короткі терміни охорони.

Різниця між винаходом і корисною моделлю виражається в неоднаковому колі умов патентоспроможності. Законодавством передбачено дві умови патентоспроможності корисної моделі: новизна, промислова придатність.

Для корисної моделі, на відміну від винаходу, не передбачається така умова патентоспроможності, як винахідницький рівень.

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Якщо винахід і корисна модель є технічним (технологічним) рішенням, то промисловий зразок є дизайнерським рішенням. Художнє конструювання (дизайн) - вид художньої діяльності з проектування промислових виробів, що мають естетичні властивості.

У промисловому зразку має місце поєднання художнього (зовнішня форма виробу) і конструктивного (технічне виконання виробу) елементів.

В залежності від того, що є об'єктом промислового зразка, він може бути: об'ємний, що являє собою композицію, в основу якої покладено об'ємно-просторову структуру (наприклад форма пляшки); площинний, що являє собою композицію, в основі якої лежить лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйнято візуально як об'ємне (наприклад малюнок, що наноситься на тканину); комбінований, який являє собою поєднання форми і малюнка.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» не можуть одержати правову охорону за Законом об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин.

Із Закону випливає, що для визнання винаходу (корисної моделі) службовим, між працівником і роботодавцем мають існувати трудові правовідносини. Підставою їх виникнення є трудовий договір (контракт). При цьому можливі два варіанти:

1) роботи по створенню винаходу (корисної моделі) виконуються працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця. При цьому службові обов'язки - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі). Доручення роботодавця - видане працівникові у письмовій формі завдання, яке безпосередньо стосується специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі);

2) винахід (корисна модель) створюється з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Законодавство іменує творця винаходу, корисної моделі винахідником, а творця промислового зразка - автором промислового зразка.

Винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід, корисну модель (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»). Автор промислового зразка - людина, творчою працею якої створено промисловий зразок (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»).

Винахідником або автором промислового зразка може виступати тільки фізична особа. Законодавець керується тим, що тільки людина здатна до інтелектуальної діяльності, отже тільки він може отримати статус винахідника чи автора промислового зразка. Юридична особа не може визнаватися винахідником або автором промислового зразка.

Іноді винахід, корисна модель, промисловий зразок є результатом спільної творчої роботи не одного, а декількох фізичних осіб. Винахідники або автори промислового зразка, які спільно створили винахід, корисну модель, промисловий зразок, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними (ст. 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 7 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). При цьому таким особам видається один патент.

Відносини між винахідниками (авторами промислового зразка) у розглянутому випадку доцільно врегулювати договором, в якому чітко зафіксувати внесок кожного у створення об'єкта і визначити розподіл між ними прав на створений у результаті спільної творчої роботи об'єкт. За основу можна взяти зразок договору між співавторами про вклад у створення об'єкта права інтелектуальної власності та розподіл винагороди, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 28.12.2004 року № 986.

Роботодавець - це особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом) (у відповідності зі статтею 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», статті 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Роботодавцем може бути як юридична, так і фізична особа. Між роботодавцем і працівником повинні існувати трудові відносини, підставою виникнення яких є трудовий договір (контракт). Тому не вважається роботодавцем особа, яке замовило створення винаходу або іншого об'єкта за цивільно-правовим договором (стаття 430 ЦК України). Роботодавець є учасником патентних правовідносин не у всіх випадках, а тільки відносно службових винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

Заявник - особа, яка подала заявку про видачу патенту або особа, яка набула статус заявника в іншому, передбаченому законом порядку. Тобто заявником є суб'єкт правовідносин, що виникають при реалізації права на патент. За загальним правилом заявником є винахідник (автор промислового зразка).

Власником патенту є особа, якій належить патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Патент видається заявнику. Тобто у разі видачі патенту особа, яка була заявником, стає власником патенту. Але за певних умов право на одержання патенту може належати іншій особі (роботодавцю, правонаступника). У такому випадку винахідник (автор промислового зразка) і власник патенту будуть різними особами.

Учасником патентних правовідносин є компетентний державний орган, що здійснює видачу патентів.

У патентних правовідносинах можуть брати участь представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Слід зазначити, що згідно з положеннями Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки», іноземні громадяни та особи без громадянства, що проживають чи мають постійне місцезнаходження за межами території України, у відносинах з Установою реалізують свої права лише через патентних повірених.

Використана література

1. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право (2-ге вид. стереотип.). – К.: КНТ, 2006 – 520 с.

2. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. К.: Знання, 2006 – 431 с.

3. Дахно І.І. - Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. Видання 2-ге перероблене і доповнене. Київ: Центр навчальної літератури, 2006 – 278 с.

4. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студ. юрид. вузів і фак. ун-тів. — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 334 с.

5. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: 36. наук. ст. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України / Ю. С. Шемшученко (заг. ред.), Ю. Л. Бошицький (заг. ред.) — К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004.— 544 с.

Поиск по сайту: