Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Соціальна і політична організація Спарти



Політичний устрій Спарти.Спарта — була державою з чітким соціальним поділом. Населення Спарти поділялося на клас вільних громадян та клас невільників (ілотів). До аристократії належали гомеї — повноправні громадяни (саме їх найчастіше називають спартанцями й спартіатами) та парфенії — нащадки дітей незаміжніх спартанок. До народу належало кілька категорій громадян, що володіли лише частиною громадянських прав.Соціальні аспекти спартанської держави .Спартанець міг користуватись найвищим привілеєм, який міг мати еллін у ті часи — статус вільної людини, більш того, він був аристократом, у системі де не було більш-менш родовитої людини. Але одночасно спартанець виховувався з думкою, що він живе лише для свого міста-держави, зміст його життя — служіння Спарті. Він в разі потреби повинен захистити свою землю, і продовжити рід, щоб було кому захистити Спарту у майбутньому. Громадянин, що дожив до старості, брав участь у війнах з ворогами Спарти, і сплодив нащадків, повністю виконав свій обов'язок перед полісом.Так, задовго до двадцятого століття з його тоталітарними державами, існувала країна, де окрема людина була гвинтиком політичної системи. Спарта була найкращим прикладом тоталітарної держави — усі повинні були жити бідно, без жодної приватної власності; усі мали чітко прописані у громадському і особистому житті обов'язки; рівність була навіть у сфері гастрономії — усі повинні бути споживати несмачну їжу (для воїна їжа, це лише забезпечення тіла енергією).Спартанці становили непереможну армію. Суворе дотримання дисципліни забезпечувало військову перемогу над тими, хто сумнівався у здатності Спарти відстояти свої політичні інтереси. Однак Спарта була закладником власного успіху, спартанці зробили те, що Тойнбі називав tour-de-force. Детально розроблена система гарантовано продукувала воїнів, для армії, що не знала поразки. В той же час та сама система привела до занепаду, оскільки не дозволяла адаптуватись до нових умов. Євґенічна програма, що дозволяла залишати лише сильних дітей, і статева політика призвели до систематичного зменшення населення Спарти. Сусіди, запозичивши деякі елементи у спартанців, але відмовившись від системи вцілому, змогли створити боєздатні армії, і одночасно зберегли для себе можливість розвиватись у культурному і політичному плані.

20. Соціально-економічний і політичний розвиток Аттики в IX-VIII ст. до Р.Х.Результатом успіхів господарювання,поліпшення умов житті призвели до збільшення населення Афін(збільшення джерел питної води,ремесло робова знать. Афіни стали протомістом,а не родовим селищем – призвело до об*єднання навколо нього общин Аттики – винойкізм Тесея. Процес об*єднання Аттики спостерігався двічі:спочатку ще до занепаду мінойсько –ахейської цивілізації,коли й могла розгортатись діяльність Тесея і вдруге – в післяміграційну добу(8 ст.),хоче Елевсін – центр несінойкованої Греції залишався незалежним від Афін аж до (7 ст). Заключним етапом стало приєднання дванадцятиграддя Кекропа і приєднання Елевсіну та утвердження Афін як центру усієї Аттики. Ятесей ходив по общинах-демах з закликом приєднатись. Бідняки погоджувались,багатим дава гарантії ліквідувати владу ,не підкорятись владі басилевса.Становлення аф.поліса як такого.Ідеалогічним обгрунтуванням об*єднання була релігія,змішували місцеві культи.(започатковано Афінеї,Ясінойкії та Панафінеї(оформити єдність співобщинників та утвердити владу Афін. За Плутархом стався розподіл на соц-групи:евпатридів(«нащадки благородних батьків»,геоморів(землевласників),деміургів(ремісників),агройків(господарство). Утворення навкрарій – військово-територіальних округів(крок до територіального поділу,а н еродового). Реформа влади:ліквідація булевтереїв та прітанеїв,де засідали місцеві органи влади,їх замінили органи влади,що розташовувались в Афінах).. Проте компромісу не було досягнуто,реальна влада в руках аристократії,війна – справа краще озброєних,піднесення аристократії – обмеження влади чотирьох філобасілевсів.

21.Боротьба демосу зі знаттю. Кілонова смута і закони Драконта. криза патріархального общинного устрою в Аттиці проявилася у зростанні майнового розшарування і в змінах менталітету суспільства; у зміцненні приватновласницьких відносин і вивільненні особистості з-під гніту (але й з-під опіки!) общинно-родової організації; у зростанні індивідуалізму і послабленні дії родових зв’язків та інститутів. “Кілонова смута” стала поштовхом для активізації пошуків шляхів подолання кризи, а невіра змовників у дійовість клятви — ще одним свідченням глибини кризи традиційного общинного укладу, несформованості поліса: у ранньоархаїчному суспільстві, в якому виникає ритуал клятви, вона мала б бути дійовим гарантом дотримання умов заключених угод і виступати важливим засобом регулювання міжособистісних взаємин. Попри всю курйозність смути, вона показала внутрішню нестабільність афінської общини, засвідчила посилення аристократичного агону, його зорієнотованість на здобуття одноосібної влади в народжуваному полісі. Нестабільність афінської общини призвела до ослаблення її військового потенціалу, здатності протистояти зовнішньому ворогові, і, — як результат, — до втрати ряду зовнішньополітичних позицій. Загострення відчуття постійної загрози з боку зовнішніх ворогів — це, і багато інших обставин, призвело до активізації пошуків способів подолання кризи, прискорення темпів внутрішньої консолідації, самоусвідомлення, самоідентифікації афінян. Поляризація різних соціо-професійних груп в умовах ще не втраченого почуття та реального статусу свободи сприяла кращому усвідомленню кожною з них власних потреб і інтересів. Неможливість ліквідації цих соціо-професійних груп визначила напрямок консолідації — через поєднання інтересів соціально-професійних груп і окремих особистостей у межах одного організму, однієї общини громадян, поліса; через суспільно-політичний компроміс, умови якого визначалися в громадянській боротьбі. Суспільно-політична, громадянська боротьба, попри весь її драматизм, вже сама по собі була явищем самоцінним і унікальним у світовій історії. Вона переносила центр ваги життя з питань матеріальних “в сферу громадянських і політичних ідей і вперше за життя людства розкрила перед ним новий світ громадянського життя у властивім значенні цього слова”. Агон, змагання афінських аристократичних родів, в яке поступово втягувалася й маса простого народу, стало, очевидно, першим проявом такої суспільно-політичної боротьби, а можливо — і її підгрунтям. У цьому агоні перемогу отримує той, хто гостріше відчує політичний момент, хто точніше сформулює актуальні питання і запропонує ефективні способи їх розв’язання. Найактуальнішим з цих питань стало питання подолання наслідків кризи патріархального общинного устрою, які загрожували: демосу — втратою економічної, політичної та особистої свободи, знаті — можливістю тиранії, соціальними вибухами та моральним осудом, а всій общині — внутрішніми усобицями та втратою здатності захиститися від зовнішніх ворогів. Раціональне осмислення наслідків кризи спонукало її головного винуватця, аристократію, зробити крок назустріч демосу, здійснити спробу досягнення суспільно-політичного компромісу, реалізованого у формі першопочаткової законодавчої реформи.“Закони Драконта” робиться висовок, що кодифікація законів була примітним кроком у розвитку Афін. Делегування “права на кров” общині, — захист общиною приватної власності і самих власників (тобто однієї частини суспільства від іншої), — позначало не тільки успіхи в подоланні пережитків патріархального укладу — це було й певним кроком до набуття афінською общиною нових ознак державності, до перетворення її на общину-державу, общину громадян, громадянську общину, поліс.Разом з тим, запис діючого права створював можливість для його критики, а отже — і розвитку: у боротьбі в тому числі й за подальший розвиток законодавства, з критики записуваних норм і виростає остаточно афінська громадянська община, афінський поліс.

 

22.Реформи Солона.У процесі боротьби народу зі знаттю виявилося, що їх сили приблизно рівні. Було вирішено обрати посередника айсимнета, і доручити йому управління полісом та видання нових законів. З цією метою, а також для завоювання острова Саламін в 594 р. архонтом був обраний Солон.Реформи можна поділити на економічні та політичні. Головна економічна реформа Солона називалася сейсахтеєю (складання тягар), тобто прибирання боргових каменів із заставлених земельних ділянок бідняків. Беручи позику під заставу бідняки часто потрапляли в боргове рабство. Солон скасував борги селян, повернув їх заставлені ділянки, та відмінив боргове рабство. Розпочася навіть розшук проданих за межі держави. Практичним значенням реформи було збільшення кількості середніх землевласників, яки стали соціальною опорою Афін. Були проведені зміни в монетній системі. Солон видав закон про свободу заповітів, який затверджував приватну власність на землю та дозволяв робити родові володіння. Солон заборонив вивіз хліба з Аттики та заохочував вивіз оливкової олії. Заохочування вирощування маслин, винограду, провів заходи щодо врегулювання водопостачання на території Аттики. Економічні реформи сприяли перетворенню Аттики з країни хліборобства в країну , де головне місце займали високоінтенсивні садово-городні культури зі значною часткою товарної продукції. З метою заохочення і розвитку ремісничного виробництва Солон ввів закон , за яким син міг відмовити в допомозі пристарілому батьку, якщо той не навчив його ремеслу. Була проведена уніфікація одиниць мір та ваги. Ліквідовувалися місцеві та родові міри. З метою полегшення зовнішньої торгівлі стара егінська система була замінена на поширену евбейську грошову систему. Це також призвело і до зменшення майнового цензу, так як евбейський талант був легшим за егінський. Коло афінського громадянства розширилось за рахунок малоїмущих осіб. З метою збільшення політичної ваги ремісників Солон поповнив їх метеками(іноземцями), які отримали громадянські права. Логічним завершенням перетворень Солона стали його соціально-політичні реформи, найважливіша - тимократія (тиме - майновий ценз). Пануюче становище евпатридів забезпечувалося геннекратією - зайняття посад завдяки привілею народження. Солон встановив привілей майнової та громадської служби - тимократію.Населення було поділено на 4 класи ( в основі прибуток з земельної ділянки). 1 розряд (пятисотмірники)- ті хто отримували прибуток 500 медимнів( 1 медимн-50 л) Вони утримували 48 державних військових кораблів). 1 розряд (трьохсотмірники) - 300 медимнів, вони повинні були служити в кінноті. 3 розряд (зевгіти)- прибуток 200 медимнів , вони служили в піхоті (гопліти). Всі інші громадяни зараховувалися до 4 розряду - фетів, вони служили у легкоозброєнній піхоті. Представники перших 3 розрядів могли займати вищі державні посади, а фети мали можливість брати участь у народних зборах.Таким чином поділ за майновим цензом вплинув і на підвищення обороноздатності полісу. Вищим джерелом влади, сувереном права, за реформами Солона визнавався народ,а політичним органом народні збори(еклесія)-в яких брали участь усі дорослі громадяни. Була створена нова демократична рада - буле, яка складалася з 400 представників, обраних з родових філ, з кожної з 4-х філ по 100 представників. Вона була дорадчим органом, що готував рішення на народні збори. Був введен новий судовий орган - суд присяжних - геліеї. Судді обиралися по філах з усіх 4 разрядів. Їх функції були обмежені розглядом цивільних та кримінальних справ, доглядом за діяльністю посадових осіб. Для керівництва фінансами поліса було запроваджено посади скарбників. Помер Солон в 559 р. Але закони не припинили політичної боротьби. Їх значення в тому, що вони відкрили шлях для формування державного устрою Афін, як поліса і заклали основи демократії.Хоч боротьба демосу і знаті продовжувалася і після реформ, але набула нової якості.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.