Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняття політичної карти світу як геополітичної системи. Суб’єкти й об’єкти геополітичних відносин і політичної карти світу



ТЕМА 1.

ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ ЯК ГЕОПОЛІТИЧНА СИСТЕМА.

ДЕРЖАВА – ГОЛОВНА ФОРМА ГЕОПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

СВІТОВОГО СУСПІЛЬСТВА.

План.

1. Поняття політичної карти світу як геополітичної системи. Суб’єкти й об’єкти геополітичних відносин і політичної карти світу.

2. Поняття “країна” і “держава”, їх суспільно-географічна сутність.

3. Розмаїття країн і держав сучасного світу за політичним статусом.

4. Систематизація країн світу за деякими кількісними та якісними ознаками:

4.1. за часом формування (проголошення незалежності);

4.2. за розмірами території;

4.3. за чисельністю населення;

4.4. за географічним положенням.

5. Державний лад та його складові:

5.1. форма державного правління;

5.2. форма політичного режиму;

5.3. формою державного устрою.

6. Соціально-економічні класифікації й типології країн світу:

6.1. за рівнем економічного розвитку;

6.2. за рівнем соціального розвитку (індексом розвитку людського потенціалу);

6.3. за стадією суспільного розвитку.

6.4. найбільш загальна типологія за широким набором критеріїв.

Поняття політичної карти світу як геополітичної системи. Суб’єкти й об’єкти геополітичних відносин і політичної карти світу.

Термін „політична карта світу” у суспільній географії використовують у вузькому і широкому розуміннях. У вузькому розумінні політична карта світу – це тематична географічна карта Земної кулі, на якій відображені всі країни і держави світу, їх кордони і столиці. У широкому значенні політична карта відображає динамічні явища і процеси політичного характеру, що мали місце чи відбуваються зараз у світі загалом, його регіонах і різних точках планети. У цьому розумінні політична карта світу являє собою глобальну геополітичну систему. Російський географ М. Каледін визначає її як систему геополітичних відносин, які виникають у ході тривалої взаємодії (взаємоадаптації) різноманітної політичної діяльності суспільства і географічного простору. Глобальна геополітична система (політична карта світу, ПКС) є сукупністю взаємодіючих регіональних геополітичних систем (політичних карт регіонів, ПКР), а ті – сукупністю геополітичних систем окремих країн (політичних карт країн, ПКК).

Політична карта світу включає як свої елементи суб’єкти й об’єкти геополітичних відносин.

 

Суб’єктами політичної карти (як і загалом геополітичних відносин) є:

1) суверенні (незалежні) держави. За тривалу історію розвитку ПКС на ній змінилися тисячі держав різного ступеня незалежності. На карті початку ХХІ ст. кількість суверенних держав перевищувала 190;

2) політико-територіальні союзи незалежних держав (конфедерації), які мають спільні (наддержавні) органи управління. Здебільшого вони створюються для реалізації певних спільних цілей, і, проіснувавши якийсь час, або перетворюються у держави зі складним устроєм (федерації), або розпадаються. Найбільш відомими в історії конфедераціями були: Швейцарська (з 1291 по 1848 рік, коли вона переросла у федерацію), польсько-литовська Річ Посполита (ХVІ–ХVІІІ ст.), північноамериканські Конфедеративні Штати Америки (1861–1865 рр.), шведсько-норвезька унія (1814–1905 рр.), Австро-Угорщина (1867-1918 рр.). Останніми з існуючих конфедерацій були Союз Сербії та Чорногорії (2003–2006), Сенегамбія (Сенегал+Гамбия, 1982–1989), Об’єднана Арабська Республіка (Єгипет+Сирія, 1958–1961 рр.), Союз Африканських Держав (Малі+Гана+Гвінея, 1960–1962).

У наш час фактичною конфедерацією є Європейський Союз, що об’єднує 27 незалежних держав (м’яка “рихла” конфедерація, яка, однак, не закріплена законодавчо). Близький до конфедерації Союз Боснія і Герцеговина (формально – згідно із законодавством – “м’яка федерація”, оскільки його складові частини не визнаються незалежними державами). З 1996 р. реалізується спроба створення конфедеративної Союзної держави Росії та Білорусі.

3) політично автономні частини незалежних держав політично несамостійні (з погляду зовнішньополітичних відносин) території. Вони або підпорядковуються незалежним державам і управляються ними на основі спеціального режиму, або ж є складовими частинами незалежних держав і діють у їх правовому полі. В обох випадках такі території володіють доволі широкими правами внутрішнього самоуправління. Відповідно до розташування політично несамостійні території можна поділити на:

3а) зовнішні – володіння і залежні країни, які знаходяться на певних відстанях від держав-метрополій (здебільшого в інших регіонах і частинах світу). За різними джерелами їх нараховується від 30 до 40 і більше (про неоднозначність підрахунків йтиметься далі);

3б) внутрішні– автономні одиниці у межах держав із складним державним устроєм, насамперед, федеративним (наприклад, штати – у США, Індії чи Бразилії, землі – в Німеччині й Австрії, республіки – в Росії), а також у деяких унітарних країнах (Аландські острови – у Фінляндії, автономна республіка Крим – в Україні, автономні краї та спеціальні автономні райони Сянган і Аоминь – у Китаї). Загалом таких одиниць у світі – майже чотири з половиною сотні;

4) міжнародні (міждержавні) організації, створені незалежними державами. Загальна їх кількість сягає десятків і сотень, вони виконують різні функції (загальнополітичні, військово-політичні та військові, політико-економічні, економічні тощо) і об’єднують різну кількість країн – від 2–3-х (наприклад, Тихоокеанський пакт безпеки – АНЗЮС – у складі Австралії, Нової Зеландії і США) до декількох десятків у межах цілих материків, частин світу та інших великих регіонів (АС – Африканський Союз, ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі, НАТО – Організація Північноатлантичного договору, Середземноморський Союз). Найбільш представницькою міждержавною організацією є ООН – Організації об’єднаних націй, куди входять практично всі держави світу;

5) громадські (недержавні) організації – національні, релігійні, політичні та ін., які ставлять перед собою політичні цілі, у т.ч. зв’язані з контролем геопростору: його суверенізацією, зміною кордонів, переданням територій від однієї держави до іншої, зміною політичного режиму, зміною адміністративно-територіального поділу тощо. Такі організації часто діють легально, беручи участь у загальнополітичному житті держав (національні та націоналістичні партії в Шотландії та Уельсі (Великобританія), Фландрії та Валлонії (Бельгія), Каталонії, Країні Басків та інших регіонах Іспанії, Квебеку (Канада), федералістська Ліга Півночі в Італії та ін.). Немало з них заборонені законами країн і діють нелегально, використовуючи для досягнення своїх цілей методи збройної боротьби чи терористичних актів, формуючи цілі військові підрозділи (як свого часу ІРА – Ірландська республіканська армія у Великобританії чи ЕТА – організація “Країна Басків і Свобода” в Іспанії). Нерідко такі організації потрапляють у список найбільш небезпечних.

6) самопроголошені державні утворення, не визнані міжнародним співтовариством чи частково визнані окремими зацікавленими зовнішніми силами (у т.ч. іншими країнами).

 

Об’єктами політичної карти (геополітичних відносин) є:

1) названі суб’єкти геополітичної діяльності суспільства;

2) елементи і властивості (якості) геопростору, які використовуються суб’єктами в політичних та інших цілях (наприклад, морські води, повітряний простір, земні надра, континентальний шельф, т. зв. спірні території – прикордонні, острівні тощо).

 

З міжнародно-правового погляду геопросторові об’єкти політичної карти можна поділити на три групи:

а) об’єкти з національною юрисдикцією геопростору (на які поширюється дія внутрішнього законодавства держав) – суходільні території держав і країн, їх внутрішні й територіальні води, повітряний простір над ними, земні надра під ними, а також адміністративно-територіальний устрій країн;

б) об’єкти з міжнародною юрисдикцією геопростору (які знаходяться у спільному використанні всіх держав у відповідності з міжнародними угодами) – відкрите море, повітряний простір за межами державних кордонів, полярні сектори в Арктиці (Північному Льодовитому океані), Антарктида і космічний простір;

в) об’єкти із змішаною юрисдикцією геопростору – континентальний шельф за межами державної території та двохсотмильні морські економічні зони (тут національна юрисдикція на ресурси поєднується із свободою судноплавства і доступу до надлишків допустимого вилову риби для інших країн).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.