Вкладки — це панелі, що забезпечують перегляд певного набору параметрів і роботу з ним

План

1. Робота з меню у Windows.

2. Вікна діалогу у Windows.

3. Довідкова система у Windows.

Робота з меню у Windows

Меню практично всіх програм Windows мають вигляд списків можливих дій (або доступних для встановлення параметрів). Такі списки вибираються з рядка меню, розташованого у верхній частині вікна програми. Рядок меню складається з переліку заголовків — пунктів або елементів меню, вибір яких розкриває підпорядковане меню — підменю, яке містить список можливих команд. Щоб увійти в систему меню, треба клацнути кнопкою миші в зоні відповідного заголовка. Для вибору будь-якої з перелічених у меню, що відкрилося, директив достатньо клацнути мишею по її імені.

Альтернативним способом активізації меню є натискання клавіші<Alt> або<F10>. Далі за допомогою клавіш управління курсором вибирають потрібний пункт меню і натискають клавішу <Enter>. Аналогічно вибирають команди і всередині відкритого меню.

Швидший спосіб переходу до потрібного пункту меню полягає в одночасному натисканні клавіші<Alt> і відповідної цій команді "гарячої" клавіші. Зазвичай це клавіша з підкресленим у пункті меню символом. Такий же принцип діє і всередині підменю, де для виклику конкретної директиви слід натиснути лише "гарячу" клавішу, не натискаючи<Alt>.

У більшості програм Windows для пунктів меню застосовуються такі позначення:

• значок зі стрілкою 4, що розташовується справа від назви команди, вказує, що при її виборі відкривається підменю;

• значок відмітки R або — напроти команди (зліва) означає, що цей режим увімкнений. У разі вибору такої команди вимикається режим і знімається значок відмітки;

•три крапки (...) після назви команди означають, що після її вибору з’явиться спеціальне діалогове вікно, яке використовується системою для отримання додаткової інформації;

• елемент меню сірого кольору означає, що команда в цей момент недосяжна;

• функціональні клавіші або клавіатурні комбінації, позначення яких розміщені поряд з деякими директивами меню (справа), призначені для виклику директив безпосередньо з робочого вікна (без входження в меню);

• взаємовиключні режими, що об'єднані у групи, відокремлюються від інших команд меню горизонтальними лініями.

Іншим основним елементом системи меню програм Windows є системне меню. Для його виклику можна скористатись одним з таких способів:

• клацнути по кнопці системного меню;

• натиснути комбінацію клавіш<Alt + Пробіл> для головного вікна і вікна запиту або<Alt + дефіс> для вікна документа;

• клацнути правою кнопкою миші по кнопці, що відповідає програмі на Панелі задач.

Системне меню містить базовий набір команд, спільних для всіх програм. Як правило, у головних і вторинних вікнах воно складається з команд управління вікном.

До основних елементів системи меню програм Windows належить також контекстне меню, або меню об'єкта, яке відкривається клацанням правою кнопкою миші на відповідному об'єкті. Зауважимо, що контекстне меню забезпечує найшвидший доступ до потрібних команд.

Вікна діалогу у Windows

Діалогові вікна призначені для введення додаткових параметрів, необхідних для виконання викликаної команди.

Вікна діалогу можуть приймати будь-які розміри і складатися з різних елементів, до яких належать вкладки, командні кнопки, текстові поля, списки, списки, що розкриваються, перемикачі, прапорці, лічильники, регулятори.

Вкладки — це панелі, що забезпечують перегляд певного набору параметрів і роботу з ним.

Діалогове вікно обов'язково містить командні кнопки (поля дії) — невеликі прямокутники з написами всередині. Одразу після клацання по такій кнопці виконується відповідна команда.

Більшість діалогових вікон містить так звані текстові поля (поля-введення) — обмежені прямокутною рамкою області, в які можна вводити потрібну текстову інформацію.

Список — це набір об'єктів, що пропонуються на вибір, наприклад список файлів документів, які можна відкрити.

Різновидом списків є список, що розкривається — це список, стиснутий до одного варіанта. Він має вигляд текстового поля, в якому зображується вибраний елемент, з розміщеною праворуч кнопкою із спрямованою вниз стрілкою 6. Для відкриття списку треба клацнути по цій кнопці або по супровідному напису в полі вибору, а також, якщо це поле активне, натиснути клавішу <↓>.

У багатьох програмах використовується комбінація текстового поля зі списком.

У цьому разі значення параметра вибирається зі списку клацанням по ньому мишею або вводиться з клавіатури.

Перемикачі (круглі кнопки вибору) призначені для вибору одного із взаємовиключних варіантів.

Прапорці (квадратні поля вибору) можуть розміщуватись як групами, так і окремо, причому кожний з них цілком самостійний.

Лічильник— це пара стрілок, за допомогоюяких можна збільшувати або зменшувати значення параметра у пов’язаному з ним текстовому полі.

Регулятор має вигляд важільця , переміщення якого з боку в бік збільшує або зменшує значення пов’язаного з ним параметра.

Поиск по сайту: