Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Техніка шестиступеневого рефреймінга



Застосовується при роботі з шкідливими звичками, девіантними формами поведінки, нав’язливими станами та ін.

1. Визначте хворобливий симптом, синдром або форму порушення поведінки.

2. Попросіть пацієнта вступити в контакт з його „частиною”, яка відповідає за формування і прояв цього симптому, або девіантної поведінки.

Для цього запропонуйте йому закрити очі, зосередитись на внутрішніх відчуттях і подумки спитати себе: „Чи хоче „частина” мене, яка створює цей симптом або небажану поведінку (конкретно: головну біль, нав’язливий страх, зловживання алкоголем або тютюном), говорити зі мною?”

Потім пацієнт уважно слідкує за виникаючими або зникаючим почуттям (звуками, внутрішніми діалогами, „картинами”, кінестетичними відчуттями).

Психокоректор повинен „побачити” зовнішні невербальні ознаки контакту, що виникає: нову позу, різкий рух, іншу міміку та ін.). Для більшої достовірності слід попередньо попросити пацієнта позначити виникаючий контакт з „частиною” рухом руки, кивком голови.

Попередньо необхідно розповісти пацієнту про багаточисельність „частин”, які складають цілісність „Я”. Роз’яснити, що кожна з „частин” існує, щоб приносити користь, і тільки пізніше трансформується в хворобливий симптом або небажану поведінку. „Висота небезпечна: можна впасти і розбитися”. І як гіперболізація адекватної небезпеки – страх висоти. „Обережно переходь вулицю: транспорт небезпечний”. Трансформація – страх відкритого простору і площ.

3. Відокремте симптом (поведінку) від першопочаткового мотиву (наміру). Іншими словами, довідайтеся, для чого першопочатково виникла дана „частина”. Відповідями можуть бути: „Щоб не потрапити під автомобіль”, „Щоб не заразитися” та ін.

4. Знайдіть нову „частину” (новий спосіб), яка здатна задовольнити цей першопочатковий намір. Можна знайти два-три нових способи. Для цього попросіть пацієнта звернутися до свого внутрішнього „Я”, точніше, до його „творчої частини” з проханням знайти ці нові способи. Коли „творчу частину” в середині себе віднайти не вдається, створіть її. Для цього попросіть пацієнта згадати ситуацію, коли він був здатний до творчості і розв’язав ті ж ситуації (здійснював ті ж наміри) іншими шляхами (наприклад, не за пляшкою горілки а більш раціональними способами). Коли спроба вдалася, „поставте якор”. Коли ж пацієнт стверджує, що ніколи не був схильний до творчості, запропонуйте йому згадати людину, до якої він відноситься з повагою і яка здатна до творчості. Нехай уявить собі цю людину (візуально, аудіальної, кінестетично), а потім попросить її відшукати його три хороші способи виконання намірів.

5. Тепер запропонуйте першопочатково виділеній „частині” (відповідальній за симптом) використати ці нові можливості (способи) для реалізації своїх намірів. Це здійснюється шляхом внутрішнього діалогу з „частинами”.

Наприклад: „Чи згідна ти, що ці три нові можливості для мене зручніші і корисніші? Чи згідна ти використати їх замість старих?”

6. Екологічна перевірка.

Пацієнт повинен запитати себе, чи згідні всі його частини (все Я) з такою угодою? Коли всі части згідні, контракт заключений, процес рефреймінга можна вважати завершеним.

Контекстуальний рефреймінг– це підбір відповідного контексту для певної поведінки. Наприклад, авторитарним можна і потрібно бути лише в певних умовах, але не завжди.

Комунікація з симптомом– це рефреймінг, який допомагає позбутися симптому.

Приклад. У пацієнта нав’язливий страх померти від інфаркту міокарда. З’ясувалося, що приступ стенокардії виник вперше після „випивки з колегами” і що пацієнт не може відмовити своїм колегам, коли ті пропонують випити. Пацієнт розуміє, що нав’язливий страх померти безпосередньо пов’язаний зі зловживанням алкоголю і є свого роду захисною реакцією.

У процесі рефреймінга була залучена творча частина, яка вибрала три нових способи уникнути випивки: 1) уникати компаній; 2) залишатися з колегами тільки тоді, коли цього самому хочеться; 3) придумати якусь хворобу, яка виключає прийом алкоголю (виразка шлунку, панкреатит). У подальшій комунікації всі частини пацієнта прийшли до згоди: „Навчися твердо говорити „Ні!” Пацієнт позбавляється не тільки нав’язливого стану смерті, але і звички зловживати алкоголем.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.