Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Підготовка фахівців з фітнесу в США



Вступ

Найважливішим завданням теорії та методики професійної освіти є пошук нових форм, засобів і методів, які б допомогли сформувати ефективну систему підготовки магістрів з оздоровчого фітнесу та рекреації, яка максимально відповідає умовам та вимогам професійної діяльності з оздоровлення населення засобами фізичної культури.

Лекція присвячена аналізу та порівнянню інформації, щодо підготовки фахівців з фітнесу у зарубіжних країнах. Літературні джерела свідчать, що у зарубіжних країнах (США, європейські країни, Японія та ін.) склалася своя досить струнка система підготовки та сертифікації фахівців з фітнесу, тісно пов’язана з технологією оздоровчої роботи.

Ця технологія суворо конкретизована за видами діяльності (організатор­ська, управлінська, консультативно­-методична, викладацька тощо) та відповідає змісту професії того, чи іншого фахівця, який відповідає за здійснення конкретних функцій. Окрім того, простежується чітка ієрархічність професій, що визначається освітнім рівнем фахівців та стимулює їх постійно приділяти прискіпливу увагу до підвищення своєї кваліфікації. У нашій країні подібна диференціація функціональних обов’язків фахівців та ієрархічність професій тільки розвивається. Тому для нас є дуже важливим досвід зарубіжних країн.

Підготовка фахівців з фітнесу в США

Провідне місце у системі підготовки фахівців з оздоровчого фітнесу у зарубіжних країнах по­сідають США. Причиною цього (з 70-х років) стали тенденції у соціальному житті, демографічні зміни та вплив засобів масової інформації, спрямований на формування здорового способу життя.

Розповсюдженню фітнесу значною мірою сприяло збільшення вільного часу населення з 34 год. на тиждень у 1965 р. до 41 год. у 1985 р., що стало можливим завдяки науково-­технічному про­гресу в суспільстві. Суттєву допомогу у пропаганді здорового способу життя та залученні населення до занять у фітнес-­клубах надала діяльність Ради з фізичного фітнесу і спорту при Президентові США.

У 1970 р. Кеннет Купер розробив науково­-практичні основи аеробіки, спрямованої на зміцнення здоров’я, підвищення працездатності, подовження життя та профілактики захворювань за допомогою використання рухової активності середньої інтенсивності (біг, плавання, ходьба, їзда на велосипеді тощо). Підтримали цю ідею Джек Соренсон (включив до системи Купера аеробні танці) та Джим Фікс, кот­рий об’грунтував техніку та методику оздоровчого бігу. У ті самі 70­ті роки ХХ ст. з’явилася потреба у фітнес ­фахівцях для стрімко виникаючих фітнес – ­клубів. Усе це визначило додаткову потребу у фахівцях нового типу.

Збільшення кількості нових робочих місць для фахівців з фітнесу потребувало нових, більш ґрунтовних знань цих фахівців, зокрема анатомії, фізіології, кінезіології (кінезіс — рух, логос — вчення) — наукова і практична дисциплина, яка вивчає м’язевий рух в усіх його проявах), а також спортивного маркетингу та основ серцево­-судинної реабілітації.

Через велику різноманітність університетських програм підготовки фахівців оздоровчого профілю у 1988 р. Національна асоціація спорту та фізичного виховання у співробітництві з американським Союзом здоров’я, фізичного виховання і танців розробила академічні стандарти для навчання студентів. Ці стандарти забезпечують студентів «вхідним» (початковим) рівнем знань та практичних умінь, необхідним для проведення занять оздоровчого спрямування по широкому колу спеціалізацій у галузі фітнесу.

На основі розроблених стандартів до переліку спеціальностей, за котрим проводиться підготовка аспірантів, додатково введено спеціальність «Фітнес».

Понад 30 років тому в галузі фізичного виховання були сформовані альтернативні сертифікаційні програми професійної підготовки фахівців з фітнесу. В їх основі - відповідність фітнес­-професій технології фізкультурно-­оздоровчої роботи.

Назви професій та зміст діяльності:

· Консультант зі здорового способу життя та контролю маси тіла. Проведення просвітницької роботи з формування здорового способу життя та корекції маси тіла.

· Технолог з тестування. Проведення тестування з оздоровчих та реабілітаційних фітнес-­програм.

· Фахівець з тестування. Проведення навантажувального тестування в оздоровчих та реабілітаційних фітнес­-програмах.

· Фахівець з рухової активності (реабілітолог). Проведення тестування, розробка рекомендацій та керівництво програмами занять з особами, які мають високий ризик розвитку захворювань або мають захворювання серцево-­судинної, дихальної систем або обміну речовин.

· Керівник занять. Безпосереднє проведення фітнес-­занять на базовому, початковому рівні. Проведення фітнес­-занять, у тому числі зі спеціальними групами клієнтів.

· Інструктор оздоровчого фітнесу. Проведення тестування, розробка рекомендацій та керівництво проведенням оздоровчих фітнес­програм, занять переважно зі здоровим контингентом.

· Персональний тренер з фітнесу. Проведення персональних фітнес-­занять.

· Директор фітнес-­програм (фітнес­-менеджер). Фахівець з рухової активності, відповідальний за управління, наукову розробку та удосконалення оздоровчих, реабілітаційних та освітніх програм, управління фітнес­ програмами. Виконання функцій інструктора оздоровчого фітнесу, відповідального за методичне керівництво фітнес­-програмами.

В університетах США різко стало знижуватися число студентів, які навчаються за програмами підго­товки вчителів фізичного виховання у навчальних закладах. Водночас зростало бажання американців зайнятися зміцненням свого здоров’я іншими, відмінними від фізичного виховання, засобами. Навіть сам термін «фізичне виховання» зазнав трансформації. За даними американських фахівців існує близько 70 назв факультетів: рухової активності, спортивних наук, кінезіології, фітнесу, відпочинку, зміцнення здоров’я, фізичної працездатності та багатьох інших, котрі замінили колишню назву - фізичне виховання. Однак перші професіонали з фітнесу отримали свою освіту на факультетах фізичного виховання переважно як вчителі фізичного виховання.

Підготовка фахівців з фітнесу здійснюється у США не тільки в університетах та коледжах. В країні нараховується понад 250 організацій: федерацій, асоціацій, компаній, котрі поза державною системою освіти проводять підготовку фахівців, нерозривно пов’язану з технологією надання фітнес-­послуг. Не всі організації проводять однакову за рівнем підготовку. При цьому дис­кусійним є питання про те, хто має встановлювати стандарти оцінки кваліфікації інструкторів фітнесу - навчальні заклади чи інші організації у сфері фітнес ­- індустрії, котрі також проводять підготовку?

Велику підтримку організаціям, що проводять підготовку фітнес­фахівців, надають розроблені та юридично затверджені програмно­нормативні вимоги та посібники - з тестування рівня здоров’я та фізичної підготовленості людей, з обладнання спортивних споруд, з програмування фітнес-­занять та ін.

2. Підготовка фахівців з фітнесу у ряді європейських країн(Франція, Фінляндія, Польща)

 

У Законі Французької Республіки про організацію та підвищення ролі рухової активності у суспільстві записано: «Державні та інші уповноважені на це навчальні заклади здійснюють початкове і подальше навчання штатних кадрів у галузі рухової активності. Спортивні федерації забезпечують навчання та підвищення кваліфікації своїх працівників» (ст. 45). Відповідно до цієї статті Закону, підготовку кадрів з фізичного виховання і спорту у Франції здійснюють різного роду навчальні заклади. До першої групи ВНЗ належить Національний інститут фізичного виховання та спорту, де здійснюється підготовка за двома профілями: тренер та керівник фізичного виховання (в основному для проведення по­закласної та позашкільної фізкультурно-оздоровчої роботи). Названий вищий навчальний заклад готує кадри для системи Міністерства у справах молоді і спорту.

До цієї групи навчальних закладів належать університети, у структурі дев’ятнадцяти з них створено спеціалізовані факультети з фізичного виховання і спорту. У цих вузах підготовка кадрів реалізується за ширшим спектром профілів: викладач фізичного виховання, тренер, педагог­організатор фізкультурно­ - масової роботи, фахівець з роботи з інвалідами, спортивний менеджер тощо.

У зв’язку з цим сучасний висококваліфікований фахівець має обов’язково володіти рядом якостей. Французькі дослідники включають до «формули» наступні якості:

Ø професіоналізм,

Ø ініціативу,

Ø творчість,

Ø адаптацію,

Ø динамізм тощо.

Професіоналізм, наприклад, передбачає підготовку фахівців відповідно до сучасних вимог суспільства, потреб різних груп населення у фізкультурно-­оздоровчих заняттях, з обов’язковим урахуванням реальних можливостей кожного вищого навчального закладу. Окрім того, професіонал - це фахівець, який, вміє активно вико­ристовувати отримані знання з фундаментальних наук у професійній практичній діяльності, володіє педагогічною майстерністю.

Підготовка фахівців­ - професіоналів передбачає участь у цій діяльності викладачів найвищого рівня та різних партнерів: інших університетів країни, університетів різних країн світу, громад­ських та комерційних організацій, у тому числі спортивних. Наприклад, Університет Клода Бернара співпрацює з регіональною та муніципальною радами, іншими громадськими, державними та приватними організаціями, а також зі спортивними клубами, федераціями з видів спорту та спортивними асоціаціями різних рівнів.

Фінляндія утримує незаперечне лідерство на європейському континенті за кількістю населення, котре займається різними видами рухової активності. В країні ведеться підготовка фахівців наступних профілей: викладачі фізичного виховання, фізіотерапевти (реабілітологи), викладачі наук про здоров’я.

В країні розповсюджена спільна підготовка фахівців. Модель спільної підготовки кадрів з фізичного виховання та спорту окремих профілів або на окремих рівнях навчання базується на кількох основних підходах:

ü участь у підготовці фахівців різних факультетів одного вузу; прикладом такої моделі може служити намір факультету спорту і здоров’я разом із факульте­том журналістики Університету Ювяскюля (Фінляндія) вести підготовку спортивних журналістів;

ü участь у підготовці фахівців кількох вищих навчальних закладів одного або різних профілів, а також інших закладів у масштабах однієї країни. Наприклад факультет спорту та здоров’я Університету Ювяскюля, разом з факультетом медицини Університету Куопіо готує фахівців зі спортивної медицини (реабілітації);

ü участь у підготовці фахівців навчальних закладів різних країн світу (використання міжнародних освітніх програм).

Підготовка фахівців здійснюється на основі «формули якостей». Базовою основою даної моделі є положення про те, що саме університетська (академічна) освіта дає можливість управляти (у найширшому значенні цього слова) процесом оздоровлення майбутнього, розвиває здатності швидко і гнучко реагувати на потреби мінливого ринку фізкультурно­-оздоровчих послуг.

Факультет спорту та здоров’я Університету Ювяскюля є нині єдиним національним та значущим міжнародним центром досліджень та підготовки спортивних кадрів університетського рівня. Концентрація фахівців в од­ному навчальному закладі, створення спеціального факультету з самого початку передбачали наявність різних освітніх рівнів з присудженням різних академічних ступенів.

Процес отримання вищої академічної освіти, як в університеті в цілому, так і на Фа­культеті спорту і здоров’я, складається з двох етапів. Після завершення першого етапу, котрий триває 3-4 роки, випускник отримує академічний ступінь бакалавра. Для отримання вищого ступеня майстра (магістра) необхідно вчитися 5-7 років. Освітня та наукова діяльність Факультету спорту і здоров’я здійснюється у двох основних галузях: науках про спорт та науках про здоров’я. В обох цих галузях метою факультету є підготовка фахівців різного рівня, у тому числі підготовка наукових кадрів.

Департамент фізичного виховання несе відповідальність за підготовку викладачів фізичного виховання. Пріоритетне значення у процесі навчання фахівців даного профілю мають такі дисцип­ліни, як спортивна педагогіка та спортивна психологія, зокрема дидактика фізичного виховання, загально-педагогічні теорії, що виступають у якості методологічної основи підготовки кадрів у галузі фізичного виховання. З недавнього часу новими напрямами професійної підготовки у департаменті стали адаптивне фізичне виховання (фізичне виховання інвалідів) та педагогіка (спортивних) танців.

У вищих навчальних закладах Польщі проводиться підготовка фахівців різних освітніх напрямків, які дещо відрізняються від напрямків фізкультурної освіти в Україні. Зокрема у більшості навчальних закладів, які готують фізкультурні кадри, є такі напрямки освіти: фізичне виховання, фізіотерапія (фізична реабілітація), туризм і рекреація. Державні навчальні заклади, які готують фахівців зазначених напрямків це: академії фізичного виховання; факультети в класичних університетах; факультети в технічних університетах. Окрім того фахівців готують у приватних навчальних закладах.

Навчання за названими напрямками є ступеневим і складається зі студій першого ступеня – ліцензіатських (бакалаврських) і студій другого ступеня – магістерських. Навчання на ліцензіатських студіях триває три роки, на магістерських – два роки.

Набір на 1 курс напряму освіти «Туризм і рекреація» здійснюється із числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Всі студенти напрямку навчання «Туризм і рекреація» студій першого ступеня навчаються за єдиним навчальним планом. На різних курсах студенти вивчають загальноосвітні предмети і предмети напрямку навчання, зокрема: біологічні основи фізичної активності; основи туризму; основи рекреації; обслуговування туристичного руху; економіку туризму і рекреації; управління туристичне і рекреаційне; педагогіку вільного часу; основи маркетингу; туризм активний і кваліфікований; історію туризму і рекреації; основи господарської діяльності в послугах туристичних і рекреаційних; активний відпочинок; активні форми туризму і рекреації; збалансований туризм та інші.

У продовж третього року навчання на ліцензіатських студіях студенти пишуть дипломну роботу, тема якої відповідає напряму освіти «Туризм і рекреація» Захист дипломної роботи проводиться наприкінці навчання на студіях 1 ступеня.

На магістерських студіях, які тривають два роки (чотири семестри), студенти навчаються у продовж першого семестру за однаковим навчальним планом, а наприкінці семестру обирають магістерську спеціальність і продовжують навчатися за спеціальністю у продовж трьох семестрів.

Спеціальності, за якими навчаються магістранти, навчальний заклад визначає самостійно, враховуючи вимоги ринку праці та наявні можливості підготовки магістрів відповідної спеціальності. Наприклад, Інститут туризму і рекреації Факультету Фізичного виховання і Фізіотерапії Політехніки Опольської на засіданні ради факультету затвердив на 2014-2015 навчальний рік такі магістерські спеціальності: Біологічне відновлення з елементами дієтології; Управління в туризмі і рекреації; Оздоровчий туризм і SPA; Фізична рекреація і психосоматичне відновлення. (соматичне – тілесне)

Однаковими для всіх магістрантів є 20 навчальних дисциплін, наприклад: інформатика в туризмі і рекреації; туристична політика; маркетинг послуг в туризмі і рекреації; туристичне консультування; туристичний продукт; управління туристичним підприємництвом; харчування людини; методологія наукових досліджень; туризм і рекреація літніх людей; туристичне планування; організація розваг в туризмі і рекреації; адаптаційна рекреація; оздоровче тренування; екологічний і аграрний туризм та ін.

Окрім загальних дисциплін, кожна магістерська спеціальність має по 10 навчальних дисциплін спеціалізації, які доповнюються практиками зі спеціалізації.

На магістерських студіях студенти готують у продовж трьох семестрів магістерську роботу, тема якої має відповідати магістерській спеціальності. Наприкінці навчання проводиться захист магістерської роботи.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.