ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

Тема: Структура вікон Windows. Робота з вікнами. Системне меню. Об‘єкти Windows: папки, документи, додатки, ярлики.

Мета: Визначити основні об′єкти Windows і їх властивості, прийоми керування Windows, операції з файлами і папками в структурі Мій комп’ютер.

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Робота з вікнами, перегляд вмісту комп'ютера

Слово «Windows» українською мовою перекладається як «вік­но». На екрані вікно — це обмежена прямокутною рамкою поверх­ня екрана. У ньому відображується працююча програма або доку­мент.

Для настроювання системи використовуються діалогові вікна, зовнішній вигляд яких стандартизовано.

Уніфікація елементів вікон скорочує час, який витрачається на їх вивчення.

Розрізняють три варіанти розміру вікна, яке відображується на екрані:

- стандартний розмір — займає частину площі екрана. За бажанням можна перемістити його або будь-яку його межу в інше місце екрана;

- розгорнуте на весь екран (повноекранне) — займає весь екран і має максимальний розмір, його не можна переміщувати;

- згорнуте в піктограму — зображується у вигляді кнопки на панелі завдань (у згорнутому в піктограму вікні програма продовжує виконуватися. Щоб відкрити згорнуте вікно або згорнути вже відкрите, слід натиснути кнопку вікна на панелі завдань).

Зменшити розмір вікна до стандартного або розгорнути його в повноекранний режим можна подвійним клацанням миші на за­головку вікна.

Як приклад вікно програми WordPad, яка входить до стандартних програм Windows.

Рисунок 1- Вікно програми WordPad

Уздовж верхньої межі вікна розташована виділена кольором смуга заголовка, на ній відображено ім'я файла та назву програми. У лівій частині ділянки заголовка розміщується кнопка системного меню, у правій — три кнопки керування розмірами вікна:

- кнопка Свернуть згортає вікна. Запущена програма у згорнутому вікні продовжує виконуватися;

- на кнопці Развернуть у вікні стандартного розміру зо­бражено квадрат, верхня межа якого прокреслена товс­тою лінією. Після клацання мишею на цій кнопці вікно розкривається на весь екран;

- кнопка Восстановить обратно дає змогу поновити попередні розміри вікна. На ній зображено один за дру­гим два квадрати. У розгорнутому на весь екран вікні вона займає місце кнопки Развернуть. Клацання кноп­ки змінює повноекраний розмір вікна на стандартний. Поновити або розгорнути вікно можна також подвійним клацанням миші на смузі заголовка;

- кнопка Закрыть закриває вікно і завершує роботу про­грами.

Уздовж верхньої межі вікна розташована виділена кольором смуга заголовка, на ній відображено ім'я файла та назву програми. У лівій частині ділянки заголовка розміщується кнопка системного меню, у правій — три кнопки керування розмірами вікна.

Усередині вікна програми розташоване робоче поле програми. У нижній частині вікна розміщений рядок стану. Щоб відобразити його на екрані, потрібно вибрати в меню Вид команду Строка состояния. Рядок стану складається з кількох ділянок, які містять інформацію, пов'язану з поточними діями користувача (кількість виділених об'єктів та їх розмір, призначення команди меню, на якій установлено покажчик тощо).

Прокручування є електронним еквівалентом читан­ня скрученого в рулон документа, на відміну від пере­гортання сторінок книги. Вертикальна та горизонталь­на смуги прокручування автоматично з'являються вздовж правої межі і внизу вікна тоді, коли весь його вміст не відображується повністю. На кінцях смуг роз­ташовуються дві кнопки, а між ними - бігунок .

Переміщуючи бігунок вертикальної смуги прокручу­вання вгору або вниз при натиснутій кнопці миші, мож­на швидко відшукати потрібну інформацію у вікні. Клацання мишею на кнопці, розташованій на кінці смуги прокручування, переміщує вміст документа на один рядок. Клацання смуги прокручування зміщує зображення на одне вікно.

За положенням і довжиною бігунка можна визначити, яку частину вмісту вікна видно на екрані. Якщо на вертикальній смузі прокручування він зміщений на 1/3 вниз, то 1/3 вмісту вікна роз­ташована вище за його верхню межу. За розміром бігунка відносно довжини смуги можна визначити, яку частину вмісту зображено у вікні. Для прокручування вмісту вікна з клавіатури використовуються клавіші керування курсором «стрілка вгору», «стрілку вправо», «стрілка вниз», «стрілка вліво».

Для зміни розмірів стандартного вікна покажчик миші слід установити на лінії межі вікна і при натиснутій кнопці миші перетягувати межу вікна в потрібному напрямку.

Для переміщення вікна покажчик установлюють на заголовку і, утримуючи натиснутою ліву кнопку миші, вікно перетягують у потрібне місце робочого стола.

Вікно, яке займає весь екран, не переміщується. Кожне вікно запам'ятовує свій розмір і стан на екрані; при повторному відкри­ванні з'явиться саме в тому стані, в якому перебувало перед за­криттям.

Якщо ви відкриєте кілька вікон, то ці вікна можуть розташову­ватися на екрані поряд одне з одним, на деякій відстані, частково або повністю перекриваючи одне.

Працюючи з великою кількістю вікон, намагайтеся частину з них згорнути, щоб краще було орієнтуватися на екрані.

Вікно, з яким працює користувач у цей момент, називають активним. Воно розташовується на передньому плані поверх інших вікон. Його заголовок відрізняється кольором або тексту­рою.

Будь-яка команда, вибрана користувачем, стосуватиметься ак­тивного вікна, яке працює в пріоритетному режимі.

Працюючи з кількома вікнами, виникає потреба у переході від одного вікна до іншого. Найпростіше перейти в інше вікно — клац­нути будь-яку видиму його частину. Якщо на екрані одночасно видно не всі вікна, то перехід до іншого вікна можна виконати такими способами:

- клацнути мишею на панелі завдань кнопку з назвою потріб­ного вікна;

- одночасно натискуючи на клавіші Alt+Tab, можна «по колу» переглянути всі працюючі програми, Alt+Shift+Tab — працюючі програми відображуються у зворотному напрямку. Після вибору Потрібного значка слід відпустити натиснуті клавіші;

- натиснути на комбінацію клавіш Alt+Esc. Активним стане наступне відкрите вікно.

Розташування кількох відкритих вікон можна впорядкувати на крані за допомогою контекстного меню, яке відображується після клацання правою кнопкою на вільному місці панелі завдань, контекстне меню містить команди, які дають змогу впорядкувати розташування вікон:

Окна каскадом — розташовує відкриті вікна каскадом (уступом) одне над одним з перекриванням ;

Окна сверху вниз — розташовують відкриті вікна одне над одним без перекривання, в один або кілька рядів;

Окна слева направо — розташовує відкриті вікна в один горизонтальний ряд без проміжку або перекривання .

Слід ураховувати, що командами меню можна впорядкувати тільки ті вікна, які не згорнуті. Згорнуті вікна на екрані не відображуються.

Щоб згорнути всі відкриті вікна, слід скористатися кнопкою Свернуть все окна на панелі швидкого запуску. Відкриті діалогові вікна ця команда згорнути не може.

Діалогове вікно та його основні елементи. Діалогові вікна використовують для настроювання режимів роботи операційні системи, обладнання, програми тощо .

Як правило, у діалоговому вікні подано кілька вкладок. Кожна вкладка має ярличок з написом, розташований нижче від смуги заголовка. Клацання по ярличку виводить вкладку на передній план (відкриває вкладку) і дає змогу працювати із зображеними на ній елементами. У діалоговому вікні відображується набір еле­ментів керування: кнопок, прапорців, перемикачів тощо.

Основні елементи вікна діалогу:

- текстове поле — прямокутна ділянка, у яку можна ввести з клавіатури текстову інфо­рмацію, потрібну для ви­конання команди. Поле виділяють клацанням миші. У полі з'являється курсор введення, але текстове поле може залишатися і пустим;

- список, що розкривається — виглядає як текстове поле, яке має в правій частині кнопку розкриття списку із стріл­ою, направленою вниз. Список, який розкривається, компактний, ніж звичайний;

- перемикач — використовують для вибору одного з кількох заємовиключальних параметрів. Кнопки перемикача розташо­вуються групою. Для установлення його в потрібне положення клацають мишею всередині відповідного кружка або на розташованому поряд тексті. Вибраний стан перемикача відобразиться кружком з крап­кою в центрі ;

- флажок — використовують для вмикання або вимикання од­нієї або кількох функцій. Він має вигляд маленького квадрата. Коли прапорець встановлено, у квадраті видно галочку, коли ски­нуто — квадрат пустий . Якщо прапорець у цей момент для користувача недоступний, то він замальований сірим кольором;

- лічильник — використовують для зміни числового значення параметра за допомогою кнопок-стрілок, розташованих справа від поля . Для збільшення значення параметра потрібно кла­цнути мишею на верхній кнопці, для його зменшення — на нижній. З клавіатури нове значення можна ввести після виділення поля;

- список — утримує набір запропонованих елементів . Поточна установка виділяється кольором або інверсією. Як­що всі елементи у вікні не поміщаються, то при виборі потрібного елемента використовують смугу прокручування;

- регулятор (бігунок) — застосовують для плавної змі­ни режиму роботи пристрою. Переміщуючи бігунок, ми змінюємо значення заданого параметра, наприклад швид­кість переміщення покажчика на екрані;

- індикатор — показує стан пристрою. Наприклад, індикатор| мови показує, на яку мову настроєна клавіатура ;

- індикатор ходу роботи — відображує в діалоговому вікні хід виконання поточної операції. Наприклад, за його допомогою мож­на стежити за ви­конанням операції копіювання.

Кнопки команди мають вигляд пря­мокутників з написом. Натиснення кнопки (клацання на кнопці мишею) зумовлює виконання або відмову від виконання певних операцій. Найчастіше використовують кнопки ОК, Отмена та Применить .

Кнопка Применить дає змогу зберегти зроблені установки, не закриваючи діалогове вікно. Натиснення мишею кнопки ОК виконує встановлені на­строювання і закриває діалогове вікно. Кнопка Отмена закриває діалогове вікно без збереження внесених змін.

2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Поиск по сайту: