Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Військова преса української діаспори



Цей сегмент української військової преси в основному пов’язаний (крім преси «дивізійників») з діяльністю комбатантських організацій, що почали виникати по Другій сітовій війні. Виняток був – це місячник «До зброї» (1946–1955), що його видавав Військовий центр, а згодом Місія УПА при Закордонному представництві УГВР. Мета місячника зрозуміла: розповісти Європі про Воюючу Україну, про героїчну боротьбу УПА. Ще в квітні 1945 року відділи УПА йдуть у перші пропагандистські рейди у Польщу, Білорусь, Литву. Влітку 1945 року курінь «Підкарпатський» йде у Словаччину, наступний рейд відбувся в квітні 1946 року. 1950 року журнал став органом Місії УПА при Закордонному представництві УГВР. Суперечності між агресивним СРСР і США та їх союзниками загострилися, тому редакція журналу «До зброї» поставила собі мету інформувати читачів про збройну і політичну боротьбу українського народу та про її значення для майбутньої боротьби між світом свободи і світом тоталітарної тиранії. Понад те журнал «До зброї» мав стати військової трибуною українського вояцтва за кордоном.

Це був період «холодної війни», яка почалася, на думку істориків, після відомої Фултонської промови В.Черчиля (березень 1946 року). Важливі тези цієї промови: 1) європейський континент розділений «залізною завісою», 2) СРСР із союзника перетворився на противника і його експансіоністська політика загрожує Європі; 3) треба об’єднатися, щоб протистояти цій експансіоністській політиці.

Лише в Німеччині по Другій світовій війні у 1947–1948 рр. існувало кілька комбатантських організацій: Союз українських ветеранів, Братство січових стрільців, Об’єднання українських комбатантів, Легія Українських Повстанців, Корпорація Українських Комбатантів “Листопад” (входили вояки Дивізії “Галичина”), Карпатська січ і Українське вільне козацтво. Згодом появилося Братство колишніх вояків УПА імені Св. Юрія Переможця, в 1950 р. у Мюнхені виникло Братство колишніх вояків 1 Української Дивізії Української Національної Армії.

Щt в 1945 році було створено Союз українських комбатантів, який з 1947 р. видавав журнал “Український комбатант” (виходив неперіодично). Так само неперіодично виходив і журнал “Вільне Козацтво”, орган Українського вільного козацтва.

Колишні вояки Дивізії “Галичина” гуртувалися в Корпорації українських комбатантів “Листопад”, а в 1950 р. у Мюнхені було створено Братство колишніх вояків І Української Дивізії Української Національної Армії. Братство видавало збірник “Броди” і “Вісті Братства колишніх вояків І Української Дивізії Української Національної Армії”, ілюстрований двомісячник (1950–1960).

У 1947 р. Т. Бульба-Боровець заснував Українську національну гвардію. Ця ветеранська організація теж пробувала видавати свої журнали: “Військова справа” (1948, два числа) і “Меч і воля” (1951, дванадцять чисел).

Вийшло одне число журналу “Перемога” (Регенсбург, 1947) – органу Військово-наукового товариства, яке діяло упродовж короткого відтинку часу.

У Великобританії теж існували у післявоєнний час комбатантські організації (Об’єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії, Легія українських повстанців, Союз бувших українців вояків, Фронт Симона Петлюри, Старшинський клуб, Легіон Симона Петлюри. Найбільшим було Об’єднання бувших вояків українців у Великій Британії, яке видавало журнал “Сурмач”. Ч.1 журналу вийшло у січні 1955 року. “Сурмач” – цікаве і змістовне військове видання, тут йшлося про славні традиції української визвольної боротьби, про новітню стратегію і тактику. Важливою була проблемиа небезпеки з боку СРСР. Журнал мав гумористичний додаток “Оса”.

Кілька військових видань виходило в Австралії. Легіон імені Симона Петлюри видавав журнал “Легіонер” (1987–1992), Українське вільне козацтво видавало журнал “Козацький клич” (1970–1974), Краєва управа I УД УНА видавала свій “Бюлетень”.

Досить розгалуженою була українська військова преса в Канаді. У 1950 р. почала виходити “Карпатська Січ”, бюлетень Братства Карпатських Січовиків (Торонто). Союз бувших українських вояків видавав свій “Бюлетень” (Торонто, 1959–1964). Потім видання змінило назву, але “Дороговказ” і надалі залишався органом СБУВ. Інше видання – “Інформатор Української Стрілецької Громади” (Торонто, 1955–1963).

У роки Другої світової війни десятки тисяч канадських українців воювали в канадській армії. По війні було засновано Українсько-канадське об’єднання ветеранів (Вінніпег), яке видавало журнал “The Opinion” (1948–1950), а з 1950 р. журнал отримав назву “News Letter” (у 1954–1955 рр. знову “New Opinion”).

У США виходив журнал “Штурм”, “військово-політичний журнал Легіону імені Симона Петлюри – Антикомуністичного об’єднання колишніх військовиків Сов. Армії”. У 1955 р. вийшло перше число журналу “В дні зелених свят”, що його видавало Братство “Броди – Лев” у Нью-Йорку. Журнал виходив на Зелені Свята, коли традиційно вшановують полеглих вояків.

Флагман української військової преси другої половини ХХ ст. – журнал “Вісті комбатанта”. У Мюнхені в 1949 р. почали виходити “Вісті Братства колишніх вояків 1 УД УНА”, а в США ОбВУ видавало “Голос комбатанта”. У травні 1961 р. керівництво обох комбатантських організацій вирішили об’єднати зусилля і видавати “Вісті Комбатанта”. Військово-історична, військово-політична, військовознавча проблематика основна на сторінках журналу. Редагували його відомі публіцисти: І. Кедрин, Л. Ортинський, Ю. Тис-Крохмалюк, О. Лисяк, В. Верига, М. Малецький.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що означає наявність військової преси для народу, який втратив державність?

2. Чи була умова для існування української військової преси на початку ХХ ст.?

3. У чому полягає феномен преси українського стрілецтва?

4. Основні проблеми військової преси міжвоєнного періоду.

5. Публіцисти українського збройного підпілля: основні ідеї і проблеми

6. Таборова преса як специфічний вид військової преси

7. Державницький дискурс військової преси української діаспори другої половини ХХ ст.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.