ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ

Територіально-організаційна структура держави представлена формою її устрою.

Територіально-організаційна структура держави, яка визначає порядок ділення країни на складові частини (штати, провінції, землі, кантони, області тощо), їх правовий статус, порядок відносин центральних і периферійних органів влади, називається формою державного устрою.

Сучасні країни об’єднують людей різних етнічних, релігійних, культурних груп, різних цивілізаційних і місцевих традицій. У зв’язку з чим кожне співтовариство людей повинно домовитись про межі самостійності своїх частин, про розподіл влади по території, про принципи та умови своєї цілісності. Іншими словами, суспільство повинно обрати ту чи іншу форму свого національно-територіального і державно-політичного устрою. У політології прийнято характеризувати такі відомі історії форми державного устрою: проста – унітарна держава, складні – федерація, конфедерація, імперія.

Унітарна держава.Такій формі державного устрою притаманна єдина територія, єдина конституція, централізована судова система, єдина система вищих органів державної влади, єдине громадянство. Така держава – єдина, складає ціле по всій своїй території. У такій державі немає внутрішніх державних утворень (на кшталт штатів, республік). Унітарна держава складається з адміністративно-територіальних одиниць (області, райони, губернії, провінції), які не є політично самостійними. Унітарними державами є : Франція, Данія, Англія, Польща, Японія, Фінляндія та ін. Деякі унітарні держави (Україна, Італія, Португалія та ін.) включають автономні утворення.

Федерація (від лат. foederatio – об’єднання, союз) є союзною державою, що складається з державних утворень, які наділені певним суверенітетом на своїх територіях. Такими відносно самостійними суб’єктами федерації можуть бути землі (наприклад, ФРН), штати (Бразилія, США, Індія), провінції (Канада), республіки (Росія) та кантони (Швейцарія) та інші регіони. Ці регіональні одиниці федерації можуть мати власну конституцію, внутрішній адміністративно-територіальний розподіл, власні органи влади і управління, власну правову і судову системи, своє громадянство. Між вищою державною владою і суб’єктами федерації, як правило, здійснюється розмежування повноважень. Скажімо, питання зовнішньої політики, оборони, грошового обігу та ряд інших рішаються на федеральному рівні; внутрішньо регіональні, місцеві – на рівні кожного суб’єкта федерації. У федеративних державах існують єдині соціально-економічний простір, грошова система, конституція, громадянство, територія, кордони, вища влада (федеральний уряд). Суб’єкти федерації, як правило, не мають права виходу із союзної держави.

Першим в історії федеральною державою стали США (по Конституції 1787 р.). Сьогодні в світі багато таких держав: Австралія, Австрія, Аргентина, Венесуела, Пакистан, Індія, РФ, Канада, Мексика, Швейцарія та ін.

Особлива державна форма конфедерація (від лат. confoederatio – об’єднання, союз). Конфедерацією називається постійний союз незалежних суверенних держав, створений задля досягнення певних спільних цілей – зовнішньополітичних, оборонних, економічних. Конфедеративний союз – це добровільне об’єднання держав, у якому кожна з них делегує центральному координаційному владному органу чітко обмежене коло повноважень. Спільні рішення, що стосуються цієї конфедерації, приймаються тільки при наявності згоди представників всіх держав, що входять до її складу і набирають чинності лише після затвердження національними органами кожної держави.

Історичний досвід державного будівництва доводить, що конфедерації не є сталими, міцними утвореннями. Як правило, з часом вони переходять у федерації або розпадаються. Розпалися, наприклад, конфедерація Норвегії та Швеції у 1905 р. після майже столітнього союзу, або як конфедерація Сенегамбія у 1989 р., яка об’єднала дві західноафриканських держави Сенегал і Гамбію у 1982 р. Конфедерації існували у Німеччині (1815-1867 рр.), Конфедеративні штати Америки об’єднали у 1864-1865 рр. 11 мятежних штатів рабовласницького півдня США. Ці конфедерації згодом трансформувалися у федерації. Найбільш довго конфедерація існувала у Швейцарській Конфедерації з XIII ст. по 1848 р. І хоча конституцією країни визначено, що кожний кантон є „федерально-суверенною державою” зі своїм урядом і конституцією, ця країна є федерацією з сильною централізацією найважливіших функцій. А слово „конфедерація” навіть залишилось в офіційній назві країни.

Зростаюча глобалізація сучасного життя народжує нові форми об’єднань, альянсів, співдружностей держав. Найбільш вражаючий прогрес у міждержавному об’єднанні демонструє Європейський Союз (ЄС). З шести „першопроходців” у 1957 р. ЄС об’єднує на 1 січня 2007 р. 27 європейських країн. ЄС – це спільний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили. ЄС – це спільний Європарламент (з прямими і всезагальними виборами його депутатів), Євро суд і спільні фінансові заклади, узгоджена зовнішня політика, вільне пересування громадян по території більшості країн-членів ЄС, єдина валюта, екологічне, культурне співробітництво.

Свої шляхи взаємодії шукають й колишні республіки зниклого у 1991 р. СРСР. Більшість з них об’єднались у Співдружність Незалежних держав (СНД), від якого поки що мало практичної користі. Ці країни створюють різна дво- і багатосторонні альянси (наприклад, Митний союз Білорусь – Казахстан – Киргиз стан – РФ – Таджикистан або Союз Білорусі і Росії).

Існують також об’єднання держав, центром яких є колишні колоніальні метрополії, наприклад, Британська співдружність націй, через колишні метрополії намагаються тримати у зоні свого впливу колишні колоніальні країни.

Своєрідним типом державного утворення є імперії (від лат. imperium – влада держави). Для імперії характерне велика територія, сильна централізована влада, різнорідний національний і культурний склад населення. В історії людства відомі імперії, що існували у різні часи у різних народів на всіх континентах Землі: Китайська, Монгольська, Римська, Візантійська, Германська, Французька, Російська, Австро-Угорська та ін. Імперії виникають за рахунок приєднання до сильної національної держави нових територій насильницьким або порівняно мирним шляхом. Більшість імперій ставали державами, заснованими на економічному, політичному, соціальному пануванні одного імперського народу над підкореними народами і які жили за рахунок пограбування колоній. В сучасному світі імперії відсутні.

Поиск по сайту: