Якщо думка людини передається не зафіксованою «живцем», а цитатою чи переказом, її передають дослівно

Картинка в теленовинах з огляду

На стандарт точності

Картинка в теленовинах не повинна бути спотворена. Спотворена для людського ока картинка є картинка з рухом камери всередині кадру. Це - зйомки без штативу, панорама, пере фокус, зміна масштабу зображення за допомогою трансфокатора. Ще одне спотворення реального зображення виникає при ракурсній зйомці. І все ж теленовини послуговуються зйомкою з плеча, панорамами, трансфокатором, пере фокусом та ракурсною зйомкою, але лише в чітко визначених ситуаціях. З плеча оператор знімає в тих ситуаціях, коли на встановлення штативу нема часу, щоб не втратити момент події. Панорама, трансфокатор і перифокус використовуються зазвичай для того, щоб створити нову думку, показавши в такий спосіб взаємозв’язок між двома об’єктами. Ракурсна зйомка є доречною, коли ми знімаємо об’єкти з «верхньої» точки, а іноді без ракурсної зйомки неможливо поєднати в єдиному кадрі два об’єкта.

Текст за кадром у теленовинах має відповідати тій картинці, яку ми показуємо. Але це не означає, що текст просто дублює показане. Текст за кадром потрібен саме як доповнення побаченого тією інформацією, яка не є очевидною з картинки.

Коректне і некоректне використання

Архівної картинки в новинах

У добре організованих редакціях теленовин збирають власний відео архів. Зазвичай це систематизовані картинки найголовніших подій.

Архів же, за стандартом, можна використовувати лише двома основними способами:

1) коли ми наводимо фонову інформацію, згадуючи певну подію в минулому, і показуємо відзняту тоді на місці події картинку, щоб глядач згадав «історію питання». В цьому випадку архів обов’язково має бути доповнений титром з датою згаданої події!

2) Коли нам треба проілюструвати об’єкт або особу, ЯКУ МИ Фізично не можемо зняти сьогодні. У такому разі картинка обов’язково титрується словом «Архів». Але саме цим способом використання архіву категорично не можна зловживати, адже ми розповідаємо про сьогоднішні новини. А отже маємо докладати всіх зусиль, щоб картинка щоразу була в наших новинах також сьогоднішньою.

Будь-які інші способи використання архіву є грубим порушенням стандартів!

Картинка без інтершуму є порушенням стандарту точності.Адже глядач у житті не ходить з затуленими вухами. А інтершум є завжди, навіть у найтихішому приміщені. І він дає глядачеві велику кількість інформації з місця зйомки.

Те, що потребує найретельнішої перевірки

Назви та імена слід перевіряти якнайретельніше. Імена, прізвища і посади людей, про яких ви казатимете або на думку яких посилатиметеся, найкраще перевіряти з їх допомогою. Просити візитку, а якщо її у людини немає – можна попросити її написати своє ім’я та прізвище власноруч друкованими друкованими літерами у вашому блокноті або напишіть самі і покажіть цій людині. Перевірте також літеру і наголос, щоб правильно назвати людину в начитці і грамотно підписати в титрі.

Назви перевіряйте у словниках. Особливо це важливо для титрів на телебаченні. Для газети та інтернет-видання. Адже будь-яка друкована помилка є набагато очевиднішою, ніж просто сказана в голос.

Окрема мова про цифри. І тут є своя «конкуренція» зі стандартом простоти, який потребує спрощення та округлення цифр. Загалом будь-яка цифра має бути ретельно перевірена і подаватися, хоч і округленою, але без втрати змісту (проте це – у відповідному розділі).

Перевіряйте за різними джерелами і кілька разів інформацію про виключні поняття, тобто все, що починаєте з префікса «най-» (найбільший, найменший, найстаріший тощо). Адже зрозуміло, що не може бути чогось вищого за найвище. До виключних понять також належить і все, про що ми кажемо «перший», «останній», «єдиний» та подібні.

Слід бути надзвичайно уважними і ретельними в перевірці інформації про кількість жертв або ж про смерть конкретної людини. Для прикладу: свого часу в 2001 році «Новий канал» на рік раніше поховав азербайджанського президента Гейдара Алієва. Редактор-міжнародник знайшов таку інформацію на якійсь кавказькій Інтернет-сторінці і, належно не перевіривши, подав її на випуск, де цю хибну інформацію не проконтролювали ні ведучі, ні випусковий редактор.

Як нам належить виправляти власні помилки

1. виправляти помилку слід якнайшвидше. Як тільки ми її побачили – в найближчому ефірному випуску чи в найближчому випуску газети.

2. крім цього, слід обов’язково продублювати виправлення наступного дня у такому ж самому ж випуску за сіткою мовлення, адже завжди є певна частина аудиторії, яка дивиться (чи слухає) протягом доби лише якийсь один конкретний з наших випусків новин, тому, наприклад, якщо помилка вийшла в ефір о 19:00, а виправили ми її о 23:00, слід продублювати виправлення і у випуску о 19:00 наступного дня.

3. належить обов’язково вибачитися перед тими людьми і організаціями, яким ми могли заподіяти шкоду цією помилкою. Крім того, слід вибачитися перед глядачами.

4. слід також вказати причину помилки.

Стандарт точності інформації передбачає насамперед точне відтворення фактів, точне цитування суб’єктивних висловлювання, неспотворену картинку, закадровий текст, що відповідає картинці, коректне використання архіву і обов’язкове його титрування, наявність інтершуму, ретельну перевірку назв, імен, цифр і виключних понять і виправлення наших помилок!

СТАНДАРТ ТРЕТІЙ

ВИЧЕРПНІСТЬ (АБО ПОВНОТА)

ІНФОРМАЦІЇ

Незалежно від формату інформація про подію має давати вичерпну відповідь на кілька основних запитань:

I Щосталося?

I Хто зробив\сказав?

I Де це сталося?

I Коли це сталося?

I Як це сталося?

Якщо ви робите журналістське розслідування, вам належить дати відповідь іще й на такі запитання:

I Чому це сталося?

I Якими будуть наслідки цієї події?

Поиск по сайту: