Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

РЕДАКТОРИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІДДІЛУ



На WTNH ця робота поділена навпіл. Пем Берк — планувальник новин — відповідає за виготовлення тих сюжетів, які можна спланувати наперед. Берк збирає інформацію для майбутніх подій (див.: Розділ 7. Джерела), отримує прес-релізи, відповідає на дзвінки місцевих мешканців, які вважають, що канал повинен висвітлити їхні різдвяні вогні. Іншими словами, робота Берк полягає в тому, щоб працювати із передбаченими новинами. Під час зборів щоранку вона подає список завдань на наступний день.

Сьогоднішній сюжет про небезпечних ляльок базується на дзвінкові представника товариства із захисту прав споживачів, який вчора напередодні повідомив про прес-конференцію. Берк знайшла історію про водіння у нетверезому стані в місцевій газеті і вирішила послати репортера до найближчого відділку, щоб він зробив про це репортаж. Про корпоративну вечірку дізналися сьогодні з прес-релізу. Берк також вирізала замітку з «USA Today» про те, що університетська радіостанція стала однією з небагатьох, в ефірі якої лунає «нова музика». Вона вирішила послати туди репортера, щоб той у місцевому ракурсі висвітлив цю історію. Редактор інформаційного відділу Ел Блінк почав пошук гарячих новин о 6:30 ранку. Він прочитав інформаційну розсилку, зробив ряд дзвінків до місцевої поліції і пожежної частини, переглянув газети. Купа незапланованих історій, які сьогодні мають висвітлювати репортери каналу, втім, є історіями, які станція вже висвітлювала до цього. Так, новина про поліцейського, якому висунули звинувачення, була ексклюзивом у вечірніх новинах WTNH напередодні. «Більшість історій — це повсякденні історії, про які ви вже знаєте, — пояснює Блінк, — вам просто треба їх розвинути».

Втім, іноді трапляються зміни. Одразу після закінчення зборів Блінк слухає у себе за столом поліцейське радіо і чує виклик пожежників до в’їзду на автостраду. Потім він чує, що автостраду закрили через аварію. Блінк швидко виряджає туди репортера й оператора, робить кілька дзвінків і дізнається, що з вантажівки витікає бензин. Репортер привезе відео з місця події.

Крім того, Блінк попередньо вирішує, хто куди піде. В той час, як більшість телевізійних репортерів висвітлюють будь-які події, ця станція має певну спеціалізацію. У деяких своїх рішеннях Блінк спирається на цей формальний чи неформальний розподіл: репортер, який робить багато сюжетів на поліцейську тематику, висвітлюватиме історію про звинуваченого поліцейського; репортер із розслідувань переглядатиме інформацію, яку поліцейські зібрали про суддю Спайжела. Розподіляючи завдання, Блінк може враховувати також уподобання самих репортерів: один з них любить «нову музику», тож саме він і поїде на університетську радіостанцію.

У намаганнях висвітлювати події, що трапляються на такій великій території, як штат Коннектикут, важливе місце посідає логіка. Наприклад, репортера і оператора, що їдуть до столиці штату, щоб знімати сюжет про небезпечних ляльок, попросять також зупинитися біля універмагу Хетфорда, перед яким, згідно зі щойно надісланим прес-релізом, стоїть «балакуча коробка» два на два метри, що вітає покупців. «Ми намагаємося задіяти наші знімальні групи на всі сто», — пояснює Блінк.

Решту ранку і більшу частину дня редактор інформаційного відділу підтримує зв’язок зі своїми репортерами, переконуючись, що вони роблять ті сюжети, які повинні робити, інформує продюсерів і, звісно, відстежує інші гарячі новини. Більшість репортерів Блінка мають повернутися до відділу новин посередині дня. Помічник редактора робить повторні дзвінки по сюжетах, які розвиваються, а вечірній редактор приїздить до відділу новин по обіді і готує випуск для 23:00. Втім, Блінк залишається на роботі десь до 18:30, «щоб переконатися, що всі прямі репортажі пройшли добре».

ПРОДЮСЕРИ

«Спираючись на ранкові збори, я формую, що за чим йтиме у програмі, — розповідає об одинадцятій ранку продюсер новин о шостій Стів Сабато. — У нас є дві програми — о 5:30 і о 16.00, і вони обидві мають бути різними, щоб сюжети не повторювалися. Через це ми вирішили розпочати випуск о 5:30 сюжетом про небезпечні іграшки, а випуск о шостій вечора — історією про звинувачення поліцейського».

Сабато розпочав свій день близько дев’ятої ранку з того, що прочитав новини дня. До початку зборів він уже перечитав національну і регіональну розсилки UPI та АР, а також переглянув «Hartford Courant», «New York Times» та «USA Today». Продюсер повинен знати про всі новини дня, аби прийняти розумне рішення у виборі подій, які треба включати у випуски новин. Зараз він думає не лише про сюжети, які робитимуть репортери каналу, а й про начитку, сюжети, що використовуватимуться без відео. Він має роздати завдання журналістам. Також він шукає якісь національні події, які треба включити до випуску.

Це і є робота продюсера інформаційного випуску. На відміну від театральних чи кінопродюсерів, які зазвичай є лише виконавцями (і цим на крок відходять від самої сутності продюсування), продюсери електронної журналістики відповідають за наповнення. Вони є головними журналістами, що працюють над програмою. Продюсер інформаційного випуску подібний до головного редактора в газеті.

Деякі продюсери на більших за WTNH каналах мають більше помічників, ніж має Сабато. Там може бути виконавчий продюсер, що координує всі інформаційні випуски каналу, а також кілька помічників продюсера, які спостерігають за підготовкою сюжетів. Але навіть на WTNH, де Сабато працює один, він залежить від роботи журналістів і репортерів, а також від технічного персоналу каналу. Він все одно консультуватиметься з режисером новин і помічником режисера й обговорюватиме свою роботу з редактором інформаційної служби, ведучими та іншими співробітниками. І хоча продюсерам допомагають вести корабель, штурвал все ж таки залишається в їхніх руках. Стів Сабато відповідає за впорядкування сюжетів і їх послідовність у випусках. Він це контролює. Ось як Сабато це робить:

До 12:00 Сабато вивчає інформаційні розсилки і газети. Він телефонує у три інформаційних відеосервіси, де можна взяти національний чи регіональний відеоматеріал, — CNN та щоденну електронну розсилку ABC. (Сабато вважає, що головною національною подією сьогодні є новина про шахтарів, що заблоковані у шахті в штаті Юта. Хтось з ABC сказав йому, що у них, вірогідно, буде відео до цієї історії). Потім Сабато розшукує в архівах якийсь відеоматеріал, який можна використати в сьогоднішньому сюжеті.

З 12:00 до 13:00 Сабато складає чорновий варіант списку, в якій послідовності він використає сюжети. Головний обов’язок продюсера — це організація інформаційного випуску, а саме попередній план дає змогу викласти цю організацію на папері або ж у комп’ютері. Сабато узгоджує свої рішення з режисером новин чи його помічником, знайомить із ними помічника редактора інформаційного відділу, після чого з першої до другої години дня роздруковує робочу копію цього плану.

Організовуючи програму, Сабато не лише шукає, чим би заповнити порожній час. Програма має чіткий формат: у ній є вісім блоків новин, які йдуть між рекламою; у блоку 6:30 домінує прогноз погоди; більшу частину блоку 6:45 займають новини спорту; завершальний блок належить інформації про зміни у прогнозі погоди і якійсь несподіваній сенсації. Щоб втримати цікавість глядачів протягом всієї програми, для початку кожного блоку потрібна якась важлива інформація про подію.

Однією з таких подій є ЗВИНУВАЧЕНИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, і саме він відкриватиме один із блоків. Сабато вирішує поставити у другий блок НЕБЕЗПЕЧНІ ІГРАШКИ. Інші важливі сюжети, як СУДДЯ СПАЙЖЕЛ і ВОДІННЯ У НЕТВЕРЕЗОМУ СТАНІ, розміщаються в решті першого блоку, а ВИТІК БЕНЗИНУ відкриває третій блок. П’ятий блок починає головна національна подія — сюжет ШАХТА В ЮТІ.

План, який складає Сабато, також має визначений формат. Він поділяється на колонки, в яких зазначаються ініціали ведучого, що читатиме сюжет чи підводку, номер сюжету, його назва, ініціали автора, тип графіки та відео, джерело, час виходу у випуску і хронометраж.

Коли план готовий, Сабато перевіряє, чи всі журналісти і репортери знають, що вони мають написати і яка тривалість їхніх сюжетів. Потім, о другій, настає час для зустрічі з художником, який підготує графіку, і відеомонтажерами, які монтуватимуть анонси і заголовки. Головна проблема на сьогодні — це знайти достатньо різних картинок для графічного оздоблення великої кількості різдвяних сюжетів, що складають випуск. Є зображення гірлянди, кілька свічок, Санта...

З третьої до четвертої Сабато працює над заголовками й анонсами: «Далі в Action News ми розповімо вам про ті різдвяні іграшки, які так стурбували покупців...» Під час роботи він поглядає у телевізор, де ввімкнено CNN, а також переглядає інформаційні розсилки: «Може, щось трапилося?» До четвертої його текст починає вимальовуватися.

Сабато, який зараз у своєму редакторському капелюсі, намагається все перечитати — роботу своїх журналістів і репортерів. Він додає деякі рядки, дещо вилучає і перевіряє деякі факти. Сьогодні є лише одна головна проблема: текст до сюжету про плани відновлення доріг і мостів штату містить надто багато цифр. Сабато хоче, щоб його переписали. Все інше прийнятне. Невже це буде безпроблемна програма?

Ні. Перша порція поганих новин з’являється о 17:00, коли приходить щоденна електронка з ABC: історії про шахти в Юті, на яку чекав Сабато, немає у списку надісланих відеоматеріалів. Сабато просить журналіста написати просту начитку для ведучого на цю тему — цю історію дуже важливо включити у випуск. Потім він просить написати підводку до іншого відеорепортажу, надісланого ABC, який він неохоче вирішує використати.

Друга, третя і четверта проблеми з’являються одна за одною: ІНФРАСТРУКТУРА досі не готова — репортер ще її переписує; УНІВЕРСИТЕТСЬКЕ РАДІО також не готове — його пише той самий репортер, що зараз переписує ІНФРАСТРУКТУРУ. А репортер, який мав зробити СУДДЮ СПАЙЖЕЛА, взагалі ще не повернувся до відділу новин.

Напруга відбивається на поспішних діях Сабато: він перекладає купи паперу на своєму столі, хоче поговорити із журналістом, кличе через всю кімнату редактора, щоб той перевірив того нерозторопного репортера, потім знову занурюється у свої папери. Керуючись своїм планом, Сабато намагається організувати і пронумерувати сторінки сценарію випуску. Він вставляє чисті аркуші на місце тих сюжетів, яких досі немає. Вже 17:30, а порожніх сторінок надто багато.

ЖУРНАЛІСТИ

Не на кожному каналі працюють люди, які лише пишуть новини. На WTEV у Массачусетсі, наприклад, репортери самі пишуть тексти всіх сюжетів для ефіру. Але на WTNH Стів Сабато має у своєму розпорядженні трьох журналістів, яким він може давати завдання у будь-який час дня.

Сара Робінс починає працювати о дев’ятій годині і протягом дня пише сюжети для випусків о 12:00, 17:30 і 18:00. Вона пише значну частину текстів, які диктори читатимуть в ефірі. Деякі з її історій — начитки, деякі доповнюються відеоматеріалом. Втім, оскільки репортери пишуть підводки і начитки до своїх сюжетів, Робінс працює з відео без начитки, яке вона знаходить в одному з трьох національних чи міжнародних інформаційних сервісів.

Вчора між 12:00 і 18:00 Робіне написала 12 інформацій тривалістю 30 секунд кожна для випуску о 18:00. Сьогодні, здається, має бути порівняно легкий день: Сабато сказав їй написати тільки п’ять.

Одна з історій розповідає про судовий процес проти компанії-виробника бритв «Ремінгтон». В архіві є відео, зняте колись для сюжету про президента цієї компанії. На ньому показано різні бритви і те, як вони працюють. Ці кадри не досить точно відповідають тому, про що йдеться в історії, але таке відео все ж цікавіше, ніж голова диктора на екрані. Робіне переглядає відеокасету, перечитує текст розсилки і телефонує до компанії, щоб з’ясувати деякі деталі. Після цього вона починає писати.

Перша частина сюжету читатиметься диктором і доповнюватиметься графікою:

Ведучий: Компанія, президент якої одного разу заявив, що так любить свою продукцію, що готовий сам її купувати, відповідатиме в суді за своє рекламне гасло. Про це повідомляє журнал «Consumer Reports».

Одразу після початку другого речення, коли озвучується назва компанії, Робінс позначає у відеоколонці той кадр з бритвами, який потрібно вставити у цьому місці:

Бритви: «Remington Products» незаконно використали назву ей-ді у рекламі своїх мікробритв. Ця назва позначає рейтинг бритв, що наводиться у журналі...

Дописавши історію, Робінс дає текст режисеру монтажу, який монтує відео, керуючись позначками, які вона зробила у відеоколонці. (Цей сюжет монтувати недовго). Після цього Робіне береться за інший матеріал.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.