Розсилки для друкованих ЗМІ

Раніше інформаційні агентства надсилали національним газетам два блоки інформації — А і Б. Обидва складалися з національних і міжнародних новин. До блоку А входили важливіші новини, а до блоку Б — все, що залишалося. Радіо і телебачення — де немає пустих сторінок для заповнення другорядними новинами — могли б зацікавитися лише блоком А.

АР і UPI й досі формують національні блоки А, але зараз вони дають клієнтам можливість отримати мікс національних і регіональних новин, подібних до тієї підбірки, яка міститься в розсилках для електронних ЗМІ. Крім того, доступними є підбірки суто регіональних новин. Радіо- і телевізійним станціям, які вирішать скористатися розсилкою для друкованих ЗМІ, буде з чого обирати.

Перша проблема, яка виникає у журналістів із цими розсилками, — це їхній розклад. Газетний світ поділяється на дві групи — ранкові та вечірні газети. Інформаційні розсилки відображають цей розклад і розроблені таким чином, щоб подавати повний огляд денних новин кожні дванадцять годин — з півдня до півночі для ранкових газет і з півночі до півдня для вечірніх. Телевізійним станціям же доводиться видавати новини кілька разів на день, а радіостанціям — взагалі щогодини, тож це незручно. Але, на щастя, інформагенції постійно оновлюють головні теми — історії, в яких найбільше зацікавлені журналісти радіо й телебачення. І хоча ці тексти не організовані у чіткі годинні блоки, все ж вони допомагають підтримувати свіжість новин для електронних ЗМІ.

Друга проблема друкованих розсилок полягає в тому, що оскільки в неділю немає вечірніх газет, то в неділю зранку інформагенції не надсилають звичної підбірки новин. У будь-якому випадку неділя є найслабшим днем щодо новин, тож журналістам доводиться запасатися кількома «вічнозеленими» сюжетами-історіями, які можуть зачекати кілька днів і вийти в ефір у неділю.

Перевага друкованих розсилок — широкий вибір інформації, з якої журналісти можуть зробити власні історії. Подаючи якусь історію, друкована розсилка описує її за допомогою набагато більшої кількості слів, ніж це робить електронна розсилка. Таким чином, ви отримуєте у своє розпорядження набагато більше фактів. Інший спосіб збільшити кількість доступної інформації, який використовує більшість відділів новин, це збирання різних версій історії в різних розсилках і об’єднання їх разом. У відділах новин є режисер, який розподіляє інформацію. Зазвичай перший крок полягає в розподілі інформаційної підбірки на національні, міжнародні, регіональні та міські новини, а потім — на окремі історії. Це дає змогу журналістам мати вичерпну картину кожного сюжету.

Більші відділи новин мають різні версії історій, узяті з різних інформаційних розсилок, тому що одна підбірка може пропустити те, що є в іншій. У страхітливій історії про москвича, що напав на трьох туристів із сокирою, наприклад, UPI, АР і Рейтер, — всі надіслали змістовні репортажі у своїх розсилках о 7:30 ранку, але в АР не було слів свідка про те, що одному з туристів відрубали голову, UPI не вказала вік московського нападника, а АР і Рейтер не зазначили, що чоловік виглядав справжнім «велетнем». Кожен із цих фактів міг змінити саму історію. Лише журналіст із можливістю перевірити усі три джерела міг використати їх усі.

Перший крок на шляху перетворення тексту розсилки на сюжет — це уважно прочитати усі факти. Інколи для того, щоб краще зрозуміти історію, доведеться зачекати на її оновлену версію.

Працюючи із кількома інформагентствами, журналіст чи редактор бере на себе відповідальність за контроль тексту — перевірку того, що версія станції незмінна і основана на найкращому джерелі інформації. Буде неправильно сказати в одному випуску: «в авіакатастрофі загинуло 27 людей», спираючись на дані АР, а в іншому випуску, керуючись повідомленням UPI, заявити, що «загинуло 22 людини». Якщо різні джерела суперечать одне одному, хтось у відділі новин повинен уважно порівняти різні тексти й обрати з них спільні факти. Потім усі журналісти повинні дотримуватися цієї версії доти, поки факти знову не зміняться. У таких випадках, якщо виникають сумніви, вказуйте меншу кількість жертв. Завжди легше додати кількох загиблих пізніше, ніж воскресити тих, кого ви щойно «вбили». Як тільки підбір фактів завершено, можна починати писати. На цьому етапі історія має пройти повну трансформацію — газетний і телерадіомовленнєвий стиль настільки відрізняються, що складно знайти навіть одне речення, що підходило б їм обом. Речення з друкованої розсилки треба розчленувати, загострити, «приправити» і сформувати. Коли історія готова, спільними мають бути лише факти. Як правило, більшість журналістів не дозволяють реченням з інформджерел потрапляти до тексту сюжету. І не через те, що це було б неетично, — розсилки, власне, і пишуться для того, щоб їх «плагіатували», — просто нерозумно використовувати в ефірі речення, призначені для газети.

Ось приклад історії, взятої з розсилки АР, призначеної для друкованих ЗМІ:

ВС — Маммограми, 0617

Американські маммографи програють у порівнянні з британськими

Автор — Лінді Таннер

Медичний журналіст АР

Чикаго (АР) — американські лікарі, проводячи удвічі більше тестів, ніж британські медики, виявляють таку ж саму кількість ракових захворювань через низьку якість маммографічних досліджень і через страх кримінальної відповідальності за лікарську недбалість, — свідчать результати досліджень.

Вивчення цього питання показало, що американські рентгенологи в порівнянні зі своїми британськими колегами називають результати набагато більшої кількості маммограм неточними чи підозрілими, в результаті чого американським жінкам з раком чи без доводиться проходити вдвічі більше необхідних тестів, таких як біопсія.

Результати дослідження ілюструють, що існує потреба у кращій маммографічній підготовці американських рентгенологів заради підвищення їхньої кваліфікації в інтерпретації результатів обстежень.

«Необхідно встановити дуже чіткі й конкретні стандарти й завдання для тлумачення маммографій, — заявила провідна письменниця Каліфорнійського університету, доктор Ребекка Сміт-Біндмен. — Рентгенологи, які допускають неточні тлумачення, мають бути повідомлені про те, що так робити не можна, й отримати можливість навчитися виконувати свою роботу на належному рівні».

Результати цього дослідження були опубліковані в середу в журналі Американської медичної асоціації.

Доктор Девід Дершоу, президент Об’єднання дослідників молочної залози і директор відділу молочної залози Меморіального центру ракових захворювань Слоуна-Кеттерінга, заявив, що навчання не зможе охопити всі американські програми із дослідження ракових захворювань.

Він розкритикував дослідників за недооцінку важливої різниці між американськими і британськими методами діагностики раку: більшість випадків виявлення раку молочної залози на ранніх стадіях зафіксовано саме у Сполучених Штатах.

On the Net: JAMA:hltp//jama.ama-assn.org

АР-10-22-03 0139EDT

По-перше, що означають ці коди? «ВС» говорить про те, що історія була надіслана і в ранковому, і у вечірньому сервісі — both cycles. (Позначка «АМ» свідчила б про те, що історію написано для ранкових газет, тобто її було надіслано у другій половині дня — з полудня до півночі.) «Маммограми» — це заголовок (див.: Розділ 1. Текст), яким АР називає цю історію. «0617» — це номер, яким АР позначив цю історію. Сюжет закінчується ініціалами розсилки, датою і часом, коли його було надіслано. Час важливий — він позначає свіжість. Веб-адреса, за якою опубліковано оригінальні результати досліджень, також вказується.

Що ж у цій історії є новиною? Для американської станції найважливішим елементом є заголовок, яким АР назвав сюжет для своїх клієнтів: Американські маммографи програють. Натяк на те, що американські лікарі погано виконують свою роботу, необхідно пояснити і вказати можливе спростування. Коротко. Для довгих тверджень, імен і титулів немає місця. Сюжет, який було написано за цим інформаційним текстом, використав дещо відмінну від тексту розсилки підводку, а також використав свіжу підбірку речень:

Результати досліджень свідчать про те, британці краще за американців тлумачать маммограми. Дослідження показали, що британські лікарі виявляють приблизно таку саму кількість ракових захворювань молочної залози. Але, як свідчать результати дослідів, американські лікарі для їх виявлення проводять удвічі більше тестів через те, що місцеві медики часто не можуть визначити, чи вказують результати рентгену на рак у пацієнта. Дослідник з Каліфорнійського університету стверджує, що американські рентгенологи потребують підвищення кваліфікації в тлумаченні результатів маммографії. Втім, один американський лікар стверджує, що дослідження, результати якого опубліковані в журналі Американської медичної асоціації, нехтують однією важливою перевагою американської медицини — виявленням раку на ранніх стадіях, коли його найбільш вірогідно вилікувати.

КРОМ, Арканзас

Переписування текстів із розсилок для друкованих ЗМІ становить основу написання новин для електронних ЗМІ. Воно містить поєднання фактів і вміщення їх у короткі, чіткі новинні сюжети.

Бюлетені

Служби інформагентств організовані таким чином, щоб якнайшвидше відправляти клієнтам гарячі новини. Тож коли один із репортерів має головне повідомлення, звичайні новини перериваються. Одного разу у відділі новин передплатника може пролунати дзвінок. Зараз у деяких місцях на принтерах встановлені електронні будильники. Крім того, слова на екрані часто починають миготіти, надаючи нового смислу розсилці під назвою «flash», описану нижче. Одразу після цього йде гаряча новина. Крім того, журналісти мають бути в курсі поточних новин, тож їм треба бути готовими до таких бюлетнів у розсилці.

Існує три стандартні заголовки, які використовують головні інформагенції для позначення гарячих новин:

Блискавка. Сюди входять історії, які зацікавлюють негайно всіх і кожного: висадка людини на Місяці, результати президентських виборів, великий терористичний акт, початок чи закінчення великої війни. Деякі репортажі про терористичний акт, що трапився у Сполучених Штатах 11 вересня 2001 року, також надсилалися із позначкою «flash».

Блискавка була запроваджена АР після землетрусу у Сан-Франциско у 1906 році. У часи, коли телетайпи мали великі дзвоники, коли приходила подібна інформація, близько десяти дзвоників голосно дзвонили. Інколи цілі роки проходили без спалахів. Коли ж один з’являється, більшість радіо- і телевізійних каналів перервуть свої програми, щоб повідомити гарячу новину.

Бюлетень. До цієї групи належать новини, які зацікавлюють одразу майже кожного: авіакатастрофи, попередні результати президентських виборів, землетрус за межами країни. Колись у разі надходжень таких повідомлень дзвонили п’ять дзвоників. У деяких випадках станції також можуть перервати заради бюлетеня свої програми. АР називає це «головною новиною». Крім того, бюлетені використовуються тоді, коли інформагентства хочуть повідомити своїх клієнтів про те, що попередня історія була неточною, яка, як вони тепер вважають, є небезпечно помилковою чи, можливо, наклепом.

Терміново. Це гарячі новини, які особливо важливі, але не настільки неймовірні, як попередні групи новин. Головні події Вашингтона зазвичай маркуються знаком терміново. Крім того, інформагенції використовують цю позначку для важливих виправлених версій історій. Колись давно у таких випадках дзвонили чотири дзвоники телетайпів. Зараз сторінка із текстом просто позначається словом ТЕРМІНОВО, написаним великими літерами. Радіо і телебачення дуже рідко перериває свої програми заради таких повідомлень. АР якось надіслала станції KUHF у Х’юстоні повідомлення про смерть районного судді, позначивши його словом ТЕРМІНОВО; через дві хвилини оголошення про номінантів премії Греммі також отримало позначення ТЕРМІНОВО.

Інші розсилки

WBBM у Чикаго, одна з найбільших радіостанцій країни, отримувала розсилки АР як для електронних, так і для друкованих ЗМІ. Крім того, WBBM отримувала також спортивну розсилку, розсилку з інформацією про погодні умови, бізнес-розсилку; розсилку під назвою міські новини, куди входили новини Чикаго, та підбірку новин Іллінойсу. Звісно, для тих, хто може дозволити собі передплату на послуги інформагентств, дефіциту в інформації не має. Ось короткий перелік деяких можливостей:

Погода. Повідомлення про погоду є ключовими на радіо, можливо тому, що ніяке інше медіа не може змагатися з радіо в оперативності повідомлень про зміни погоди та штормові попередження. Телевізійні станції також майже завжди мають прогнози погоди. На малих станціях, особливо на сільськогосподарських територіях, зазвичай передплачують на розсилку UPI чи АР, які найчастіше містять і повідомлення про погоду.

Це єдина сфера, де традиційний суперник журналіста — уряд — потрапляє у новини бізнесу. Національна метеорологічна служба, яка є підрозділом Національної адміністрації по океану та атмосфері, забезпечує замовлення інформагентств на прогнози погоди для різних регіонів країни (www.nws.noaa.gov). Ці розсилки містять графіки й умовні позначки. Вони подають загальний і місцевий прогноз погоди, попереджаючи про небезпечні погодні умови й повідомляють результати поточних погодних спостережень. Власне, UPI та АР отримують інформацію про погоду через розсилку Національної метеорологічної служби. Передплативши її, радіостанції отримують інформацію скоріше — не витрачаючи час на посередника — і в повнішій формі. Крім того, станції можуть використовувати інші електронні чи Інтернет-ресурси для отримання інформації про кліматичну ситуацію, прогноз погоди, а також використовувати такі погодні радари, як телеканал погоди чи його веб-сайт — www.weather.com.

Деякі працівники радіо стверджують, що в минулі роки від торнадо гинуло набагато більше людей, ніж могло б загинути. Причиною цього було те, що тоді радіостанції не мали інформаційної підтримки від Національної метеорологічної служби, через що змушені були вичікувати критичні хвилини перед самим торнадо, перш ніж повідомити про нього в ефірі.

Спорт. Спортивні новини мають для деяких слухачів дуже велике значення, тому для деяких станцій недостатньо тієї інформації, яка міститься у більшості інформаційних розсилок. «Western Union» розпочала свою службу розсилки у 1919 році для того, щоб зберегти хронологію рахунків усіх ігор у бейсбол. Диктори в студії (колишній президент Роналд Рейган одного разу також це робив) могли відтворити живе оточення, просто читаючи в ефірі підбірку. Зараз з усіх спортивних подій ведуться живі репортажі, тож у такій постановці немає потреби. Проте рахунок і сюжети про гру й досі потрібні, тож більшість станцій тепер отримує їх через Інтернет-сервіси, такі як CBS Sportsline. com, CNNSI.com, ESPN.com, Sportspages.com і Tickertech.com. The SportingNews.com містить аудіорепортажі. АР має окрему спортивну розсилку, в якій детально подається вся необхідна інформація. Тексти цієї розсилки написані у газетному стилі.

Бізнес. Новини можуть також завоювати увагу слухачів оглядом бізнесових та фінансових новин, тож деякі станції платять ще й за спеціальні бізнес чи фінансові інформаційні розсилки. АР і UPI, так само як і «Dow Jones» мають такі служби. «The Dow Jones News Service» користується послугами репортерів «Wall Street Journal», щоб завжди мати інформацію про річні звіти, заробітки, ціни на золото і ситуацію на фондових біржах. Потім об’єднання «Dow Jones» переписує цю інформацію для використання на радіо. CBSMarketWatch.com — Інтернет-ресурс бізнесових новин.

Аграрний сектор. Ці інформаційні сервіси надають повністю готові новини про розвиток тваринництва, виробництво зерна, збір врожаю тощо. Майже кожен штат чи регіон має власну інформаційну службу: наприклад, Michigan Farm Radio Network чи Red River Farm Network. Існують також ширші комерційні служби, такі як U.S. Farm Network. Рейтер також має службу, що доповідає про стан аграрного сектору.

Локальні. Деякі великі міста і деякі штати мають спеціальні розсилки локальних чи регіональних новин. У штаті Нью-Йорк цю роботу здійснює Empire News Exchange; у Лос-Анджелесі — City News Service; в Огайо — Ohio News Network. Більшість із цих розсилок пишуться для газет, тож для електронних ЗМІ їх треба повністю переписувати.

Індивідуальні розсилки. Старомодний телетайп, який вже тривалий час припадає пилом по кутках відділів новин, друкував 66 слів за хвилину. Зараз, маючи сучасні комп’ютери, інформагентства пересилають свої тексти безпосередньо через комп’ютерну мережу до відділів новин. Тепер вони можуть посилати станціям набагато більше слів.

Тож сьогодні редактори новин можуть самі обирати наповнення розсилки, яку вони отримують. Один швидкий принтер може передавати загальну розсилку для електронних ЗМІ плюс газетну розсилку, спортивну розсилку і регіональну. Ви хочете підбірку новин бізнесу замість газетного бюлетеня? Жодних проблем. WPOR у Мені має багато слухачів і у Массачусетсі та Нью-Гемпширі, тож співпрацюючи із Ассошіейтед Пресс, WPOR просить надсилати їм також регіональні розсилки цих штатів.

І, оскільки все це організовується за допомогою комп’ютера, подібні рамки можуть бути дуже гнучкими. Ед Волт, керівник інформаційної служби WRKO у Бостоні, каже, що коли його станція зацікавлена в якійсь окремій темі, він може зателефонувати до місцевого бюро і попросити їх надіслати все, що вони мають з цієї теми.

Fax/E-mail/Internet. Всі ці комп’ютеризовані сервіси можуть бути дорогими. Але нові технології з’являються, і один підприємець якось знайшов дешевший спосіб переправляти новини до станцій. Цей спосіб полягав у тому, щоб передавати набагато обмеженішу підбірку новин не через супутник, а за допомогою міжміського телефонного сполучення — факсом. Зараз факс замінили E-mail та Інтернет, який вже використовується на 60 телевізійних ринках.

ІНШІ ДЖЕРЕЛА

Основним джерелом інформації для новин є інформагентства. Вони так активно постачають інформацію, що часто буває складно помітити те, що відбувається поза ними. Розсилки інформагентств, однак, мають обмеження. В їхніх послугах існують прогалини, які заповнюють інші джерела новинної інформації.

Аудіоджерела новин

Інформаційні розсилки не містять фактора, принципово важливого для радіоновин, — звуку. Вони можуть пояснити, що сказав президент, але не можуть дати слухачам можливості почути голос президента, котрий говорить ці слова. Зазвичай репортери записують такі промови на плівку для місцевих сюжетів (див.: Розділ 9. Аудіоматеріали). Інформаційні аудіосервіси постачають звук подій з усього світу.

Два головних інформаційних агентства також надають і головні інформаційні аудіопослуги. Ассошіейтед Пресс і United Press International за допомогою супутника пересилають записи голосів героїв сюжетів та репортерів тим клієнтам, які хочуть за це платити. Близько тисячі станцій користуються аудіопослугами АР, які так само, як і UPI, також надають клієнтам готові годинні національні та міжнародні новинні програми. Як Ассошіейтед Пресс, так і UPI пропонують також новини іспанською мовою.

Аудіорозсилки надаються клієнтам АР щогодини — через 10 хвилин після кожної години. Кожна порція містить від 4 до 40 різних репортажів. Розсилки повторюються. Крім того, станції можуть у будь-який час скачати розсилку із сайту АР, доступного для клієнтів. У середньому АР щодня розсилає 125 різних репортажів. I UPI, й АР, крім розсилок, розміщують ці репортажі на своїх сайтах:

АР Audio-Hourly Newsfeed

Cut 224 — Нью-Йорк — (Робін Валенський, кореспондент, з мером Нью-Йорка Майклом Блумберґом) — деякі коментарі дещо розгніваного конгресмена з Конектикуту щодо Нового року.

Cut 225 — (Робін Валенський, кореспондент) — «металошукачі» — репортаж Валенського про охоронців, які будуть надзвичайно пильними під час сьогоднішнього святкування Нового року на Таймс-сквер.

Cut 226 — Літак — Знайдене тіло — (Робін Валенський, кореспондент) — Мертве тіло було знайдено у механічному відділі літака компанії «British Airways», що приземлився у нью-йоркському аеропорту Джона Кеннеді.

Cut 216 — Гонконг — (Голоси людей, які ведуть відлік до півночі у Гонконгу, супроводжується вигуками і музикою) — для продюсерських потреб.

Cut 217 — Лас-Вегас — (інтерв’ю Джері Бассела, голови відділу національної безпеки у штаті Невада) — «наші мешканці» — Бассел стверджує, що Лас-Вегас може гарантувати безпеку людей (із ранкового шоу C-B-S).

Cut 218 — (інтерв’ю Джері Бассела, голови відділу національної безпеки у штаті Невада) — Бассел стверджує, що репортажі про терористичні напади у Лас-Вегасі не зашкодили роботі відомих міських готелів (із ранкового шоу C-B-S).

Cut 219 — (інтерв’ю Джері Бассела, голови відділу національної безпеки у штаті Невада) — Бассел розповідає, що Новий рік у Лас-Вегасі особливий (із ранкового шоу C-B-S).

Чотири головні радіомережі також надають аудіопослуги. Кілька разів на день вони пересилають записи репортерів чи героїв новин — матеріали, які не використовуються у їхніх інформаційних програмах, — місцевим станціям для використання у їхніх випусках новин. CBS називає їхні послуги «Newsfeed», a ABC — «News Call». Ці аудіоінформаційні послуги в основному охоплюють національні та міжнародні новини. Цією прогалиною вже встигли скористатися численні локальні станції. Наприклад, у штаті Нью-Йорк Finger «Lakes News Network» розміщує на своєму веб-сайті разом із місцевими новинами аудіофайли з деякими інтерв’ю. Чимало подібних послуг надається і в інших штатах. Станції, які отримують такі аудіорепортажі, можуть також використовувати їх у своїх текстах. Це потребує особливих навичок у написанні текстів для аудіо, які описані у Розділі 19 «Написання текстів для аудіоматеріалів».

Відеоджерела новин

Телевізійні новини потребують картинку — рухливу картинку, відео. Головні телевізійні корпорації — ABC, CBS, NBC, CNN і Fox — постачають свої філіали відеоматеріалами, подібними до аудіоматеріалів, які отримують філіали радіостанцій — один чи кілька разів на день. Крім того, телевізійні станції можуть окремо передплатити спеціальний відеосервіс, такий як Ассошіейтед Пресс Television News (APTN), який надає своїм клієнтам відеоматеріали новин. Він має 84 новинних бюро і відеобібліотеку із 365 тисячами сюжетів. Приклад того, як користуватися таким сервісом, наводиться у Розділі 17 «Телевізійні новини».

Поліцейське радіо

Поліцейські повинні спілкуватися один з одним, іноді перебуваючи на великій відстані, часто поспішаючи. Вони використовують спеціальне радіо, яке цілком дозволяється слухати громадянам. Багато радіо- і телевізійних станцій підслуховують перемовини поліцейських і пожежників — таким чином вони дізнаються про головні події так само швидко, як і поліція.

Якби поліцейські вели свої переговори по сотовому телефону, це було б не на руку журналістам, оскільки підслуховувати телефонні розмови протизаконно. Однак, на щастя, більшість поліцейських відділень все ще користуються радіо, яке зазвичай швидше і легше використовувати для передачі інформації про потенційні місця злочинів — інформацію, яку репортери прагнуть почути.

Інші радіочастоти, хоча і використовуються не так часто, також можуть бути добрими джерелами. Телерадіокомпанії роблять все для того, аби, наприклад, стежити за розмовами секретної служби президента. Деякі станції прослуховують повідомлення міських станцій про інформацію на дорогах.

В околицях Бостона розташовано 73 міста, тож відстежувати розмови кожного поліцейського департаменту було б неможливо. Натомість WRKO використовує радіо зі сканерами, які простежують усі канали і зупиняються на тих, де відбувається розмова. Одне таке радіо на WRKO одночасно стежить за 50 поліцейськими каналами; інше налаштоване на частоту пожежників і аеропортів. Краєм вуха співробітники інформаційної служби WRKO відстежують у цих переговорах ключові слова, такі як «убивство» чи спеціальні кодові номери.

Під час розмов по радіо поліцейські шифрують різні події спеціальними номерними кодами, які позначають різні рівні серйозності. Знаючи ці коди, журналіст може швидко, майже підсвідомо, виділити важливу інформацію серед ефіру поліцейського радіо.

Код 10 використовується багатьма поліцейськими департаментами, хоча його значення — 10-4, 10-30, 10-49 — може відрізнятися залежно від міста. «У Х’юстоні 10-40 означає пожежу четвертого рівня, — пояснює Стів Рамсі з KWCH-TV з Вічіти. — В Оклахомі 10-40 означає пожежу на вулиці». Журналісти, які прослуховують розмови нью-йоркських поліцейських, не звернуть особливої уваги на код 10-63, який означає, що офіцер збирається піти поїсти. Але якщо вони почують 10-70, код для термінової мобілізації 56 поліцейських офіцерів, — на місце події негайно вирушить репортер.

Одного сонячного вересневого ранку Майк Шиган, репортер WNYW-TV з Нью-Йорка, слухав поліцейську радіохвилю, аж раптом почув кілька криків про допомогу і код 10-13. Це означало, що полісмен у біді. Через кілька секунд диспетчер по тій самій хвилі повідомив, що у Всесвітній торговий центр врізався літак. Шиган і оператор негайно вскочили у машину і помчали до центру. Насправді у біді опинилися тисячі людей[15].

У більших містах поліцейські та пожежні відділки можуть розсилати новинним організаціям ньюз-релізи електронною поштою. Деякі агенції розміщують скорочені репортажі про інциденти на своїх веб-сайтах:

«Рівень небезпеки 1» означає, що на місце події виїхала одна пожежна машина. Такої інформації на сайті може вистачити на сюжет хронометражем до хвилини, але випускати його в ефір було б серйозною помилкою. Маючи справу з поліцейським і пожежним радіо чи веб-сайтом, слід пам’ятати, що вони дають лише попередню інформацію, яка не ґрунтується на фактах. Персонал відділу новин може також передплатити послугу розсилки пейджингових повідомлень про інциденти, що трапляються в місті. Редактор новин KHWB із Х’юстона Мейсон Тернер не шкодує грошей на такий сервіс, оскільки хоче бути впевненим, що не пропускає ніякої потенційної історії: «Кілька разів це мене рятувало». Інформація, яку надсилають такі служби, має вигляд пейджингового повідомлення:

Х’юстон SHTSTB

Southlawn/Scott

Координати:533Q Постріли

Х’юстон — це місто; «SHTSTB» — абревіатура, що позначає постріли чи ножове поранення. Другий рядок позначає перехрестя вулиць, а останній — номер будинку, де відбулася подія; слово «постріли» відповідає на запитання, були це постріли чи ножове поранення.

Якщо хтось повідомить поліцію Сент-Луїса про те, що в арку Міських воріт врізався літак, то на розслідування туди вишлють спеціальну машину. Радіо- чи телевізійний канал, який почув наказ патрульній машині вирушити на місце події, видасть в ефір повідомлення про літак, який врізався в арку Міських воріт, і це виглядатиме безглуздо, якщо з’ясується, що «літаком» виявився великий повітряний змій.

Поліцейське радіо і телетайп містять чутки, а не факти. Перш ніж видати в ефір інформацію, отриману через поліцейське радіо, або по телефону, чи навіть від когось особисто, журналісти повинні завжди її перевіряти. Крім того, слід пам’ятати, що Федеральна комісія зв’язку США забороняє ретрансляцію записів, зроблених з радіо поліцейських, пожежників, Федерального авіаційного агентства США чи міських транспортних служб.

Прес-релізи

Прес-релізи — найдешевше джерело новин. Вони приходять безкоштовно і часто супроводжуються дзвінками PR-менеджерів, які згоряють від бажання вам допомогти. У великих містах прес-релізи також надходять за допомогою електронної пошти чи спеціального сервісу паблік рілейшенз, такого як EWORLDWIRE чи emailwire.com.

Утім, прес-релізи не найповажніше джерело інформації для новин. Люди з ділового світу ніколи не дають нічого безкорисливо. У таких випадках безкоштовна інформація і допомога мають на меті отримання реклами. Дуже рідко автори прес-релізів не показують своїх босів у вигідному для них світлі. Вся інформація, яка міститься у прес-релізах, рекламна. Ось приклад, узятий з Департаменту контролю злочинності і публічної безпеки, що у Північній Кароліні:

Контакт: Лінда Блей, спеціальний асистент

Інформаційного сервісу

Тел.: 919/733-1234

Дорожній патруль готується до 4 липня

Дорожній патруль штату готується до рекордних заторів на дорогах протягом усіх днів святкування 4 липня. Про це заявив його голова Джон Т. Дженкінз. Він повідомив, що навіть у звичайні вихідні кількість машин на дорогах збільшується, але 4 липня на дорогах очікується ще складніша ситуація. Найбільші затори Дженкінз прогнозує на ніч п’ятниці і вечір 4 числа.

Патруль не планує ніякої спеціальної програми боротьби із заторами, крім того, що усі чергові будуть на своїх постах. Дженкінз повідомив, що патруль хоче зробити поїздки на вихідних максимально безпечними за допомогою чергових мотоциклістів. Особливу увагу буде зосереджено на водіях, що перевищують швидкість і перебувають за кермом у нетверезому стані.

Згідно з повідомленням секретаря Департаменту кримінального контролю Філа Карлтона, минулого року протягом свята 4 липня на дорогах загинуло 19 осіб. «Я впевнений, що патрульна служба зробить все можливе для того, щоб зробити свято безпечнішим, а мотоциклісти допоможуть патрулю контролювати рух на дорогах», — сказав він.

Цей прес-реліз не становить собою великої новини, так само як і не подає збалансованої оцінки роботи дорожнього патруля. Та якщо ці PR-менеджери хочуть будь-яким чином захистити свою репутацію надійності, тоді несуперечливим фактам можна довіряти.

Існує чотири речі, які можна зробити з таким прес-релізом.

Смітник. Ось як поводяться із другорядними заявами політиків, які ті роблять на свою користь, чи з неважливою інформацією — її просто викидають, видаляють. Така доля чекає на лауреатів церемоній, які нецікаві нікому, крім членів їхніх родин, або ж доповіді про езотеричні чи дріб’язкові нові програми.

Журналісти повинні завжди запитувати себе, чи заслуговує інформація, що міститься у прес-релізі, на ефірний час. Присуджені вироки залежать від розмірів міста, в якому розташована станція. У великих містах, де кількість прес-релізів перевищує кількість корисної інформації, яка в них міститься, звичною відповіддю буде «ні». Редактор новин бостонської WRKO Ед Волт викидає 90 відсотків прес-релізів, які отримує його станція. У невеличких містах до прес-релізів ставляться уважніше.

Очевидно, що у стандартній підготовці дорожнього патруля до свята немає нічого незвичайного чи шокуючого. Тож не буде нічого кримінального у тому, щоб проігнорувати цю інформацію.

Майбутнє. На більшості станцій зберігають матеріали, які можуть знадобитися у майбутньому (див.: Розділ 8. Збирання новин). Прес-релізи, які анонсують якісь цікаві події, можна зберегти до того часу, коли ця подія трапиться. Тоді станція матиме всю необхідну інформацію. Більшість прес-релізів, які зберігає WRKO, так і «помруть» у цій папці. Інформацію про дорожній патруль також можна притримати до дня, коли свята закінчаться. Тоді за потреби хтось зможе перевірити, яку роботу проводила поліція і яка кількість нещасних випадків сталася того року.

Розвиток. Більшість прес-релізів, якщо вони становлять якусь цінність, стають джерелом інформації. Хтось телефонує за номером, вказаним у релізі, й отримує необхідну інформацію: у даному випадку щодо того, скільки офіцерів чергуватимуть на постах і наскільки зросте чи зменшиться їхня кількість порівняно з минулим роком, коли трапилося так багато аварій. Іншим точкам зору, якщо вони є, також треба дати шанс. Але якщо головною темою є представлення роботи дорожнього патруля, у даному прес-релізі не може бути іншої точки зору.

Розвиток теми — єдиний спосіб перетворити прес-реліз на повноцінну історію.

Переписування. Деколи прес-реліз може містити кілька фактів, вартих того, щоб бути висвітленими в ефірі. Але оскільки прес-релізи часто написані не досить якісно, і крім того, вони пишуться для друку, ці факти доведеться повністю переписати:

Дорожній патруль штату збирається збільшити кількість чергових на дорогах під час святкового вихідного. Спеціалісти прогнозують, що найскладнішою ситуація на дорогах буде у п’ятницю вночі. Минулого року в аваріях, що трапилися на дорогах Північної Кароліни під час святкування 4 липня, загинуло 19 осіб.

Немає нічого поганого в тому, щоб використовувати прес-реліз у підводці до сюжету, в огляді найближчих подій чи запозичити кілька фактів з нього. Але прес-релізи ніколи не треба подавати повністю. Журналісти завжди повинні бути критичними.

Аудіо- івідеорелізи

Якщо ви прагнете подати у сюжеті точку зору якогось героя, то навіщо обмежуватися лише текстом? Чому б не представити аудиторії аудіо- (для радіо) чи відеоматеріал (для телебачення)? PR-менеджери розуміють це дуже добре. Поштові скриньки станцій до краю наповнені непрошеними аудіо- і відеозаписами.

Вам потрібен запис патріотичної промови міністра Ернеста з нагоди 4 липня? Немає потреби посилати туди репортера. Прес-аташе Ернеста сам надішле її вам. Або ж ви можете зателефонувати за потрібним номером і замовити будь-яку із записаних заздалегідь промов міністра.

У вас проблеми з отриманням відеоматеріа\у для сюжету про звинувачення у забрудненні, висунуті проти компанії «Skuzzy Chemical Inc.»? Що ж, PR-менеджер з радістю забезпечить вас підготовленим ним відеоматеріалом про пташок і кроликів на їхніх безпечних ділянках.

Найкраще місце для всіх аудіо- і відеорелізів — смітник (див.: Розділ 11. Висвітлення). Аудиторія мало про що дізнається зі святкової промови міністра, написаної для нього заздалегідь помічником. Відеозапис, що розкриватиме лише один бік суперечливого питання, також навряд чи викличе довіру в людей — тих пташок і кроликів легко можна було позичити у зоопарку.

Якщо ж станція з якихось причин все ж таки знайде причину використати в ефірі аудіо- чи відеореліз, аудиторії слід неодмінно повідомити про джерело цієї інформації: «Ось запис святкової промови міністра Ернста, підготовлений його представниками»; «Ось так, за версією "Skuzzy Chemical", виглядають їхні території».

Дзвінки

Більшість відділів новин заохочують слухачів телефонувати до них. Серед п’яти людей, які хочуть отримати можливість поговорити хоча б з якоюсь відомою людиною, навряд чи знайдеться один, хто скаже щось важливе. Загалом, такі дзвінки завдають більше клопоту, ніж приносять користі.

«Зазвичай вони взагалі не мають ніякої користі», — каже Волш із WRKO. — Втім, коли хтось телефонує, ви хочете його вислухати». Волш за свою практику лише один раз відповів на такий дзвінок, коли йшлося про літак, що розбився на півночі Бостона. Слухач, що бачив це, подзвонив на станцію, і WRKO першими випустили сюжет про катастрофу. Сьогодні все більше людей мають мобільні телефони і носять із собою відеокамери, тож шанси на те, що вони можуть зафіксувати якусь важливу для новин подію (див.: Розділ 14. Відеоматеріали) зросли. Через це багато новинних станцій навіть встановлюють спеціальний гарячий номер та відкривають електронну пошту для таких повідомлень.

Такі матеріали схожі на аматорські прес-релізи, і до них слід ставитися ще з більшою прискіпливістю, ніж до прес-релізів. Дзвінок про пожежу чи аварію може бути для станції чудовою і важливою історією, але спочатку інформацію треба перевірити. Для цього можна зателефонувати експертам або ж поїхати на місце події. Слухачі не є професійними спостерігачами. «Страшний стовп диму» може виявитися незвичайним викидом з відкритої труби місцевого заводу.

Подані таким чином дані про корупцію чи інші службові злочини взагалі повинні пройти довгий шлях ретельної перевірки, перш ніж потрапити в ефір. Від них тхне небезпекою і наклепом (див.: Розділ 19. Закон і етика). Такі звинувачення не можна ігнорувати, але їх треба підкріплювати доказами, отриманими в результаті незалежного розслідування. Іншими словами, телефонне повідомлення в кращому випадку є лише сигналом для початку розслідування.

Газети

У перші роки існування радіожурналістики, новини, які люди читали в газетах, дуже часто нічим не відрізнялися від новин, які вони слухали через деякий час по радіо. Перші радіостанції нерідко грішили запозиченням новин у своїх конкурентів. Звісно, газетам це набридло, і вони почали позиватися до суду, що не найкращим чином позначилося на репутації радіожурналістів.

З часом радіо- і телевізійна журналістика досягла такого рівня, на якому така «допомога» з боку газет вже була непотрібна. За допомогою інформаційних агентств, мережі зв’язку і репортерів більшість станцій пишаються своїми успіхами порівняно з друкованими медіа. Газети настільки звикли до того, що їх «обкрадають», що почали більше уваги приділяти аналізу подій, ніж повідомленням про них, які читачі і так чують по радіо чи телебаченню або читають в Інтернеті ще до того, як до їхніх рук потрапить газета.

Утім, навіть після цього журналістам не завадить читати газети. Більшість відділів новин передплачують підбірку місцевої періодики, а нерідко й головні національні видання, такі як «New York Times», «Washington Post», «Wall Street Journal», «Time» і «Newsweek». Якщо більше нічого немає, друковані ЗМІ можуть допомогти журналістам залишатися в курсі останніх подій.

«Це загальновідомий факт, що кожен із нас. перебуваючи вдома, читає, дивиться і слухає так само уважно, як на роботі, — писав у пам’ятці для журналістів Алан Валлен з радіо NBC. — Не збираючи інформацію з газет, журналів і телебачення, ми б більшість часу летіли наосліп, позбавлені найважливіших джерел зв’язку / каналів комунікації».

Є чітка відмінність між викраденням газетної історії і використанням її як джерела інформації. Якщо газета розвиває історію на свій манер, журналіст неодмінно повинен послатися на джерело історії/інформації:

52-річного чоловіка було заарештовано за те, що він побив свою подругу і вилив їй на голову відбілювач для білизни. Як повідомляє «Providence Journal», поліція звинуватила Вільяма Бентлі[16] у домашньому насильстві. У газеті розповідається, що Бентлі доведеться відповідати за кримінальною статтею, тому що подібний напад уже третій у його біографії.

WLNE, Род-Айленд

Так само і друковані ЗМІ, отримуючи цікаву історію чи факт, про який більше ніхто не знає, зобов’язані посилатися на джерело інформації. Якщо вони беруть цю історію на радіо- чи телевізійній станції, потрібно послатися на неї.

А газети можна використовувати без жодних посилань як єдине джерело інформації — вказуючи ім’я жертви чи кількість загиблих. Газетні історії також можна використовувати для коротких повідомлень про другорядні деталі — на WRKO всі місцеві газети збираються у спеціальній папці, яку потім дають репортеру, відповідальному за конкретну історію. Крім того, історії можна передавати електронною поштою. Зрештою, газетні статті можна використовувати для підводок. Репортери станції можуть зв’язатися з поліцією, щоб дізнатися більше про звинувачення, які збираються висунути проти чоловіка, який вилив на голову своїй дівчині відбілювач.

Звісно, газети є надто важливим джерелом інформації для журналістів електронних ЗМІ, щоб ними ігнорувати.

Інформаційні ресурси

Газетні вислови не переписуються у відділі новин на радіо чи телебаченні, але факти з них використовуються. Ці факти можуть бути як головними, так і другорядними, які потребують окремого розгляду, містити прогалини, які треба перевіряти. Журналістика вимагає дослідження фактів. Тож відділ новин має бути добре оснащеним.

Солідний запас газет і періодики, можливо, навіть папка із вирізаними важливими статтями, — це старт. Все це має доповнюватися основними книгами: ґрунтовним словником — «що ж, власне, означає слово coup d’etat?»; короткою енциклопедією — «коли цей coup d’etat востаннє був у Конго?»; альманахом — «як живе народ Конго у порівнянні з мешканцями інших африканських країн?»; атласом — «як далеко від столиці розташоване місто, в якому відбувається боротьба?»; довідником про те, хто є хто на кшталт «жовтих сторінок» — «ким був американський дипломат, якого застрелили?».

Телефонні книги можна дістати безкоштовно. Всі місцеві і регіональні телефонні довідники також мають бути у відділі новин, щоб можна було перевіряти імена з адресами, а також знаходити потрібні номери. Крім того, у багатьох відділах новин купують «зворотні довідники», впорядковані за адресами, а не за іменами. З таким довідником репортер легко може зателефонувати людям, які живуть біля дороги, де трапилася аварія, чи будинку, сусідньому з тим, де скоєно вбивство, і швидко отримати коментар.

Також у відділі новин має бути детальна мапа місцевих вулиць, у яку можна встромляти шпильки для позначення місця перебування репортерів. Крім того, має бути карта, яка позначає зону покриття станції — територію, на якій сигнал добре чути, — що допоможе визначити, місцевого характеру сюжет чи ні. Набір дорожніх мап прилеглих територій повинен бути завжди під рукою. Крім того, мапи більшості місцевостей можна знайти в Інтернеті, просто вказавши потрібну адресу.

Кожна станція повинна мати власний архів, де зберігатимуться її історії за останні кілька років. Ці матеріали можна знову використовувати у майбутніх дослідженнях. Сьогодні такі файли зберігаються у комп’ютерах, де їх дуже легко шукати.

Бази даних

Багато журналістів газет і журналів звикли шукати предмет, про який вони пишуть, у комп’ютерних «базах даних», таких як NEXUS, що містять електронні файли всіх головних подій, які публікувалися в країні. Набравши словосполучення «важкий метал», ви отримуєте перелік усіх статей, де згадувалися ці два слова. Комп’ютер видасть вам підбірку за поточний рік, або за минулий рік, або ж взагалі за всі роки починаючи з 1985-го... Ви можете скористатися будь-якою з цих історій.

Відділи новин електронних ЗМІ не так швидко замовляли ці послуги. Теле- чи радіосюжет, зрештою, має бути коротшим і потребує менше деталей. Крім того, бюджет станцій часто обмежений. Але відтоді, як ціни на подібні послуги почали знижуватися, немає причини, через яку вони не повинні бути доступні у відділах новин. Розширюючи можливості для отримання інформації, вони дають журналістам більший вибір і роблять їх менш залежними від інформаційних розсилок.

Журналісти KGTV із Сан-Дієго, наприклад, можуть перевіряти останні публікації місцевої газети, натискаючи кілька клавіш на своєму комп’ютері. Журналісти великих телерадіокомпаній можуть отримати про потрібний предмет все — від останніх телевізійних чи радіотекстів до заміток, зроблених в інформаційних бюро Вашингтона чи Тель-Авіва.

Іншими словами, комп’ютери, що стоять на столах журналістів, не лише розумні процесори — вони успішно демонструють здатність перетворюватися на невеликі, легкодоступні бібліотеки.

Супутники

Комітет Конгресу у Вашингтоні проводив слухання з питання розміщення військових сил. Для більшості амери<анців це слухання не становило особливого інтересу, але для мешканців Еверета у Вашингтоні це було головне повідомлення, оскільки Еверет було обрано можливим місцем для розміщення цих сил. Тож станція KWYZ з Еверета попросила NBC по можливості організувати трансляцію цього слухання. Таким чином вони змогли стежити за засіданням і повністю записати його для використання цих матеріалів у своїх новинах. NBC погодилася. «Це нічого нам не коштувало», — сказав потім президент радіо NBC Джим Фарлі.

До появи супутників телерадіокомпанії передавали свої матеріали через спеціальні наземні лінії зв’язку, які їм виділяли телефонні компанії. Ті, хто колись телефонував у віддалені місця, знають, що використання телефонних ліній коштує дорого. Кожна телерадіомережа використовувала одну лінію, а тому ідея переривання програм заради пересилання конгресійного слухання маленькій станції в Евереті (Вашингтоні) була б абсурдною.

Проте за допомогою супутника NBC може переправляти паралельно чотири різні сигнали до своїх філіалів. При цьому вартість усіх чотирьох перегонів не перевищить вартості однієї наземної лінії. Таким чином, завжди є канал, вільний для конгресійних слухань, якщо вони погрібні якійсь філії. Насправді, сьогодні можна транслювати

будь-яку кількість потрібних філії подій — промови кандидатів під час передвиборчої кампанії, промови переможців і переможених після закінчення кампанії, прес-конференції, судові справи, спортивні матчі, живі репортажі з місць подій. Станція може відстежувати ці трансляції і, якщо щось буде для неї цікавим, записати собі потрібний матеріал для новин.

На головних телерадіокомпаніях навіть є свої супутникові канали, призначені спеціально для зв’язку з філіалами. Пристрої, підключені до цих каналів, називають репродукторами. Журналіст, котрий поспішає закінчити свіже повідомлення про промову президента, може почути через такий репродуктор, що «президентський кортеж щойно залишив Організацію Об’єднаних Націй».

Деякі станції, передусім телевізійні, використовують супутник для передачі живих репортажів власних репортерів із сусідніх міст чи штатів.

Відділи новин завжди потребують інформації, а нові технологічні досягнення надають можливість її отримувати.

Підсумки

Більшість відділів новин отримують від інформагентств та інших стандартних джерел одну й ту саму інформацію. Єдине, що їх відрізняє, це робота, яку вони здійснюють над отриманим матеріалом, і те, що вони залежно від можливостей своїх репортерів додають до цих фактів.

Практичні завдання

Поиск по сайту: