Концепція української державності у вітчизняній політичній думці

Ідеї української державності у вітчизняній політичній думці розвивались за "принципом спіралі", проходячи на кожному історичному відрізку, що розділялись історичними формами української держави, ті ж самі фази, однак аналіз проблем на кожному з них відбувався на більш високому рівні узагальнення.

Як правило, напередодні та в ході розгортання визвольних змагань ідеї української еліти не виходили за межі ідеї автономізму, розгляду перспектив України в межах того, чи іншого державного утворення. Це значною мірою дезорієнтовувало маси і було однією з причин поразок нації у боротьбі за самостійне державно-політичне існування.

Аналіз розвитку ідеї української державності означуваного періоду дозволяє також виділити основоположні засади, на яких мислителі минулого грунтували ідею необхідності та правомірності створення тієї чи іншої форми національної держави:

ü історична традиція державницького існування держави українського народу, яка лягла в основу поглядів практично всіх прихильників державності України – від козацької доби до лідерів УНР;

ü наявність правових підстав відродження української державності, нелегітимності включення українських земель до складу інонаціональних державних організмів, яка базувалась, в першу чергу, на політико-правовому аналізі змісту українсько-російського договору 1654 р. та подальших подій (починаючи з праць П.Орлика і закінчуючи "Самостійною Україною" М.Міхновського);

ü месіанська роль української нації в європейському і світовому історичному процесі, найбільш яскраво обгрунтованої М.Костомаровим в центральному програмному документі Кирило-Мефодіївського товариства "Закон Божий" ("Книги буття українського народу");

ü право кожного народу на національно-державне самовизначення, на власний вибір форми реалізації цього права, що базувались на ідеях Й.Гердера та європейській традиції створення національних держав, а також пов’язаної з визнанням цього права "вольової концепції нації";

ü геополітичні особливості української території та зумовлених ними історичних призначеннях та напрямних розвитку взаємовідносин з іншими державними утвореннями, починаючи від ідей географічного детермінізму, прихильниками яких виступали М.Костомаров і М.Драго-манов, закінчуючи геополітичними та геоекономічними аргументами на користь української державності Ю.Бачинського та М.Грушевського.Ці ідеї лягли в основу практично всіх державницьких концепцій української політичної думки минулого ХХ-го сторіччя.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження форми держави та особливостей форм елементів української державності нами було зролено наступні висновки:

1. Форма державного правління дає можливість усвідомити:

· як створюються вищі органи держави і яка їхня будівля;

· як будуються взаємини між вищими й іншими державними органами;

· як будуються взаємини між верховною державною владою і населенням країни;

· якою мірою організація вищих органів держави дозволяє забезпечувати права і волі громадянина.

По зазначених ознаках форми державного правління поділяються на :

· монархічні (одноособові, спадкоємні);

· республіканські (колегіальні, виборні).

2. Форма державного устрою показує:

а. з яких частин складається внутрішня структура держави;

б. яке правове положення цих частин і які взаємини цих органів;

в. як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;

г. у якій державній формі виражаються інтереси кожної нації, що проживає на цій території.

3. Державний устрій (лад) України включає такі складові:

а. форму держави та її конституційне закріплення;

б. характеристику України як демократичної держави;

в. визначення України як суверенної незалежної держави;

г. конституційне закріплення України як правової держави;

д. характеристику України як соціальної держави.

4. Україна є унітарною державою. Основними ознаками цієї форми державного устрою є:

а. Україна має власну територію, яка є єдиною, неподіль­ною, недоторканною і цілісною (ст. 2 Конституції);

б. Україна має свої державні кордони, зміна яких, як і зміна території України, без згоди народу України не дозволяється (ч. 3 ст. 3 і ст. 17 Конституції);

в. Україна, як незалежна держава розробляє і приймає свою Конституцію (Преамбула Конституції);

г. Україна має власну систему законодавства, на її терито­рії забезпечується верховенство права (ст. 8 Конституції);

д. Україна має власні законодавчі, виконавчі і судові органи (ст. 6 Конституції);

е. В Україні існує єдине громадянство (ст. 4 Конституції);

ж. В Україні визнається і гарантується місцеве самовряду­вання (ст. 7 Конституції);

з. державною мовою України є українська мова (ст. 10 Кон­ституції);

и. Україна має власні державні символи (ст. 20 Конституції).

Поиск по сайту: