Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Етичні принципи психотерапії та консультування



Привілей– законне право споживачів медичних, психологічних і психотерапевтичних послуг не надавати про себе інформацію, якщо вони не впевнені, що дана інформація захищена і не буде використана будь-яким чином. Даний привілей закріплений в Конституції України (ст. 63) і його порушення переслідується законом.

Надійність – наявність довіри клієнтів (пацієнтів) до психотерапевта або консультанта. Заслуговувати довіру – фундаментальний принцип для розуміння і вирішення питань професійної етики. Психотерапевти (консультанти, ведучі груп особистого досвіду, супервізори) поважають і гарантують конфіденційність, як обов’язок перед довірою клієнта, забезпечують дотримання конфіденційності допоміжним персоналом.

Автономність – право клієнта брати участь в психотерапевтичному процесі тільки на добровільній основі. Внаслідок цього необхідно надавати чітку і докладну інформацію про послуги, що будуть надані, ознайомити з методом психотерапії, володіння яким підтверджується відповідними документами (сертифікатами терапевта). Це пояснення рамкових умов з можливістю і правом клієнта (пацієнта) відмовитись від даного терапевта, даного методу або від психотерапії взагалі. Одночасно надається інформація про обсяги та можливу тривалість психотерапії. У випадку надання платних послуг необхідно чітке визначення зобов’язань обох сторін. Обов’язковою є інформація про можливість конфліктних ситуацій і ознайомлення з процедурою оскарження дій спеціаліста.

Результативність і якість психотерапії та консультування – зобов’язання сприяти благополуччю клієнта (пацієнта) в результаті змін, які поліпшують його життя. Це вимагає від фахівця дій тільки в рамках високої професійності та компетентності з постійним моніторингом роботи та її результатів, а також постійної супервізії і професійної освіти, підвищення кваліфікаційного рівня.

 

Ненанесення шкоди – зобов’язує спеціаліста не зловживати довірою клієнта (пацієнта) з метою задоволення власних потреб і інтересів – соціальних, фінансових, емоційних або сексуальних. Сексуальні стосунки (статевий акт і інші форми сексуальної активності та поведінки) з клієнтами (пацієнтами) категорично заборонені.

До проблеми особистості психотерапевта можна підійти з двох позицій: описувати вимоги до такого фахівця або аналізувати особистісні якості відомих психотерапевтів на основі їхніх творів чи спогадів соратників.

Серед вимог до терапевта найважливішою є автентичність- здатність бути собою, не змінювати своєї істинної сутності з огляду на кон'юнктуру. Справжній фахівець має бути впевненим у собі настільки, щоб не вдаватися до маніпуляцій, хитрих стратегій самопрезентації, не створювати ефекту всемогутнього мудреця. Він завжди самототожний і щирий, справжній і відвертий, бо саме цих якостей не вистачає його клієнтам. Неможливо навчати інших того, чого не вмієш сам, бо клієнти завжди помічають слабкі місця терапевта. А втрачена довіра підриває професійну репутацію.

Необхідна якість - конгруентність - здатність правильно і точно реагувати на слова і дії клієнта, "віддзеркалювати" його прагнення і наміри. Вона виявляється у вмінні ставити точні запитання, не поспішати і не відставати з інтерпретаціями, своєчасно підтримувати клієнта чи, навпаки, вступати в конфронтацію з його діями і думками. Ця риса ґрунтується на емпатійності і толерантності. Здебільшого саме конгруентність визначає перше враження від терапевта і впливає на прийняття клієнтом рішення про те, чи варто мати з ним справу.

Важливу роль у професійній діяльності відіграють мовленнєві навички. Як стверджує вітчизняний психолог Олександр Бондаренко, ефективність мовлення психотерапевта забезпечують: зрозумілість, красномовність, семантична насиченість, особистісна зацікавленість, ритмічність, впливовість.

Емоційно нестабільні, невротичні клієнти за допомогою терапії сподіваються досягти врівноваженості та гармонії. Тому психотерапевт має бути гармонійною особистістю. Це стосується зовнішності, вбрання, рухів, стилю спілкування, інтер'єру кабінету, де він здійснює терапію.

Терапевт повинен дотримуватися класичного стилю в одязі, не зловживати косметикою, прикрасами і побутовими гаджетами. Оформлення кабінету має свідчити про надійність, упевненість у собі і професіоналізм фахівця, який там працює. На столі не має бути зайвих речей, особливо особистих (фотографій близьких, сувенірів із написами тощо). Дехто вивішує на стінах нагороди і дипломи - це поганий тон.

Бажано мати пісочний годинник на 55 хвилин (це класична тривалість сесії, запропонована 3. Фройдом), але він повинен стояти перед аналітиком, а пацієнт може поглянути на нього лише після закінчення. Можна використовувати і звичайний настінний годинник, розміщений за тим самим принципом.

Значну роль відіграє також вік психотерапевта: такий фахівець не може бути молодим. Навіть дуже успішних і старанних юнаків та дівчат клієнти не сприймають у цій ролі, якщо їм менше тридцяти. Пересічні люди вважають, що тільки після сорока років людина має достатній досвід для того, щоб допомагати іншим.

Однак вік не повинен бути перешкодою для роботи. На Заході стандарти професійної підготовки психотерапевта передбачають навчання і стажування впродовж 10-15 років - отже, фахівець починає самостійно працювати у 30-32 роки. Вітчизняні молоді спеціалісти можуть починати свою діяльність із тренінгової роботи, працювати у соціальних службах або з підлітками, вести групи особистісного розвитку, поступово накопичуючи досвід.

Отже, взірцевий психотерапевт - це спокійний, врівноважений фахівець середнього віку, який має ґрунтовну професійну підготовку, дотримується етичних принципів психотерапії. Такій людині властиві правдивість, автентичність і внутрішня гармонія. Вона класично вдягається, поважно поводиться, досконало володіє мовою і справляє враження інтелектуальної респектабельності.

5.Проблема суб*активності клієнта,Відмінність пацієнта від клієнта.

Клієнт— це нормальна, фізично і психічно здорова людина, у житті якої виникли проблеми психологічного чи поведінкового характеру, яка нездатна вирішити їх самостійно і тому потребує сторонньої допомоги.

Людей, які звертаються до психотерапевта, традиційно називають пацієнтами, оскільки психотерапія історично тісно зв'язана з психіатрією; серед психотерапевтів досить часто зустрічаються і психіатри, що одержали спеціальну підготовку. Пацієнти психотерапевта — невротики. Невротик відрізняється від нормальної людини тим, що хоча він і усвідомлює реальність, але ніяк не може бути щасливим, тому що не приймає її. Таким чином, психотерапія визначається як метод лікування, а психологічне консультування і психокорекцію як метод профілактики.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.