Економічні функції держави

Як ми вже з’ясували в попередньому розділі, окрім споживачів та виробників, існує ще одна група економічних суб’єктів, яка приймає активну участь в економічному житті країни. Це підприємства державного сектору, урядові організації та установи, які покликані задовольняти не індивідуальні, а колективні та суспільні потреби.

На відміну від ділових фірм та домогосподарств, діяльність органів державної влади орієнтована не на максимізацію особистої вигоди, а на досягнення максимуму суспільного добробуту.

Разом з тим, слід зазначити, що економічна поведінка державних установ підпорядкована тим же основним принципам, що і поведінка інших економічних суб’єктів: перш за все вибору раціональних рішень на основі співставлення вигод та витрат, оцінці результатів з позицій граничного аналізу.

Сучасна модель економічного устрою суспільства являє собою змішану економіку, яка поєднує ринковий механізм та механізм державного регулювання і контролю для вирішення різноманітних проблем.

Незважаючи на різні погляди, які існують серед економічних шкіл, щодо питання про роль держави в економічному житті країни, майже всі погоджуються з тим, що саме держава може найкращим чином виконувати ряд економічних функцій, головними з яких виступають:

- правове забезпечення функціонування ринкового механізму;

- підтримка конкуренції;

- коригування розподілу ресурсів з врахуванням зовнішніх ефектів;

- забезпечення суспільних товарів та послуг;

- перерозподіл доходів та майна;

- стабілізація економіки.

Отож зупинимося детальніше на розгляді цих основних економічних функцій держави.

Правове забезпечення функціонування ринкового механізму.Державне втручання в економіку перш за все має за мету підтримку та полегшення функціонування ринкової системи.

Як відзначив відомий соціолог Карл Поппер у своїй книзі “Відкрите суспільство”: “... промислове суспільство, яке ґрунтується на ринкових відносинах та яке передбачає значну свободу вибору, немислимо без правової системи, без влади закону”.

За допомогою ефективної правової системи уряд будує суспільне довкілля, яке сприяє ефективному функціонуванню приватного підприємництва та економіки в цілому.

Перш за все держава розробляє та приймає законодавство, яке регулює та захищає права власності, визначає правовий статус організації підприємництва, встановлює закони, які регулюють стосунки між підприємцями та споживачами і сприяють дотриманню укладених угод.

Важливу роль в юридичній системі суспільства має законодавство про захист прав споживачів. Держава вводить правила поведінки, якими мають керуватися виробники у своїх стосунках із споживачами.

На ґрунті законодавства державні установи виконують функції арбітра в галузі економічних зв’язків, виявляють випадки шахрайства, випуску фальсифікованої продукції, застосовують владу для вжиття відповідних санкцій.

Важливі послуги, що їх забезпечує уряд включають підтримання громадського порядку, встановлення стандартів якості продукції, організацію функціонування грошової системи країни.

Уряд в системі ринкової економіки також визначає та захищає право на приватну власність, та на доходи, що одержуються від цієї власності. Власник, який не впевнений в недоторканності своєї власності, буде хвилюватися за її відчуження і обмеження свого права на неї та не матиме змоги ефективно використовувати свій творчий та інтелектуальний потенціал.

Уряд розробляє закони, які захищають інтелектуальну власність, регулюють банківську систему та ін.

Все це сприяє створенню стабільної ситуації в країні та сприяє покращенню роботи ринкового механізму.

Підтримка конкуренції.Важливою турботою держави в сучасній економіці, безумовно, є захист конкуренції.

Використовуючи непрямі інструменти впливу на виробників, наприклад, здійснюючи розумну податкову політику або розробляючи правила, які регламентують відносини між товаровиробниками, держава відіграє важливу роль в захисті здорової конкуренції, забезпечує динамічний соціально-орієнтований розвиток економіки, стимулює фірми до задоволення суспільних потреб.

Необхідно розрізняти два різновиди такого регулювання.

До першого слід віднести створення законодавчої бази, що передбачає недопущення монополій, які негативно впливають на економіку країни загалом (антимонопольне законодавство).

До другого напрямку необхідно віднести регулювання діяльності “природних монополій” та контроль за цінами на товари та послуги, які вони надають, а також інформування населення про стан економіки в цілому та конкретних ринків.

Отже, держава в цій галузі керується правилом “більше конкуренції – краще суспільству, краще суспільству – краще державі”.

Коригування розподілу ресурсів з урахуванням зовнішніх ефектів.Внаслідок наявності позитивних та негативних зовнішніх ефектів, уряду доводиться коригувати неефективний розподіл ресурсів.

Уряд здійснює різноманітні заходи для збільшення виробництва товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами.

Для стимулювання позитивних побічних наслідків держава використовує механізм субсидій (або дотацій) перш за все таких сфер економіки, як освіта, охорона здоров’я та ін.

Що стосується захисту населення від шкідливих неринкових ситуацій, перш за все забруднення навколишнього середовища, уряд використовує різні методи:

- переконання;

- оподаткування;

- субсидії;

- законодавче регулювання.

Переконання використовують для того, щоб змусити людей не робити такого, що може нанести шкоду іншим.

Держава може стягувати податки з виробників продукції, які забруднюють навколишнє середовище, щоб знизити обсяги продукції, що спричиняє негативні побічні наслідки. Подптки підвищують ціну на таку продукцію (так звані екологічні податки).

Для стимулювання зменшення викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище держава може надавати субсидії виробникам, які встановлюють очисне устаткування. Інший приклад – надання субсидій фермерам, щоб вони охороняли, а не нищили ґрунти.

Регулювання може використовуватися урядом для створення стандартів безпеки (наприклад, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин та ін.). Уряд може заборонити виробництво особливо шкідливих продуктів.

Нещодавно з’явилась можливість використовувати ринковий механізм через систему дозволу, або кредиту на забруднення.

Забезпечення суспільними товарами і послугами.Оскільки ринкова система не виділяє ресурси на суспільні блага, а товарами і послугами громадського вжитку користується багато людей, ці товари виготовляються та надаються людям урядами на основі групових або колективних рішень, тобто політичними методами, насамперед шляхом голосування.

Обсяги суспільних благ є питанням державної політики. Після прийняття зазначених рішень визначаються ресурси, необхідні для їх фінансування (це, головним чином, податки, а також позики уряду на фінансовому ринку).

Так, податки на прибуток підприємств та доходи громадян вивільнюють ресурси з виробництва інвестиційних товарів та товарів особистого споживання.

Уряди використовують ці ресурси на виробництво суспільних товарів (будівництво автошляхів, державних шкіл, державних університетів, лікарень, тощо).

Поиск по сайту: