Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ



1. Прозорість і кольоровість розчину. Розчин препарату в спирті має бути прозорим і безбарвним.

2. Загальні домішки хлоридів, сульфатів, важких металів– у межах відровідних еталонів.

4. Органічні домішки.Забарвленнярозчину препарату в концентрованій сульфатній кислоті не має бути інтенсивніше за забарвлення відповідного еталону.

5. Барвні речовини і фенол. Препарат розчиняють у 95 % спирті, спирт випаровують при кімнатній температурі; залишок має бути білого кольору.

6. Оксидифеніл (специфічна домішка). Під час синтезу кислоти саліцилової може утворитися оксидифеніл С6Н5–С6Н4–ОН. Його визначають за такою методикою. Препарат розчиняють у розчині натрій карбонату Na2CO3 (у соді оксидифеніл не розчиняється); одержаний розчин має бути прозорим. Цей розчин струшують з однаковим об’ємом ефіру (екстрагує домішку оксидифенілу), водний шар відокремлюють, а ефірний шар промивають водою, ефір випаровують, висушують при температурі 50–60 °Сі зважують. Залишок не має перевищувати 0,1 %.

7. Сульфатна зола, важкі метали і Ферум.Сульфатна зола з 0,5 г препарату має бути невагомою, витримувати випробування на важкі метали і не має давати реакції на Ферум.

 

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

ДФ Х. Алкаліметрія, пряме титрування в середовищі нейтралізованого за фенолфталеїном спирту

Наважку субстанції розчиняють у певному об’ємі нейтралізованого за фенолфталеїном спирту (оскільки препарат мало розчинний у воді) і титрують 0,1 М розчином натрій гідроксиду NaOH з тим самим індикатором до рожевого забарвлення.

НО–С6Н4–СООН + NaOH ® НО–С6Н4–СООNa + H2O

 

Em(C7Н6О3) = М. м.

Зберігання. У щільно закупореному контейнері, що оберігає від дії світла, у захищеному від світла місці.

Застосування. Зовнішній антисептичний, подразнюючий, кератолітичний засіб.

Лікарські форми: мазь, розчин для зовнішнього застосування.

 

Студент повинен знати:

1. Латинські назви, синоніми саліцилової кислоти.

2. Методи одержання вищезазначеного препарату.

3. Фізико-хімічні характеристики, методи ідентифікації, встановлення доброякісності і кількісного визначення досліджуваної субстанції лікарської речовини.

4. Умови зберігання та застосування досліджуваної сполуки у медичній практиці і фармацевтичному аналізі.

 

Студент повинен вміти:

1. Пояснювати хімічні процеси, що протікають при встановленні тотожності, доброякісності і кількісного вмісту вищенаведеної субстанції лікарської речовини.

2. Обчислювати молярні маси еквівалентів при визначенні масової частки діючих речовин у досліджуваній субстанції різними методами.

3. Після проведення аналізу робити висновок про відповідність якості субстанції лікарської речовини вимогам МКЯ.

 

Джерела інформації

Основні:

1. Державна ФармакопеяУкраїни /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. – Харків: РІРЕГ, 2001. – 556 с.

2. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. – Харків: РІРЕГ, 2001. – Доповнення 1. – 2004. – 520 с.

3. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. –– Доповнення 2. – Харків: Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”, 2008. – 620 с.

4. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів”. – 1-е вид. –– Доповнення 3. – Харків: Державне підприємство „Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів”, 2009. – 280 с.

5. Безуглий П. О., Гриценко І. С., Українець І. В., та ін. Фармацевтична хімія. / За заг. ред. П. О. Безуглого. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – 560 с.

6. Безуглий П.О., Грудько В.О., Леонова С.Г. та ін. Фармацевтичний аналіз. – Х.: Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2001. – 240 с.

7. Государственная фармакопея СССР Х издания. //М.: „Медицина”. – 1968. – 1071 с.

8. Матеріали лекцій.

 

Додаткові:

1. Беликов В. Г. Фармацевтическая химия. В 2 ч.: Учебн. Пособие / В. Г.Беликов – 4-е изд., пепераб. и доп. – М.: МЕДпресс-информ, 2008. – 613 с.

2. Мелентьева Г. А. Фармацевтическая химия. – М.: Медицина, 1976. – Т. І, 780 с.; Т. ІІ, 827 с.

3. Фармацевтическая химия: Учебн. пособие. /Под ред. А. П. Арзамасцева. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 640 c.

4. Машковский М. Д. Лекарственные средства. – М.: Новая Волна, 2010. – 1216 с.

5. Харкевич Д. А. Фармакология: Учебник. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2006. – 768 с

 

Підготував викладач ___________________ Е.А.Панасюк

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.