Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

У Лозко ці частини переставлені



Іда домі сва а і дамі сушті. Да святітася імєно го Індра, ак бо тоі ієс нас Бг а мєжє Бгі а Вєді знашті, так оспієм бяхом моштє Го. А імами стаді скотіа, іж брєжєхом от зла. Гобзявіся та стади, убржєн бяшєт, а так сємє го. А дєцко прідша од зємє Арстіі до края Інська. А тлуцємєхом до прідяті да Раі трвніа, скотом злащєнія.

Тамо вєсєліє вліко нас обуяша. А тамо рѣцє отєц Глс Аріув трі сини дѣляті на трі роді а іда до полуднє а то западаніу Слонцєвѣ. А т' бястє Кій, Щєк а Хорів. А так подѣла скт, ідша інь трі ръдіа, та сіда вськ до гмть сву. А Кій, бо рчє, става грду, а тому імє дано єс Кієв. Тамо зіму жівахом а тєцєм о всьнє сіц до плднє, і там скт псємо до прва лѣта.

Зємє нашє улєжєся од Суна до Суна Свєнрожіа. А влкі сутє тамо бо хоросі луці, а тамо вєдимо говяди, а проплодітісє імо воліу Дажьбу, Єго жє славхом. Ашчє бъ кий відяй тия, нє взєсящ хвалу Бозѣм, тріклят будє.

Слава Впаруні, Бгу нашієму, іжь бо ни хранящъ а такъ бъжъ здравію датєль, благі зѣмни подающь. Тому бъ палім огнь вѣщєнь в граді Новѣ на Влхові а на горѣ у лѣсов, а ть дубровѣ божъ брєзи, нєбъ дубія по ніва. Діжьбгі наші соуть в тому, яко Дажбє єсь даяті просяцім, а то Ть бъжь хваліхом.

 

***

Проречемо Тобі, Боже, яко се нам даєш суру пити смертну і на ворогів грядеш, і тих б'єш мечем Твоїм мовленим [*заговореним]1, згою і світом мружиш очеси. А ніч на нас натікає, аби сяйво знищити. То убо Перуну мовленмося [*молимося], яко не збавимося ворожих грабунків. Да іде той день, який хочеш Ти! А забудемо – упре [*вдарить] дзвенячи, і громи ті на нас. І та бо єсть сила Твоя на нас: поля оплодняться – а грім, і дощ ллються на них.

Тому се ми благі, яко йдемо по волі Твоїй. Аз бо утреня слава Тобі речена має, і тако речемо, яко благ єсь і податель благ наших, упрошені вони суть, як овці, утечуть. Да матимеш нас в усі дні, і да будемо Тобі вірні і до кінця слави Твоєї, Отче бо наш, се да завжди. І да будеш так в усі дні.

Жертву Тобі правим – овсяне борошно і так поємо славу і велич Твою. Славимо Дажбога, і буде Той наш покровитель і заступник од Коляди до Коляди. І плоди на полях і дає трави для скотини, і да нам во всі дні говяда умножиться і зерна житнього множество, аби мед віщий затвержити і пекти.

Бога світа славити Суронжа, бо ж одречено од зими і тече на літо. Тому бо поємо славу, яко отці в полях.

Славимо Огнебога Семиргла, древо гризущого і солому, і огнекуделицю [*вогнехурделицю] розвіває воутріє, вдень і ввечері. І Тому були вдячні за соутворене борошно і питія. Яко єсь єдин храним во попелі, і Того вздуймо, щоб горіти...

Ідемо [в] доми свої і дамо сушняку. Да святиться ім'я його Індра, ак бо той єсь наш Бог межі Богів і Веди знає, так оспіємо мощ Його. І маємо стада скота, іж бережемо од зла. Примножуються ті стада, убережені були, і так ми його [зберігали]. І дитиною прийшов од землі Арстії до краю Інська2. І тучніємо3 по приходу до Раю травного, скотам злачному.

Там весілля велике нас обуяло. І там рече отчий Глас Аріїв трьом синам ділитися на три роди і йти до полудня і до западання Слонця [*Сонця]. А то були Кий, Щек і Хорив. І так поділили скот, пішли інь [*інші землі] три роди, та сіли всяк до гмиті своєї. А Кий, бо речуть, ставив град, і тому ім'я дано єсь Київ. Там зиму живемо і течемо по весні знов до полудня, і там скот пасемо до первого літа.

Земля наша уляжеся од Суна до Суна Сварожія. І великі суть тамо бо хороші4 луки, і там водимо говяди, і проплодитися їм волею Дажбога, Його ж славимо. Якщо б який видить те, не воздасть хвалу Богам, триклят буде.

Слава Впаруні, Богу нашому, іжь бо нас хранящь і так бож5 здравія датель, блага земні подающий. Тому бо палим огнь віщий в граді Нові на Волхові і на горі у лісів, і ті дуброви (а)бож5 берези, нема дубія по нивах. Дажбоги наші суть у тому, яко Дажбо єсь дающий просячим, а то Тебе бож5 хвалимо.

_____

1 Варіант Лозко, у Яценка і Гнатюків – "мовлєном" – "блискавка". Далі аналогічне слово "мовлєнхом" уже всі перекладають як "молимося".

2 Невідомо, що мається під землею Арстії, Яценко перекладає "землі оріїв" і далі із "інська" робить "Ін(д)ського, Лозко – "орійської", а "інського" ставить під сумнів (чи "індійського", чи "іншого"). На нашу думку, "Інського" треба розуміти як "іншого", порівняй на д. 20, 38а. Див. Словник ВК.

3 В оригіналі "тлуцємєхом". Переклали за близьким "тлустий" – "товстіємо", "жирніємо", "тучніємо", що відповідає змісту. У Яценко, Лозко – "думали", у Гнатюків – "придбали луки".

4 Взятий варіант Гнатюків, у Яценка і Лозко – "Хорса". Ім'я Бога Місяця Хорса є тотожним до слова "хороший".

5 У Лозко і Гнатюків слово "бъжъ" перекладається іноді як "Бог".

 

 

Дошка 32

 

І сє бястє поврждєна Рузколанє одо годє Ієрмєнрєху. А тоі хтв жєну од родє нашє і ту поврєнждє. Сє Вуцєвє нашє тєчашутє на нє, Ієрмєнрєх розбієтє іє. І поврждєтє русє Божє-Бусє і сєдємдєсєнтє інє крижєнщє іє. І ту смута вліка бястє на русєх. І ста младєнч Вєндєславє, і сбєрє Русє, а вєдє ю на нє. І тоі крать рострщє годь, і нє да Жалє ні к кііу. Тєчєтє она до полноцє і тамо зъ(г)мєзєнц.

Сє ладісє Карєнє, сє радощєсє і Дядь нашє Дажбо, сє вєсєлє о то гордєньствє, яко одєржєшє оцє нашє многство комонє борзє о дби многа. І такождє зємє годьстя оста руська а до концє прєбоудєтє. А митрєдє рѣчєшє русє, якова можяшєтє сєлятєсє околи сва, і колібва оня згодьша. Тоіє грцє вєндє ю до прє, а о друзє, і бєзо концє. І тамо русє стратьшє сє доцєла, і мнозє воє падьша.

Ідє русє прєнч одо грцє і сєднє Дону а Донцє а поздє ідьша Нєпрє а Донає, і тамо мірнє жівє. І тєкрато врзє обрє налєзша на нє. І ащє нє одєржєхомьсє од обрє, збитє намо, якождє отрокоум, до концє дієлятє на нє. І то тєцєхом бршєтє Русє а зволєтє іє, сєбто самє згінєхом.

Сє старє родіцє рєчєхутє і ряхутє клєнтбу о вієрнощє і држашєтє іє аж до смртє, і сємє імяхомє умєртє, а Русє зволєтє. Рєчєх, іжє киє нє волєтє тєчє до прє, а тєчє домоу свє, уймєхомє удє го, а дахомє імях єго будєхомь до грцє, яко вола работатє. Кара го будєтє тяжка а род єго ізврзєтє, і Жалє нє оплачєтє єго, імєно єго забоуднєсєтє. І сємє витєнзє прєславієнє боудоутє од род до род нашієх.

Сьмє тоіє митрєдє породняшєхомь... І сьмє Рузколунє нє бржєхомь, і ту наглє відяхомь – прєдє ни ієгунштє. Тоіє, як влцє, ходяшєтє вночє, отрокієх хіцнєх. І то сьмє пєрєщєхомь об они і розтрщєхом іє. І сє утрпієхомь многа зла. І сє по ієгунштєх налєзє на нь вліка біда, сєбто обрє, яко пісєк морстєі, яковє рчєшє датє одєрєнє Русє цєлоу, і тємо обрєм оставіхомьсє. А сєн пєрєхомь а нє бистє ладу во русє. І сєто обрі одєржєстє сілоу вітєзєнтства на ни. І сє вуцє русє прємоучєнь бя од обрє дат воє свє, а грєдєшєтє на грцє. І сіа вєхомь, а нє імяхомь іна, а тако о вєчє удієяхомь по діє вуцє. І воіє ідяху до Донаю а далє і отудь сіа нє повртє.

О тоі час Воліня рѣкшіа о єдноцє нашіє; і рд од рду догоднєсє, і одєржєхомь силу вліку во єдєнь діан. А стєієнь час Оцє нашє годішася на они і бє по обрєх. Такожь днєсє імяхом статє до смртє а прятєсє о зємє до конціа. Нєбождє грєц ідє на нє а силоу грмє. Нєбтє Пєруно намо єсє Вутцє, а сє тоє грцє рострщємо. Зрятє камо вран лєтяшєть, а тамо будяє смртє, а лєтяшьєть тоіє до грк і то боудє.

 

***

І се була повержена Руськолань од годі Германаріха. А той хотів жону од роду нашого і ту поврежде [*убив]. Се Отці наші течуть на них, Германаріх розбив їх. І поверждеть руса Божа-Буса і сімдесят іних криженців1 його. І тут смута велика була на русах. І став молодший Вендеслав, і зібрав Русь, і веде її на них. І в той раз розтрощив годь, і не да Жаль2 ні до кого. Течуть вони до полуночі і там зникли3.

Се ладиться [*відпочиває] Каринь, се радується і Дід наш Дажбо, веселився з того горденства, яко одержали отці наші множество комоней борзих і добра многа. І також земля годська стала руською і до кінця пребуде. А митриди рекли русам, якова можуть селитися около них, і коли б вони згодилися. Ті греки вели їх [русів] до прі, і вдруге, і без кінця. І там руси стратилися доціла, і многі вої пали.

Іде русь проч од греків і сіли [на] Дону і Донці, а пізніше ідуть [до] Непра і Донаю, і там мирно живе. І багатократно вражі обри налізали на нас. І якщо не удержемося од обрів, бути нам, якож отрокам, до кінця працювати на них. І то тече боронити Русь і зволяти її, себто самі згинемо [*ціною свого життя].

Се старі родичі рекли і приймали клятву о вірності і держали її аж до смерті, і самі маємо умерти, а Русь зволити. Речуть, іже хтось не волів текти [*іти] до прі, а тече до дому свого, уймали уди [*оскоплювали] його, і дати маємо його будемо до греків, яко вола робітного. Кара його буде тяжка і рід його ізвержений, і Жаля не оплачеть його, ім'я його забудеться. А самі витязі прославлені будуть від родів до родів наших.

Ми з тими митридами поріднилися... І ми Руськолуні не берегли, і тут нагле видимо – перед нами гуни. Ті, як вовки, ходять вночі, отроків крадучи. І то ми перещемо об них і розтрощимо їх. І утерпіли многа зла. І се по гунах налізли на нас велика біда, себто обри, яко пісок морський, які речуть [*погрожують] дати одерень [*взяти в рабство] Русь цілу, і тим обрам оставили. І хоч перемося, та не було ладу в русів. І себто обри одержали силою витяженство над нами. І се отець русів4 примушений був од обрів дати [*відкупитися] воями своїми, і грядуть на греків. І се відали, та не мали іншого, і так на вічі удіяли по діях отців. І вої пішли до Донаю і звідти вже не повернулись.

А в той час Волинь рекла о єдності нашій; і рід до роду догодився, і одержали силу велику во єдин день. І в сей час Отці наші годилися на них і були по обрах [*перемогли]. Також днесь маємо стати до смерті і прятися за землю до кінця. Небождь греки ідуть на нас і силою гримлять. Нате Перун нам єсь Отець, і се тих греків розтрощимо. Зріть, куди ворон летить, і там буде смерть, а летить той до греків, і те буде.

_____

1 Варіант Яценка. У Лозко і Гнатюків – "розіп'яв на хрестах". В оригіналі –"крижєнщє іє", можливо "щ" треба замінити на "ц" (Мироблюбов міг плутати літери), щоб утворився іменник, інакше зайвим є наступне слово "його", перекладачі йго просто викидають, бо не вписується. Порівняємо з крижаками (хрестоносцями), як посланниками Сонця. Див. у словнику Бож Бус.

2 Жаля і Каринь подаються як імена Богинь за аналогією до інших дощок. Яценко і Лозко ці слова перекладають як звичайні.

3 Варіант Гнатюків, У Яценка і Лозко – "зимували". У оригінали Миролюбова (за Лозко) пишеться "змъсе".

4 В оригіналі у Миролюбова – "дусе". Гнатюки виправляють на "русе". У Яценка в оригіналі стоїть "Дзієз", у перекладі Лозко теж саме.

 

 

Дошка 33

 

Сєбто на дрєвлєй час мнозє род събрящу Вутцє, овє жє імяху старцє і вѣчє, іні бо імяшє кьнязє, іжє събряшє по сємдьмє колє од Колядє до Коляди. І сє вєсєк род правісє коудєсніцє, жртвє твуряє. І всякє род імяшє стара коудєсніко, іжє інєм радогощє даяє.

І сє првє іма на чєлє Дажбо, по нєм жє творі. Сє бо сьмє Главє рчєхом, яко ста ов одєсна нашіа, а будє сє начєнж. І паки овѣ стащь, а тому сє радієхом о сва, бя ощажє. І пиймо сє сурє оніа сєботь бо огрєндє сєя от они. Сє бо силоу істрєщє а моудростіу овлєчє.

І сє яху іня во мишлєнєх ідєху на врзє оц нашієх і разбіємо і...

Сє тряби нашіа о Сєдєнє імѣхомь, яко Оцє нашіа о Понєстьєм брєзі і оу Росіѣ-грдє імяшє бяшут. І сє рушті ідьша от Бѣлоі Вяжє і од Росіє о Нєпрє зємѣ. І тамо Киє утворє грд Кієв. І сє соукопіщє: поляни, дрєвляни, крвіщє і ляхъвє на кущу руську. І ста русічі.

 

***

Себто на древній час много родів обирали Отця, вони же мали старців і віче, іні бо мали князів, іже обирали по сьомому колу1 од Коляди до Коляди. І се всякий рід правився кудесником, жертви творячи. І всякий рід мав старого кудесника, іже іншим радогощі давав.

І се перве має на чолі Дажбог, по ньому ж творимо [треби]. Се бо ми Главу речемо, яко став ов одесну [*праворуч] нас, і буде се начальником. І паки він став, і тому се радіємо про своє, бо ощадить. І пиймо се суру – вона себоть бо прийшла сея од них. Се бо силою укріпить і мудрістю овлече.

І се брали інше во мисленнях ідучи на ворогів отців наших і розіб'ємо їх… (див. уривки)

Се треби наші по Оседеню маємо, яко Отцю нашому о Понтійському березі і у Росії-граді3 маючи був. І се руси пішли од Білої Вежі4 і од Росії на Ніпровські [*Дніпровські] землі. І там Кий утворив град Київ. І се скопище: поляни, деревляни, кривичі, ляхове на кущу руському. І стали русичі.

_____

1 На сім років.

2 Мається на увазі, що Дажбог стоїть на місці правої глави в Триглаві, що відповідає дійсності. При східній орієнтації це є сонячним боком. У церквах його місце зайняв Ісус Христос – праворуч від Царських воріт.

3 Напевне, це сучасне болгарське місто Русе на Дунаї (див. уривки д.33).

4 Біла Вежа повинна бути поруч із дунайськими землями, можливо, це сучасний Білгород-Дністровський, фортеця якого будувалася з білого вапняку.

 

 

Дошка 33 (уривки)

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.