Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Іконопис Київської Русі



Мистецтво іконописуприйшло на територію Київської Русі разом із християнством. Слово ікона походить від грецького "ейкон" - зображення, образ, наслідування. Це була ретельно вироблена, канонізована система містичного зображення персонажів та подій Божественного втілення та історії Церкви. Іконами, як відомо, прикрашали храми. Далеко не кожен митець мав право писати ікони. Це мусів бути високопрофесійний майстер, який до того ж досконало опанував церковні канони християнства. Ось чому давні ікони - взірець високої техніки малярства. Вони витончені за колоритом, пропорціями та зорієнтовані на земні критерії прекрасного. Християнство на Русі відзначило уже своє тисячоліття, але, зауважмо, що мистецтво іконопису має такі ж давні корені. Слово «ікона» утворилося від грецького «eikon» і означає «образ», «зображення». Ікона виникла до зародження давньоруської культури й одержала широке поширення у всіх православних країнах. На Русі ж ікони з'явилися в результаті місіонерської діяльності візантійської церкви в той період, коли значення церковного мистецтва сприймалося з особливою силою. Ікони писалися на липових або соснових дошках, вкритих алебастровою ґрунтовкою – левкасом. Своєю декоративністю, зручністю розміщення в храмі, яскравістю й міцністю фарб ікони, написані на дошках, прекрасно пасували для оздоблення руських дерев'яних церков. Живопис християнської Русі відігравав у житті суспільства досить важливу, але трохи іншу роль, ніж сучасний живопис, і цю роль визначав його характер. Одночасно з прийняттям на Русі хрещення, природно успадковувалося і візантійське уявлення про те, що завдання живопису – «втілення слова» за допомогою втілення образів християнського віровчення. Тому в основу давньоруського живопису лягло велике християнське «слово Втілити таку грандіозну літературу потрібно було якомога простіше і зрозуміліше – адже це втілення повинне було наблизити людину й освічену, й просту до істини самого цього слова, до глибини цього віровчення. Тому візантійське мистецтво вирішило це завдання, виробивши своєрідну сукупність прийомів І створивши небачену раніше художню систему, що дозволила зрозуміло і повною мірою втілити християнське слово в мальовничий образ. Протягом довгих століть давньоруський живопис найбільш повно, яскраво й барвисто розкривав людям духовні істини християнства, втілені в образи.

 

55. Розвиток філософської думки Г.Сковорода.Філософська традиція цього періоду була репрезентована плеядою укр.. вчених-мислителів – С.Яворський, Ф.Прокопович, І.Гізель, Г.Щербацький та ін.. Серед них і Г.Сковорода.Сковорода Григорій Савич (1722-1794) – мислитель, письменник, поет. Народився в с.Чорнухи на Полтавщині. Походив із козацького роду. З перервами навчався в КМА, був співаком придворної капели в Петербурзі.працював вчителем сина багатого поміщика, а потім здійснив подорож до Москви. Майже рік провів у Троїце-Сергієвій лаврі, поповнюючи свої знання в її бібліотеці. Після повернення в Україну знову посідає місце домашнього вчителя. Пізніше викладав у Харківському колегіумі, був запрошений читати курс етики у додаткових класах при колегіумі. Останні більш ніж 25 років життя Сковорода мандрував Слобожанщиною.Г.Сковорода визнавав вічність матерії, об’єктивність і реальність природи, її постійний р-к. його погляди на суспільство базувалися на ідеях просвітництва – критиці соціальної нерівності, звеличенні трудящої людини. Свої філософські погляди та гуманістичні ідеали Г.Сковорода виклав у творах «Сад божественных песней» (1756) та «Басни Харьковскія» (1774). Г.Сковорода закликав до самопізнання і морального очищення; розробив учення про «споріднену працю», який має відповідати природним здібностям людини та її життєвому покликанню.

56. Своєрідність українського бароко в загальноєвропейському контексті.Бароко – це стиль у мистецтві наприкінці 16 – в середині 18 ст. якому притаманні багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилена декоративність, динамізм, численна кількість усіляких вимислів і головне – небачена вигадливість форм. Бароковий стиль в укр.. землях з’явився ще наприкінці 16 ст., але поширення набув у 2-й половині 17-18ст.У європейському бароковому стилі виконані Успенський собор Почаївської лаври, церква св. Юра у Львові. У Гетьманщині та Слобідській Україні під впливом канонів давньоруського мурованого будівництва та традицій дерев’яного народного конструювання сформувався оригінальний варіант барокової архітектури, який отримав назву «українського» або «козацького» бароко. Перлинами цього національно забарвленого стилю стали Андріївська і Покровська церкви у Києві, Троїцький храм у Чернігові, храм Воздвиженського монастиря в Полтаві. Найвидатніші пам’ятки – Спаська церква Мгарського монастиря, церква Всіх Святих Києво-Печерської Лаври, Софійський і Золотоверхий собори в Києві. Видатні архітектори – С.Ковнір, І.Григорович-Барський. Українське бароко відрізнялося від західноєвропейського більшою поміркованістю в декоративності, виваженістю форм. Найпомітнішим був місцевий вплив в архітектурі, менш відчутним – у скульптурі та живописі.

57. Особливості розвитку української культури на західноукраїнських землях в 20-30-х рр. 20 ст.Після першої світової війни в міру того як на місці нещодавно могутніх імперій поставали національні держави, у Східній Європі формувався новий політичний порядок.Більшість українців уходили до складу Польщі, решта жила в Румунії та Чехословаччині. Ставши скрізь і особливо в Польщі та Румунії. ЗАХІДНА УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ПОЛЬЩІ: За Ризьким миром (березень 1921 року), між радянськими республиками і Польщею Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу польської держави. А 14 березня 1923 року Рада ослів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польської Республики. Польська політика щодо Західної України:Українські землі, що ввійшли до складу Польщі, становили третину її території; Україці зазнавали дискримінації і у сфері мови та освіти. У 1923 році міністерство освіти Польщі заборонило вживати слова "ураїнець" і "ураїнський", замість них запроваджувалися терміни "русин" і "руський". У 1924 році вживання української мови було заборонено в усіх державних установах та органах самоврядування; Українці заснували у Львові таємний Український університет (1921-1925). У 1924 році сейм Польщі прийняв закон, який перетворював більшість українських шкіл у двомовні. Внаслідок його впровадження кількість українських народних шкіл у Галичині скоротилася Головним осередком української культури залишалося Наукове товариство імені Т.Шевченка (НТШ) у Львові. УКРАЇНЦІ ПІД ВЛАДОЮ РУМУНІЇ: У 1918 році скориставшись розпадом Російської та Австро-Угорської імперій, Румунія окупувала українські земля: Ізмаїльський, Акерманський і Хотинський повіти Бассарабії, Північну Буковину і частину Мармарощини - Сигітщину в Закарпатті. Українці в румунській державі поділялися на три групи. Перша з них мешкала на придунайських землях Бессарабії, Друга невелика група українців проживала в повіті Марамуреш (Мармарош) і не виявила політичної активності.Третя населяла Північну Буковину, де українська національно-культурна діяльність була найінтенсівнішою. Закон про шкільноцтво від 26 липня 1924 року трактував їх як " румунів за походженням, що забули рідну мову", і вимагав, аби вони віддавали своїх дітей до румунських шкіл. До 1927 року всі українські школи були закриті або румунізовані. У Чернівецькому університеті було закрито українські кафедри.

Румунізації піддавалася і православна церква. УКРАЇНЦІ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ:Передусім різко зросла кількість освітніх закладів Більше того, чеський уряд дозволив населенню користуватися в школою мовою на власний вибір. Головною причиною відносно невеликого числа освічених українців була політика, спрямована на те, щоб ускладнити для українців доступ до освіти.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.