ПИСЕМНЕ МОВЛЕННЯ. СУЧАСНІ ПРАВОПИСНІ НОРМИ

УегЬа юоіапі, зсгіріа тапепі — слова летять, написане залишається

Писемне мовлення — це різновид мовного процесу, що дає можливість спілкуватися з відсутніми співрозмовниками, які є не лише сучасниками того, хто пише, а й житимуть піс­ля нього; це різновид монологічного мовлення, яке здійснюєть­ся як писання чи читання написаного у вигляді знаків (слів). Історично писемне мовлення виникло пізніше, ніж усне, і на його ґрунті.

Писемне мовлення має свою специфіку: правописні норми (орфографічні і пунктуаційні), оформлення ділової документа­ції. Розглянемо правописні норми, подані в Українському пра-вописі, останнє, четверте видання якого вийшло у 1999 році. Його підготували старші наукові співробітники Інституту укра­їнської мови НАН України А.А.Бурячок, С.І.Головащук, Г.М.Колесник та ін.

Міжнародний конгрес україністів 1991 року прийняв ух­валу про необхідність виробити єдині для всіх українців (ма­терикових і діаспорних) правописні норми. Тому постановою № 309 від 8 червня 1992 року Кабінет Міністрів України ство­рив національну комісію з питань правопису.

Робота над уніфікацією правописних норм ще триває. Це видання є правописом перехідного періоду.

110

І

Орфографічні норми

Ці норми регулюють правильність написання слів. Прига­снімо деякі правила за четвертим виданням Українського пра-иомису*.

Уживання м'якого знака

1. М'який знак пишеться:

а) для позначення на письмі м'якості приголосних д, т, з,
<■, ц, л, н у кінці слова та складу: дядько, мідь, батько, мить,
і\>іизько, мазь, міський, вісь, міць, скільки, ненька, день;

б) у суфіксах -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий): вінницький,
запорізький, львівський;

и) у середині слова перед о: тьохнув, льотчик, сьомий, дьо-юіііь, льон;

і) в особових формах дієслів дійсного та наказового спосо-<і\ кжить, піниться, схаменіться, встань, просять, носять, пишуть.

2. М'який знак не пишеться:

а) після губних та шиплячих приголосних: ріж, ніч, збіжжя,
ходиш;

б) після р у кінці чи середині складу: воротар, Харків, сек­
ретар, вірте;

в) після н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий),
ОТв(о): менший, кінчик, банщик, волинський, уманський; але:

доньчин, неньчин, бриньчати;

і) після м'яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть Ніні м'які приголосні: кінця, вінця, цвях.

IIправа ЗО. У наведених словах замість крапок поставте, де потрібно, 'який знак.

Громадян...ський, бояз...кий, люде...кість, майбут...нє,

юанс, ремін...чик, сімдесят..., ател...є, павіл...йон, ма-

уп...чик, лан...цюжок, нян...чити, уман...ський, хустин...ці,

ромін...чик, рицар...ський, медал...йон, казан...ський,

Пон...ський, нен...ці, дон...чин.

Вправа 31.Поясніть написання м'якого знака у наведених словах.

Сьомий, двадцятьох, ходять, носять, просить, дьоготь, сіль­ський, міський, запорізький, донецький, львівський, батько, мить, дядько, день, мідь, слизь, слизько, міць, Грицько, мо­лодь, Гальчин, уманський, волинський.

Вправа 32.Знайдіть слова з помилками і виправте.

Вишенці, кузня, модельєр, гравюра, кольє, панькатися, різ-бити, боязкий, близкий, коріньчик, ланцюжок, трьох, тоньший, Харків, слов'янський, матінчин, тюрьма, дитинці, п'ятсот, зме­ншувати, республіканський, мазунчик, екскадрилья, Уманщина, доменщик.

Вправа 33.Виконайте завдання.

У котрому рядку всі слова написані без помилок? І.

1. Нью-Йорк, колисонці, бетховенський, млинці, боязкий, тасьма.

2. Доньці, польський, різьба, тоньший, бетонщик, мільйон.

3. Дитинці, спілчанський, сімдесят, пасмо, тюрма, право­
охоронець.

Варіанти відповідей: 1) у 1; 2) у 2; 3) у 3; 4) у 1 і 2; 5) у 2 і 3; 6) у 1 і 3; 7) у жодному; 8) в усіх. II.

1. Університетський, факультетський, аматорський, пере­мишльський, пасмо.

2. Викладацький, бринчати, камінчик, сторіччя, неньчин.

3. Більярд, п'ятдесят, громадянський, бульон, ательє.
Варіанти відповідей: і) у 1; 2) у 2; 3) у 3; 4) у 1 і 2; 5) у

2 і 3; 6) у 1 і 3; 7) у жодному; 8) в усіх. III.

1. Гравюра, сімдесят, матінка, марсельєза, знавець.

2. Судья, Харків, луганський, зіроньці, спілчанський.

3. Читець, митець, слугувати, нюанс, мільярд. Варіанти відповідей: \) у 1; 2) у 2; 3) у 3; 4) у 1 і 2; 5) у

2 і 3; 6) у 1 і 3; 7) у жодному; 8) в усіх.

Уживання апострофа

1. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї: а) після губних б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає при­голосного (крім р), що належать до кореня: п'ятий, в'язань, сім'я, б'є, п'є;

112

()) після р у кінці складу: довір'я, міжгір'я; н) після префіксів, що закінчуються на приголосний: об'-ІХйти, без'ядерний, з'юшитися, з'юрмитися, без'язикий;

г) після частини складного слова, що закінчується на при­
голосний: дит'ясла, транс'європейський, Мін'юст, пів'ящика,
НІв'ява;

д) у слові Лук'ян і похідних від нього: Лук'янівка, Лук'ян-
'<///,, Лук'яненко та ін.

У словах іншомовного походження апостроф пишеться:

а) після губних (б, п, в, м, ф), шиплячих (ж, ш, ч), зад­
ньоязикових (г, к, х) при роздільній вимові: п'єдестал, крако-
н'нк. к'ят (дрібна монета Бірми), б'єф, Х'юстон, Руж'є, миш'як;

б) після твердого р: бар'єр, кар'єр, кар'єра, кур'єр;

в) після іншомовних префіксів, що закінчуються на приго­
ни мий: ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура, кон'юнктивіт, об'єкт,

І і/и'ікт.

2. Апостроф не пишеться:

а) якщо перед губними стоїть приголосний, що належить до
Кореня: свято, цвях, присвячено, духмяно, мавпячий, рутвяний
(нло: черв'як, верб'я, зв'язок, підв'язати);

б) після м'якого р у середині складу: моряк, рядно, буряк,
("//пі,

Поиск по сайту: