Вінгловський Дмитро Миколайович

Страх публічного виступу у дітей молодшого шкільного віку

Науковий керівник: доцент Шебанова В.І.

Анотація.В статті розглядаються поняття страх публічного виступу у дітей молодшого шкільного віку та чинники, які впливають на подальший розвиток страху. Приведені результати емпіричного дослідження, що дозволили визначити чинники які зумовлюють подальший розвиток страху публічного виступу.

Постановка проблеми, її зв’язок з важливими завданням.Проблема виникнення та переживання страху публічного виступу дітей стає особливо актуальною в період вступу й адаптації дитини до школи. У молодших школярів з високою не реалістичною і низькою самооцінкою можуть спостерігатися психічні розлади, які спотворюють процес нормального психічного розвитку. Вони характеризуються підвищеною тривогою, занепокоєнням, невпевненістю, емоційною несталістю, тобто такими емоційними станами як тривога, страхи, фобії, депресії та ін., що потребують психотерапевтичного впливу. Причини формування та виникнення страхів полягають як у генетичних факторах розвитку психіки дитини, так і в соціальних. Якщо природні фактори формування страхів важко піддаються корекції, то для корекції соціальних можна створити певні умови, які будуть сприяти подоланню розвитку страхів у молодших школярів. Ефективною є корекційна робота з дітьми та їхніми батьками.

Проблема страхів становить інтерес для психологічної науки, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки питань: успішна адаптація підлітків до навчання в школі, формування адекватної самооцінки, попередження виникнення невротичних проявів та ін.

Аналіз останніх наукових праць.Психологічне здоров’я дітей залежить від соціально-економічних, екологічних, культурних, психологічних та багатьох інших факторів. На думку авторів (Л.І. Божович, А.А. Бодальов, В.С. Мухіна, Т.А. Рєпіна та інших) дитина як найбільш чутлива частина соціуму підвергається різноманітним негативним впливом. В останні роки, як свідчать спеціальні експерименти, найбільш розповсюдженими явищами є тривожність та страхи у дітей (І.В. Дубровіна, О.І. Гарбузов, О.І. Захаров, Е.Б. Ковальова та інші).

Дослідження проблеми страхів, зосереджені на вивченні їх вікових особливостей у дітей, та спрямована на дослідження шкільних страхів (О.І. Захаров, Н.В. Карпенко, Є.В. Лисіна, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, Є.В. Новікова, М.В. Осоріна, О.М. Прихожан та ін.)

Страх є найбільш небезпечною емоцією. Широкі області вивчення, присвячені страху, створюють прекрасну основу для подальшого розуміння цієї важливої емоції. Нажаль, літератури по даній темі розроблено небагато. Хоча проблема страхів у дітей молодшого шкільного віку дуже актуальна в наш час.

Основною метою статтівиявити чинники які впливають на страхи дітей, та ефективність корекційної роботи з подолання страхів у дітей молодшого шкільного віку в результаті публічного виступу.

Виклад основного матеріалу.Страхи - емоційно насичені відчуття занепокоєння у відповідь на реальну або уявну загрозу для життя і благополуччя. Згідно З. Фрейду «страх - це стан афекту - об'єднання певних відчуттів ряду задоволення - незадоволення з відповідними іннервація розрядки напруги і їх сприйняття, а так само ймовірно, і відображення певного значущого події». Відомий фізіолог І. П. Павлов трактує страх як «прояв природного рефлексу, пасивно-оборонної реакції з легким гальмуванням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності [2].

Страх - це емоція, про яку багато людей думають з жахом. Можливо тому, що емоція страху сама по собі викликає жах, вона переживається нами досить рідко. І все ж страх - реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну спільну рису. Вони сприймаються людиною як ситуації, в яких під загрозу поставлено його спокій і безпеку. Інтенсивне переживания страху запам'ятовується надовго. Страх складається з пивных і целом специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного переживання, що виникає в очікувані загрози або небезпеки. У маленьких дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози чи небезпеки повязано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я». Страх, яким вони реагують на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження.[3]

У молодшому шкільному віці страх і боязнь, тривожність і побоювання можуть бути представлені в однаковій мірі. Ведучий страх цього віку - страх "бути не тим", страх не відповідності загальноприйнятим нормам поведінки, вимогам найближчого оточення школа, однолітки або сім'я. Конкретними формами цього страху є страхи зробити не те, не правильно, не так як слід. Страх невідповідності проростає з несформованного у дитини вміння оцінювати свої вчинки, з точки зору моральних приписів, яке лежить в основі, формується почуття відповідальності. Молодший шкільний вік - це найбільш сприятливий (сенситивний) період для його формування. Тому, якщо воно активно формується, то ймовірність виникнення страху невідповідності в цьому віці знижується. Проте слід мати на увазі, що гіпертрофоване почуття відповідальності, коли поведінка дитини пов'язується безліччю правил, заборон, погроз і умовностей, позбавляє дитину можливості діяти самостійно, ініціативно і рішуче. Аналогічні форми поведінки характерні і для дітей, у яких почуття відповідальності сформовано недостатньо, а тим більше, якщо воно відсутнє зовсім. Іншою причиною "шкільних страхів" дитини можуть бути його конфліктні відносини з вчителями, так само як і з однолітками, страх їх агресивної поведінки. Нерідко самі батьки провокують виникнення цього страху, коли у своєму прагненні мати дитини-відмінника, постійно "тиснуть йому на психіку" під час приготування їм уроків, або даючи настанови з приводу правильних відповідей в класі і т.п. [5]

Тривога як властівість особистості про що свідчіть, зумовлює поведінку суб'єкта. Існує певний рівень тривожності - природна и обов'язкова особливість активної діяльності особистості. В кожної людини є свій оптимальний чи бажаний рівень тривожності - це викликає корисну тривожність, призначення якої є забезпечення безпеки суб'єкта на особистісному рівні. Рівень тривожності показує внутрішнє ставлення дитини до певного типу ситуацій и дає непряму інформацію про характер взаємовідносин дитини з однолітками і дорослими. Коли ж рівень перевищений оптимально, можна говорити про появу підвищеної стривоженості. Підвищеній рівень тривожності в дитини може свідчіти про його недостатньо емоційне пристосування до тих або інших суб'єктів соціальної ситуації. В дітей з цим рівнем тривожності формується установче ставлення до себе, як до слабкого, невмілого. Натомість це викликає загальну установку на не впевність у собі. Дитина боїться зробити помилку, впевненості цілісної людини. Невпевненість у собі - один із проявів заниженої самооцінки. Наприклад, батьки нав’язали дитині, що він - «Бридке каченя». Сформувалася занижена самооцінна установка, і розумна дитина починає почуватися безнадійно дурною, гарний - потворним. Він висміює і зневажає себе, і вбачає в цьому вину батьків [4, с.195].

З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми про школу, навчання, відносини з однолітками. Пояснюючи при цьому важливість гарних оцінок і отримання освіти. В цей період у дітей з'являється страх публічного виступу не підтвердити надії та очікування своїх батьків та страх бути осоромленим. Крім того на це впливає також поява нових контактів. Також під впливом таких факторів, дитина на несвідомому рівні робить висновки, які ведуть до появи нових страхів - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.

Для проведення дослідження ми використали методики виявлення рівня чинників тривожності та самооцінки, які сприяють подальшому розвитку страху публічного виступу, та виявлення самого страху публічного виступу. Дослідження проводилося на базі ЗОШ № 1 смт. Нижні Сірогози. Емпіричну вибірку склали школярі 1 класу, віком 6–7 років (загальна кількість -20 чоловік).

Дітям пропонувалось пройти тестування: Методика Філіпса «Визначення рівня тривожності учнів», «Дослідження самооцінки за методикою» Дембо-Рубінштейн, «Методика, спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки» ( автор А.В. Захарова),та малювати на теми: «Я в школі», «Чого я боюсь», та пройти тест «Страхи в будиночках».

Виходячи з отриманих результатів психодіагностичних методик, було проведено корекційну програму спрямовану на подолання страху публічного виступу, зниження рівня тривожності та врегулювання самооцінки дітей молодшого шкільного віку.

В програмі взяло участь 20 учнів, розрахована на 8 занять по 40-45 хвилин, що відповідає віковим особливостям молодших школярів та вимогам до організації корекційної роботи з ними.

Основною мето програми є забезпечення можливостей для зниження самооцінки, розвиток навичок саморегуляції емоційних станів, в першу чергу, тривожності, страхів дітей перед публічним виступом та сприяння процесу становлення позитивних відносин у дитячій групі.

Встановлено основні завдання колекційної програми:розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших; відреагування на страх публічного виступу; розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії; підкріплення позитивного образу «Я»; оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану; корекція агресивної компонента батьківської поведінки.

Запропонована програма включає комплекс психолого-педагогічних технік прямого і опосередкованого впливу, що забезпечує розвиток емоційної стабільності та стресостійкості дітей та позитивно впливає на формування сприятливих стосунків в дитячому колективі.

Структура занять: ритуал привітання, розминка, основний зміст заняття, рефлексія, ритуал прощання.

Після проведення корекційно - розвивальної роботи,ми спростерігали динаміку зниження тривожності, порівнявши результати обох діагностичних аналізів, див. табл.№ 1.

Таблиця №1

Порівняльна таблица рівня тривожності

Виявилось, що кількість дітей з високим рівнем тривожності суттєво зменшилась, а з середнім(з тенденцією до високого) та (з тенденцією до низького) – зросла.

Також для порівняння рівня самооцінки ми знову використали повторну методику на виявлення емоційного рівня самооцінки. За результатами була зроблена таблиця №2

Таблиця №2

Порівняльна таблиця емоційного рівня самооцінки

По даній методиці, після проведення корекційних занять, було показано що високий та низький рівні самооцінки зменшились, а середній суттєво збільшився.

Формуючий експеримент, у завдання якого входила розробка та апробація психокорекційної програми, спрямованої на зниження тривожності, підвищення рівня самооцінки, та подолання страху публічного виступу в дітей молодшого шкільного віку, був проведений у формі корекційних занять, які містили в собі ігри, спеціальні вправи, завдання.

Після проведення корекційно-розвивальної роботи,ми спростерігали динаміку зниження тривожності, самооцінки в дітей молодшого шкільного віку. На даному етапі підтвердилася ефективність складеної корекційно-розвиваючої програми.

Результати діагностичного аналізу показали, що рівень тривожності в учнів групи знизився в різних аспектах, знизився високий та низький рівень самооцінки як тому була потреба, завдяки цьому знизився і рівень страху публічного виступу. Отже, можна зробити висновок, що розроблена нами корекційно-розвивальна програма є ефективною в подоланні високого рівня тривожності , підвищення рівня самооцінки, та подолання страху публічного виступу молодших школярів.

Висновки і перспективи подальших досліджень.За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне: діти молодшого шкільного віку мають велику кількість страхів, а також підвищений рівень тривожності,низький або високий рівень самооцінки, особливо яскраво все це проявляється в страхі публічного виступу. Діти молодшого шкільного віку бояться не тільки того що загрожує їхньому життю, а й того що загрожує соціальним відносинам, контактам. Дана робота показала, що рівень тривожності знизився, занижена самооцінка - підвищилась, висока - знизилась, та знизився страх публічного виступу у молодших школярів, отже дана корекційна робота складена ефективно.

Перспективи подальших досліджень проблеми шкільних страхів у молодших школярів вбачається в таких напрямках: виявлення взаємозв'язку шкільних страхів та психологічного здоров'я дитини, відмінностей шкільних страхів у різних вікових групах; особливостей шкільних страхів у обдарованих дітей, гендерних проявів шкільних страхів; поглиблене вивчення ролі значущого середовища дитини у виникненні та закріпленні шкільних страхів.

Література

1. Петровского А.В. Введение в психологию. / Под. ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1998. – 576 с.

2. Рогов Е.И. Настольная книга психолога / Е.И.Рогов. – М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1998. – 384 с.

3. Кузнецова Л.В., Солнцева Л.И. Основы специальной психологии: Учеб. пособие для студентов сред. пед. учеб. заведений. / Л.В.Кузнецова, Л.И.Солнцева и др.; под. ред. Л.В.Кузнецовой. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 480 c.

4. Астапов В.М. Тривога в дітей віком./ В.М. Астапов. – 2-ге вид. – СПб.: Пітер, 2004.

5. Вайзман Н. Реабилитационная педагогика/ Н. Вайзман – М., 1996. - С.247.

6. Ананьев Б.Г.Избрание психологические труды. Е.2. (Развитие и воспитание личности) / Б.Г. Ананьев. – М.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2007. – С.129 - 266.

7. Василюк Ф.Е. Психология переживания / Ф.Е.Василюк. – М.: Изд - во МГУ, 1984. – 243с.

8. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / В.К.Вилюнас. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 253с.

9. Дубровина И.В. Психокорекционная и развивающая работа с детьми/ И.В. Дубровина – М.: Издательский центр «Академия», 1998.

10. Гозман Л.Я., Алёшина Ю.Е., Социально-психологические исследования семьи: проблемы и перспективы/ Л.Я. Гозман // Психологический журнал. – 1991. – №4 – с.84-92.

Поиск по сайту: