Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Медіація як вид правової роботи та її значення для господарського процесу



Медіація як перспективна форма вирішення господарських спорів лише починає з’являтися в економічних відносинах.

Відповідно до проекту Закону України «Про медіацію», зареєстрованому у парламенті (2011 р.), медіація - процедура позасудового вирішення конфліктів (спорів) їх сторонами на засадах добровільності, самовизначення і рівності сторін, конфіденційності, незалежності та неупередженості із залученням медіатора, що спрямована на самостійне досягнення сторонами рішень щодо позасудового врегулювання конфлікту (спору) в порядку, передбаченому законом. Пропонується закріпити в законі, що медіатором може бути фізична особа, яка пройшла спеціальну підготовку за відповідним напрямком в Україні або за її межами та отримала сертифікат або інший документ, що підтверджує проходження нею відповідної підготовки, та якій на момент укладення договору про проведення медіації виповнився двадцять один рік.

Значення медіації для врегулювання спорів у розвинутих країнах світу досить відчутне. Зокрема, у Великій Британії до розгляду малих позовів залучають державних медіаторів. Оплачувати це виявилося дешевше, аніж збільшувати стаж працівників офіційної судової системи1.

На відміну від формального судового чи господарського процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі — медіатор не приймає рішення за них.

 

Медіація — це альтернативна форма вирішення конфлікту за участю третьої нейтральної, неупередженої, не зацікавленої в даному конфлікті сторони — медіатора, який допомагає сторонам виробити певну угоду щодо суперечки, при цьому сторони повністю контролюють процес прийняття рішення щодо врегулювання спору та умови його дозволу. Має певні умови і правила ведення, черговість дій, фаз, а також грунтується на наступних принципах:

- Добровільність,- Конфіденційність,- Взаємоповага,- Рівноправність сторін,

- Прийняття,- Нейтральність і неупередженість медіатора,- Прозорість процедури.

Це процес, в якому сторони зустрічаються з спільно обраним, безстороннім, нейтральним спеціалістом-медіатором (посередником), який допомагає їм вести переговори, з метою вироблення взаємоприйнятного життєздатного рішення в умовах існуючих між ними розходжень інтересів.

Медіація дозволяє економити час, фінанси і, що найголовніше, — емоційні ресурси. На відміну від судового процесу, процес медіації працює в повній мірі і з емоційної складової виник незгоду сторін, що, з одного боку, необхідно і корисно для вироблення учасниками взаємоприйнятного угоди, а з іншого — може запобігти тяжким наслідкам психологічної травми і забезпечити життєздатність угоди. При цьому сам процес досягнення угоди завжди залишається прихованим від сторонніх очей і не оприлюднюється.

У багатьох конфліктних ситуаціях, що виникають на роботі або в родині, медіація є єдиною альтернативою судового процесу, який несе дуже високі ризики для учасників, в тому числі вимагає значних тимчасових і фінансових витрат. Крім того, після юридичного розгляду сторони часто розривають один з одним, і довірчі відносини між ними стають неможливими на довгі роки або навіть на все життя. За законом суд зобов’язаний докласти всіх зусиль для взаємного примирення сторін, і приблизно в кожному третьому справі сторони дійсно вдається примирити. При більш-менш задовільному вирішенні спору судді не потрібно виносити вирок. Проте суду не завжди вдається вирішити конфлікт шляхом врегулювання з таким самим професіоналізмом і в такому ж короткі терміни, як це робить медіатор за допомогою процедури медіації. Суди обмежуються тільки розглядом обставин, представлених в рамках даної справи. Однак часто конфлікт, який розглядає суд, лише вершина айсберга, в той час як проблеми у взаєминах, які і є корінною причиною конфлікту, практично не приймаються і не можуть прийматися в розрахунок. Вирішення конфлікту за участю професійного медіатора — це дорога процедура, однак врегулювання незначних конфліктів у судовому порядку, наприклад сварок між сусідами, може обійтися сторонам набагато дорожче. Правда, якщо за допомогою медіації не вдасться врегулювати конфлікт, то доведеться нести додаткові витрати на судовий розгляд. З іншого боку, існує ризик, що справу буде передано у вищестоящі інстанції, якщо при першому розгляді суд не зможе винести задовільного рішення.

Як правило, у процедурі медіації бере участь кваліфікований та професійний медіатор і дві конфліктуючі сторони, які дали згоду на медіацію.

Роль медіатора полягає, з одного боку, в тому, щоб стежити за загальними умовами (регламентом), які були вироблені до початку процесу медіації (правила і структура), і, з іншого боку, зробити «невисловлене» усвідомленими сторонами і найбільш обговорюваним, за рахунок своїх старань виявити і зробити прозорими специфічні, що постійно зустрічаються дисфункціональні моделі комунікації учасників.

Для того щоб діяти як медіатора, необхідно вміти приймати і визнавати інших людей у їх проявах, при цьому медіатор зовсім не зобов’язаний ні розділяти їх думки, ні схвалювати їх поведінку.

Виділяють такі переваги медіації: 1) Медіація допомагає заощадити час, гроші і емоційні сили учасників спору. 2) При її проведенні обстановка, організація, регламент і зміст процесу можуть бути визначені індивідуально. 3) Медіація орієнтована не стільки на конфлікт (з’ясування хто правий, а хто винен) або на виграш, скільки на конструктивний пошук рішень. 4) У плані тимчасових витрат медіація може бути легко налаштована під потреби учасників і може враховувати емоційні і особисті аспекти суперечки. 5) При цьому сфера приватних інтересів учасників повністю захищена, оскільки процес медіації це конфіденційний процес. 6) Медіація дозволяє учасникам спору подивитися в майбутнє і використати свої творчі здібності.

Виходячи з вищесказаного медіація, будучи процедурою, орієнтованої на майбутнє, забезпечує сторонам збереження партнерських відносин, можливість продовжувати спільну діяльність.

44. ПОЗОВНА ЗАЯВА… Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви

Позовна́ зая́ва — документ, який пред'являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу. (в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності або його представником + По-перше, згідно ч. 1 ст. 54 ГПК форма - в пись­мовій формі. У судовій практиці склався звичай, згідно з яким позовна заява виготовляється на паперовому носії за допомоги друкарської чи комп’ютерної техніки. Не заперечується виготовлення позовної заяви рукописним способом.).

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб — платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Стаття 57.ГПКДо позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, — відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

61.Право апеляційного оскарження рішень і ухвал місцевого господарського суду, його суб'єкти

Під правом апеляційного оскарження рішення господарського суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішен­ня місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Об'єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевого господарського суду, які не набрали законної сили.

Ст.106 ГПК - Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду:

1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів;

2) про повернення позовної заяви; 3) про відмову у прийнятті позовної заяви;

4) про передачу справи за підсудністю; 5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову; 6) про зупинення провадження у справі; 7) про припинення провадження у справі; 8) про залишення позову без розгляду; 9) про затвердження мирової угоди; 10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу; 12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали; 13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу; 14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; 15) окрема; 16) додаткова; 17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; 19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі;

20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання;

21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби;

22) про відмову у прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду;

23) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

24) про відмову поновити пропущений процесуальний строк;

25) про повернення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду.

Субєктами – Відповідно до ст. 91 ГПК: «Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

ПЕРЕДУМОВИ: * дотримання дня подання ап..скарги (10 дней-решен, 5-ухвала)

*скаргу має бути подано уповнов.особою, * має бути оформлена правильно *скарга на рішення чи ухвалу, які підлягають оскарженню.

 

ПРИЗНАКИ: *не вступил в з.с.; *повторное расам-е *неправил.на думку сторін, *не повертає в 1інст а виносить рішення.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.