Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СУДОВИХ ВИТРАТ



У законодавстві не міститься поняття судових витрат, а ст. 44 ГПК, що безпосередньо визначає правове положення судових витрат, розкриває лише її склад. Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ «про деякі питання практики застосування розділу vi господарського процесуального кодексу україни» від 21.02.2013 № 7 зазначається, ЩО судовими витратамиє витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками І не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Судові витрати — це витрати, пов’язані з розглядом та вирішенням справ у порядку господарського судочинства, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі та спонукання заінтересованих осіб до врегулювання спорів без звернення до суду.

28 липня 2011 року ПР підписав, який набирає чинності з 1 листопада 2011 року. Прийняття Закону стало черговим кроком у здійсненні проголошеної ПР судової реформи, а введення його в дію істотно зміцнить засади фінансової та організаційної незалежності судів. Закон вніс суттєві корективи в перелік встановлених ГПК судових витрат, які з 1 листопада 2011 року поділяються на: а) судовий збір; б) суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; в) витрати, пов’язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; г) оплату послуг перекладача; д)оплату послуг адвоката; є) інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Введення судових видатків переслідує наступні цілі:

1) одержувані кошти від судового збору (складової частини судових витрат )в дуже незначному ступені, але все-таки сприяють покриттю тих видатків, які супроводжують судову діяльність. Разом з тим, відшкодування видатків по здійсненню правосуддя не надходить безпосередньо в суд, тому фінансування судів не залежить від суми, одержуваної як судовий збір; 2) наявність судового збору покликано дисциплінувати громадян, юридичних осіб, запобігаючи необґрунтованій заяві позовних вимог; 3) наявність порівняно високих ставок судового збору повинне стимулювати добровільне виконання обов'язків (під страхом сплати судових видатків).

40.ПРОЦЕС.СТРОКИ: ВИДИ + ХАР-КА.

Процесуальний строк — це визначений період, протягом якого господарський суд, сторони й інші учасники процесу мають здій­снити відповідні процесуальні дії.

Відповідно до ст. 50 ГПК України можна визначити два види процесуальних строків:

1) строки, встановлені ГПК України.

2) строки, що призначаються господарським судом.

Зокрема, у ГПК України встановлені такі процесуальні строки:

— не пізніше п’яти днів із дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи, якщо справа не під­судна цьому господарському суду, матеріали справи надси­лаються господарським судом за встановленою підсудністю (ч. 1 ст. 17 ГПК України);

— не пізніше трьох днів із дня надходження позовної заяви суд­дя або відмовляє у прийнятті позовної заяви, або повертає її без розгляду, або приймає позовну заяву і порушує прова­дження у справі (ст.ст. 62, 63, 64 ГПК України);

— у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної за­яви господарським судом має бути вирішено спір (ч. 1 ст. 69 ГПК України);

— не більше як на п’ятнадцять днів, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору (ч. З ст. 69 ГПК України);

— не пізніше трьох днів із дня прийняття повне рішення й ухва­ли надсилаються рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь у судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді (ст. 87 ГПК України);

— протягом десяти днів подається апеляційна скарга на рішен­ня місцевого господарського суду та протягом п’яти днів

— на ухвалу місцевого господарського суду (ч. 1 ст. 93 ГПК України);

— у триденний строк місцевий господарський суд надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випад­ках, передбачених ч. З ст. 106 Кодексу, — копіями матеріа­лів справи відповідному апеляційному господарському суду (ч. З ст. 91 ГПК України);

— не пізніше трьох днів із дня надходження апеляційної скарги апеляційний господарський суд вирішує питання про прий­ прий­няття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження (ч. 1 ст. 98 ГПК України);

— у двомісячний строк із дня постановления ухвали про прий­няття апеляційної скарги до провадження розглядається апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду та протягом п’ятнадцяти днів — апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду (ст. 102 ГПК України);

— у триденний строк із дня прийняття надсилається сторонам у справі постанова апеляційної інстанції (ч. 4 ст. 105 ГПК України);

— протягом двадцяти днів із дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господар­ського суду законної сили може бути подана касаційна скар­га (ст. 110 ГПК України);

— протягом одного місяця з дня постановления ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим госпо­дарським судом України розглядається касаційна скарга на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та відповідні постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, та протягом п’ятнадцяти днів — касаційні скарги на ухвали місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та відповідні постанови апеляцій­ного господарського суду, ухвалені за результатами апеля­ційного розгляду (ст. 1118 ГПК України);

— протягом одного місяця подається заява про перегляд судо­вих рішень господарських судів Верховним Судом України (ст. 111-17 ГПК України);

— строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 111-23 ГПК України);

— судове рішення господарського суду може бути перегляну­то за нововиявленими обставинами за заявою сторони, про­курора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (ч. 1 ст. 113 ГПК України).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.