Принципи ділової етики

Вивчаючи етику підприємництва, необхідно зупинитися на трьох етичних принципах:

- принцип економічної доцільності;

- принцип ситуативності;

- принцип індивідуальної відповідальності.

Принцип економічної доцільності. Перше, що надає спрямованості діям усіх представників підприємництва, що об’єднує безліч несхожих один на одного людей, ситуацій і дій, – це їхнє дотримання канону економічної доцільності. Це випливає з природи самої діяльності, оскільки його серйозне порушення об’єктивно позбавляє людину можливості займатися цим видом діяльності.

Принцип економічної доцільності розглядається не як фактор, що тонально визначає всі думки і вчинки підприємців, а як певний «обмежник знизу». Адже підприємець може керуватися у своїй діяльності безліччю різних мотивів, орієнтуватися на різні важливі для себе цінності, але, у кінцевому рахунку, він не може дозволити, щоб прийняті їм рішення виявлялися економічно недоцільними в такій мірі, щоб були загрозою для існування його справи.

Теоретично в схемі взаємодії бізнесу і держави бізнес має активно виконувати свою функцію новатора й організатора виробництва, функцію розподілу благ і послуг, а держава функцію великого суспільства захисту прав споживачів. Легко помітити, що принцип економічної доцільності і соціальна відповідальність підприємця в багатьох ситуаціях можуть виявитися різноспрямованими векторами поведінки і не завжди легко поєднуються. Це ставить бізнесмена в досить складну ситуацію вибору, яку кожний вирішує по-своєму. Хтось не дозволяє собі думати про соціальну відповідальність і легко знаходить аргументи на підтримку своєї позиції. Хтось, навпаки, може надмірно захопитися соціальними проектами і забути про розвиток своєї справи.

Головне, щоб при цьому не порушувався баланс економічної доцільності. Але гроші залучаються до бізнесу не тільки заради того, щоб робити з них гроші. І коли у підприємця з’являється відчутний результат його праці – вільний прибуток, – то його право витрачати цей прибуток так, як він вважає за потрібне.

Принцип ситуативності. Цей принцип є логічним продовженням і розвитком принципу економічної доцільності і в той самий час багато в чому визначається інноваційною природою бізнесу, що найчастіше змушений діяти не в стандартних ситуаціях, а в умовах невизначеності. В результаті в багатьох випадках, з якими має справу підприємець, є велика кількість суперечливих факторів, у тому числі й етичного порядку. Для їх вирішення немає алгоритму, і щораз це завдання індивідуального вибору підприємця.

Із цього приводу важливо нагадати ще про дві аксіоми. Перша з них: у кожної людини є своя, у чомусь несхожа на будь-яку іншу, система етичних принципів, так само у світі бізнесу не існує універсальної правильної етики. Те, що підприємці діють в одному культурному контексті, у чомусь зближує систему їхніх етичних правил і їхнього найближчого оточення, але в бізнесі неминучі зустрічі з носіями зовсім інших культур, традицій і систем етики. А крім того, і це друга аксіома, самі етичні системи динамічні в часі. Вони змушені пристосовуватися до обставин, які постійно змінюються, і цей факт надзвичайно значущий для підприємництва.

Ситуативність у прийнятті етичних рішень нерозривно пов’язана з посиленням індивідуальної відповідальності за це рішення. Людина вчинила так, як вчинила, не тому, що так прийнято робити. Просто подібна ситуація була унікальна, і людина зробила свій вибір і за нього відповідальна.

Принцип індивідуальної відповідальності. Цей принцип історично сформувався як механізм індивідуальної відповідальності в повсякденній діяльності підприємців.

Норма індивідуальної відповідальності формувалася в історії практично паралельно з розвитком передумов бізнесу, а також різноманітних форм та інститутів підприємництва. Важливою характеристикою періоду ранніх форм підприємництва є обставина, яка часто не помічається, – це могутній вплив на людину суспільної етики і психології, прийняття громадою на себе відповідальності за поведінку і результати діяльності окремих людей. Причому цей вплив виявляється тим жорсткішим, чим далі в глибині історії він проглядається.

З погляду повсякденної моралі, деякі дії бізнесменів виглядають як не зовсім етичні. Однак ключова теза бізнесу: кожен сам відповідає за свою справу. І якщо людина недостатньо добре знає законодавство і підписує договір з обмеження своїх інтересів – це її проблема. Зрештою у неї була можливість вивчити необхідні юридичні тонкощі, що стосуються договірних відносин, чи витратити гроші на професійну експертизу. Адже ніхто не зобов’язаний це робити за неї.

Ця етика виглядає жорстокою, але працює ефективно. Саме в таких ситуаціях формується внутрішнє почуття індивідуальної відповідальності. Почуття, що призводить до серйозних переворотів життєвої філософії.

За логікою індивідуальної відповідальності бізнесу, це почуття повинно прорости разом з масштабами справи, що розвивається. Підприємець відповідає тільки за себе і своїх близьких, доки у нього невеликий бізнес. Він відповідає за сотні своїх співробітників, коли його бізнес розширюється. І він неминуче приходить згодом до усвідомлення індивідуальної відповідальності за все суспільство, тому що це той світ, у якому живе він сам і його близькі.

Висновки

Культура підприємництва–це система правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, різноманітних інтересів, особливостей поведінки працівників певного підприємства, стилю керівництва, задоволеність працівників умовами праці, рівень взаємного співробітництва та перспективи розвитку.

Таким чином, культура організації підприємницької діяльності визначає клімат, стиль взаємовідносин, цінність підприємства. Вона не тільки забезпечує високий престиж підприємству, але й сприяє підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню якості товарів та послуг і, отже, збільшенню доходів.

Культура підприємництва передбачає вміння так організовувати його виробничу та комерційну діяльність, щоб успіхи в бізнесі поєднувались зі створенням таких умов, за яких працівники максимально задоволені працею. Залежно від галузі, регіону, історії підприємства, людей кожне підприємство має свою культуру.

Основні фактори, що впливають на культуру підприємства:

- цілі підприємства;

- його система цінностей та ідей;

- прийняті на підприємстві стандарти і правила.

Елементи підприємницької культури формуються як під впливом досвіду діяльності цього підприємства, так і в результаті настанов його лідерів. Слід мати на увазі, що, перш ніж розпочати формування культури того чи іншого підприємства, слід твердо зрозуміти його систему цінностей та переконань. Вона складається роками, динамічна, постійно вдосконалюється.

Квітучі та швидкозростаючі фірми мають високу культуру й особливий стиль, що сприяє досягненню й збереженню провідних позицій на ринку. Працівники таких фірм мають чітку систему цінностей та тверді уявлення про цілі й засоби їх досягнення, в цих фірмах існують партнерські стосунки на всіх рівнях, високо цінуються професійна компетентність та вірність справі, прагнення до високої якості праці, просування службою залежить від результатів праці, вміння брати на себе відповідальність, бажання розширити і зміцнити позиції, займати панівне положення на ринку.

Мораль – це форма суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людини.

Етика – це система норм моральної поведінки людей, їхніх обов’язків стосовно один до одного та суспільства в цілому.

Етичні норми поведінки фірми у взаємовідносинах з державою, покупцями, постачальниками, працівниками вивчає корпоративна етика. Це формування в колективі своєрідного способу думок (світогляду), що об’єднує співробітників під час вирішення ділових та загальнолюдських проблем. Корпоративна етика базується, насамперед, на створенні необхідних умов для реалізації потреб людини. Професійна етика відбиває особливості моральної свідомості, взаємовідносин людей, які обумовлені специфікою професійної діяльності.

Етика підприємництва базується на трьох етичних принципах:

- принцип економічної доцільності;

- принцип ситуативності;

- принцип індивідуальної відповідальності.

Контрольні запитання

 

1. У чому полягає сутність підприємницької культури?

2. Яка основна функція бізнес-культури підприємства?

3. Які фактори впливають на формування підприємницької культури?

4. Сукупністю яких показників визначається загальна культура підприємництва?

5. Яка система цінностей впливає на культуру підприємства?

6. Які елементи входять до складу підприємницької культури?

7. Проаналізуйте умови та фактори формування бізнес-культури.

8. Проведіть порівняльний аналіз поняття «культура підприємства» і «етика підприємництва».

9. Які загальні та внутрішні цінності визначають функціонування підприємств?

10. Які принципи складають основу корпоративної культури?

11. У чому полягає зміст етичного принципу економічної доцільності?

12. Обґрунтуйте принцип ситуативності.

13. Поясніть зміст етичного принципу індивідуальної відповідальності в бізнесі.

14. Які поняття формують правильну підприємницьку етику?

15. Поясніть сутність понять «ділова етика» і «діловий етикет».

Розділ 9

Поиск по сайту: