Екологічні проблеми грунтів України

Основним фактором порушення рівноваги стану ґрунту є антропогенний. У результаті розвитку господарської діяльності людини відбувається ерозія, дефляція, заболочування, засолення і забруднення ґрунтів. Людина викликає зміну складу ґрунту. У даний час на кожного жителя нашої планети припадає менше одного гектара орної землі. Ці незначні площі продовжують скорочуватись через невмілу господарську діяльність людини.

В Україні за останні 25 років вміст гумусу в ґрунті зменшився з 3,5 до 3,2%, площі кислих ґрунтів збільшилися на 1,8 млн. га (25%), а площі засолених - на 0,6 млн. га (24%). Через неправильну меліорацію майже 50 тис. га орних земель підтоплені.

Великі площі родючих земель гинуть при гірничопромислових роботах, при будівництві підприємств і міст. Знищення лісів і природного трав'яного покриву, багаторазова оранка землі без дотримання правил агротехніки призводить до виникнення ерозії ґрунту - руйнування і зміни родючого шару водою і вітром.

Водна ерозія викликає площинний змив і розмив ґрунтів. Утворюються яри і промоїни, з господарського використання виключаються великі площі родючих земель. Яружнонебезпечними районами в Україні є передгір'я Карпат і Криму.

Одним із наслідків промислової діяльності людини є інтенсивне забруднення ґрунтового покриву. У ролі головних забруднювачів ґрунту виступають метали та їх сполуки, радіоактивні елементи, а також добрива і пестициди, які використовуються в сільському господарстві.

В Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. га земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. га орних земель.

До найбільш небезпечних хімічних забруднювачів ґрунтів відноситься ртуть та її сполуки. Ртуть потрапляє в навколишнє середовище з отрутохімікатами, відходами промислових підприємств, які містять металеву ртуть та її сполуки.

Ще більш масовий і небезпечний характер має забруднення ґрунту свинцем. Відомо, що при виплавлянні однієї тонни свинцю в навколишнє середовище з відходами викидається до 25 кг цього металу. Сполуки свинцю використовуються як добавки до бензину, тому автотранспорт є серйозним джерелом свинцевого забруднення ґрунтів. Особливо багато свинцю в ґрунтах уздовж великих автомагістралей.

Поблизу великих центрів чорної та кольорової металургії ґрунти забруднені залізом, міддю, цинком, марганцем, нікелем, алюмінієм та іншими металами. У багатьох місцях їх концентрація в десятки разів перевищує ГДК. Вміст у ґрунтах окремих металів, зокрема кадмію на один - два порядки вищий від фонових рівнів, виявлено навколо Донецька, Запоріжжя, Лисичанська, Харкова, хрому - навколо Донецька та Запоріжжя.

Щодо окремих регіонів, то високий вміст нікелю (50 мг/кг ґрунту) відмічено в житомирській, Київській, Черкаській, Чернівецькій, Херсонській, Донецькій і Луганській областях. Але рівень забруднення в цілому не перевищує ГДК, тобто 50 мг/кг. Це стосується таких елементів, як цинк кобальт, хром.

Загалом, за даними Національного центру Інституту ґрунтознавства і агрохімії, нині близько 20% території України забруднено важкими металами.

Значний вплив на хімічний склад ґрунтів завдає сучасне сільське господарство, яке широко використовує добрива й різні хімічні речовини На сьогоднішній день в Україні зареєстровано більше 243 видів отрутохімікатів, частина з яких невідомого походження і клінічної дії. Так, впродовж 90-х років заводами України вироблялися 4 інсектициди, 12 фунгіцидів, 14 гербіцидів і 2 протравлювачі насіння. Обстеження, виконане в 1990 році в Україні, свідчить, що у ряді регіонів пестициди проникли до ґрунтових вод на глибину майже 220 метрів, а всього в підземних водах виявлено 40 видів залишкових кількостей пестицидів і їх метаболітів, в т.ч. ДДТ, використання якого заборонене майже 30 років. Обстеження продукції рослинництва в Україні показало, що 25% її містить залишкову кількість пестицидів, у тому числі в 5,1% перевищено максимально допустимий рівень.

Однією із значних екологічних проблем є засолення ґрунтів. Засолення ґрунтів- це процес накопичення розчинених солей в грунті, який призводить до створення солончакуватих (засолення глибинне) і солончакових (засолення поверхневе) ґрунтів. Розрізняються первинне і вторинне засолення грунтів. Первинне засолення- це процес природного накопичення солей в ґрунті за рахунок випаровування грунтових вод, вмісту солей у материнських породах або під впливом еолових, біогенних чи інших факторів. Вторинне засоленняявляє собою процес накопичення солей в ґрунті внаслідок штучних змін водного режиму, наприклад при порушенні наукових основ зрошення. На півдні України площа вторинно засолених зрошуваних ґрунтів складає близько 100 тис. га, в т.ч. середньо- та сильнозасолених - до 20 тис. га.

Поиск по сайту: