Бєляївський гурток. Творчість А. Лядова та О. Глазунова

Музична культура Росії кінця ХІХ – першої половини ХХ

Остання третина ХІХ ст. – це новий період у розвитку російського мистецтва. Одночасно працюють два покоління композиторів – «Могутня кучка» та Чайковський, а також молоді творці - випускники консерваторій (А. Лядов, О. Глазунов, С. Танєєв, А. Аренський, Вас. Калінніков, М. Іпполітов-Іванов, трохи згодом О. Скрябін, С. Рахманінов, М. Метнер).

Історичний фон цього періоду – ріст капіталістичних відношень, поява пролетаріату, загибель царя Олександра ІІ, робітничі страйки, закриття демократичних видань.

Мистецтво, як завжди, відображає дійсність, якою вона є. З’являються нові теми, жанри, тенденції. Теми та образи, розкриті мистецтвом – відтворення трагедійних тем, утвердження радощів життя, філософські міркування, образ людини втілений різноманітно. Відзначається відхід від історико-соціальної тематики, виростає інтерес до різних аспектів людських почуттів, «малих справ» життя. Традиційний жанр «великої опери» притаманний «кучкістам», відходить на другий план, уступаючи місце балету та симфонічним жанрам, кантаті та камерно-інструментальній музиці. Розвивається фольклористика, критика, педагогіка. Це період розвитку виконавського мистецтва. Видатні музиканти того часу – вокалісти Ф.Стравінський, М.Фігнер, скрипаль – Л. Ауер, піаністи – С. Танєєв, О. Зілотті, Ф. Блуменфельд та інші. Відкриваються оперні театри, концертні організації, музичні товариства.

Бєляївський гурток. Творчість А. Лядова та О. Глазунова.

Анатолій Костянтинович Лядов (1855-1914). Російський композитор, диригент, педагог. Представник класичного російського мистецтва кінця XIX – початку XX ст. Спирається на традиції “кучкістів”, але переосмислює їх в нових музично-історичних умовах.

Народився 11.05.1855 р. у Петербурзі у родині диригента оперного театру. Рано помирає мати, батько весь час проводить у театрі (репетиції, спектаклі) і діти (Анатолій та його молодша сестра) разом з ним. З дитячих років знає весь репертуар театру, приймає участь у спектаклях в у масових сценах. 1865-1878 роки навчання у Петербурзькій консерваторії у класі М.А. Римського-Корсакова. Після знайомства з композиторами «Могутньої кучки», М.Мусоргський так визначив початок творчого шляху молодого митця: «Появился новый, несомненный, оригинальный и русский юный талант… Воистину талант! Легко, бесхитростно, бойко, свежо и с силой!»

З 1878 року і до кінця життя працює викладачем Петербурзької консерваторії.

1879 - 1910 рр. - займається диригентською діяльністю.

З 1884 року займає посаду викладача інструментальних класів придворної співацької капели. Учасник Бєляївського гуртка.

1878-1900 рр. – І період творчості. Переважають фортепіанні мініатюри, обробки народних пісень (більше ніж 150 ), 4 романси.

1900-1914 рр. – ІІ період творчості. Притаманні симфонічна музика, кантата, хорові і камерно-інструментальні твори.

Провідна риса стилю – опора на фольклорні зразки, свіжість і своєрідність музичної мови, чіткість і ясність музичної форми, цікаві оркестрово-темброві знахідки.

А. Лядов – композитор-мініатюрист, майстер відточених музичних деталей. Образний світ його музики - російські казки. Твори програмні. Для втілення своїх думок використовує вишукані засоби музичної виразності.

«А.Лядов – то нежный, то ласковый, то насмешливый, то весёлый, то раздумчивый рассказчик. Но если вникнуть в глубину музыки, в дух, её оживотворяющий… остаётся веяние прекрасного народного, каждому русскому понятного миросозерцания, и сквозь паутину звучаний глядится родной нам быт и родная русская природа…» - академік Б.Асаф’єв.

Найбільш відомі його твори: «Кікімора» (1910р.)– казкове скерцо; «Чарівне озеро» (1909р.) – музичний пейзаж із казковим колоритом та «Баба Яга» (1904р.) - музична казка.

Олександр Костянтинович Глазунов (1865-1938). Російський композитор, диригент, викладач, музично-громадський діяч. Видатний майстер класичної російської симфонічної музики кінця XIX - початку XX ст. Для стиля його музики характерно поєднання епіко-монументальних рис з лірикою і врівноваженістю. «Размах творчества Глазунова - колоссальный. Умение его развёртывать музыку на широчайшем протяжении изумляет», - Б.Асаф’єв.

Народився 10.08.1865 р. в Петербурзі у родині книгодрукарів. У родині велике значення надавалось освіті, музиці. Освіта – гімназія та приватні уроки по музиці (грав на фортепіано, скрипці, віолончелі, згодом на духових інструментах). 1879 рік – знайомство з М.Балакірєвим, яке стало важливим моментом у музичному розвитку майбутнього композитора.

1879-1881 рр. – період навчання композиції у Римського-Корсакова. Перший успіх у березні 1882 року, коли прозвучала 1 симфонія молодого композитора. «Юная по вдохновению, но уже зрелая по форме», - писав М.Римський-Корсаков про цей твір.

1883 р. – закінчує навчання у реальному училищі, поступає на історико-філологічний факультет Петербурзького університету (провчився 2 роки і кинув).

1884 р. – знайомство з М.Бєляєвим, сумісна поїздка за кордон (Німеччина, Франція, Іспанія), знайомство з Ф. Лістом. 1888 р. – розпочав диригентську діяльність.

1899-1928 рр. – викладач та директор Петербурзької консерваторії. Значний вклад його як викладача-вихователя, який передав молодим музикантам традиції російської класики.

Активний діяч Беляєвського гуртка. Багато гастролював. Отримав звання доктора музики Кембриджського та Оксфордського університетів, Будапештської музичної академії, академії «Санта-Чечілія» в Римі. У 1922 році композитору одному з перших було присвоєно звання народного артиста Республіки.

У 1928 році виїхав за кордон для лікування. Помер у Парижі. У 1972 р. його тіло було перепоховано у Ленінграді.

Головний жанр творчості – інструментальна музика, балети. У симфонічній музиці поєднав традиції російської музичної класики, а саме П. Чайковського та композиторів «Могутньої кучки». В жанрі балету продовжив традиції П. Чайковського. Творчий доробок: 3 балети, 9 симфоній, 4 кантати, оркестрові картини та фантазії, 7 квартетів, 5 інструментальних концертів для різних інструментів ( фортепіано, скрипки, віолончелі, саксофона).

Бєляївський гурток – це творче об`єднання видатних російських композиторів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Його організатор – відомий петербурзький меценат та музичний діяч Митрофан Петрович Бєляєв (1836-1903). До складу гуртка входили композитори: О. Глазунов, А. Лядов, М. Соколов, Я.Вітол, Ф. та С. Блуменфельди, диригент Г.Дютш, піаніст М.Лавров та інші. Ідейним керівником гуртка був М.А. Римський-Корсаков, який став своєрідним ланцюжком, з’єднавши композиторів «Могутньої кучки» і нове покоління музикантів.

З 1884 року М. Бєляєв почав призначати щорічну Глінківську премію російським композиторам за кращі твори. Назначено комісію з трьох композиторів (Римський-Корсаков, Лядов, Глазунов), яка і після смерті Бєляєва продовжила надавати премії.

Також у 1884 р. Бєляєв організовує симфонічні концерти, де головним чином виконувались твори російських композиторів. У Лейпцизі організовував нотне видавництво, де друкували твори російських композиторів. Основна заслуга М.П. Бєляєва – матеріальна та моральна підтримка російських композиторів, виконавців російського мистецтва в цілому.

Поиск по сайту: