Список використаних джерел

Формування перинатальної культури батьків у

Сучасному суспільстві

-ПЛАН

1. Актуальні проблеми перинатальної психології

2. Понятття «перинатальна культура батьків»

3. Основні напрями роботи щодо формування в нашій країні

перинатальної культури:

Список використаних джерел

1. Оден М. Возрожденные роды : [Альбом : Пер. с фр.] / Ми-

шель Оден; [Предисл. Ш. Китсинджер]. –М. : Центр родител.

культуры “АКВА”, 1994. – 133 с.

2. Добряков И.В. Перинатальная психология / И.В.Добряков. –

СПб.: Питер, 2010. – 272 с.

3. Коваленко Н.П. Перинатальная психология / Н.П.Ковален-

ко. – СПб: Издательство “Ювента”, 2000. – 197с.

4. Филиппова Г.Г. Психология материнства: учебное пособие /

Г.Г.Филиппова. – М.: Изд-во иститута психотерапии, 2002. –

240с.

5. Экология младенчества : Первый год / М. В. Трунов, Л.М. Ки-

таев. – М. : Центр “Экология семьи” : ТОО “ИРИС-пресс”,

1993. – 207 с.

6. Перинатология // БМЭ: В 30-ти т. / АМН СССР ; [гл. ред.

Б.В. Петровский]. – 3-е изд. – М. : Сов. энциклопедия. –

Т. 19. – 1982. – 536 с.

7. Шпиц Р. Первый год жизни / Р. Шпиц. – М. : Изд-во

Академический проект, 2006. – 352 c.

8. “Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінеко-

логічної та неонатологічної допомоги в Україні” // Наказ

Міністерства охорони здоров’я України № 620 від 29.12.2003:

електронний ресур. – Режим доступу http://www.moz.gov.ua/

ua/portal/dn_ 20031229_620.html

9. Підготовка сім’ї до народження дитини в Україні: навчальний

посібник / [під ред. Н.Я.Жилкін] – К., 2006. – 160 с.

10. Зростаємо разом: книга для батьків дітей раннього віку:

посібник для батьків / [за заг. ред. І.В. Братусь]. – К., 2007. –

154 с.

На рубежі ХХ-ХХІ століття Україна, як і багато інших європейських країн, зіткнулися з серйозною демографічною кризою.

Для її подолання важливим є розвиток стратегії охорони здоров’я та укріплення репродуктивного здоров’я населення. Проте проблема є комплексною. Сучасне суспільство характеризується дисфункціональністю основних соціальних інститутів, порушенням соціальної взаємодії, девальвацією цінностей родини.

Зростає вік вступу в брак і, відповідно, вік народження першої дитини;

кількість дітей в родині зменшується (часто це лише одна дитина

або свідомо бездітні родини),

збільшується кількість розлучень,

розповсюджуються альтернативні традиційним моделі сімейно-

подружніх відносин.

Соціальна політика, спрямована на матеріальну підтримку батьківства, у вигляді виплат при народженні дитини не є достатньо ефективною. Це підтверджується і статистикою народжуваності в України, і прикладом більш економічно благополучних країн Європи, де проблема залишається акту

альною. Отже, її вирішення потребує комплексного підходу. Ми вважаємо, що одним із шляхів вирішення даної проблеми є розвиток перинатальної культури, яка допоможе виростити покоління, що здібне до зачаття, виношування і народження здорової дитини, містить знання відносно фізіології і психології вагітності і пологів, сприяє формуванню ставлення до народження дитини як до природної, радісної події в своєму житті – отже, сприяє формуванню усвідомленого батьківства, батьківської відповідальності та компетентності.

Перинатологія – (peri – “навколо” та лат. natus – народження) – наука,

яка досліджує етап розвитку до народження дитини. Традиційно перинатологія розглядається в медичній площині – на перетині акушерства та педіатрії. Проте сучасні дослідження актуалізують вивчення психологічних аспектів перинатального періоду, що виступає змістом перинатальної психології.

Перинатальна психологія – самостійна область психології, яка сформувалася в останні десятиріччя ХХ століття. Одним із

засновників перинатальної психології став доктор Густав Ханс Грабер (Gustav Hans Graber), який у 1971 р. сформував у Відні

Міжнародну дослідницьку групу з перинатальної психології. Теоретико-методологічні основи перинатальної психології і

психотерапії закладено розвитком психодинамічного підходу та його напрямів: теорії об’єктних стосунків, теорії прихильності, трансперсональної психології і психосоматики, психології раннього онтогенезу, психології материнства. У практиці психотерапії в

середині і другій половині ХХ століття з’явилися і зміцнилися

уявлення про вплив родового процесу і внутрішньоутробного досвіду

на подальший розвиток особистості. Важливу роль у цьомувідіграли лікарі, які шукали нові шляхи в акушерстві – Ф. Лебуає, Важливим науковим здобутком стало визнання того факту, що пренатальний розвиток є важливим етапом становлення особи-стості. Ґрунтовні наукові дослідження засвідчили, що періодвнутрішньоутробного розвитку закладає не тільки фізичне, але йпсихічне здоров’я дитини та такі важливі характеристикитруднощами й, певною мірою, характеристики особистості та

характер людини (М. Оден [1], І.В. Добряков [2], Н.П. Коваленко[3], Г.Г.Філіппова [4] та ін.). Саме тому профілактика й корекціяпорушень психічного розвитку й батьківсько-дитячих стосунків єважливою і найбільш дієвою саме в ранньому віці. Все це призвелодо виділення в сучасній психічній періодизації розвитку особистостіпренатального (перинатального) періоду.

Акушери і неонатологи традиційно визначають тривалість перинатального періоду з 28-го тижня внутрішньоутробного життялюдини по 7-у добу життя після народження [6, с. 65]. Перина-тальні психологи і психотерапевти у перинатальний періодвключають увесь пренатальний період, самі пологи і перші місяціпісля народження. Верхня межа віку визначається об’єктомдослідження перинатальної психології, яким виступає діада (система

мати-дитина), отже, перинатальний період визначається розвиткомпсихіки дитини від зачаття до закінчення діадичних стосунків – дотрьох років [2, c. 65]. Визначення “діада” було виокремлено як спеціальний термін у працях Р. Шпіца [7] та означає систему “мати-дитя”, в якій мати та дитина виступають не як самостійні суб’єкти,а як представники єдиної психобіологічної системи.

Перинатальна культура – це “сукупність світоглядних ідей іпоглядів суспільства, що виражаються в існуючих звичаях ітрадиціях на процеси планування сім’ї, вагітності, народженнядитини і дитинства” [ 5, с. 5 ]. Саме ставлення до зародження новогожиття, жінки, матері, до новонародженого немовляти як носія іпродовжувача нашої культури визначає важливі світоглядніустановки людини. Отже, контекст проблематики формуванняперинатальної культури значно ширший, і стосується культуриродини, культури батьківства та культури суспільства в цілому.

Формування перинатальної культури є надзвичайно актуальнимзавданням, що і визначило тематику даної статті.

Дослідження в сфері перинатальної культури свідчать про їїнизький рівень в нашій країні, а деякі дослідники взагалі вважають,“що відмінною рисою нашої культури є відсутність перинатальноїкультури” [5, c. 6]. Сучасне суспільство характеризуєтьсявідчуженням батьків від своїх дітей. Цей процес починається знадання вагітній жінці статусу пацієнтки зі всім супутнімкомплексом страхів, продовжується відривом жінки від сім’ї при

пологах в лікарні. Пологи розглядаються як процес, який потребуєпостійних медичних інтервенцій. І хоча наказом Міністерстваохорони здоров’я України закріплено, що “персоналом акушерського

закладу вагітна жінка, роділля, породілля має сприйматись не якоб’єкт проведення певних медичних маніпуляцій з метою їїрозродження, а, насамперед, як особистість і основний учасник уважливому моменті її життя – пологах” [8], гуманізація процесупотребує комплексних заходів.

Дослідження демонструють високий попит населення на

надання перинатальної психологічної допомоги (Л.В. Вінтухова,Ю.А. Заозерський, 2005). В медицині дитина – це, перш за все,пацієнт, тому її треба лікувати або ж проводити певну профілактику(щеплення, медогляди тощо). При цьому думка батьків у розра-хунок, як правило, не приймається. Таке відчуження батьків віддітей призводить до відсутності культури батьківства, звичаїв ітрадицій, що зароджуються від початку життя кожної людини.

Науково-технічний процес стимулював рівень розвитку медицини,проте сприяв формуванню ставлення до пологів та народженнядитини переважно як до медичної проблеми, природний процес бувзначно медикаментизований. Надання кваліфікованої медичної

допомоги родині в період очікування дитини, під час пологів і вперший ріку життя є важливим та необхідним, проте існує низкапроблем, вирішення яких потребує комплексної допомоги –зокрема, психологічної.

У нашій країні для батьків саме в період вагітності, пологів іраннього розвитку дитини психологічна допомога виявляєтьсянайменш доступною через низку причин: відсутність відповідноїпсихологічної служби; несформованість традицій звернення запсихологічною допомогою; недостатня психологічна грамотністьмедичного персоналу відповідних установ тощо.

Ознакою зростання уваги до перинатальної тематики сталапоява тематичних публікацій у засобах масової інформації танауково-популярних передач. В останні десятиріччя в Україні зросла кількість наукових досліджень і наукових публікацій в сфері перинатології, проводяться конференції та форуми, і найголовніше – проводиться навчання фахівців у сфері перинатальноїпсихології.

Значний практичний досвід було накопичено в батьківськихорганізаціях і клубах. Нові підходи, які сформувалися в батьківсь-кому середовищі, знаходять сьогодні все більший відгук серед творчо мислячих лікарів-професіоналів та перинатальних психологів. Цевиступає передумовою подальших досліджень і здобутків у сферіперинатології та перинатальної психології. Сформувалисяконкретні методики пренатальної підготовки, проведення пологіві рекомендації відносно раннього дитинства [9; 10].

Поиск по сайту: