Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Утворення української гетьманської держави



У процесі розгортання нац.-визв. боротьби (1648 – 1657рр.) у середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки було чітко сформульовані фундаментальні основи національної державної ідеї:

1.Право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання;

2.Незалежність і соборність Української держави;

3.Генетичний зв'язок козацької державності з Київською Руссю, спадкоємність кордонів, традицій та культури княжої доби.

Ці положення лягли в основу державотворчої діяльності Б.Хм., еволюція світогляду якого була надто складною – від ідеї козацького автономізму до створення суверенної незалежної держави.

Після взяття під контроль значної частини українських земель та ліквідації в них польської адміністрації гостро стало питання про власну національну державність. Потрібно було забезпечити регулювання економічного життя, правопорядок, захист населення та території України. Специфічні засади внутрішньої організації козацької держави сформувалися під впливом двох основних чинників:

*Традицій та звичаїв суспільного життя українців, насамперед Запорізької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави;

*Та складного геополітичного становища, що зумовлювало постійну ситуацію надзвичайного стану в державі.

Обидва чинники визначили напіввійськовий характер української державності. Саме у цьому контексті слід сприймати й назву козацької держави – Військо Запорізьке.

Функціонування держави виявилося в:

- запровадженні власного територіального поділу;

- створенні та діяльності органів публічної влади;

- введенні своєї податкової системи

За часів Хмельницького територія Української держави простягалася майже на 200 тис. кв. км. і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу (понад 3 млн. осіб).

В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська- територія держави поділялася на полки та сотні, що давало змогу в екстремальних умовах згуртувати та мобілізувати народні маси на боротьбу. Кількість полків не була сталою: якщо 1649р. їх налічувалося 16, то 1650р. – вже 20.

Військово-сотенному територіально-адміністративному поділу відповідала система органів публічної влади. Ця система фактично дублювала модель управління Запорізької Січі. Формально основним оралом влади була Військова (Генеральна) Рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Проте вона не була постійно діючою, до того ж Б.Хмельницький з метою зміцнення гетьманської влади частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Гетьман був главою і правителем України. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був головнокомандуючим, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов’язкові для всіх нормативні акти – універсали.

Система органів публічної влади мала три рівні – генеральний, полковий, сотенний:

- Реальна вища влада в державі належала генеральному урядові, до якого входили гетьман та генеральна старшина. Повноваження цього органу поширювалися на всю територію України.

- На місцях управляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд обирався полковою старшиною і складався з полковника та полкових урядовців.

- Сотенний – з сотника та його помічників (писар, осавул, хорунжий).

- У великих містах управління здійснювалося магістратами, в малих але привілейованих – отаманами.

Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролював особисто, а з 1654р. було введено посаду гетьманського підскарбія, який контролював прибутки та видатки військової скарбниці. Поповнення державної скарбниці здійснювали із 4 основних джерел: із земельного фонду, з прикордонного торгового мита, з доходів від промислів, торгівлі та з податків.

Своєрідним гарантом успішної розбудови Української держави стала національна армія. Вона сформувалася і зросла на організаційних принципах Запорізької Січі. Її ядро становило реєстрове та запорізьке козацтво, навколо якого об’єдналося повстале („покозачене”) селянство та міське населення. Під час боротьби талановитими воєначальниками виявили себе полковники Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай, Нестор Морозенко, Мартин Пушкар тощо. Армія формувалася із добровольців і у вирішальні моменти національно-визвольних боротьби її чисельність сягала 100 тис. осіб.

Українська держава доби Хмельницького сформувалася на двох принципових засадах, які часто вступали між собою в протиріччя – демократії та авторитаризму.

На початковій фазі змагань переважають демократичні засади:

*Функціонування Війської (Генеральної) ради, у якій право голосу мала уся „чернь”, тобто все військо.

*Виборність усіх посадових осіб від сотника до гетьмана.

*Відсутність жорстких міжстанових розмежувань, що давало змогу міщанам і селянам „покозачитися” і стати частиною привілейованої верстви – козацтва.

З часом, коли ситуація стає критичною, а демократія більше набуває рис класичної охлократії (домінування в політичному житті суспільства натовпу, юрби, всевладдя та свавілля мас), під впливом Хмельницького набирають силу авторитарні начала. Безпосередніми виявами цього процесу були:

*Поступове обмеження впливу „чорних” рад та витіснення їх старшинською радою.

*Зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана.

*Домінування командних методів управління в державному житті.

*Встановлення спадкового гетьманату, тенденція до переростання гетьманської влади в монархічну.

Соціально-економічна політика гетьмана та уряду залежала від результативності воєнного та політичного протистояння з Польщею, позиції козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. Боротьба за соціальне визволення вже влітку 1648р. тісно переплелася з національно-визвольною і фактично переросла в Селянську війну. На визволених землях активно відбувався процес ліквідації великого феодального землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства та кріпацтва й утвердження козацької власності на землю.

Умови Зборівського (1649) та Біло церковного (1651) договорів тимчасово загальмували розгортання прогресивних змін. Знову відновлюється феодальне землеволодіння і колишні форми експлуатації, що викликало нове загострення соціальних протиріч та черговий виток Селянської війни. Лише після перемоги в битві під Батогом (1652) на території України були остаточно ліквідовані фільварково-панщинна система господарювання, велика земельна власність королівщини, польських та українських магнатів і шляхти.

На аграрну політику, крім зовнішніх чинників активно впливала козацька старшина, яка сама прагнула стати крупним землевласником. Проте гетьман, розуміючи, що основною рушійною силою національно-визвольної боротьби є селянство, намагався гасити виникнення нових соціальних конфліктів і як міг гальмував зростання великого землеволодіння новітньої еліти.

Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туречиною, Кримським ханством, Молдавією, Валахією, Трансивальнією, Швецією тощо.

Отже, в процесі національно-визвольної боротьби у світогляді козацької еліти відбулася певна еволюція від ідеї козацької автономії до створення суверенної незалежної держави. В основу державотворчого процесу було покладено модель військового територіального поділу та систему організації публічної влади Запорозької Січі. З часом під впливом обставин у житті козацької держави посилились тенденції переростання демократії в авторитаризм, а республіки в монархію.

 

Контрольні запитання і завдання

1. Під владою яких держав знаходились землі напередодні Визвольної війни українського народу 1648-1654рр. (потрібне визначити):

- Австро-Угорщини;

- Швеції;

- Московського царства;

- Польщі;

- Туреччини;

-Литви?

2. Які головні битви Визвольної війни 1648-1654рр. вам відомі? Розташуйте їх у хронологічному порядку, вказавши рік і місяць:

- Берестецька битва;

- Полтавська битва;

- битва під Батогом;

- битва під Корсунем;

- битва за Кодак;

- битва під Переяславом;

- битва під Ясами;

- битва під Пилявцями;

- битва за Львів;

- битва за Замостя;

- битва під Цецорою.

3. Назвіть основні причини Визвольної війни українського народу 1648-1654рр.

4. Кримські татари завжди були одними із найзапекліших ворогів України. Чому ж тоді Крим допомагав українцям у боротьбі зі шляхтою?

5. Б .Хмельницький люто ненавидів польську шляхту. Чому ж тоді гетьман або часом зволікав (як влітку 1648р.), або з готовністю йшов на угоди зі шляхтою саме тоді, коли, здавалося б, остаточна перемога йому була забезпечена (як після битв під Пилявцями чи Зборовом) ?

6. Коли відбулася Переяславська Рада (потрібне визначити):

- 16 січня 1654р.;

- 8лютого 1652р.;

- 7-8січня 1654р.;

- 8 березня 1654р?

7. Розкрийте зміст «Березневих статей» 1654 року. Які наслідки вони мали для України у майбутньому?

Як відомо, одразу ж після підписання Переяславської угоди царські сановники і воєводи почали поводити себе в Україні як вдома, по суті порушуючи закріплені в угоді автономні права українського народу. Чому ж гетьман Б.Хмельницький зі старшиною і надалі дотримувались союзницьких угод?

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.