Феномен «шістдесятників» та його світоглядне значення

Внаслідок лібералізації суспільного й культурного життя для радянського суспільства доступнішими стали гуманістичні цінності західної культури. Під їх впливом серед інтелігенції викристалізовувалося, набувало реальних обрисів критичне ставлення до дійсності, до обмеження творчості рамками «соціалістичного реалізму». Відроджувався інтерес до власної національної культури, народних звичаїв і обрядів, власної історії. Природно виникло таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво.

Важливим документом відродження 60-х pp. стала праця І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». З позицій «розширеного трактування соціалістичного реалізму» автор розглядав проблему права націй на самовизначення, доводив, що В.Ленін вкладав у поняття «націоналізм поневоленої нації» позитивний зміст.

Провідною постаттю серед молодих поетів був В.Симоненко. У 1962 р. вийшла його збірка «Тиша і грім», у 1963 − віршована казка для дітей «Цар Плаксій і Лоскотон». У 1964-1965 pp., уже після смерті поета (14 грудня 1963 p.), були опубліковані збірки поезій, книжки «Вино з троянд», «Земне тяжіння», «Подорож в країну навпаки». Його збірки вийшли також у Мюнхені (1965, 1973 рр.) під заголовком «Берег чекань». Провідна ідея творчості поета − безмежна любов до рідної землі.

Стрімко ввійшла в українську літературу в кінці 50-х pp. Ліна Костенко. Її перші збірки, написані в час хрущовської «відлиги» («Проміння землі», «Вітрила», «Мандрівки серця»), засвідчили непересічний талант поетеси, її природну мудрість глибоко, філософськи осмислювати дійсність, генерувати нові, оригінальні думки, подаючи їх у чудовій поетичній формі. Більш плідною й багатою в новій суспільно-культурній атмосфері була творчість композиторів як традиційного, так і нетрадиційного напрямів у музиці. Українське музичне мистецтво збагатилося творами Б.Лятошинського, А.Кос-Анатольського, С.Людкевича, братів Г. і П. Майбородів, Ю.Мейтуса, Л.Ревуцького, А.Штогаренка та ін. Новаторством була позначена авангардна музика композиторів-шістдесятників Л.Грабовського, В.Годзяцького, В.Сильвестрова, В.Загоруєва.

Нову хвилю в кінематографі представляли С.Параджанов, Ю.Іллєнко, Л.Осика. Непересічним талантом і майстерністю відзначалися переклади Г.Кочура, М.Лукаша. Нові імена та ідеї з'явилися в історії, археології, літературознавстві, мистецтвознавстві.

Скарбниця образотворчого мистецтва поповнилася творами М.Дерегуса, М.Божія, К.Трохименка, О.Шовкуненка, В.Бородая, народних майстрів К.Білокур, М.Приймаченко, Г.Василащук. Оригінальні форми й незвичний зміст принесла творчість художників О.Заливахи, А.Горської, В.Кушніра, В.Зарецького.

З рухом шістдесятників тісно пов'язано ім'я талановитої художниці Т.Яблонської, яка ще в 50-і pp. здобула популярність і визнання своїми картинами «Хліб», «Весна», «Над Дніпром», «Ранок» та ін. У 60-і pp. Т.Яблонська на противагу «соціалістичному реалізму», що тяжів фактично до натуралізму, демонструє нові рішення синтетичних образів, в яких яскраво вирізняється давня традиція українського народного живопису (картини «Травень», «Фольклорна сюїта» та ін.). Т.Яблонська разом із В.Зарецьким та іншими художниками-шістдесятниками стала основоположницею й фундатором фольклорного напряму в українському образотворчому мистецтві, що зберігся й розвивався, хоч і з труднощами, в наступні десятиріччя.

Багатьох приваблювало мистецтво таких майстрів сцени, як В.Добровольський, Н.Ужвій, Ю.Лавров, Є.Пономаренко, М.Романов, К.Хохлов. Традиції Л.Курбаса творчо наслідували його учні − режисери Г.Юра, М.Крушельницький, Б.Тягно, В.Скляренко та ін.

З оригінальними ідеями та творчими знахідками влилися в потужний струмінь суспільно-культурного руху шістдесятників І.Драч, М.Осадчий, Є.Сверстюк, І.Світличний, М.Горинь, С.Караванський, В.Мороз, М.Лукаш, В.Стус, М.Холодний, І.Калинець, І.Стасів-Калинець та багато інших відомих і менш відомих трудівників і творців української культури новітнього часу. У Києві та Львові виникли клуби творчої молоді, що об’єднували молодих інтелектуалів − письменників, критиків, поетів, художників, композиторів. Характерною особливістю їхньої діяльності був пошук оригінальних форм художнього самовираження нового покоління митців, культивування національних культурних традицій і здобутків.

Після зустрічі М.Хрущова з творчою інтелігенцією, яка відбулася 8 березня 1963 р. та була позначена брутальним ставленням до творців мистецьких цінностей, розпочалася чергова ідеологічна кампанія проти шістдесятників − літераторів, художників, вчених, учителів, студентів. Критика за «формалізм і «космополітизм», «відхід від марксизму-ленінізму» доповнювалася адміністративними заходами: заборонами публікувати твори шістдесятників, провадити літературно-мистецькі вечори, закриттям клубів творчої молоді.

Поиск по сайту: