Розтягнення колінного суглоба

(Distorsio articulationis genus) Розтягнення зв'язок та капсули колінного суглоба спостерігається Переважно у коней та великої рогатої худоби. При цьому пошкоджу­ються капсули та зв'язки як суглоба колінної чашечки, так і стегново-гомілкового. Найчастіше спостерігається розтягнення суглоба колін­ної чашечки (Шакалова К. І., 1986).

Етіологія. Ураження спричинюють різні механічні пошкодження -Ковзання, різкі повороти, осаджування, примусове звільнення защем­леної кінцівки тощо.

Клінічні ознаки. При помірному розтягненні суглоба в стані спо­кою тварини кінцівка напівзігнута, опирається на землю зачепом. Ко­лінний суглоб максимально розслаблений. Під час руху спостеріга­ється змішане кульгання середнього ступеня. При сильному розтяг­ненні з надривом зв'язок тварина в спокої тримає уражену кінцівку аігнутою, на неї не спирається; під час руху - волочить її.

Пальпацією виявляють болючість, головним чином, зв'язок суг­лоба, та їх потовщення, накопичення ексудату в порожнині суглоба. Пасивні рухи суглоба, особливо ротація, болючі; тварина не в змозі задкувати, оскільки внаслідок натягування зв'язки посилюється бо­льова реакція.

Діагноз ставлять за симптомами та даними анамнезу. При підозрі на розрив капсули суглоба проводять аерорентгенографію.

Прогноз при незначному розтягненні обережний, при надриві кап­сули чи зв'язок - сумнівний або несприятливий (у коней).

Лікування. У перші 1-2 доби для зменшення запальних явищ засто­совують холодні процедури. При гемартрозі проводять аспірацію вмісту суглоба і вводять у нього суспензію гідрокортизону з антибіотиками і новокаїном. Через 2-3 дні користуються тепловими процедурами, ре-•юрбтивними мазями, а при зменшенні болю призначають масаж.

За підозри на розрив зв'язок чи капсули суглоба дрібним твари­нам накладають іммобілізуючу пов'язку. З появою ознак видужуван­ня призначають активні і пасивні рухи.

Хронічні запалення потребують втирання гостроподразливих ма-іей, точкового припікання тощо.

Вивих надколінка (Luxatio patellae)

Ураження спостерігаються у великої рогатої худоби, коней та со­бак, і можуть бути травматичними або звичними (рецидивними). Роз­різняють вивих надколінка догори, назовні і всередину.

Етіологія. Проблема з'ясування етіології вивиху колінної чашеч­ки у свійських тварин постійно знаходиться в полі зору ветеринарних фахівців.

На сьогодні існує декілька концепцій етіології і патогенезу зазна­ченої патології: генетичне походження аномалії, порушення біомеха­нічних співвідношень у колінному суглобі, обумовлене недоліками утримання, годівлі, догляду тощо; вроджені вивихи, деформації, хон-дромаляції, асептичні некрози, тендопатії та їх наслідки у вигляді за­пально-дистрофічних процесів, включаючи кінцеву стадію захворю­вання - диспластичний артроз.

Вивих надколінка догори часто настає внаслідок ковзання твари­ни, падіння, роботи на грузькому покритті, при стрибках, стоянні диб­ки, ударах. Вивихи назовні, а іноді і всередину виникають, як прави­ло, внаслідок надмірного розтягнення, надривів і розривів внутрі­шньої медіальної прямої або внутрішньої поперечної зв'язки надколін­ка. Вивихи надколінка зумовлюють деякі анатомічні відхилення у будові колінного блока та гребенів стегнової кістки (сплощений блок). Однією з причин вивиху є епіфізіоліз та переломи гребеня ве­ликогомілкової кістки. Ці етіологічні фактори спричинюють виник­нення так званого звичного, або рецидивного вивиху.

Патогенез.Відбувається гіпоплазія медіального або латерального гребенів стегнової кістки, зникнення жолоба, а також медіальний зсув гребеня великогомілкової кістки. У задавненій формі відбувається склероз зв'язок суглоба, їх фібролізація та ерозія суглобового хряща стегнової кістки. У тварин, що мають постійний вивих надколінка, на медіальному або латеральному боці блоку стегнової кісти, на місці його ковзання, з'являється гіаліновий хрящ.

Клінічні ознаки.При вивиху надколінка догори (рис. 111а) у стані спокою хвора кінцівка розігнута в колінному та заплесновому суглобах і

відведена назад. Під час руху вона

виноситься вперед волоком і од­ночасно сильно відставляється назовні. Спирання на хвору кінці­вку або відсутнє, або вона торка­ється землі лише зачепом. Пасивне її згинання неможливе. Пальпацією виявляють зміщення надколінка догори і надмірне напруження його прямих зв'язок. У разі вивиху над­колінка на обох кінцівках тварина втрачає здатність рухатися вперед.

При вивиху надколінка назовні (рис. 111 б) у спокої хвора кінців­ка зігнута в колінному та заплесновому суглобах, тварина виставляє її вперед, легко спираючись зачепом; причому всі суглоби, крім куль­шового, сильно прогинаються. Пальпацією можна виявити зміщення надколінка назовні, а на місці його звичайного знаходження - заглиб­лення. Зв'язки надколінка спрямовані косо вгору і назовні.

При вивиху надколінка всередину ознаки аналогічні попереднім, тільки пальпацією виявляють зміщення його всередину і спрямування прямих зв'язок косо вгору і назовні.

Симптоми рецидивного (звичного) вивиху надколінка аналогічні вивихам його догори і тривають недовго. З трьох прямих зв'язок над­колінка надмірно натягуються дві - середня пряма та латеральна; ме­діальна зв'язка майже не напружена.

Діагноз.Клінічні ознаки вивиху надколінка досить характерні, та все ж іноді потрібна диференційна діагностика, зокрема у великої ро­гатої худоби, між вивихом надколінника та зміщенням двоголового м'яза стегна. У коней необхідно диференціювати вивих надколінка назовні і параліч стегнового нерва.

При зміщенні двоголового м'яза стегна кінцівка менш розігнута, надколінок зберігає свою рухомість, його прямі зв'язки не сильно на­тягнуті; добре пальпується випнутий вертлюг, чого не спостерігається при вивиху, а також розриві розгиначів надколінка.

У випадках паралічу стегнового нерва відсутнє зміщення надко­лінка. При розриві розгиначів надколінка пальпується дефект (загли­блення) на місці розриву, чого не відмічається при його вивиху.

Прогнозпри травматичному вивиху надколінка догори обереж­ний, назовні і всередину - сумнівний або несприятливий, при реци­дивному - від обережного до несприятливого.

Лікування.Залежно від етіології, застосовують як консерватив­не, так і оперативне лікування. Надколінок вправляють, застосовую­чи знеболювання (наркоз, нейролептаналгезію, передню сакральну спідуральну анестезію), завдяки чому м'язи розслаблюються і поле­гшується маніпуляція. Іноді вдається вправити надколінок, зміще­ний догори, шляхом осаджування коня назад і вбік. Можна викорис­товувати ремінь, який накладають у ділянці пута, обводять навколо шиї тварини і тягнуть хвору кінцівку вперед і вгору та заставляють тварину рухатися вперед, одночасно сильно натискаючи рукою на надколінок зверху. Після вправлення надколінка рекомендується втерти в шкіру навколо колінного суглоба гостроподразливу мазь з метою загострення запального процесу, що примушує тварину обе­рігати хвору кінцівку і тим самим запобігати рецидиву. Коня після вправлення вивиху тримають у підтримувальному апараті, доки не з'явиться гострий запальний набряк у ділянці зв'язок суглоба над­колінка.

Для дрібних тварин застосовують методики оперативної фіксації надколінка за рахунок утворення фіброзної складки з протилежного від вивиху боку колінного блока. Більш ефективною є методика ре­конструкції дистального кінця стегнової кістки. Суть операції полягає у виправленні "патологічних" гребенів колінного блока за рахунок реконструкції міжжолобкового рельєфного заглиблення в стегновій кістці шляхом кісткової пластики. Цим намагаються, у першу чергу, збільшити гребені та досягти спрямованого ковзання надколінка, що максимально імітувало б природну біомеханіку останнього.

Відразу після перелому гребеня великогомілкової кістки прово­дять остеосинтез, у задавненій формі - його остеотомію та наступне перенесення латерально на 3-5 мм і фіксацію, а також оперативне формування жолоба для надколінка.

Переломи надколінка(Fracturae patellae)

Етіологія- ушиби, падіння, ковзання тварини, сильне напруження чотириголового м'яза стегна тощо. За характером руйнування кістки пе­релом надколінка може бути інтра- або екстраартикулярним, поздовж­нім, поперечним, повним або частковим, простим або складним.

Клінічні ознаки.У стані спокою тварина частково спирається за­чепом ураженої кінцівки, відставляючи її дещо назовні і наперед. Іноді вона утримує хвору кінцівку зігнутою у заплесновому та фалан­гових суглобах і дещо винесеною наперед. Колінний суглоб при цьо­му опущений донизу, кінцівка здається трохи видовженою.

Пальпацією виявляють розлите, болюче опухання в ділянці над­колінка. Пасивні рухи суглоба болючі, нерідко крепітувальні, а під час руху спостерігається сильне кульгання опертої кінцівки.

Діагнозставлять за клінічними ознаками та уточнюють його рентгенівським дослідженням, без якого перелом надколінка може бути помилково визначений як вивих або як запалення суглоба ко­лінної чашечки.

Прогнозпри переломах колінної чашечки обережний або сумнів­ний. Виліковування можливе після тривалого (35-45-добового) засто­сування іонофорезу кальцію та грязелікування (Шакалов К.І., 1986). Утворюється кісткова мозоля значно менших розмірів, ніж при переломі трубчастих кісток, що зумовлює повне відновлення функції суглоба піс­ля загоювання перелому за типом зрощення переломів плоских кісток.

Лікування.При тріщинах застосовують консервативне лікування. Тварині надають спокій і поміщають її у підтримувальний апарат. У шкіру колінного суглоба втирають гостроподразливі мазі, застосовують іонофорез кальцію, діатермо-іонофорез кальцію, грязелікування тощо.

При повних переломах застосовують оперативне лікування, пере­важно у дрібних тварин. Місце перелому колінної чашечки зшивають дротом, на кінцівку накладають іммобілізуючу пов'язку на 35—40 діб.

Термінологічний словарь:

2. Гоніт (Gonitis) запалення колінного суглоба.

Рекомендована література:

4. Общая ветеринарная хирургия /Под ред. В.А. Лукъяновского.- М.: Агропромиздат, 1990.

5. Загальна ветеринарна хірургія/ В.Б.Борисевич І.О.Поваженко

6. Калашник Л.А.,Лабунский В.М.,Мередоря В.Л.,Русинов А.О. Практикум по общей хирургии. М.Колос,1992.

Поиск по сайту: