(Distorsio articulationis genus) Розтягнення зв'язок та капсули колінного суглоба спостерігається Переважно у коней та великої рогатої худоби. При цьому пошкоджуються капсули та зв'язки як суглоба колінної чашечки, так і стегново-гомілкового. Найчастіше спостерігається розтягнення суглоба колінної чашечки (Шакалова К. І., 1986).
Етіологія. Ураження спричинюють різні механічні пошкодження -Ковзання, різкі повороти, осаджування, примусове звільнення защемленої кінцівки тощо.
Клінічні ознаки. При помірному розтягненні суглоба в стані спокою тварини кінцівка напівзігнута, опирається на землю зачепом. Колінний суглоб максимально розслаблений. Під час руху спостерігається змішане кульгання середнього ступеня. При сильному розтягненні з надривом зв'язок тварина в спокої тримає уражену кінцівку аігнутою, на неї не спирається; під час руху - волочить її.
Пальпацією виявляють болючість, головним чином, зв'язок суглоба, та їх потовщення, накопичення ексудату в порожнині суглоба. Пасивні рухи суглоба, особливо ротація, болючі; тварина не в змозі задкувати, оскільки внаслідок натягування зв'язки посилюється больова реакція.
Діагноз ставлять за симптомами та даними анамнезу. При підозрі на розрив капсули суглоба проводять аерорентгенографію.
Прогноз при незначному розтягненні обережний, при надриві капсули чи зв'язок - сумнівний або несприятливий (у коней).
Лікування. У перші 1-2 доби для зменшення запальних явищ застосовують холодні процедури. При гемартрозі проводять аспірацію вмісту суглоба і вводять у нього суспензію гідрокортизону з антибіотиками і новокаїном. Через 2-3 дні користуються тепловими процедурами, ре-•юрбтивними мазями, а при зменшенні болю призначають масаж.
За підозри на розрив зв'язок чи капсули суглоба дрібним тваринам накладають іммобілізуючу пов'язку. З появою ознак видужування призначають активні і пасивні рухи.
Хронічні запалення потребують втирання гостроподразливих ма-іей, точкового припікання тощо.
Вивих надколінка (Luxatio patellae)
Ураження спостерігаються у великої рогатої худоби, коней та собак, і можуть бути травматичними або звичними (рецидивними). Розрізняють вивих надколінка догори, назовні і всередину.
Етіологія. Проблема з'ясування етіології вивиху колінної чашечки у свійських тварин постійно знаходиться в полі зору ветеринарних фахівців.
На сьогодні існує декілька концепцій етіології і патогенезу зазначеної патології: генетичне походження аномалії, порушення біомеханічних співвідношень у колінному суглобі, обумовлене недоліками утримання, годівлі, догляду тощо; вроджені вивихи, деформації, хон-дромаляції, асептичні некрози, тендопатії та їх наслідки у вигляді запально-дистрофічних процесів, включаючи кінцеву стадію захворювання - диспластичний артроз.
Вивих надколінка догори часто настає внаслідок ковзання тварини, падіння, роботи на грузькому покритті, при стрибках, стоянні дибки, ударах. Вивихи назовні, а іноді і всередину виникають, як правило, внаслідок надмірного розтягнення, надривів і розривів внутрішньої медіальної прямої або внутрішньої поперечної зв'язки надколінка. Вивихи надколінка зумовлюють деякі анатомічні відхилення у будові колінного блока та гребенів стегнової кістки (сплощений блок). Однією з причин вивиху є епіфізіоліз та переломи гребеня великогомілкової кістки. Ці етіологічні фактори спричинюють виникнення так званого звичного, або рецидивного вивиху.
Патогенез.Відбувається гіпоплазія медіального або латерального гребенів стегнової кістки, зникнення жолоба, а також медіальний зсув гребеня великогомілкової кістки. У задавненій формі відбувається склероз зв'язок суглоба, їх фібролізація та ерозія суглобового хряща стегнової кістки. У тварин, що мають постійний вивих надколінка, на медіальному або латеральному боці блоку стегнової кісти, на місці його ковзання, з'являється гіаліновий хрящ.
Клінічні ознаки.При вивиху надколінка догори (рис. 111а) у стані спокою хвора кінцівка розігнута в колінному та заплесновому суглобах і
відведена назад. Під час руху вона
виноситься вперед волоком і одночасно сильно відставляється назовні. Спирання на хвору кінцівку або відсутнє, або вона торкається землі лише зачепом. Пасивне її згинання неможливе. Пальпацією виявляють зміщення надколінка догори і надмірне напруження його прямих зв'язок. У разі вивиху надколінка на обох кінцівках тварина втрачає здатність рухатися вперед.
При вивиху надколінка назовні (рис. 111 б) у спокої хвора кінцівка зігнута в колінному та заплесновому суглобах, тварина виставляє її вперед, легко спираючись зачепом; причому всі суглоби, крім кульшового, сильно прогинаються. Пальпацією можна виявити зміщення надколінка назовні, а на місці його звичайного знаходження - заглиблення. Зв'язки надколінка спрямовані косо вгору і назовні.
При вивиху надколінка всередину ознаки аналогічні попереднім, тільки пальпацією виявляють зміщення його всередину і спрямування прямих зв'язок косо вгору і назовні.
Симптоми рецидивного (звичного) вивиху надколінка аналогічні вивихам його догори і тривають недовго. З трьох прямих зв'язок надколінка надмірно натягуються дві - середня пряма та латеральна; медіальна зв'язка майже не напружена.
Діагноз.Клінічні ознаки вивиху надколінка досить характерні, та все ж іноді потрібна диференційна діагностика, зокрема у великої рогатої худоби, між вивихом надколінника та зміщенням двоголового м'яза стегна. У коней необхідно диференціювати вивих надколінка назовні і параліч стегнового нерва.
При зміщенні двоголового м'яза стегна кінцівка менш розігнута, надколінок зберігає свою рухомість, його прямі зв'язки не сильно натягнуті; добре пальпується випнутий вертлюг, чого не спостерігається при вивиху, а також розриві розгиначів надколінка.
У випадках паралічу стегнового нерва відсутнє зміщення надколінка. При розриві розгиначів надколінка пальпується дефект (заглиблення) на місці розриву, чого не відмічається при його вивиху.
Прогнозпри травматичному вивиху надколінка догори обережний, назовні і всередину - сумнівний або несприятливий, при рецидивному - від обережного до несприятливого.
Лікування.Залежно від етіології, застосовують як консервативне, так і оперативне лікування. Надколінок вправляють, застосовуючи знеболювання (наркоз, нейролептаналгезію, передню сакральну спідуральну анестезію), завдяки чому м'язи розслаблюються і полегшується маніпуляція. Іноді вдається вправити надколінок, зміщений догори, шляхом осаджування коня назад і вбік. Можна використовувати ремінь, який накладають у ділянці пута, обводять навколо шиї тварини і тягнуть хвору кінцівку вперед і вгору та заставляють тварину рухатися вперед, одночасно сильно натискаючи рукою на надколінок зверху. Після вправлення надколінка рекомендується втерти в шкіру навколо колінного суглоба гостроподразливу мазь з метою загострення запального процесу, що примушує тварину оберігати хвору кінцівку і тим самим запобігати рецидиву. Коня після вправлення вивиху тримають у підтримувальному апараті, доки не з'явиться гострий запальний набряк у ділянці зв'язок суглоба надколінка.
Для дрібних тварин застосовують методики оперативної фіксації надколінка за рахунок утворення фіброзної складки з протилежного від вивиху боку колінного блока. Більш ефективною є методика реконструкції дистального кінця стегнової кістки. Суть операції полягає у виправленні "патологічних" гребенів колінного блока за рахунок реконструкції міжжолобкового рельєфного заглиблення в стегновій кістці шляхом кісткової пластики. Цим намагаються, у першу чергу, збільшити гребені та досягти спрямованого ковзання надколінка, що максимально імітувало б природну біомеханіку останнього.
Відразу після перелому гребеня великогомілкової кістки проводять остеосинтез, у задавненій формі - його остеотомію та наступне перенесення латерально на 3-5 мм і фіксацію, а також оперативне формування жолоба для надколінка.
Переломи надколінка(Fracturae patellae)
Етіологія- ушиби, падіння, ковзання тварини, сильне напруження чотириголового м'яза стегна тощо. За характером руйнування кістки перелом надколінка може бути інтра- або екстраартикулярним, поздовжнім, поперечним, повним або частковим, простим або складним.
Клінічні ознаки.У стані спокою тварина частково спирається зачепом ураженої кінцівки, відставляючи її дещо назовні і наперед. Іноді вона утримує хвору кінцівку зігнутою у заплесновому та фалангових суглобах і дещо винесеною наперед. Колінний суглоб при цьому опущений донизу, кінцівка здається трохи видовженою.
Пальпацією виявляють розлите, болюче опухання в ділянці надколінка. Пасивні рухи суглоба болючі, нерідко крепітувальні, а під час руху спостерігається сильне кульгання опертої кінцівки.
Діагнозставлять за клінічними ознаками та уточнюють його рентгенівським дослідженням, без якого перелом надколінка може бути помилково визначений як вивих або як запалення суглоба колінної чашечки.
Прогнозпри переломах колінної чашечки обережний або сумнівний. Виліковування можливе після тривалого (35-45-добового) застосування іонофорезу кальцію та грязелікування (Шакалов К.І., 1986). Утворюється кісткова мозоля значно менших розмірів, ніж при переломі трубчастих кісток, що зумовлює повне відновлення функції суглоба після загоювання перелому за типом зрощення переломів плоских кісток.
Лікування.При тріщинах застосовують консервативне лікування. Тварині надають спокій і поміщають її у підтримувальний апарат. У шкіру колінного суглоба втирають гостроподразливі мазі, застосовують іонофорез кальцію, діатермо-іонофорез кальцію, грязелікування тощо.
При повних переломах застосовують оперативне лікування, переважно у дрібних тварин. Місце перелому колінної чашечки зшивають дротом, на кінцівку накладають іммобілізуючу пов'язку на 35—40 діб.
Термінологічний словарь:
2. Гоніт (Gonitis) запалення колінного суглоба.
Рекомендована література:
4. Общая ветеринарная хирургия /Под ред. В.А. Лукъяновского.- М.: Агропромиздат, 1990.
5. Загальна ветеринарна хірургія/ В.Б.Борисевич І.О.Поваженко
6. Калашник Л.А.,Лабунский В.М.,Мередоря В.Л.,Русинов А.О. Практикум по общей хирургии. М.Колос,1992.