Рани Етіологія.Рани крупа і стегна трапляються досить рідко і зумовлюються, як правило, механічним пошкодженням покривних тканин та хірургічним втручанням. Здебільшого вони є забито-рвані, рідше колоті та покусані.
Клінічніознаки. Основними клінічними ознаками таких ран є біль, кровотеча та зяяння. У кожному випадку їх прояв залежить від локалізації рани, механізму пошкодження, об'єму і глибини ураження, а також загального стану організму.
Сила прояву болю зберігається тривалий час і залежить від ступеня ушкодження та інфікування тканин. При ушкодженні великих судин спостерігається тривала кровотеча з утворенням гематом, крововиливів у товщу м'язів. Збільшення кінцівки в об'ємі, виражена пружність тканин свідчать про ушкодження магістральних судин і утворення гематом, крововиливів.
Виражене розходження шкірних країв рани та наявність великої зони некрозу викликає розвиток запального процесу, супроводжуваного болючим опуханням, некрозом, утворенням гнійного ексудату, підвищенням температури тіла та частоти пульсу. За утворення підшкірних, міжм'язових порожнин і кишень рани досить часто ускладнюються флегмонами з глибоким запливанням гнійного ексудату, абсцесами та норицями. При розгортанні симптомів запального процесу чітко виражений розлад статико-динамічної функції травмованої кінцівки. У разі інфікування рани анаеробною клостридіальною інфекцією швидко розвивається і прогресує некроз тканин з утворенням набряку, скупченням газів, розвитком тяжкої інтоксикації.
Діагнозставлять на підставі характерних симптомів. Встановлюють локалізацію, розмір, глибину рани, характер кровотечі з рани (артеріальна, венозна, капілярна), і наявність ушкодження життєво важливих структур (магістральних судин та нервів).
Прогноз при невеликих ранах сприятливий, глибоких - обережний, за інфікування глибоких ран і утворення гнійних порожнин та нориць - сумнівний, у разі виникнення газово-некротичної анаеробної флегмони - несприятливий.
Лікуванняполягає у застосуванні фізичної, хімічної та біологічної антисептики. Характер лікування визначається фазами ранового процесу. Свіжі рани після обробки зашивають (рис. 106), а інфіковані піддають невідкладній хірургічній обробці з метою висікання країв, стінок і дна рани в межах здорових тканин. Одночасно видаляють крововиливи, сторонні тіла, а також мікрофлору, що знаходиться в ній.
Коли рана з самого початку має вигляд гнійної (після розкриття абсцесів, флегмон), застосовують вторинну хірургічну обробку. Висікання країв, стінок і дна рани не проводять, а видаляють механічним шляхом некротизовані тканини, гній, фібрин, розкривають гнійні порожнини, кишені та запливи.
Місцево застосовують гігроскопічні пов'язки з гіпертонічними розчинами середніх солей (10%-ний розчин хлориду натрію). Основними антисептичними засобами є 3%-ний розчин борної кислоти, 0,02%-ний - хлоргексидину, 1%-нии - дюксидину, фурацилін 1:5000.
При наявності гнійних вогнищ, для евакуації ексудату, ефективним є проточно-промивне дренажування: окрім дренажу для відтоку ранового ексудату використовують ще одну трубку і по ній вводять антисептичні засоби, протеолітичні ферменти.
Загальна антибактеріальна терапія включає парентеральне введення препаратів, до яких чутлива мікрофлора рани (антибіотики пе-ніцилінового ряду, цефалоспорини І - IV покоління, аміноглікозиди, макроліди, тетрацикліни, фторхінолони, глікопептиди). Компонент комплексної терапії включає дезінтоксикацію та імунокоригуючу терапію, а також застосування гепатопротекторів. Застосовують і симптоматичну терапію для усунення больового синдрому (анальгетики), при гарячках - жарознижувальні препарати (ацетилсаліцилову кислоту). При значних крововтратах проводять переливання крові, її компонентів або кровозамінників.
Клінічні ознаки.У стані спокою тварина опирається зачепом, під час руху спостерігається змішана кульгавість, що характеризується недостатнім винесенням хворої кінцівки і утрудненим опиранням. Пальпацією виявляють болюче опухання м'яза, підвищення місцевої температури.
Діагнозставиться за характерними клінічними ознаками.
Прогнозпри гострому перебігу хвороби сприятливий, при хронічному - обережний.