Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Скласти і обгрунтувати схему вивчення учня і використані для цього методи



К. Д. Ушинський писав: “Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім узнати її також в усіх відношеннях”. Отже, щоб виховувати, треба вивчити, а для цього використовують різні методи.

Метод науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Для дослідження підбирають оптимальний комплекс методів. Виділяють такі методи науково-педагогічного дослідження: пед. спостереження, бесіди, інтерв’ю, анкетування, експерименту, вивчення шк. документації і учн.робіт, рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-педагогічного тестування, соціометрія, ранжування, моделювання й теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.

Для вивчення учня пропоную таку схему:

· Заг. відомості про учня (біографічні дані, соціально-побутові умови, стан здоров’я).

· Заг. рівень розвитку (психічний, інтелектуальний, індивідуально-психологічні особливості).

· Навчальна діяльність.

· Громадська активність.

На педагогічній практиці я також вивчала учня, використовуючи ці методи. При цьому я не раз зверталась до праць і порад видатних педагогів, бо за відсутністю досвіду це зробити важко.

Макаренко зазначав, що коли в колонію прибули перші 6 вихованців, він перечитав багато педагогічної літератури, вивчив їх “справи”, уважно спостерігав за кожним з них, що допомогло у подальшому їх вихованні та навчанні.

Сухомлинський також велику увагу приділяв вивченню своїх вихованців. У своєму творі “Серце віддаю дітям” він зазначає, що він виділив рік перед навчанням,щоб добре взнати кожну дитину, глибоко вивчити індивідуальні особливості їх сприймання, мислення і розумової праці, а потім ще роками спостерігав за ними, відкриваючи щось нове. “Треба також добре знати індивідуальні особливості здоров’я кожного учня – без цього не можна нормально вчити.” Але Сухомлинський вважав: щоб добре вивчити дітей, треба добре знати сім’ю.

У творі “Павлинська середня школа” Сухомлинський зазначає, що обов’язком колективу школи було, щоб усе, що стосується кожної дитини знали всі педагоги. Пед. колектив школи прагнув поставити вивчення дитини в сім’ї і школі на наукову основу.

 

2. Скласти і обгрунтувати схему вивчення учнівського колективу.

Макаренко необхідною умовою найбільш повного розвитку особистості вважав повноцінний колектив. Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу. Ф-ії колективу: організаторська, виховна, стимулювання.

Учнівський колектив – це група учнів, об’єднана загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, має органи самоврядування, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднання особистих і колективних інтересів, динамічною життєдіяльністю.

Важливою умовою управління учн.колективом є розробка методики вивчення колективу, форм і методів аналізу одержаної інформації. Лише на основі об’єктивних даних педагог може правильно оцінити ситуацію і обрати засоби пед.впливу. для цього я пропоную таку схему:

· Склад класу за віком, національністю і статтю.

· Актив класу.

· Стан згуртованості і організованості класу.

· Громадська робота класу.

· Кругозір учнів.

Для вивчення колективу потрібно використовувати комплекс методів науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання (пед.спостереження, бесіда, експерименту, вивч. шк. документації і учн. робіт, рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-педагогічного тестування, соціометрія, ранжування й теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки)

Cтрижнем педагогіки Макаренка є вчення про дит.колектив. важливою умовою його існування він називав контактність: члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного свою думку. Він вважав, що ст-ра колективу повинна бути багатоваріативною, динамічною і важливою його ланкою вважав первинний колектив, а нацбільш вдалою формою – різновіковий загін. Такі загони він практикував у колонії ім.Дзержинського, організовуючи їх за виробничою ознакою. Важливу роль в організації колективу Макаренко відводив зведеним загонам – тимчасові робочі загони (існували доти, поки не було виконано певне завдання). Найвищим органом самуврядування колективу були загальні збори, що вирішували більшість питань. На них обирались робочі органи самоврядування: рада колективу, санкомісія, господарська комісія, господарська комісія і уповноважені.

Макаренко запропонував класифікацію колективів за стадіями іх розвитку, залежно від того, ким пред’являються вимоги у вирішенні питань: 1)колективу ще нема, керівник змушений виступати “диктатором”; 2)виділяються активісти, що підтримують керівника і беруть на себе частину його повноважень; 3)колектив складений, більшість ф-ії керівника перейшла до активу; 4)кожен перебуває на рівні самовиховання, ставлячи колективну вимогу сам до себе.

Педагог вважав, що в колективі повинні бутивзаємини відповідальної залежності, спільної відповідальності за колективну справу. Він запровадив методику паралельної дії, розробив систему перспективних ліній(далекі і близькі цілі) і сформулював закон колективу: рух – форма його життя, зупинка – форма його смерті. Велике значення Макаренко віддавав традиціям, що дають змогу зберегти досвід минулих літ.

Сухомлинський суттєво розширив вчення Макаренка про колектив. У “Сто порад вчителю” він зазначає: “дитячий, підлітковий, юнацький коллектив – дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами струмочків”. Він вважав, що дитячий колектив створюється поступово, крок за кроком і розглядає його дуже складну єдність кількох наріжних камнів: ідейної, інтелектуальної, ьемоційної, організаційної спільності. На думку Сухомлинського, для закладення початкових підвалин колективу надзвичайно важливо, щоб дти прагнули робити добро і водночас були нетерпимі до зла. Колектив тоді є великою виховною силою, коли він увесь час духовно зростає. Він застерігав проти поділу колективу на актив і пасив, вважав, що без розумного педагога нема колективу.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.