Мультимодальна терапія і метод Ф.Шапіро

Аверсивна терапія і символічна економія

Аверсивні методики лежать в основі практичного застосування експериментальних теорій научіння, зокрема біхевіористичних та необіхевіористих. При цьому розрізняють методики засновані на моделях І.Павлова (класичне обумовлення) та Б.Скіннера (оперантне обумовлення).

У методиках, заснованих на класичному обумовленні, поєднуються привабливі стимули (наприклад, алкоголь або їжа) з хворобливим, неприємним стимулом, що викликає відразу(аверсивним): ін’єкції апоморфіну, що приводить до блювання, електричний розряд, що викликає сильний біль і т.д.

У вітчизняній психотерапії останнім часом набуло популярності так зване кодування – варіант аверсивної терапії А.Довженко.

Методики, що використовують оперантну модель Б.Скіннера, засновані на принципі успішного вирішення задачі, котра позбавляє пацієнта від неприємного стимулу, наприклад від електричного розряду.

Аверсивну терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотинової залежності і деяких інших захворювань.

Однією з психотехнік, які використовуються в наш час в рамках необіхевіоризму, є також техніка символічної економії Б.Скіннера. Дана техніка, що була запропонавана Б.Скіннером для «модифікації поведінки» ув’язнених, полягає в тому, що право на отримання пільг реалізується шляхом отримання жетонів, які вилучаються при порушенні режиму.

Прийоми корекції відхилень у поведінці дітей:

Тайм-аут – видалення з класу (з групи), в результаті чого дитина з відхиленням у поведінці лишається можливості отримати позитивні підкріплення, пов’язані з груповою діяльністю.

Гіперкорекція– ефективний прийом для корекції поведінки дітей (чи навіть дорослих), котрі порушують інституціональні норми. Заключається в тому, щоб індивід для початку негайно відновив зруйнований ним порядок речей, приніс вибачення к зв’язку зі своєю неналежною поведінкою, а потім прийняв на себе додаткові обов’язки по збереженню середовища проживання.

Штраф. Не потребує коментарів. Проте слід обов’язково точно визначити ієрархію порушень і розмір відповідного штрафу.

Мультимодальна терапія і метод Ф.Шапіро.

Мультимодальна терапія виникла в кінці 70 – на початку 80-х рр. XX ст. як своєрідна реакція на обвинувачення психотерапевтів, котрі працюють в рамках поведінкової психології, в тому, що вони ігнорують особистість і приділяють надто багато уваги поведінці.

Основоположник – А.Лазарус.

Представники – А.Бандура, Л.Бруннел, Т.Нейланс, Т.Робертс та інші.

Схема BASIC ID А. Лазаруса і її використання в поведінкової діагностики

Аналіз поведінки із застосуванням схеми BASIC ID полягає у визначенні цілей терапії, аналізі поведінки і виборі терапевтичних заходів по кожному з пунктів схеми.

Результатом має стати комплексний план терапевтичний втручань, який включає пункти, специфічні кожному елементу схеми. Оскільки ці елементи мають різні терапевтичні і психологічні модальності, то й виникає в результаті терапія названа Лазарусом мультимодальной терапією.

У процесі аналізу Лазарус пропонує починати з тих модальностей і в тій послідовності, в якій вони присутні в описах клієнтом своїх проблем, а потім задавати ряд послідовних питань на прояснення стану справ в інших модальностях.

Для цього можуть бути використані наступні ключові питання (Lazarus, 1996):

Поведінка (B - behavior): Які дії або реакції клієнт хотів би в майбутньому здійснювати частіше, і яких дій він хотів би уникати? Як конкретно, на рівні поведінки, виглядали чи виглядають зазвичай ті чи інші події?

Афект (A - affect): Які почуття найчастіше виникають у клієнта? Які почуття йому найчастіше заважають? Які почуття супроводжують його поведінку?

Сприйняття (S - sensation): Які негативні відчуття переживає клієнт (напруга, біль, тривожність)? Які відчуття супроводжують його поведінку?

Уява і уявлення (I - imagery): Які сцени з минулого або сьогодення приходять в голову клієнтові найчастіше? Що «стоїть у нього перед очима» зазвичай і у важких ситуаціях?

Когніції, думки (C - cognition): Які думки приходять у голову клієнтові щодо себе самого або навколишнього світу? Який вплив ці думки роблять на його поведінку, почуття, уяву, ставлення до інших людей?

Соціальні зв'язки, відносини (I - interpersonal relationships): які проблеми у клієнта є в стосунках з близькими людьми або на роботі? Як це впливає на його поведінку, самопочуття і т.д.?

Фізіологічні змінні (D - drugs and biological factors): Який рівень фізичного здоров'я клієнта, як це може вплинути на його поведінку? Чи приймає він регулярно або в критичних ситуаціях будь-які медикаменти?

Методи поведінкової діагностики

Функціональні моделі Кенфера, Лазаруса та інших задають лише напрямок, в якому повинна збиратися інформація, але не містять вказівок на методи збору цієї інформації. Принципово можуть бути використані будь-які традиційні методи соціальних наук і медицини.

Кенфер (1969) пропонував на фазі збору діагностичної інформації використовувати наступні методи:

• Бесіда з клієнтом і людьми з його оточення

• Спостереження за поведінкою в рольових іграх або реальних ситуаціях

• Відеозапис і демонстрація клієнтові раніше записаних сцен

• Спостереження за невербальною поведінкою клієнта в процесі терапії

Принципових відмінностей використання стандартних методів соціальних наук в рамках поведінкової психотерапії не існує, специфіка їх використання створюється власне цілями поведінкової діагностики:

Бесіда (вільне або стандартизоване інтерв'ю) відповідає структурі обраної терапевтом функціональної моделі і концентрується на окремих її компонентах (наприклад, на особливостях поведінки або стимулів, що запускають певну поведінку). З самої бесіди терапевт може отримати досить багато інформації крім змісту промови клієнта - для цього використовуються досить відомі схеми аналізу невербальної поведінки клієнта.

Спостереження є ключовим методом поведінкової діагностики, так як в ході спостереження терапевт отримує безпосередній доступ до того, що його цікавить найбільше - особливостям поведінки клієнта у взаємозв'язку з особливостями ситуації. Розрізняють вільне і стандартизоване (систематичне, тобто проведене за певною системою) спостереження. В ході вільного спостереження терапевт прагне виділити ключові моменти взаємодії клієнта з його оточенням і зрозуміти взаємозв'язки, що існують між попередніми подіями, особливостями поведінки і його наслідками.

Ця ж система стандартизованого спостереження дозволила оцінити через деякий час досягнуті прогрес.

Опитувальники (анкети) в поведінкової діагностиці використовуються досить часто, наприклад, для діагностики особливостей соціальних страхів (Wolpe and Lang, 1964), вивчення стимулів хворобливого поведінки, оцінки само-ефективності (Шварцер та ін, 1996) або характеристик самих поведінкових стереотипів (Ромек , 1989,1998).

Поиск по сайту: