Про наркотичні і токсичні препарати

Усі хімічні сполуки рослинного і синтетичного походження, що впливають на психічний стан людини, прийнято називати психоактивними. Предметом зловживання стають, як правило, ті з них, що викликають приємні чи незвичайні психічні переживання. Як що зловживання будь-якою психоактивною речовиною стає не тільки небезпечним для здоров'я людини і суспільства, але і викликає при цьому відчутні економічні втрати, то спеціальним нормативним актом Комітету з контролю наркотиків воно визнається наркотичним, тому наркотик - поняття не тільки медичне, але й юридичне. Деякі лікарські препарати, алкоголь і нікотин, а також деякі речовини, що містять ароматичні вуглеводні, що відносяться відповідно до законодавства до наркотичного й уживанні для досягнення емоційно позитивного психічного стану, називаються токсикоманічними засобами.

У Росії до наркотичних речовин віднесені:

o алкалоїди опію (морфін, кодеїн), синтетичні опіоїди (героїн, морфін, метадон, промедол);

o деякі психостимулюючі речовини (кокаїн і його похідні, фенамін, первитин, ефедрон і інші амфетаміни);

o галюциногенні чи психоделічні засоби: гашиш (анаша, маріхуана), ЛДС (діетиламід лізергинової кислоти), псилобіцин, фенциклідин;

o психостимулятори з галюциногенними компонентами дії (MDMA), відомий більше з жаргонної назви «екстазі».

Токсикоманічні засоби:

o різноманітні розчинники, лаки, клеї, що містять ароматичні вуглеводні (бензол, толуол);

o медичні препарати із негативною чи снодійною дією (седуксен, реланіум, реладорм, тазепам, фенобарбітал);

o медичні препарати з галюциногенними ефектом (циклодон, паркопан, тремблекс, кетамін, калипсол);

o деякі знеболюючі засоби (трамал).

Наркоманія - важка і важковиліковна хвороба, що розвивається в процесі вживання наркотичних препаратів, основною ознакою якої є пристрасть до якої-небудь хімічної речовини, що викликає приємний психічний стан - "ейфорію" чи змінене сприйняття реальності.

Токсикоманія - це теж стан хворобливої пристрасті, що виникає при вживанні токсикоманічних речовин, здатних викликати ейфорію, але не віднесених юридично до наркотиків. Варто сказати, що багато які з токсикоманічних речовини не менш небезпечні для людини, ніж наркотики.

Ейфорія - стан, який сприймається суб'єктивна, переживання (у даному випадку при наркотичному сп'янінні) радості без явного приво­ду, легкості і розкутості.

Абстинентний синдром - загальний розлад функцій організму, що характеризується тяжкими фізичними нездужаннями (загальна слаб­кість, озноб, болі, блювота, профузні проноси, слюно- і потовиділен­ня), відхиленнями в психіці і поведінці: порушення сну, появи галю­цинацій, маревних станів, судорог.

Абстинентний синдром виникає у випадку різкого припинення при­йому препаратів при наявності фізичної залежності від наркотику чи токсикоманічного засобу. Він може бути полегшений чи цілком знятий тільки проведенням спеціального лікування або введенням наркотику чи відповідного токсиканта.

Можливі передумови і мотиви споживання наркотиків і токсикантів.

Причини і фактори

1. Соціальні:

• неблагополучна родина (алкоголізм чи наркоманія батьків, низь­кий життєвий рівень, відсутність емоційного контакту, неповна родина);

• широке поширення зловживання психоактивними речовинами в даній місцевості;

• активна пропаганда в засобах масової інформації (ЗМІ) напря­мів молодіжної субкультури, пов'язаних зі споживанням наркотиків і токсикантів (клубна культура, деякі стилі музики (рейф, "кислотні напрями", джангл і т.п.), завуальована пропаганда легалізації наркоти­ків, проведена окремими ЗМІ;

• неадекватна молодіжна політика, відсутність реальної програми дозвілля, зайнятості неповнолітніх;

• проживання в районах з низьким майновим цензом (райони "мі­ського дна").

2. Конституціонально-біологічні: спадкоємна обтяженість психіч­ними і/чи наркологічними захворюваннями.

3. Традиційні: культуральне споживання психоактивних речовин у даній місцевості.

4. Індивідуально-психологічні:

• наслідування більш старшим чи авторитетним одноліткам;

• спроба нейтралізувати негативні емоційні переживання;

• прагнення відповідати звичаям значущої для підлітка групи од­нолітків;

• аномальні риси особистості (гедонізм, авантюризм, збудливість, завищена чи занижена самооцінка, підвищена конформність, нестій­кість характеру);

• протесті реакції ("назло"), спрямовані проти старших (батьків, педагогів);

• самодеструктивна поведінка;

• цікавість;

• підпорядкування тиску і погрозам.

Формування залежності від психоактивних речовин, її стадії і роз­виток захворювання.

Формування залежності

Прилучення підлітка до вживання психоактивних речовин прохо­дить, як правило, через кілька послідовних стадій. На жаль, самостій­ної, добровільної відмови дитини від наркотику чи токсиканта, у про­цесі розвитку залежності, очікувати не доводиться, крім, іноді, етапу

перших проб.

1. Перші проби. Вони можливі "у дворі" чи навіть у навчальному закладі з цікавості, прагнення "стати як усі", за певного збігу обставин.

2. Групова залежність. Вона формується за механізмом умовного рефлексу: вживання речовини в звичайних для цього умовах чи у ви­значеній знайомій компанії. Поза зазначеними рамками, бажання до вживання психоактивних засобів дитина не відчуває.

3. Психічна залежність. Поява потреби приймати психоактивну речовину, щоб знову і знову випробовувати приємні відчуття.

4. Патологічний (нескоримий) потяг до наркотику. Стан, що ви­являється нестримним спонуканням до негайного - будь-що-будь -введенню в організм психоактивної речовини. Може виступати як крайній прояв залежності.

5. Фізична залежність. Включення хімічних сполук, що входять до складу наркотику (токсиканта) до обміну речовин організму. У ви­падку різкого припинення вживання препаратів можуть наступити роз­лади, обумовлені як абстинентним синдромом, що завдає підліткові виражені страждання, у тому числі фізичні розлади, емоції туги, три­воги, злостивості й агресії на навколишніх і самоагресії, аж до спроб самогубства (суїцидальні спроби).

6. Підвищення толерантності (чутливості) до наркотику. Стан ор­ганізму, коли відзначається усе менш виражена очікувана реакція орга­нізму на визначену дозу препарату, що вводиться. Відбувається зви­кання до наркотику, й у результаті необхідна доза зростає в 10-100 разів, у порівнянні з тією, що вводилася спочатку. Відповідно збільшу­ється токсична, руйнівна дія препарату на організм.

Розвиток захворювання

Наркоманія чи токсикоманія - тяжкі за протіканням та своїми нас­лідками захворювання. Тривалість окремих стадій розвитку хвороби різні і залежать від віку, виду наркоманій, темпу наростання дозувань, загального стану організму та низки інших причин.

1 стадія: залежно від виду наркотику чи токсиканта досить швидко, протягом 1-2 місяців чи після 1-2-разового введення препаратів в ор­ганізм, розвивається психічна залежність. Діагностичним критерієм наявності індивідуальної психічної залежності є випадки вживання препаратів на самоті. Це - ознака хворобливого потягу, що сформував­ся, до наркотику чи токсиканту.

2 стадія: має місце психічна і формується фізична залежність, го­товність організму до абстинентного синдрому. Починається втрата ейфорійного компонента дії психоактивної речовини. Виявляється ток­сична дія наркотику, що найчастіше відрізняється злоякісністю перебі­гу та мірою ускладнень (насамперед - з боку центральної нервової сис­теми).

3 стадія: Кінцева. Максимальна фізична залежність від наркотику, настання важких, незворотних змін в організмі в цілому й у психіці, аж до інвалідізації та загибелі. Введення психоактивної речовини здій­снюється вже не з метою досягнення ейфорії, а з метою уникнення роз­витку абстиненції.

Вживання

Загальні ознаки початку вживання психоактивних речовин підліт­ками.

• Зниження інтересу до навчання, звичайних захоплень.

• З'являється відчуженість, емоційно "холодне" ставлення до нав­колишніх, можуть підсилитися такі риси, як скритність і облудність.

• Нерідко можливі епізоди агресивності, дратівливості, що змі­нюються періодами неприродної благодушності.

• Компанія, з якою спілкується підліток, найчастіше складається з осіб більш старшого віку.

• Епізодична наявність великих чи незрозумілого походження не­великих сум грошей, що не відповідають достатку родини. З'являється прагнення позичити гроші чи відібрати їх у більш слабких.

• Тенденція спілкуватися переважно з підлітками, що свідомо вживають наркотики та/чи інші психоактивні речовини.

• Підвищений інтерес до дітей із забезпечених родин, настирливе прагнення з ними подружитися.

• Наявність таких атрибутів наркотизації, як шприців, голок, не­великих пухирців, обгорток з-під таблеток, невеликих пакетиківз це­лофану чи фольги, тюбиків з-під клею, пластикових пакетів від різко пахнучих речовин, наявність специфічного хімічного запаху від одягу

та з рота.

• Зміна апетиту - від повної відсутності до різкого посилення,

обжерливості. Періодично нудота, блювота.

• Наявність слідів від ін'єкцій в області ліктьових згинів, перед­пліч, долонь, подразнень на шкірі, слизових.

• "Безпричинне" звуження чи розширення зіниць.

Увага!

Вирішальною ознакою вживання підлітком психоактивних засобів є виявлення стану наркотичного одурманення, встановленого лікарем, зокрема, психіатром-наркологом чи психіатром. Тактовність і обереж­ність у роботі з неповнолітніми, що мають наркологічні проблеми, є обов'язковим правилом, тому що необґрунтовані підозри у вживанні наркотичних речовин можуть самі по собі виявитися психотравмуючим фактором і, у свою чергу, підштовхнути до їхнього реального вживання.

Послідовність дій педагога й адміністрації навчального закладу при підозрі на вживання неповнолітніми наркотиків

Основні правила:

1. Перше завдання - надати підлітку достатню інформацію про не­гативні наслідки споживання одурманюючих речовин. Доцільно при першому контакті уникати репресивної й осудливої тактики, намагатися переконати дитину у доцільності звертання за медичною допомогою. Указати на неприпустимість появи в школі в стані одурманення, залу­чення однолітків у споживання психоактивних речовин, повідомити, що в цьому випадку адміністрація навчального закладу буде діяти у вста­новленому для такої ситуації порядку.

2. Пропозиція допомоги підлітку повинна бути коректною та якщо ситуація дозволяє, то бажано ненав'язливою.

Основні фактори наркотизації молодого покоління: думка експертів-наркологів

Наркоманії серед дітей, підлітків та молоді є результатом складно­го переплетення і взаємодії біологічних, психологічних і соціальних факторів, тому навряд чи можливе їх повне врахування. Практично кожне нове дослідження з цієї проблеми розкриває все нові грані меха­нізму наркотизації, процес поглиблення в суть даного явища, воче­видь, нескінченний. Тому певний інтерес становить виділення з усього переліку відомих (на даний момент) факторів певної їх сукупності, що грає, на думку експертів, провідну роль.

Експерти охоче ранжували за ступенем впливу запропонований їм перелік з двох десятків факторів (число яких можна було б легко роз­ширити), проте у ході попередньої співбесіди самостійно називали їх завжди набагато менше. І в цьому ми бачимо властиву практикам наці­леність на вузлові моменти, що вимагають першочергового рішення. Загальні контури проблем, що вимальовуються при цьому і які свідомо не припускають включення усіх відомих факторів, мають безсумнівну цінність як можлива модель системи профілактики і боротьби з нарко­тизмом молоді. В умовах перманентного дефіциту державних ресурсів виділення такого функціонального мінімуму становить визначений практичний інтерес, тому що суспільство ще занадто довго не буде мати засобів для створення оптимальної у всіх відносинах моделі.

Які ж основні елементи цієї системи? У механізмі наркотизації особистості зазвичай виділяють три взаємозалежні компоненти: саму людину, її мікросередовище і вплив на неї соціальних факторів. Такий підхід можна вважати традиційним, тому ми візьмемо його за основу відтворення основних параметрів системи.

Особистість

Вихідна і завершальна стадія процесу наркотизації. Найбільш зна­чимими параметрами індивіда, що безпосередньо впливають на ймовір­ність його наркотизації, експерти називають:

- стан здоров'я;

- психологічні параметри;

- особливості віку.

Стан здоров'я, хворобливість, психічне чи фізичне виснаження впливають на процес наркотизації дітей і підлітків по-різному. З одного боку, як свідчить клінічний досвід і проведені наукові дослідження, діти з ослабленим здоров'ям та імунітетом, а тим більше з психопатич­ними відхиленнями набагато легше піддаються наркотизації, у них швидше формується наркозалежність і важче протікає саме захворю­вання. З іншого боку, ослаблені діти не витримують шкільних наван­тажень, не в силах цілком засвоїти навчальний матеріал, мають погану успішність і на цій основі в них відбуваються зриви, виникають стреси і загострюються конфлікти. Це веде до виникнення і посилення психо­логічної напруженості, що й провокує вживання наркотиків.

Як відзначає один експерт, схожа ситуація може виникнути і при завищених домаганнях батьків до характеру школи, прагненні записати дітей у різні секції чи студії без урахування реальних можливостей дитини.

Психологічні особливості особистості. Групу ризику становлять, у першу чергу, непосидющі, розгальмовані, гіперактивні діти з ослабле­ними механізмами стримування і самоконтролю. У них так само часто відбувається шкільна дезадаптація: виникають проблеми із засвоєнням матеріалу та успішністю, часті порушення дисципліни і пропуски за­нять, конфлікти з вчителями, і т.д., що створює психологічну напруже­ність і, як наслідок, звертання до наркотиків як способу зняття стресу.

Схильність до наркотизації мають також діти і підлітки з протиле­жними психологічними рисами - боязкі, недовірливі, невпевнені в собі, не здатні до самостійного прийняття рішень, з комплексом неповноцін­ності, що часто відчувають занепокоєння, тривогу, стрес, дефіцит пози­тивних емоцій.

Крім неодмінного оздоровлення дітей і підлітків, профілактика нар­котизації відзначених груп ризику вимагає створення в школі діючої системи виявлення (учителями, психологами, шкільними лікарями) ослаблених дітей, що мають захворювання, з хитливою психікою, а потім надання їм допомоги в шкільній адаптації і проведення адресної індивідуальної антинаркотичної профілактики.

Вікові особливості. З усього їхнього переліку експерти акцентують увагу, насамперед, на цікавості, некритичності сприйняття і статевому дозріванні.

Перша проба наркотику може детермінуватися одним чи декілько­ма мотивами, але в переважній більшості випадків провідною виявля­ється непереборна дитяча цікавість. 12 експертів ставлять її на перше міс­це, 2 - на друге і ще 2 - на третє-четверте. За даними моніторингу, у 90-ті роки цікавість була причиною наркотизації у 78,46-90,26%. І сис­тема профілактики у зв'язку з цим повинна, на думку експертів, забез­печити вирішення двох завдань.

По-перше, усунути тотальну пропаганду наркотиків у ЗМІ, кіно- та відеофільмах, шоу-бізнесі, яка проводиться явно чи впливає на підсві­домість і збуджує інтерес до них.

По-друге, дати позитивну альтернативу для виявлення цікавості, для чого створити (чи відродити) систему організації дозвілля у вигля­ді спортивних секцій, різних гуртків, студій, конкурсів, змагань і т.д. Сьогодні ці форми ліквідовані або стали платними і для більшості не­доступними. У той самий час експерти вважають сформований у дітей і підлітків інтерес до спорту чи будь-якого іншого виду позитивної діяль­ності найважливішим фактором анти-ризику наркотизації. Таке захоп­лення не тільки задовольняє їхню цікавість, але й дозволяє виявити самостійність, самоствердитися і т.д. Наркологи підкреслюють, що осо­бистість зі стійкими інтересами, із сформованим мотивом самореалізації не має потреби в наркотиках, серед пацієнтів наркодиспансерів таких немає.

Проблема організації дозвілля має ще один аспект. У силу соціаль­ної незрілості, нездатності реально оцінювати небезпеку багатьох явищ, в тому числі паління, вживання алкогольних напоїв і наркотиків, діти і підлітки повинні знаходитися під контролем дорослих. Напевне, не випадково за законами США батьки несуть юридичну відповідальність, якщо дитину молодше 14 років залишають без догляду дорослого, на­віть у своєму власному будинку чи квартирі. Але багато хто з наших дітей, на думку наркологів, є фактично бездоглядними. Позашкільна робота практично не ведеться, і після занять школярі знаходяться де хочуть і з ким хочуть, з повною свободою дій, становлячи благодатний ґрунт для розвитку всіляких форм девіації, у тому числі й наркоманій.

Статеве дозрівання. Ряд наркологів указує на пряму залежність між рівнем статевого дозрівання і небезпекою наркоманій: у міру під­вищення першого небезпека другого зменшується, що пояснюють більш високою здатністю соціально і фізично зрілої особистості протистояти негативним впливам. Ми хотіли б торкнутися внутрішньої природи цієї залежності, оскільки вона дозволяє повніше і глибше побачити сам механізм прилучення до наркотиків.

Важливу роль у цьому механізмі грає такий компонент мотиваційної структури особистості, як фіксована настанова. Фіксована настанова - це внутрішня готовність, схильність до здійснення визначеної дії. Деякі з установок у силу особливої значимості потреби, з якою вони пов'язані, стають актуалізованим спонуканням до дії із задоволення даної потре­би. Неможливість реалізування статевого, що сформувалося й актуалізувалося, сприймається як важкий психічний іспит. Про силу його впли­ву свідчить те, що, на думку прихильників психосоматичної медицини, причиною багатьох неврозів і психосоматичних розладів є духовні пе­реживання, що виникають при незадоволенні значимих для особистості потреб.

Тому ми вважаємо, що одним із найбільш загальних алгоритмів наркотизації виступає розрив між високим рівнем домагань, що сфор­мувався, і можливістю їхньої реалізації. Чим більший цей розрив - тим сильніше переживання. Саме бажання полегшити свої переживання, хоча б тимчасово звільнитися від них і спонукає до вживання наркоти­ків.

Тому будь-яка група індивідів з високим рівнем незадоволеності значимої для них потреби, закріплено! у фіксованій установці чи цінні­сній орієнтації, становить групу ризику можливої наркотизації. Напри­клад, засуджені (позбавлені багатьох благ, насамперед - волі), особи, що мають якісь фізичні дефекти (їхнє незбутнє бажання - "бути як усі"). Саме цим можна, на наш погляд, пояснити причину наркотизації людей із підвищеними здібностями і домаганнями, що не змогли реалі­зувати себе, не досягли намічених для самих себе цілей, чи, досягши цих висот, не змогли утриматися на них, що часто зустрічається в сфе­рі мистецтва чи спорту.

Потенційний ризик провокування наркоманій несе і статеве дозрі­вання. Статевий потяг, який ним зумовлений, завжди супроводжується сильними душевними переживаннями. Якщо в сприятливих умовах такі переживання частково нейтралізуються переключенням уваги особисто­сті на інші інтереси й цінності, то в сучасному українському суспільстві статевий потяг підлітків і молоді штучно підсилюється під впливом масованого впливу телебачення й інших засобів масової інформації, переповнених еротикою і сексуальними сценами. Тому боротьба з еротикою та порнографією, що б'є "через край", є, на думку експертів, однією з умов успішної протидії наркотизму.

Фактор соціального мікросередовища

Найважливішими видами соціального оточення підлітків, що безпосередньо впливають на ймовірність їхньої наркотизації, виступають родина, школа і ті первинні групи, у які вони включені.

Вплив родини є однозначним і безперечним. Наскільки неблагополучна родина збільшує ймовірність наркотизації дітей і підлітків (не тільки особисті спостереження наркологів, але й матеріали численних досліджень підтверджують це), настільки ж благополучна захищає їх. Причому експерти особливо підкреслюють, що благополуччя не зво­диться тільки до матеріального добробуту. Набагато важливіше наяв­нім і. у родині атмосфери справжньої теплоти, уваги, поваги і взаємо­допомоги. Саме внаслідок її відсутності багато дітей і підлітків з родин із високим рівнем матеріального статку часто тягнуться до компаній наркоманів, де їм дійсно раді (чи хоча б роблять вигляд, що раді), де нони одержують так необхідну кожному частку уваги і можливість са­моствердження.

Оскільки прямо впливати на родину практично неможливо, нарко­логи говорять про необхідність обліку фактора її неблагополуччя в безпосередній організації профілактичної роботи з дітьми, підлітками, молоддю. Причому відзначають, що ступінь ризику, а отже, і величина можливого провокуючого наркотизацію впливу може бути різним: від найвищого, властивого родинам наркоманів чи алкоголіків, потім, зни­жуючись до неповних родин, родин без стійкої системи міжособистісних відносин, і навіть, на думку окремих експертів, екзогамним, у яких чоловіки відносяться до різних етносів. Визнаючи, що й останнє впливає на ймовірність наркотизації, наркологи розходяться в поясненні природи цього впливу. Одні вважають, що діти, народжені в таких родинах, біологічно менш стійкі. Інші бачать у цьому прояв маргінальності: дитина опиняється між соціокультурними системами батьків і, лавіруючи між ними, знижує рівень норм і вимог, які застосовуються до неї.

Школа. На думку експертів, вона втрачає той потенціал впливу на формування дітей і підлітків, який мала раніше. Сьогодні школа ще певною мірою стримує наркотизацію молоді - принаймні, перше вживання наркотику в більшості випадків відбувається за її межами, частіше серед друзів і знайомих за місцем проживання. Але подальшому поширенню вона запобігти не може, тому що сама знаходиться у кризі, викликаній, насамперед, двома обставинами. По-перше, кризою системи цінностей, що охопила суспільство, а по-друге, ослабленням мотивації молоді до одержання знань, що значно знижує в її очах авторитет і значущість школи. Приклад старшого покоління, а найчастіше і влас­них батьків, багато з яких отримали освіту високого рівня, а сьогодні опинилися нижче межі бідності - не кращий стимул до напруженої праці з оволодіння знаннями. Тому для багатьох дітей і підлітків школа втратила значення найважливішого поля реалізації їхніх соціальних потреб, фактора їхньої майбутньої соціальної мобільності, а разом з цим слабшає її контролююча та профілактична роль. Сьогодні ще від­чутні залишки радянської системи виховання, у чомусь консервативної, яка перешкоджала наркотизації дітей і підлітків. Але й цей фактор вичерпується, молодь стає вільнішою, розкутішою і легше піддається негативним впливам.

Водночас саме школа повинна стати, на думку багатьох експертів, найважливішим полем і активним учасником боротьби з наркотизмом молоді.

Вплив первинної групи на залучення молоді до наркотиків експер­ти відносять до числа дуже значимих факторів. Перше вживання, як правило, проходить у середовищі добрих знайомих і під їх впливом. Груповий вплив, груповий тиск часто впливають на продолжения ек­спериментування з наркотиками і звикання до них.

На визначеному етапі соціалізації групова взаємодія стає одним із ведучих механізмів формування особистості. Цим пояснюється потяг дитини чи підлітка до групи, значимість для нього прийнятих у ній норм та правил, здатність групи підкоряти собі волю й інтереси своїх членів, диктувати їм форми поведінки. Зменшити її негативний вплив удається далеко не завжди. Залежність дитини чи підлітка від групи тим вища, чим менша кількість груп, у життєдіяльність яких він вклю­чений. Зникнення колишнього різноманіття загальнодоступних гуртків, секцій, студій, піонерських організацій і таборів та багато-багато чого іншого, з одного боку, об'єктивно підвищило в очах підлітків значи­мість неформальних, у тому числі асоціальних і кримінальних груп і об'єднань, які залишилися, а з іншого боку, значно скоротило можли­вість групової взаємодії на базі соціально схвалюваних видів діяльнос­ті, яка (взаємодія) формувала позитивну спрямованість особистості.

Діюча система профілактики наркотизму молоді можлива лише при створенні розгалуженої мережі різноманітних форм групової діяльності дітей і підлітків, орієнтованої на соціально прийнятні цілі або цінності. Неодмінною якістю такої системи повинна бути її доступність і, в пер­шу чергу, для дітей та підлітків із груп ризику.

Вплив соціальних факторів

Усі експерти виходять із визнання наркотизму як одного із проявів стану суспільства і процесів, що відбуваються в ньому. Зокрема, епіде­міологічний характер росту наркомати з початку 90-х років вони пов'я­зують з початком системної трансформації українського суспільства і викликаними нею негативними наслідками: різким зниженням життєво­го рівня і зубожінням значних шарів суспільства, зростанням безробіт­тя і почуттям непевності у майбутньому, руйнуванням системи ціннос­тей і втратою життєвих орієнтирів, кризою ідентичності особистості, наростанням нервово-психологічної напруженості, стресів і т.д.

Стверджуючи, що будь-яка соціально-економічна криза призводить до зростання наркомати (у широкому значенні цього поняття), самі експерти відзначають, що конкретний механізм цієї залежності не зав­жди ясний. Зрозуміло, як впливають на здоров'я молоді, а отже, і на процес її наркотизації, погіршення харчування, а часто і недоїдання, погіршення екології, підвищена радіація, погіршення спадковості і т.д. Але вже фактор соціальної диференціації чи зубожіння значних шарів населення діє інакше. А для нейтралізації деяких негативних впливів знання такого механізму вкрай необхідно - тому що дозволяє ще до повної ліквідації самого фактора, на що потрібні немалі ресурси і три­валий час, хоча б якоюсь мірою знизити їх негативний вплив.

Між рівнем добробуту і наркотизмом немає прямого зв'язку. І зу­божіння значної частини суспільства провокує вживання наркотиків остільки, оскільки створює, як ми уже відзначали вище, розрив між сформованою настановою на визначений рівень добробуту і можливістю (правельніше сказати - неможливістю) її задоволення. І якщо для лю­дей старшого покоління така настанова сформована більшою мірою їхнім попереднім життям, відбивала міру досягнутого, звичного, то для молоді це розрив між наявним і образом "належного", сформованого значною мірою під впливом засобів масової інформації з їх тотальною рекламою "євростандартів" у всіх сферах споживання матеріальних і духовних благ. Протиріччя між соціально схвалюваними цілями і від­сутністю легальних способів їхнього досягнення - одна з класичних причин девіантної поведінки. Тому рівень наркотизації молоді відбиває не тільки дійсне погіршення матеріального становища населення, але й визначений "внесок" діяльності ЗМІ. Зниження наркотизму можливо не тільки через підвищення добробуту населення, що в найближчій перспективі нереально, але й за допомогою корекції спрямованості за­собів масової інформації. При визначеній зацікавленості держави це може бути здійснене.

Критерій здійсненності хоча б якихось превентивних профілактич­них заходів превалював у виборі й аналізі експертами соціальних фак­торів наркотизації молоді. Пальму першості в цьому плані вони відда­вали засобам масової інформації, кіно- і відеофільмам, шоу-бізнесу, на тлі діяльності яких навіть колишня практика "закритості" теми нарко­тиків мала, на думку половини наркологів, визначену перевагу, бо зна­чна частина матеріалів, що тією чи іншою мірою стосуються наркоти­ків, прямо чи побічно пропагують їх як атрибут і символ молодості, сили, сміливості, успіху, незалежності і т.п. Під їх впливом руйнується негативний образ наркотиків, підігрівається інтерес до них, бажання випробувати їхню дію.

Наркологи бачать пряму провину держави також в абсолютній до­ступності для дітей і підлітків тютюну й алкоголю, у масованій їхній рекламі. Провокуюча роль табакопаління і вживання алкоголю в на­ступній наркотизації загальновідома. Паління тютюну і коноплі - дуже близькі за формою, бар'єр, що відокремлює одне від іншого, дуже ма­лий. Перехід від паління тютюну до паління коноплі і її похідних, а від них до інших, у тому числі й важких наркотиків, наркологи вважа­ють типовим варіантом, з яким легше боротися, руйнуючи перші ланки цього ланцюжка.

Провокує наркотизацію доступність наркотиків і агресивний марке­тинг наркоторговців. Посилаючись на своїх пацієнтів, наркологи ствер­джують, що за наявності засобів проблем із придбанням наркотиків у Харкові немає, для цього досить 30-40 хвилин, щоб добратися до най­ближчої "точки". Водночас органами правопорядку зазвичай затриму­ються споживачі наркотиків чи перевізники і дуже рідкі випадки за­тримки наркоторговців, хоча, за словами ряду наркологів, інформацією про те, хто і де торгує наркотиками (часто це циганські родини), воло­діють не тільки наркомани, але й представники міліції.

Механізм дії багатьох соціальних факторів, що провокують прилу­чення до наркотиків, припускає їхню трансформацію в психіці, у сфері свідомості, перетворення в компоненти духовного світу індивіда чи спільності, перш ніж стати мотивом, безпосередньою спонукальною причиною наркотизації. Ретроспективний аналіз динаміки поширення наркотизму з післявоєнних років дотепер дозволяє висловити думку про прямий взаємозв'язок ступеня поширення наркотиків у суспільстві з рівнем соціального оптимізму в його населення, що розуміється в найбільш загальному виді як інтерналізація цілей суспільства і віра в їхнє досягнення.

Причини поширення наркоманії у дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі: соціально-психологічний аналіз

Згідно проведеного фахівцями Інституту соціальної та політичної психології АПН України аналізу наукових досліджень причин зловжи­вання наркотиками серед неповнолітніх та молоді встановлено, що се­ред таких причин дослідники найчастіше називають:

- доступність наркотиків;

- фінансове неблагополуччя;

- невирішені побутові проблеми;

- соціальні проблеми і пов'язані з ними психологічні стани неви­значеності, депресії;

- вплив соціального оточення, зокрема друзів;

- низький соціальний і освітній статус.

Крім того, серед причин, що провокують поширення наркоманій та пияцтва серед молоді, називаються наступні:

- аномія суспільства, під якою розуміють такий його стан, при яко­му немає, чіткої регуляції поведінки індивідів, існує моральний вакуум, попередні старі норми і цінності вже не відповідають новим відноси­нам, а нові ще не склалися;

- моральна спустошеність людей, розчарованість у собі та навко­лишньому світі.

Неодноразово відмічається, що переважна більшість споживачів наркотиків уживали алкогольні напої до того, як стали наркоманами (нарощування дози психоактивних речовин, необхідних для входження в стан розслаблення, зняття напруги).

У різних дослідженнях у якості головних називаються різні причи­ни і, зокрема, такі, що лежать на поверхні, а саме: безробіття, еконо­мічна незабезпеченість, низький соціальний і освітній статус. Однак залишається без пояснення той факт, що серед забезпечених верств населення наркоманія, згідно статистики, розповсюджена я тій же мірі, що і серед малозабезпечених. Зокрема, кількість наркоманів серед сту­дентів ВНЗ не поступається кількості наркоманів серед учнів ПТУ і школярів.

У зв'язку з цим виникла потреба у з'ясуванні інших факторів, крім названих, які провокують уживання наркотків у підлітковому та моло­діжному середовищі.

З метою з'ясування цих факторів улітку 2003 р. було проведено фокус-групи, учасниками яких були:

а) підлітки та молодь літніх наметових таборів, організованих Спі­лкою дитячих та юнацьких організацій м. Києва та Київським міським центром соціальних служб для молоді. Це діти та молодь віком від 13 до 22 років, яких можна віднести до категорії "благополучна молодь". Більшість з них не вживали наркотиків узагалі або вживали їх спора­дично. З проблемою наркоманій вони знайомі, оскільки спостерігали її в інших: сусідів, друзів, однокласників;

б) колишні і "діючі" споживачі наркотичних речовин, учасники груп реабілітації і волонтери громадських організацій м. Києва;

в) експерти - представники медичних центрів, працівники соціаль­них служб для молоді, представники правоохоронних органів, предста­вники громадських організацій, що працюють у сфері профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, передусім наркоманій, алкоголізму і тютюнопаління.

Контент-аналіз протоколів дискусії кожної групи дозволив виявити і побудувати певну ієрархію причин розповсюдження наркоманій.

Учасники першої групи так звана "благополучна молодь", у якості основної причини залучення дітей до наркотиків називали відсутність організованого проведення вільного часу. Частота згадування цієї при­чини склала 71%. Тобто більше ніж дві треті учасників дискусій відмі­тили її як дуже важливу. При цьому частина учасників у якості основ­ної причини назвали нудьгу і відсутність захоплень у самої людини, частина - недоступність і дорожнечу занять спортом чи інших занять, таких як: танці, музика, художні гуртки та інше.

Іншою важливою причиною вживання наркотиків молоді люди на­звали психологічні проблеми, позбутися яких дозволяють наркотики (71%): стосунки з хлопцем (дівчиною), шкільні проблеми, стосунки з батьками і багато інших. Цікаво відзначити той факт, що самі наркома­ми практично не пов'язували вживання наркотиків зі стресовими пере­живаннями. Швидше для них наркотики були засобом ввійти в контакт із тими, хто їх прийме і підтримає у важкій ситуації (44%). Так чи інакше ці відповіді можна узагальнити як "невміння підлітків і молоді справлятися зі стресами".

ІЗ окрему категорію причин, що провокують наркоманію, учасни­ками фокус-груп були виділено неблагополучна домашні обставини (57%). При цьому найбільш часто згадувалися такі проблеми як відсут­ність взаєморозуміння з батьками (43%), брак уваги з боку батьків (29%). Лише один учасник назвав економічну незабезпеченість сім'ї як побічну причину того, щонічим не зайнятий підліток опиняється на вулиці, де залучається до наркотиків. Звідси напрошується висновок: не сам по собі економічний статок сім'ї є причиною залучення підлітка до наркотиків, а та морально-психологічна атмосфера, у якій він живе. При цьому логічним видається зв'язок цієї події з названим вище моти­вом - уживання наркотичних речовин з метою позбутися проблем. Під­літок, позбавлений моральної підтримки і психологічного захисту своїх батьків, стає більш відкритим для стресових переживань. При цьому він стає більш відкритим негативному впливу інших людей, яких він сприймає як авторитети. Нерідко цими авторитетами стають друзі, які мають досвід вживання наркотиків.

Наступним за ступенем значимості виявився такий мотив, як ціка­вість (50%). Як було виявлено в ході дискусії, багатьох підлітків до вживання наркотиків призводить проста цікавість: їм буває цікаво спробувати те, про що розповідають друзі і про що вони так багато чують. Також вдалося виявити такий різновид цього мотиву як тяга до забороненого (43%). Для цієї категорії підлітків важливий сам факт того, що наркотичні речовини - це щось заборонене. Як сказав учасник однієї з фокус-груп: "...горілка на кожному кроці продається, тут інте­ресу ніякого немає". Згадувався хлопцями і такій мотив, як прийом наркотичних речовин у якості стимуляторів (29%). Юнаки розповідали про те, що основними місцями вживання подібних наркотичних речо­вин є дискотеки, де прийом "енергетизуючого коктейлю" допомагає відчути вибух емоцій, увійти в певний стан і пережити небувалі відчут­тя, яких важко досягти інакше.

Слід відмітити, що достатньо мало, на відміну від очікуваного, го-ворили учасники фокус-групи про непоінформованість як причину нар­команій. Категорія, що охоплює цей аспект проблеми наркомати, за частотою згадувань набрала лише 36%. Неповнолітні, які самі пережи-ли досвід наркоманій, оцінили значимість цієї категорії набагато вище (56%). Згадуючи про свій досвід наркоманій, вони говорили: "Якби я знав тоді, що так буде..." Але на питання: "Чи Ви дійсно не знали про можливі наслідки вживання наркотиків?" - усі вони відповідали, що знали, чули, але вважали, що з ними не станеться того, що сталося з іншими. Тобто стосовно цього фактору доцільно говорити не про непо­інформованість, а про недооцінку небезпеки.

Відмітили учасники фокус-групи і той факт, що на позитивне ставлення до наркотичних речовин значною мірою впливає поширений сте­реотип позитивного ставлення до алкоголю як засобу, що стимулює веселий настрій, розкутість. Оскільки будь-яке свято або спільне проведення вільного часу, як правило, супроводжується випивкою (36%), а наркотичні речовини виконують ту ж психостемулюючу функцію, то й на них переноситься те ж ставлення, що й до алкоголю. Значною мірою цьому сприяє також популярність наркотичних речовин як сим-вола "крутості" у молодіжному середовищі (42%). Треба відзначити, що в групі споживачів наркотичних речовин вага цієї категорії - "по­пулярність наркотиків" - досягла (78%).

Підштовхує неповнолітніх до вживання наркотичних речовин та­кож прагнення до самовираження. За їх допомогою вони намагаються ствердити власне "Я", виділити себе із загальної маси, заявити про власну індивідуальність (21%). На думку респондентів фокус-груп, у хлопців, які приймають наркотики, немає інших засобів самовиражен­ня Як пояснював один з учасників фокус-групи: "У них немає друзів, які б їм показали щось інше: піти в похід, наприклад, стрибнути з парашутом тощо. Вони цього не відчули, їм ні з чого вибирати..."

Відсутністю вибору пояснюють учасники фокус-групи і використання наркотичних речовин у пошуках гострих відчуттів (21%). На їхню думку, саме не знаючи інших способів нейтралізації адреналіну, людина звертається до наркотиків.

Реклама і пропаганда в засобах масової інформації - наступна причина, яку називали учасники дискусії. Дівчата і хлопці говорили, в першу чергу, про відкриту рекламу наркотичних речовин в Інтернеті, а також про опосередковану їх рекламу через поп-культуру, кінофільми і телепередачі, що пропагують стиль життя, пов'язаний із вживанням алкоголю та наркотиків. На наш погляд, вага цього фактору за даними фокус-групи дещо занижена (31%). Але на тому, що він є значним і суттєвим, наголошують експерти - психологи і соціальні робітники, які працюють із наркозалежною молоддю. При цьому емоційна незрілість людини є підставою яка посилює дію цього фактору і значною мірою зумовлює поширення наркомани серед неповнолітніх та молоді.

У цілому, узагальнюючи аналіз дискусії у даній групі, можна дати наступну картину уявлень про причини поширення наркоман їй у так званої благополучної молоді. Основну причину звертання до наркотич­них речовин молоді люди вбачають у відсутності справи, котра могла б захопити підлітка, забрати його вільний час, зацікавити, дала б змогу самореалізуватися і самоствердитися. Іншою, настільки ж важливою причиною, є сімейні проблеми, і, зокрема, брак уваги з боку батьків, відсутність взаєморозуміння з ними. У результаті діти, позбавлені під­тримки і контролю, з одного боку, і не знаючи, чим зайняти вільний час, з іншого, виявляються жертвами наркоділків і власної цікавості. Сприятливий ґрунт при цьому створюють активна реклама і пропаганда наркотичних речовин у засобах масової інформації, а також низька поінформованість підлітків щодо наслідків їх вживання, зокрема етапів розвитку наркомани та їхніх зовнішніх ознак. Чималу роль у поши­ренні наркоманій відіграють культурні стереотипи, які нав'язують не­одмінну присутність алкоголю на будь-якому святі. З прийому алкого­лю, вважають підлітки, починається шлях зловживання наркотичними-речовинами, а точніше - з толерантного ставлення до нього в суспільс­тві. Стосовно даної групи можна зробити висновок, що наявність мети в житті і теплих сімейних взаємин - це головні фактори, що допомага­ють молодим людям утриматися в руслі здорового способу життя.

Аналіз суджень учасників фокус-групи "Споживачі наркотичних речовин" виявив подібне коло причин, що провокують наркоманії і пияцтво, однак ієрархія їх виявилася іншою.

Найбільш часто серед причин, які призвели їх до вживання нарко­тичних речовин, представники цієї групи називали агітацію з боку дру­зів, які вже мали такій досвід. Частота згадування цієї категорії скла­дала 100%. Це означає, що всі учасники групи так чи інакше були втягнені в коло споживачів наркотичних речовин своїми друзями.

Наступною значимою причиною (у даній групі) виявилася популяр­ність наркотиків. Наркотичні речовини для них виступали як норма життя, невід'ємний атрибут тієї соціальної групи, до якої належить чи хоче належати підліток. Цікаво відзначити, що групи, названі респондентами, мали зовсім різний соціальний статус: це і так звана "творча богема", і, як висловився один з учасників, "...звичайна компанія: ма­ленькі хулігани, дворові". При цьому з висловлювань респондентів випливало, що наркотичні речовини - це не просто минуще захоплення в молодіжному середовищі, а деякий символ, ознака, що відособлює молодіжну субкультуру від іншого суспільства, відокремлює "своїх" від "чужих", своєрідний знак приналежності (78%).

Наступні причини, що набрали найбільшу вагу, належать до категорії "Неблагополучна обстановка в сім'ї". Це:

- брак уваги з боку батьків (56%);

- відсутність взаєморозуміння з батьками (56%).

Значно рідше учасники цієї фокус-групи в якості причини своєї пристрасті до наркотичних речовин називали:

- алкоголізм і зловживання наркотичними речовинами батьків - 22%;

- економічну незабезпеченість родини - 11%.

Звідси можна зробити висновок, що економічний чи соціальний статус родини сам по собі не визначає ставлення підлітків до наркотиків. Визначальною є та сімейна атмосфера, що при цьому складається. Близькі, довірливі стосунки з рідними мають значно більший вплив на поведінку підлітків, ніж економічний добробут. Звідси стає зрозумілим, чому нерідко неповнолітні споживачі наркотичних речовин з так званих благополучних родин говорять про дворову компанію, що їх прийняла, як про "родину". Відсутність атмосфери любові й розуміння у власній родині штовхає цих молодих людей на вулицю, де вони змушені прийня-ти цінності і норми того соціального середовища, в яке попадають. Це, ймовірно, і пояснює той факт, що зловживання наркотичними речови­нами однаково поширене як серед забезпечених, так і серед малозабезпечених верств населення.

Несприятлива обстановка в сім'ї є важливою, однак не єдиною причиною, що штовхає молодих людей до наркотичних речовин. Чималу роль у цьому відіграє цікавість, частота згадування якої також складає 56%. Більше половини респондентів повідомили, що пробували наркотики з цікавості. При цьому половина з них відзначила, що їм хотілося на практиці відчути те, від чого їх так застерігали.

Цілком природно, що цікавість як причина, що провокує вживання наркотичних речовин, йде у тісному сусідстві з відсутністю повноцінних знань про них (56%). Ми навмисно підкреслюємо "повноцінних", оскільки щось, колись про шкоду наркотиків чули всі, але, як з'ясувалося з розповідей учасників фокус-групи, цих знань було недо­статньо для того, щоб утримати їх від їх вживання. Категорія, що охо­плює інформаційний аспект проблеми наркомани, включає такі момен­ти, що відбивають різні сторони даної проблеми:

- фрагментарність знань про наркотики - 44%;

- небажання вірити негативній інформації про наркоманії з причи­ни її суперечливості (у сприйнятті респондентів інформація про нарко­манії не відповідає прикладам, що спостерігаються) - 45%;

- недооцінка небезпеки (більшості початківців, які вживають нар­котики, здається, що з ними не станеться того, що з іншими) - 33%.

Слід зазначити, що в особистій історії кожного з колишніх спожи­вачів наркотиків (учасників фокус-групи) ці моменти представлені від­носно повним переліком. Тому можна сказати, що хоча кожен з них набирає менше 50%, категорія "Інформованість" відбиває, на наш по­гляд, чи не основну причину, що зумовлює поширення наркоманій се­ред молоді.

Так, недооцінка небезпеки зумовлена відсутністю повноти інфор­мації і невідповідністю (у сприйнятті респондентів) пропагованої не­безпеки прикладам, що спостерігаються у житті. Цьому ж сприяє і від­сутність вираженого негативного ефекту після перших декількох при­йомів. Основна фраза, що приводить до такого висновку: "Покурив - і ... нічого..." Можна припустити, що якби вони відразу падали мертви­ми або починало нестерпно пекти в шлунку, то для інших це було б сигналом небезпеки. Але оскільки цього не відбувається, явна дія нар­котику починає усвідомлюватися тільки в стадії, коли вже занадто піз­но. Фрагментарністю знань зумовлене і небажання вірити негативній інформації: "Хоч він мені й говорив, що це погано, - я дивився і ду­мав, ну липа все це... Я ж не знав тоді, що він себе вже не контролює".

Таким чином, можна припустити, що непоінформованість є благо­датним грунтом для ефективної дії всіх інших факторів.

Настільки ж значимими в переліку причин, що провокують вжи­вання наркотиків, можна назвати перекручені цінності (44%). Назива­ючи цю категорію, респонденти вагалися в розкритті її змісту, однак чітко уявляли собі альтернативу - життя за законами Слова Божого.

Наступна причина, яку називали представники цієї групи, - відсут­ність організованого дозвілля (33%). Тут учасники говорили про те, що їм нікуди було себе діти, нічим зайнятися. Вони виражали впевненість, що якби займалися спортом чи ще чимось цікавим, з ними б такого не трапилося. Однак варто відмітити, що, за словами фахівців, які пра­цюють із проблемними дітьми, споживачами наркотиків нерідко стають діти заможних батьків, що мають можливість займатися досить дороги­ми видами спорту чи занять. Гроші, що вони одержують від батьків на снос дозвілля, вони витрачають на наркотичні речовини.

Інша причина, яку відзначила третина учасників, - це "доступність наркотичних речовин" (33%). З огляду на вагу даної категорії і її від­носно низьку рангову позицію в загальному переліку причин, ми дійшли висновку, що не стільки доступність цих речовин зумовлює поши­рення наркоманій, як це схильні вважати учасники цієї фокус-групи, скільки резистентність підлітків щодо них.

Третина учасників відзначила низьку ефективність профілактичних заходів, які проводяться державними організаціями. Учасники говорили про формальність, "бездушність" засобів антипропаганди: плакати і ролики, про те, що нерідко вони мають протилежний ефект.

Окремо розглядалися категорії, що характеризують мотиви чи цілі вживання наркотичних речовин.

Показово, що тут на передній план виступили такі мотиви як "Ба­жання самовиразитися, зробивши заборонене" і "Пошук підтримки та розуміння". Вага кожної з цих категорій склала 44,5%. На наш погляд, звернення до наркотичних речовин як способу порушити табу до деякої міри пояснює наркоманію як атрибут молодіжної субкультури, яка демонструє схильність до самоствердження через руйнування устояних норм і традицій.

Висока рангова позиція категорії "Пошук підтримки і розуміння" кілком погоджується з високою ранговою позицією такої психологічної проблеми, як "Неблагополучна обстановка в сім'ї" і, зокрема, "Відсутність взаєморозуміння з батьками". Доповнює цю картину мотив бути прийнятим певною групою (33%).

У цілому, завершуючи аналіз результатів даної фокус-групи, можна сказати, що, як і очікувалося, проблема наркоманій - це, у першу чергу, проблема психологічна, вторинна стосовно соціально-економічних проблем. Багато в чому вона зумовлена тим, що слабшають зв'язки між батьками і дитиною. Стосунки між батьками і дітьми перетворюються у формальну виховну процедуру, що викликає протест у дітей. Те ж саме можна сказати і про шкільне навчання, яке також перетворюється на формальну процедуру передачі знань. У дітей залишається мало можливостей для самореалізації, самоствердження. Крім того, найчастіше їм немає чим зайняти дозвілля, і тоді вони шукають занят­тя, здатне одночасно компенсувати всі нереалізовані потреби. Наркотичні речовини виступають для них як щось незвідане, заборонене, пов'язане з ризиком і азартом, як таке, що приносить задоволення і допомагає самоствердитися в групі однолітків. Основними несприятли­вими факторами при цьому є емоційна незрілість неповнолітніх, їх недостатня поінформованість про механізм дії наркотичних речовин, про стадії розвитку наркозалежності та їх ознаки, високий ступінь до­віри до носіїв наркотичної субкультури.

Експерти основною причиною поширення наркоманій серед неповнолітніх та молоді вважають руйнування інституту родини, духовну спустошеність взаємин батьків та дітей; вплив реклами, що пропагує стиль життя, пов'язаний із вживанням алкоголю та наркотиків; невмін­ня підлітка справлятися зі стресом; брак чітких світоглядних орієнти­рів, означений як "відсутність ідеології"; викривлені цінності.

Отримана в результаті проведення фокус-груп інформація дозво­лила розробити схему масового дослідження, яке дало змогу відобразити загальну картину поширення наркоманій у підлітковому та молодіж­ному середовищі і його причин, а також здійснювати моніторинг дина­міки цього процесу протягом тривалого часу. У дослідженні брали участь школярі, учні професійно-технічних навчальних закладів та студенти вузів.

За результатами опитувань 2003-2004 років стосовно вживання на­ркотичних речовин отримана наступна інформація: 2,7% молодих лю­дей позитивно ставляться до їх вживання і ще 2,8% не бачать у цьому нічого поганого, 14% - вже пробували ці речовини. Юнаки вдвічі біль­ше, аніж дівчатка, демонструють схильність до вживання наркотиків. При цьому кількість хлопців і дівчат які одноразово пробували нарко­тики, практично однакова. Звідси напрошується висновок, що цікавість рухає хлопцями та дівчатами однаковою мірою, однак мотивів, щоб утриматися від подальшого вживання наркотиків, у дівчат більше, ніж у хлопців. Що ж це за мотиви? Як показують різні дослідження, у дівчат більш виражена потреба зберігати комфортні відносини з навко­лишнім оточенням, зокрема з близькими і рідними, ніж у хлопчиків. Вони у півтора рази вище оцінюють значимість впливу навколишніх на ставлення до наркотичних речовин і в три рази вище - мотиви, що від­ображають взаємини з родиною. Можливо, страх утратити ці відносини і є для них основним стримуючим фактором.

У 2004 році порівняно з 2003 роком спостерігаються деякі зміни в характері поширеності наркоманій. Виявилася тенденція до збільшення кількості молоді, що вживає наркотичні речовини, майже на 6%. У гру­пах з різним освітнім статусом це збільшення відбулося, в основному, за рахунок учнів ПТУ і студентів ВНЗ (8,9% і 11,5%, відповідно). У тендерних групах число споживачів наркотиків збільшилося, в основ­ному, за рахунок юнаків (9,1%). Порівняно з минулим роком збільшилася дистанція в частоті вживання наркотичних речовин між жителями міста і села. Так, якщо в 2003 році ця різниця складала 6%, то в 2004 вона виросла до 12,5%. Тобто в місті молоді люди вживають ці речови­ни вдвічі частіше, ніж у селі. При цьому спостерігається незначне збільшення числа молодих людей, що вживають наркотичні речовини, у селі (на 1,5%) і значне збільшення їх у місті (на 8,7%).

Аналіз причин уживання наркотичних речовин показав, що найістотнішими причинами їх уживання виявилися наступні (у порядку змен­шення):

- цікавість; вплив друзів, які їх уживають;

- прагнення до незвичайних відчуттів; брак нормальних орієнтирів та цілей у житті (при цьому стає очевидним, що цікавість підігрівається більші "досвідченими" товаришами і доповнюється власною самовпевненістю і наївністю початківця);

- бажання випробувати незвичайні відчуття, спробувати щось, про що інші знають, підсилюється прагненням бути як усі, не виглядати "білою вороною". Сприятливою умовою при цьому є відсутність батьківського контролю за життям і дозвіллям дитини;

- понад половини респондентів не знають, куди звернутися по допо­могу в ситуації виникнення алкогольної чи наркотичної залежності.

У порівнянні з 2003 роком спостерігаються деякі зміни у силі і виразності дії визначених причин. Наприклад, більш вираженим став фактор впливу оточення. Став очевидним його взаємозв'язок з такими особистісними властивостями, як інфантилізм і конформізм. Більш вагомим став фактор, що відбиває негативний вплив неблагополучної обстановки в родині. Більш явним і одночасно усвідомленим став дефіцит знань про наслідки вживання наркотичних речовин.

Соціально-психологічне спостереження за дозвіллям учнівської та студентської молоді дає можливість помітити певні тенденції. Виявлено статистичні зв'язки даних щодо використання різновидів дозвілля та досвіду вживання наркотичних речовин (у %), див. табл. 1.

Таблиця 1

Інформативною тут є не сама по собі перевага тих чи інших: видів занять, а різка диференціація в частоті вибору способів використання вільного часу респондентами, що мають багатий досвід уживання нар­котичних речовин і не мають його зовсім. Так, наприклад, респонденти обох груп практично однаковою мірою присвячують час телевізорові, захоплюються музикою і комп'ютерними іграми. Разом з тим, респон­денти, які багато разів бували у стані наркотичного сп'яніння удвічі! частіше відвідують дворові тусовки і бувають на дискотеках. Одночасно серед них удвічі менше тих, хто захоплюється спортом чи книгами. Вом в чотири рідше проводять час зі своєю родиною і в десятъ разів рідше займаються домашньою роботою. Серед них утричі менше тих, хто : захоплюється творчістю. І, нарешті, серед цих респондентів у п'ять разір менше тих, хто практично не має вільного часу.

Порівняно з усіма іншими різновидами дозвілля саме дворові тусовки та дискотеки найбільше ваблять молодь, що має досвід уживання наркотичних речовин. У цілому, за даними опитування, структура учасників обох видів зібрань така:

тусовки - 28,9% прилучених до наркотичних речовин і 71,1% без жодного досвіду;

дискотеки - 31,5% прилучених до наркотичних речовин і 68,5% без жодного досвіду.

Говорячи мовою лабораторного аналізу, маємо найоптимальніші умови для поширення наркомани.

Узагальнюючи результати аналізу, варто сказати що отримані результати багато чого говорять про взаємозв'язок поширення зловжи­вання наркотичними речовинами з організацією побуту й вільного часу молодих людей, а також про значну роль родини у цьому процесі. Очевидно, що діти, час яких повністю завантажений, знаходяться в полі уваги і під контролем батьків і фізично не мають можливості заповнювати час чимось ще. З іншого боку, ці діти відгороджені від негативного впливу однолітків, більш досвідчених у питаннях уживання психотропних речовин. Однак коли взаємини батьків і дітей перетворюються на формальну процедуру виховання, духовно збіднюються і слабшають, тоді вакуум, що утворився, заповнюють інші люди й інші захоплення, і не завжди вони безневинні.

Висновки

Серед причин поширення наркомани у молодіжному середовищі опитана молодь зазначила, перш за все:

- цікавість до наркотичних речовин з боку молодих людей, у першу чергу, бажання отримати незвичні відчуття в змінених станах пси­хіки (кайф);

- пасивне наслідування наркоспоживання, яку молодь вважає сте­реотипом поведінки свого оточення, та активне залучення до наркоспоживання з боку друзів;

- сподівання експериментаторів на те, що їм удасться уникнути психічної і фізичної залежності від наркотиків;

- відсутність нормальних орієнтирів, цілей у житті підлітків та молоді.

Тривожним фактом є те, що, на думку молоді, вживання наркотичних речовин набуває стереотипного характеру та розповсюджене знач­ною мірою як у місті, так і в сільській місцевості. Молодь вищих навчальних закладів більшою мірою схильна вважати вживання наркотичних них речовин стереотипом молодіжної поведінки, а це небезпечно, оскільки ця молодь є своєрідним генератором і ретранслятором соціокультурних норм сучасної молодіжної субкультури. Схожа думка дівчат та молодих жінок щодо стереотипності наркоспоживання. Вони більшою мірою, ніж чоловіки, вважають причиною поширення наркоспоживання те, що наркотичні речовини стали звичним явищем життя сучасної молоді, а також те, що в цьому не останню роль відіграє сім'я молодої людини.

В основі ж споживання наркотиків лежить цікавість, природна тяга молодих людей до незвіданого, забороненого, тобто дослідницький мо­тив. Негативний вплив оточення і конформізм молодої людини варто розглядати як супутні фактори, що підсилюють дію основного - тягу до забороненого. Ці факти необхідно враховувати в побудові профілак­тичної роботи з молоддю.

Вплив негативного середовища у залученні дітей та підлітків до вживання психоактивних речовин: психолого-педагогічний аспект

Якщо дитина, розвиток якої (у результаті несприятливого впливу сім'ї або особливостей функціонування вищої нервової діяльності) про­тікає з ускладненнями, потрапить у поза сімейні соціальні умови, здатні компенсувати ці недоліки, вирівняти відхилення в її особистості, що намітилися, то прогноз її життєвого шляху буде позитивний. Якщо ж поза сімейні соціальні умови нездатні компенсувати попередні вади, подальший розвиток такої дитини йде стихійно, по Ліни найменшого опору. Підліток не намагається шляхом самовиховання випрацювати в собі якості, які забезпечать успіх та задоволеність життям, а обирає більш легкий та простий шлях - відразу змінити свій психічний стан, домагаючись таких самих емоцій шляхом вживання психотропних ре­човин.

Не сприймаючи соціально схвалюваних стандартів поведінки, під­літок виявляється незахищеним від норм та цінностей субкультури ву­личних підліткових утрупувань. Тому він легко, без опору, засвоює стосунки та норми поведінки, які тут культивуються: культ сили, хибні форми прояву дорослості (паління, вживання алкоголю та наркотиків, уміння лаятися, битися), зухвалість та цинізм по відношенню до законослухняних громадян, протиправні дії та злочини - як найвищий про-цес "доблесті". Слід підкреслити, що чим менше розвинена самосвідо-мість підлітка, чим менше вона індивідуалізована, тим сильніша його погреба бути в групі, де чітко розподілені рольові функції, а групові норми поведінки примітивні та прості для засвоєння.

Уживання неповнолітніми психоактивних речовин особливий показник неблагополуччя суспільства, що впливає на всіх. Більше того, у підлітковому та молодіжному середовищі ці форми поведінки розпо­всюджуються подібно інфекційним захворюванням: якщо у класі (або учбовій групі ПТУ, технікуму) з'явиться хоча б один наркоман, то вже через місяць-другий їх стане троє; якщо у дворі з'явиться питуща молодіжна компанія з 3-4 чоловік - через місяць-другий у ній буде вже 10-12 чоловік. Зрозуміло, що така динаміка спостерігається в тому випадку, якщо не буде протидії педагогів, батьків, вихователів, медич­них та правоохоронних органів, суспільства.

Проблема запобігання вживанню неповнолітніми психотропних речовин не є лише частиною проблеми профілактики алкоголізму та наркоманій дорослих. Незважаючи на те, що підлітки і дорослі п'ють одні й ті ж самі спиртні напої та вживають одні й ті ж самі наркотики, в психологічному плані адиктивна поведінка дорослих і підлітків - це різні явища. Спроба розв'язати проблему алкоголізму і наркомани однаковими заходами для підлітків і дорослих, застосовуючи однакові методи роботи (при цьому, в основному, медичні, юридичні, пропаган­дистські, як це робиться зараз), навряд чи дасть позитивний ефект. Це пояснюється тим, що психіка підлітка відрізняється від психіки дорос­лої людини. Життєдіяльність підлітка у всіх своїх проявах (включаючи вживання психотропних речовин) розвивається за своїми специфічними

закономірностями.

Систематичне вживання психотропних речовин неповнолітніми слід розглядати, перш за все, як психолого-педагогічну, а не наркологічну проблему. Це зумовлено тим, що пияцтво підлітків, наркоманія або токсикоманія завжди пов'язані з іншими порушеннями поведінки.

Якщо алкоголізм або наркоманія у дорослої людини довгий період може розвиватися приховано, не відображуючись на трудовій діяльнос­ті, соціальному статусі, то у підлітків, навпаки, спочатку відбувається соціальна дезадаптація, а потім вже приєднується вживання алкоголю або інших психотропних речовин. Адиктивна поведінка є складовим елементом девіантної поведінки, вона ніби нашаровується на соціальну дезадаптацію підлітка.

Виняток складають біологічно схильні до алкоголізму підлітки, у яких хвороба виникає в результаті випадкового вживання спиртного.

Головними факторами виникнення у неповнолітніх потреби у вжи­ванні психотропних речовин є: вікові особливості; несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку; відхилення в функціонуванні вищої нер­вової діяльності. У тому випадку, коли згадані фактори, завдяки втру­чанню дорослих, усуваються або компенсуються, зловживання припи­няється без традиційного лікування, тобто без застосування медикамен­тозних препаратів. І навпаки, ніякі ліки, ніякі загрози і покарання не допоможуть, якщо відсутні умови для задоволення життєво важливих соціальних потреб підлітка, фрустрованих наведеними вище факторами.

Труднощі та низька ефективність подолання і профілактики вжи­вання психотропних речовин неповнолітніми складаються, перш за все, з того, що відповідальні за це дорослі помилково вважають, що це проб­лема наркології. Насправді, в силу вікових особливостей особистості, що формуєт

Поиск по сайту: