Архітектура останньої третини XIX – першої половини XX cт

В архітектурі початку XX ст. тривалий час переважала еклектика, тобто комбінація елементів різних стилів. Чимало архітекторів заперечу­вали як еклектику, так і архаїзацію, наслідування давніх витворів. У своїх по­шуках сучасного стилю вони йшли різ­ними шляхами, що визначалося національними особливостями, орієнтацією на смаки тієї чи іншої соціальної верст­ви й особистими поглядами, особливостями таланту.

«Сучасний стиль» було все ж знайдено єдиний, але з певними національними варіаціями стиль модерн (від французького moderne - сучасний). Стиль модерн народився з поєднання двох тенденцій: прагнення архітектора раціонально використати нові матеріали (сталь, скло, залізобетон) і тяжіння до певної малозмістовної, але вишуканої декоративності (А. Гауді –«Каса міля»-Барселона, Ч. Макінтош). Головним принципом архітектури мо­дерну стала «зручність і корисність, що спираються на красу». Архітектори на­магались зберегти загальні особливості архітектури минулих епох, трансфор- муючи їх згідно зі своїми смаками.

Конструктиві́зм (від лат. — побудова) — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі, фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 — початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктиві́зм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. Головні характерні риси конструктивізму — строгість, лаконічність форм, геометризм і монолітність вигляду. Конструктивісти навіть створили свою офіційну творчу організацію і розробили свій власний функціональний метод проектування. Метод цей заснований на науковому аналізі функціонування споруд, будівель, комплексів. Конструктивізм в архітектурі зберігся в своїх характерних пам’ятниках — фабриках-кухнях, Палацах праці, робочих клубах, будинках-комунах, які були побудовані в ті часи.

Другий напрям в архітектурі XX ст. – функціоналізм— виявив потребу створити не просто відхилені форми, а предметно-естетичне середовище для життєдіяльності людей (Ле Корбюзьє –Віллі в Гарше під Прижем,Ф. Райт –будинок Кауфмана над водоспадом США). Було навіть ви­сунуто п’ять принципів функціоналізму: будинок на стовпах, сад на плоскій покрівлі, вільне планування інтер’єру, горизонтально-витягнуті вікна, вільна композиція фасаду. Саме представники функціоналізму почали використовува­ти в своїй творчості будинки галерей­ного типу з двоповерховими квартира­ми, вбудоване обладнання, пересувні пе\регородки.

Баухауз (Вища школа будівництва й художнього конструювання) - навчальний заклад, що існувала в Німеччині з 1919 по 1933, а також художнє об'єднання, що виникло в рамках цього закладу, і відповідний напрям в архітектурі.

У XX столітті багато принципів, що визначають зовнішній вигляд архітектури, повсюдне вживання класичних ордерів, що тривало з XV по XIX століття, були поставлені під сумнів: надмірність прикрас не відповідала технічним реаліям, і відкинувши орнаментику, архітектори переломили багатовікову традицію. Спочатку нові будівлі здавалися нестерпними в своїй наготі, але з часом суспільство навчилося цінувати ясні обриси і компактні форми нового стилю. Біля його витоків стоїть Баухауз, теоретичні посилки якого часто зводяться до гасла «функціоналізм», тобто що утилітарно, зручно, то і красиво. Однак це не зовсім вірно: кращі створення функціоналізму красиві тому, що дизайнери володіють смаком і художнім чуттям.

У випущеному школою «Маніфесті» 1919 архітектура була названа провідним напрямком у дизайні, проголошувалися принципи рівності між прикладними і витонченими мистецтвами, декларувалися ідеї підвищення якості промислової продукції. Засновники руху бачили метою задоволення масових потреб населення і прагнули зробити промислові товари красивими, доступними за ціною і максимально зручними.

Створена В. Гропіусом у Німеччині школа "Баухаус" (1912- 1932) проголошувала єдність усіх мистецтв, відкидала традиційні відмінності між ремісником і митцем, прагнучи створити нові зв'язки між ремеслами та промисловістю, виробництвом і науками, між художньою творчістю й технічною творчою думкою. Його лабораторія дизайну опрацьовувала проекти для промисловості. З приходом фашистів до влади в Німеччині школа припинила існування, але її діячі продовжували творчість в еміграції.

Поиск по сайту: