Стадії між знаннями та поведінкою

Джерело: адаптовано за Фишбейном та Айзеном (1975).

З цієї схеми можна зробити декілька висновків:

1. У деяких випадках знання можуть бути достатніми, щоб викли­кати зміни у поведінці, але в інших випадках вони можуть бути ні не­обхідними ні достатніми.

2. Не слід вважити, що особи завжди добре проінформовані про відповідну здорову поведінку, але також не слід вважати, що знання гарантуватиме зміни в поведінці.

3. Коли знання вважалось б важливим, це повинно було б виража­тися в значеннях, які є видатними для кінцевої аудиторії.

4. Втілення знання в дію базується на широкому діапазоні внутріш­ніх і зовнішніх факторів, включаючи цінності, відношення та переко­нання.

5. Для більшості осіб, переведення знань у поведінку потребує роз­витку специфічних навичок, які включають до себе міжособистісні на­вички.

Настанови людей спрямовують їх поведінку, якщо вони спадають їм на думку. Люди, які усвідомлюють самих себе, зазвичай ладять зі своїми особистими настановами (Miller & Grush, 1986).

Донедавна при роботі з молоддю в сфері освітнопрофілактичного виховання в основному використовувався фактичний підхід, який зосе­реджується в основному на описанні і попередженні небезпеки, пов'язаної зі вживанням наркотичних речовин. Деякі програми вияви­лися неефективними в запобіганні вживання наркотиків. Деякі навіть призвели до збільшення експериментування. Цей підхід не здійснює ефективного впливу, крім короткострокового збільшення обсягу знань. Фактичний підхід припускає, що група учнів не знає про можливі нас­лідки вживання визначеної речовини і змінить своє ставлення і поведін­ку після одержання правильної інформації. Немає ніяких практичних підтверджень цього спрощеного причинного зв'язку. В огляді по анти­наркотичній освіті в школах Північної Америки Goodstadt приходить до висновку, що: змінити обсяг знань відносно легко, і хоча ця зміна можливо і необхідна, вона не має особливого значення в запобіганні небажаного типу поведінки, змінити ставлення ще важче, а поведінка є компонентом, змінити який найбільш складно.

Тому багато новітніх програм не зосереджуються безпосередньо на наркотичних речовинах. Замість цього вони мають навчальний характер і акцентуються на особистому і соціальному розвитку школярів, вико­ристовуючи підхід соціальних і життєвих навичок. Цей підхід розроб­лений і з метою підвищити самооцінку і відповідальність у прийнятті рішень, також і для збагачення особистісного і соціального розвитку навчальної групи підлітків. Загалом, цей підхід містить у собі свідо­мий, емоційний і поведінковий компоненти, але інформація тут не є головною. Такі навички, як прийняття рішень і самоствердження ви­вчаються, як розумна відповідна реакція на певні ситуації в житті. Процесу прийняття рішень приділяється багато уваги. Лекції,, дискусії про можливі варіанти поведінки, рольові ігри демонструють процес і наслідки прийнятих рішень. Активні, емпіричні методи і групова робо­та є, таким чином, ключовими компонентами цього підходу. Davies, Coggans (1992), проте, попереджають, що при неправильному прове­денні заняття з "прийняття рішень", важливе для розвитку молодих людей і щеплення позитивних навичок здорової поведінки, може перетворитися на урок із "виконання рішень", що приймаються викладачем. Підлітки можуть застосовувати навички, набуті завдяки цьому підходу, у багатьох різних ситуаціях. Ці основні навички містять у собі: прийнят­тя рішень, вирішення проблем, творче і критичне мислення, ефективне спілкування, навички особистих взаємин, самоусвідомлення, співпере­живання й уміння керувати емоціями і справлятися зі стресом. Стосов­но вживання наркотичних речовин, підходи соціального впливу ґрун­туються на тім, що однолітки, родина і вплив оточення відіграють важ­ливу роль в ініціюванні І продовженні вживання таких речовин. Най­більш ефективна форма - це підхід протистояння тиску однолітків. Загалом, ці підходи містять у собі:

1) допомогу школярам в усвідомленні соціального тиску, що про­пагує вживання, якому вони можуть піддаватися;

2) навчання конкретним навичкам (навичка відмовлення), що до­помагає протистояти тиску;

3) виправлення неправильних уявлень про соціальні норми, що стосуються вживання. Головне - це зробити молодим людям "щеплен­ня" проти ініціюючого паління й інших ризиків тиску. При сучасному застосуванні цього підходу акцент робиться на кавчанні молоді проти­стояти тиску однолітків І засобів масової інформації, що ініціюють споживання шкідливих речовин. Двома характерними рисами цього підходу є: використання підліткових лідерів, рольових ігор і соціальної підтримки при навчанні навичці відмовлення. І те, й інше використову­ється для створення клімату, у якому легше за все сказати "ні".

Саме такий підхід нами використовується у програмі міністерства освіти і науки України/ПРООН/ЮНЕЙДС "Сприяння просвітниць­кій роботі "рівний-рівному" серед молоді України щодо здорового спо­собу життя". Використання підліткових лідерів (цього ж віку або стар­ших) відіграє важливу роль у програмах такого типу. Важливо відмі­тити, що самі школярі при опитуванні вказували на те, що, в першу чергу, вони самі повинні проводити роботу по зміцненню здоров'я. Ця технологія використовується у багатьох профілактичних програмах і має підтримку багатьох досліджень, хоча підліткові лідери в основному використовуються як допоміжний засіб. Головне у цих програмах те, щоб були підготовлені вчителі, психологи, соціальні працівники і ліка­рі, які безпосередньо працюють із дітьми та підлітками. Шкільна про­філактична програма має базуватися на попередженні паління як основ­ного фактору ризику виникнення наркомани та алкоголізації підлітків. Тютюнопаління дуже швидко перетворюється на звичку та утворює психологічну толерантність до вживання нелегальних наркотиків та алкоголю. За деякими даними, вірогідність прилучення до наркотиків при невживанні алкоголю і тютюну складає всього 0,5%. Тому слід вважати ризикованим вживання підлітками наркотиків будь-якого по­ходження, у тому числі алкоголю і тютюну. Дуже важливо розглядати питання попередження наркоманій як комплекс соціальних дій, спря­мованих на формування здорового способу життя молоді. Частково цю проблему можна розглядати як теорію компенсації, яка пояснює, що потреба у вживанні алкоголю, тютюну і наркотиків виникає у результа­ті недоліку розвитку якоїсь важливої особистісної якості або соціальної навички.

Ще однією з сучасних форм роботи з молоддю є залучення волон­терів (добровольців) із груп ризику (колишніх наркоманів, алкоголі­ків, ВІЛ-інфікованих) до проведення занять із формування навичок здорового способу життя. Такий досвід був нами використаний при роботі у середній школі-гімназії № 106 м. Києва (березень 2000 р.). У 8-му класі лікар проводив урок на тему: "Профілактика наркоманій". З собою він запросив волонтера: ВІЛ-інфіковану жінку 25 років, колиш­ню наркоманку. Під час лекції лікар надав слово волонтеру, яка поді­лилася власною життєвою історією про негативні наслідки вживання наркотиків для себе та своєї дитини. Після короткої розповіді волонте­ра (10 хв) лектор підсумував сказане. Дуже серйозно і вагомо було сприйнято дітьми і розповідь волонтера, яка була наочним прикладом того теоретичного матеріалу, який викладав лікар, і в той же час, тео­ретичний матеріал сприймався більш переконливо, оскільки мав зв'язок з життям конкретної людини. Під час заняття з учнями підсилює сприй­няття теми показ сучасних короткотривалих відеофільмів (до 15 хв), в яких вибудований правдивий сюжет, який дає емоційний поштовх, але не перевантажує сприйняття, та даються різнопланові інтерв'ю: колиш­ніх наркоманів, професійних спортсменів і лікарів-наркологів. Пере­гляд фільмів дає гарне підґрунтя для групової дискусії учнів, для офо­рмлення їх позиції і ставлення до подібних життєвих ситуацій.

Важливою формою роботи по затвердженню навичок здорового способу життя серед молоді є об'єднання молоді у громадські організа­ції. Одна з таких організацій - "Молода ініціатива" (заснована у м. Києві, 2000 р.) об'єднує молодь шкільного та студентського віку м. Києва, а також фахівців: соціальних працівників, лікаря та психо­лога, які разом у неформальній обстановці обговорюють питання за­твердження засад здорового способу життя та розробляють відповідну інформацію і рекомендації. Це сприяє розвитку партнерських стосунків учнів та фахівців. За нашим спостереженням, поза школою і домівкою молодіжні організації надають прекрасну можливість проводити індивідуальну профілактичну роботу з молоддю та сприяти їх соціальному розвитку. Також важливим фактором формування здорового способу життя молоді у позашкільній роботі є те, що об'єднується соціально активна молодь, її лідери, які мають навички здорового способу життя 1 під час дозвілля підтримують свої переконання відповідною поведінкою. Наприклад, доведено, що один із засобів не пристраститися до спиртного - це спілкування з непитущими однолітками (Brown, Stetson, 1988).

Також наш Центр здоров'я разом із Соціальною службою для мо­лоді м. Києва організували заняття молодіжної групи під назвою "Спікерське бюро". Ця група - це об'єднання підлітків та молоді (біля ЗО чоловік) з різних громадських організацій, які опановують навички проведення занять з формування здорового способу життя серед одно­літків, або молодших школярів за методикою "рівний-рівному". Кожен з учасників цієї групи протягом 2000-2001 навчального року займалися з тренерами, які навчали їх навичкам проведення занять. У квітні 2001 року були проведені практичні заняття у школах м. Києва: 2-3 спікера протягом уроку проводили з учнями-однолітками заняття, а двоє спіке­рів та тренер "Спікерського бюро" (психолог або лікар) були спостері­гачами заняття (супервізорами). Після закінчення уроку проводилося обговорення проведеного заняття супервізорів зі "спікерами". Ця мето­дика була вперше використана в Канаді (м. Торонто) у 1984 році і була спрямована на соціальну реабілітацію ВІЛ-інфікованих, які і ставали "спікерами". В умовах м. Києва методика була трансформована для більш ефективної первинної профілактики наркоманій серед молоді.

Таким чином, важливим кроком на шляху формування здорового способу життя молоді є трансформація тих форм і методів роботи, які позитивно зарекомендували себе у роботі, - це, в першу чергу, методи, які спрямовані на активну участь самих підлітків у навчанні своїх од­нолітків або молодших за віком та методи соціального впливу на став­лення до свого здоров'я та поведінку.

Головний мотив переконання проти вживання наркотиків повинен бути позитивним. Програма профілактики повинна закликати до често­любства підлітків, їх самолюбства й упевненості у собі, почуття гордос­ті за свої досягнення. Треба заохочувати їх прагнення контролювати особисту поведінку і не звалювати провину за свої звички на інших (Sheppard, Wright, and Goodstadt, 1985). Дуже ефективна тактика -вселяти молоді думку про те, що престижно підтримувати добру фізич­ну форму (Tucker, 1984). Робота з підлітками повинна починатися з найбільш раннього віку та продовжуватись протягом декількох років, поновлюючись час від часу, це більш ефективно, ніж проведення одно­разових акцій.

Є і деякі перешкоди на шляху до ефективної пропаганди здоров'я серед молоді:

1) задоволення від деяких нездорових звичок;

2) необгрунтований оптимізм до свого здоров'я;

3) скептичне ставлення до повідомлень про здоров'я та здоровий спосіб життя;

4) конкуренція з боку повідомлень протилежного змісту;

5) реактивний опір обмеженням, який згадувався вище;

6) протиставлення себе, своєї групи дорослому суспільству та до­рослим моральним принципам;

7) неприйняття віддалених шкідливих наслідків ризикованої пове­дінки;

8) авторитетність неформальних джерел інформації (частіше за все будь-яка інформація від лідерів своєї компанії підлітками буде сприй­матися більш серйозно ніж від інших джерел).

При впровадженні сучасних технологій формування здорового спо­собу життя серед молоді мають бути враховані ці та інші перешкоди, які можуть виникати при роботі з певною молодіжною групою.

Поиск по сайту: