Формування наркоманійної поведінки

Наркоманій - загальна назва хронічних хвороб. Вони виникають внаслідок інтоксикації засобами, які приймаються з немедичною метою для отримання специфічних переживань. Психічний стан, заради якого людина на такий ризик, - ейфорія. Вона складається з певних періодів інтоксикаційної дії, під час яких молода людина отримує певні відчуття.

З появою ейфорії, починається новий етап життя молодої людини -наркоманійна поведінка. Відчуття ейфорійного ефекту - перший симп­том її фізичної наркотизації. Ейфорія є динамічним процесом, що роз­гортається протягом наркотизації і має певну тривалість, глибину й інтенсивнісь. Явище ейфорії залежить від багатьох об'єктивних і суб'­єктивних факторів. Серед них: соціально-політичні, культу рно-ледаго-гічні, психологічні, фармакологічні. Наприклад, на відміну від вжи­вання алкоголю, де термін формування психічної і фізичної залежності може складати 8-17 років (Ю. Попов, 1987), при вживанні наркотиків психічна, а іноді й фізична залежність може виникнути дуже швидко.

З часом ейфорійний ефект зменшується. Знижуються глибина й ін­тенсивність, скорочується тривалість. У наркоманів з певним стажем ейфорія майже зникає.

Таке вживання призводить до психічної і фізичної узалежненості. Характерною ознакою розгортання процесу захворювання є підвищення толерантності до цих засобів, поява синдрому абстиненції, виникнення грубих порушень у психіці, поведінці та функціях внутрішніх органів.

Толерантність визначається здатністю організму звикати до певної дози наркогенного засобу. Внаслідок цього припиняється інтоксикацій­ні ефекти - сп'яніння, ейфорія тощо. Для отримання попередніх ефек­тів людина змушена:

- підвищувати дозу та частоту вживання;

- переходити на інші шляхи введення;

- переходити на більш токсичні наркогенні засоби тощо.

Абстинентный синдром становить собою психічний і фізичний стрес подовженої дії внаслідок позбавлення організму наркогенного засобу. Відбувається за наявності фізичної залежності від наркогенних засобів. Розлади поведінки при абстинентному синдромі пов'язані з неконтрольованим потягом до наркогенного засобу. Припинення абсти­нентного синдрому досягається соціальними заходами:

- медикаментозною допомогою;

- активною психотерапією;

- вольовими зусиллями.

Хоча абстинентний синдром, жаргонна назва - "ломка", і пережи­вається наркоманами дуже боляче, але більшу проблему, на їх думку, складає психічна залежність.

Психічна залежність становить собою стійкий потяг до вживання наркогенного засобу. Виявляється на свідомому і підсвідомому рівнях психік і. Розлади поведінки не такі гострі, як при абстинентному синд­ромі, але значно довші. Психіка перебуває у полоні напруги, стресу, мотиваційного пресингу до вживання наркогенного засобу.

Будь-яка провокуюча ситуація:

- доступність наркогенного засобу;

- зустріч з наркоузалежненим, який знаходиться в "системі", чи у стані сп'яніння;

- виявлення неповаги;

- конфлікти тощо здатна вплинути на рішення звернутися до нар-когенного засобу.

У наркоманію достатньо просто впасти і складно від неї звільнити­ся. Молода людина, яка має узалежненість, що виявляється наявністю фізичної залежності, має непереборну пристрасть до наркотику, оскіль­ки утримання під його введення призводить до вияву дійсного (фізич­ного) абстинентного синдрому. Страх перед таким станом змушує нар­комана за будь-яких умов знайти можливість для його введення. Слід зауважити, що наркоман, у якого спостерігається такий синдром, вжи­ває наркотик для попередження тілесних страждань. Стани "приходу" та "кайфу" стають для нього тільки минулим. Після вживання нарко­тику відбувається корекція його постійно пригніченого настрою. Тільки в такі періоди у людини з'являється бажання виконувати елементарні функції: прибрати у квартирі, нагодувати дітей тощо. Характер поведінки такої людини з психічною залежність більш пов'язаний з намаганням отримати інтоксикаційні відчуття. Одноразово вони будуть визначатися залежно від того, за яких умов він зможе отримати необхідну для нього дозу наркотику, який настрій при цьому він зможе зберегти. Адиктивна поведінка для отримання інтоксикації складається з певних ініціатив.

Наприклад, інтоксикація ангідридом опію ("ширкою") складається з таких ініціатив.

Перша ініціатива. Перед вживанням наркотику. На жаргоні та­кий стан називають "раскумар". У цей період у молодої людини, яка має узалежиенність від наркотику і страждає психологічно виявленим абстинентним синдромом (що на жаргоні він зветься " кумаром"), на­магається дістати наркотик. На "кумарі" виникає хвороблива актив­ність. Емоції сконцентровані на введенні "ширки". Йому байдуже все стороннє. Вольові зусилля спрямовані на пошуку можливостей для його придбання. Щоб дістати опій-сирець, він може годинами інтенсив­но надрізати макові коробочки, збирати сік, технологічно обробляти, а потім вводити. Для приготування "ширки" така людина витрачає май­же дві години на інтенсивну працю. Для купівлі готового продукту необхідно не тільки мати надійне місце придбання (на жаргоні - "точ­ку" тощо), а й приїхати туди раніше, ніж інші споживачі.

Друга ініціатива. Поведінка при введенні. Після отримання "шир­ки" у наркомана зникає усвідомлення реальності. У той же час набута навичка видавлювати з шприця (жаргонна назва - "баян", "машина" тощо) кисень відпрацьована до автоматизму. Невиконання цієї проце­дури може викликати попадання кисню у кров і, як наслідок, - смерть. І разом з тим, усі знання про гігієну введення, травматизм, ВІЛ-ін-фекцію не враховуються. З введенням "ширки" наркоман отримує ба­жані для нього відчуття. їх жаргонна назва - "волокуша", "прихід" тощо. Через декілька секунд після ін'єкції виникає відчуття теплої "хвилі". Вона виявляє себе емоційним піднесенням, подразненням кінцівки носу, підборіддя, лоба.

Третя ініціатива. Поведінка під час інтоксикації. Третя ініціати­ва виходить від наркотику. Ззовні така поведінка характеризується повною безпомічністю молодої людини. Внутрішньому емоційному ста­ну характерна фаза релаксації. Самоназва такого стану - "кайф". Лю­дина немовби впадає у гіпнотичний стан. Наркомани називають людину у такому стані "двинутою". Генеральні почуття при цьому - "нема проб­лем". Якщо людина настроювала себе, то виникає задана візуалізація образів. Зовнішні подразнення майже не сприймаються. У такому стані молода людина 3-4 години повністю безпомічна.

Четверта ініціатива. Поведінка поступового пробудження. Лю­дина все ще знаходиться у безпомічному стані. Вона починає все ясніше чути сторонні звуки. Після пробудження певний час може виконувати соціальні функції, але до того періоду, коли необхідно турбуватися про діставання нової дози наркотику. Постійно діє мотиваційний тиск на користь вживання наркотику. На "виході" пробудження може бути пов'язане з неприємним відчуттям тривоги, пригніченого настрою. Так чи інакше, але з пробудженням хворої людини поступово приходить час, коли його організм потребує нову дозу наркотику.

Поиск по сайту: